Рейдерство, коррупция в Украине, борьба с коррупцией • Национальный антикоррупционный портал «АНТИКОР»

Хто і як отримав мисливські угіддя Волині

Хто і як отримав мисливські угіддя Волині
Хто і як отримав мисливські угіддя Волині

Близько 80 тисяч мисливських угідь Волині на 25 років отримали десяток фірм. Одна з них пов’язана з нардепом-мажоритарником з Волині.

Волинь славиться лісами, а тепер уже й мисливськими угіддями. Саме за ними влаштували полювання десяток маловідомих на Волині підприємств. Депутати від фракції «Свобода» в обласній раді вважають, що це не що інакше, як дерибан.
– Чому після року спротиву нашої фракції це питання таким пройшло? – обурюється лідер фракції «Свобода» в обласній раді Олександр Пирожик. – Тому що цього разу об’єднали свої зусилля всі, хто хотів узяти собі в користування мисливські угіддя. І вирішили: давайте всі угіддя «роздерибанимо» разом, одним пакетом, куди включимо зони інтересів усіх зацікавлених осіб – і ті угіддя, на які поклав око Вася, і ті, що Боря, й Ігор зі Степаном…
Депутат припускає, що забезпечити себе мисливськими угіддями взялися волинські депутати-мажоритарники Верховної Ради. Проте наголошує, що прямих доказів цього він немає.
– За неперевіреною інформацією, за найбільш «ласими» шматками угідь, які взяли собі в користування приватні власники, сьогодні стоять відомі волинські олігархи нардепи-«незалежники», які нещодавно проявили себе як «тушки» Партії регіонів, – каже депутат облради.
Хто ж насправді стоїть за десятком підприємств, які отримали право наступних 25 років займатися мисливським господарством на майже 80 тисячах гектарах і чому саме ці структури спробували з’ясувати журналісти для порталу corruptua.org.

Як депутати віддавали угіддя
Згідно із першим рішенням обласної ради № 17/81 від 26 лютого 2013 року 10 лісових та лісомисливських господарств та Іваничівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР) відмовляються від користування 76-ма тисячами 586-ма гектарами мисливських угідь.
За рішенням №17/82 від того таки 26 лютого Волинська обласна рада надає у користування 87 тисяч 560 гектарів мисливських угідь Державному підприємству «Мисливське господарство «Звірівське», громадській організації «Мисливсько-рибальський клуб «Стохід-Козацький» та ще дев’ятьом приватним фірмам.
В чому сенс таких дій, коли за першим рішенням ДП «Мисливське господарство «Звірівське» відмовляється від 8 тисяч 318 гектарів, а за іншим – отримує у користування 8 тисяч 591 гектар. Про це ми запитали у посадовців Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ). Проте у відповіді на запит на це питання нам не відповіли.
Проект відмови державних лісових підприємств від мисливських угідь розроблявся з ініціативи ВОУЛМГ. Мовляв, щороку на отримання мисливських угідь держава дає все менше грошей. Щоб мисливське господарство існувало і надалі, його надали у приватні руки.
– Вкладення, які проводять підприємства Волинського лісомисливського господарства на ведення господарства за 2012 рік становили 4,5 мільйонів гривень (в тому числі за рахунок держбюджету 1,2 мільйона або 28%), – йдеться у відповіді на запит журналістів. – Для забезпечення надійної охорони мисливських угідь, виконання комплексних заходів, спрямованих на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, забезпечення контролю здійснення полювання іншими користувачами мисливських угідь необхідно понад 10 мільйонів гривень.
Згідно із Законом України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя надаються у користування на період не менш, ніж 15 років та площею не менше 3 тисячі гектарів.
Окрім того, згідно із статтею 16 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» на територіях природно-заповідного фонду забороняється господарська діяльність, а також полювання, рибальство і т.д.
Частина ж мисливських угідь, які передані у користування приватним фірмам, це території заказника «Садівська дача» та заповідника «Цуманська Пуща», який створений де-юре, але не створений де-факто.
– Надати дозвіл на таких угіддях не можна, в силу статті 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», – заявляє на сесії обласної ради депутат-юрист Сергій Слабенко. – Що стосується заповідника «Цуманська Пуща», що не тільки указом, але й наказом було визначено межі цього заповідника і вони співпали. Єдине, що не створена його адміністрація, не назначена особа. Цього дійсно немає. Але заповідник створений, площі його є.
– Друга частина стосується того, що не у всіх випадках була належним чином погоджена відмова одних організацій, які вели мисливське господарство і відповідно тоді вже набуття права вести мисливські господарства на тих територіях іншими суб’єктами, – додає Слабенко в коментарі журналісту. – В 2009 році було ухвалено подібне рішення обласної ради, а потім це рішення було скасовано і, якщо воно було скасоване, то повинні були б повернутися назад ці угіддя, але їх не повернули, а тепер в черговий раз віддають. Я пропоную щоб зараз це рішення скасувати. З кожним індивідуально попрацювати, подивитися, що можна давати, чого не можна давати і тоді ухвалити рішення. Бо так ми ухвалили його відносно 11 суб’єктів господарювання, а тому фактично порушення щодо будь-якого одного є причиною скасування рішення вцілому.
Не погоджується із цим депутат обласної ради та начальник Волинського управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник.
– Складається враження, що в нашому залі є два-три юристи і два-три патріоти Волині, а всі інші ні в чому не розбираються і не відають, що вони роблять, – заявляє обранець на сесії. – Це рішення (про скасування попередніх рішень про відмову і надання угідь у приватні руки – авт.), яке вам пропонується, абсолютно популістичне і не витримано ніякими законами крім псевдопатріотизму. Рішення 2009 року було відмінене прокуратурою тільки за нашим поданням (Волинського лісомисливського господарства – авт.). Воно було неправильно підготовлене і тому відмінене. У [новому] рішенні, яке прийнято на минулій сесії [Волиньради] вже враховано всі юридичні, адміністративні і лісові нюанси.
В підсумку депутати не скасували своїх рішень від 26 лютого, а отже мисливські угіддя залишаються в користуванні приватних фірм та громадської організації.

Віддали в приватні руки для покращення

 


Депутатський кортеж. Депутатам облради показали як успішно можуть господарювати на угіддях приватні фірми
Ми надіслали запит у Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства із рядом запитань. Серед іншого нам повідомили мету передачі права користування угіддями у приватні руки:
«Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства в листопаді місяці 2012 року зробило пропозицію щодо перезакріплення 130 тисяч гектарів мисливських угідь за іншими користувачами», – йдеться в документі.
«Мета пропозиції:
- надання мисливських угідь користувачам, які здатні на високому сучасному рівні вести мисливське господарство;
- залучення приватних інвестицій у розвиток мисливської інфраструктури;
- сприяти у створенні клубів мисливців, громадських мисливських колективів;
- створення центрів комплексної спрямованості з відтворення основних видів диких тварин, включаючи закупівлю маточного поголів’я;
- покращення здійснення комплексу біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин;
- збереження і поліпшення середовища перебування диких мисливських тварин;
- покращення охорони державного мисливського фонду».
Ми не отримали відповіді на запитання про те, чому ж спочатку ДП «Мисливське господарство «Звірівське» відмовляється від частини угідь, а потім отримує у своє користування ще більші площі. Також нам у запиті не повідомили чому мисливські угіддя передають у користування саме на 25 років та коли будуть укладені договори із приватними фірмами. Під знаком запитання залишається й те, скільки ж будуть платити (чи скільки вкладати) за користування вищезазначені фірми, та які ще об’єкти природно-заповідного фонду потрапили «під роздачу».
Перший заступник начальника ВОУЛМГ Сергій Шеремета відмовився відповісти телефоном на ті запитання, на які він не дав відповіді у письмовому. Чиновник журналісту: «Карочє Василь, я що лєкцію маю читати?»
Оскільки в лісомисливському господарстві порушили Закон України «Про доступ до публічної інформації», який забороняє надавати неповну відповідь, ми спробувати безпосередньо поспілкуватися із керівником ВОУЛМГ депутатом Волиньради Богданом Колісником.
Зробити це виявилося складно – то його немає, то він зайнятий, то ще якісь причини – так тривало цілий тиждень, тому «піймали» його на одній із сесій обласної ради. Поводився пан Колісник зверхньо, не бажаючи бути відкритим перед своїми ж виборцями.
– Вам сенсації. Сенсації немає. Відповіді вам недостатньо?
– Там не на всі запитання ви відповіли.
– Не може бути, дайте я гляну.
– Зараз із собою немає відповіді, але ми ставили близько 10 питань і як мінімум на 4 відповідей немає. Наприклад, які об’єкти природно-заповідного фонду знаходяться на цих територіях?
– А де написано, що не можна вести мисливське господарство в природно-заповідному фонді?
– В законі «Про мисливське господарство».
– Що? Що там написано?
– Що полювання заборонене на…
– А чому ви плутаєте полювання із мисливським господарством? Це ж дві великих різниці.
– В чому?
– Ну розберіться, полювання це є… що в природно-заповідному фонді вести мисливське господарство не заборонено.
– На об’єктах природно-заповідного фонду, так?
– Так.
– Тобто те, що там заповідник «Садівська Дача», наскільки я знаю…
– Тут треба розуміти, що для спілкування ж треба готуватися. «Садівська Дача» то заказник, а заповідник і заказник це, як на вашу думку, а в чому різниця?
– І те, і те є об’єктом природно-заповідного фонду.
– Так, але яка різниця?
– То повідомте нам.
– То давайте ви, попрацюйте над собою.
– А чому ви не можете повідомити нам?
– Я можу, але я не хочу. Тому що ви читайте, тому що я маю право на це. Я говорю, що ми надали мисливські угіддя з Садівської Дачі правильно.
– А ще окрім Садівської Дачі є Цуманська Пуща.
– І що? Згідно чинного законодавства. Тому що не плутайте полювання з веденням мисливського господарства. Бо є різні типи полювання: і загонне, індивідуальне. І це все воно розглядається і дозволяється. Невже ви думаєте, що ви молодий красивий, талановитий можете вище стояти від цілого управління лісового господарства?
– Я ж уточнюю інформацію.
– Невже ви… Я 40 років проробив в управлінні, а ви починаєте сумніватися. Невже ви думаєте, що я можу зробити якісь дурниці?
Далі безпомильний керівник лісників розповів, що волиняни не мають права знати який саме ліс вони надають в користування.
– А є якась карта, щоб можна було побачити де розміщуються ці угіддя?
– Навіщо? А раптом я десь працюю там… Для чого вам?
– Щоб знати де ці угіддя розміщуються.
– Я повинен так сказати. Прокуратура подала протест, теж сумнівалися. Ну зараз же питань в прокуратури немає до рішення сесії обласної ради. Карти ми загальної не робимо.
– В рішенні поквартально розбито. То мусить бути якась карта цих кварталів. Взагалі щоб орієнтуватися в якому районі те чи інше підприємство отримало ці угіддя.
– Ну то поїдете до тих користувачів і вони вам покажуть карту. В мене немає карти загальної. Немає в управлінні такої карти. Це є державний орган, а не суб’єкт господарської діяльності.
– А як ви їх тоді контролюєте, щоб вони користувались саме тими угіддями, якщо в вас немає карти?
– Я вибачаюся, я що прийшов лекцію вам читати? Отак і контролюємо, розумієте. Ще які деталі?
– Там ще був такий пункт, що Звірівське мисливське господарство частину цих угідь збуває, а частину отримує в своє користування…
– Кароче. Як звати?
– Юра.
– Василь, це є право суб’єкта господарської діяльності вирішувати напрямки ведення господарської діяльності. Добре?
– Але який сенс в таких діях?
– Це рішення обласної ради і рішення суб’єкта господарювання.
– Але ж ініціювало це рішення обласне управління.
– Хто казав? Де ви читали? Зачекайте, ми не заперечуємо, а рішення приймало Державне агентство лісових ресурсів.
– Але ж до вас подаються…
– Ні, це було державне агентство і обласна рада. Все.
– А яку роль в цьому відіграла ваша структура?
– Ніяку. Я просто озвучив із трибуни, як голова комісії.
– Але ж заяви ці суб’єкти господарської діяльності подають до вашого управління на отримання цих угідь.
– І що?
– А ви ці заяви відправляєте в це агентство?
– Так. Все через Київ.
– Я спілкувався із представниками фірм в квітні, але вони казали, що договорів ще не було укладено. На цей момент уже укладені вони?
– Так.
– Скільки будуть платити?
– Та не будуть платити, бо це не оренда, це використання. («Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів. Стаття 24 набирає чинності з 1 січня 2015 року», – з відповіді на запит журналістів в лісомисливському господарстві – ред.).
– А на яких умовах тоді? Є ж договори.
– То візьміть договір і прочитайте.
– То де їх можна отримати?
– В користувача.
– Але ж ви їх маєте надавати – ви ж укладали, ні?
– Я не даю нічого, в мене ж нема. Я чітко сказав, що це в користуванні і плати немає.
– То можна отримати копії цих договорів?
– Можна.
– З вашого управління так?
– Так. Ми дамо почитати, а копії навіщо, це ж документ (Це публічна інформація з відкритим доступом – ред.).
– Чи є якась визначена сума скільки вони мають вкласти в ці угіддя?
– Так, це обумовлено. Відповідна чисельність (тварин – авт.), яка повинна бути. І щоб ви з рівня своїх пізнань зрозуміли, що йде мова не за полювання, а за ведення мисливського господарства, яке контролюється управлінням. І якщо вони будуть вести господарство не на належному рівні, то ми знову вносимо подання вже на сесію і ті мисливські угіддя забираємо. І тут йде розмова за економію і збереження державних коштів. Для того, щоб підтягнути бажаючих вкласти свої гроші в мисливське господарство і тоді коли ми бачимо, що ведення господарства на належному рівні, і коли ми бачимо, що там умовно є оптимальна чисельність диких тварин, аж тоді полювання. І ми тоді їм даємо ліцензії умовно на три кабана, на одну косулю, або знову нічого не даємо. Це не віддали ліс, а віддали повітря і сказали: «Неси отуди вкладай гроші, щоб на волинській землі було більше дичини». Отака програма. На Рівненщині, усі 99 відсотків, всі працюють таким чином. Найвідсталіша область це Волинь. І не треба думати, що ви знайшли якийсь клондайк порушень, коли прокуратура не змогла того знайти. Сільські ради і колгоспи погодили передачу угідь
Начальник Державної екологічної інспекції у Волинській області Олександр Ткачук розповів, що закон «Про природно-заповідний фонд» не забороняє ведення мисливського господарства, але є певні застереження, дотримання яких інспекція обіцяє контролювати.
– На території Цуманської пущі велося традиційно мисливське господарство. Мисливське господарство «Звірівське» працює там буквально років 40. Просто на тій території створили національний парк, – пояснює начальник інспекції. – В національному парку може вестися мисливське господарство, тільки, наприклад, на певній території є розмежування парку. Він розмежовується: заповідна зона, господарська, рекреаційна зона, зона стаціонарної рекреації. Є таке розмежування в кожному національному парку. В зоні господарської діяльності дозволяється ведення мисливського господарства, але в заповідній зоні забороняється полювання.
За словами чиновника немає різниці чи угіддя в користування приватних підприємств чи державного.
– Якби не приватні фірми, то «Волиньліс» там вело б мисливське господарство. Це ж різниці немає. Просто один користувач передав ці угіддя іншому користувачу. На подання депутата облради Слабенка проводилися перевірки цих всіх мисливських господарств в частині порушень. За результатами перевірки в процедурі передачі порушень там не було допущено. Якщо були, то незначні… Словом, користувачі всі погодили, хто був раніше, власники земель також погодили (сільські ради, КСП).
Начальник екоінспекції теж підтверджує, обов’язок користувачів вкладати у мисливські угіддя.
– Згідно із законодавством вони повинні вкладати там в кожний гектар певні кошти, набрати штат працівників, забезпечити чисельність, забезпечити кормами, охороною, побачимо як вони це будуть робити. Ми вже на наступний рік будемо включати їх в план перевірок і будемо перевіряти якщо буде вестися неефективно мисливське господарство, один із критеріїв – збільшення чисельності тварин, щоб не було зменшення, щоб не було браконьєрства, якщо будуть дотримуватися режиму того, заповідності, наприклад там де національний парк там є зона заповідна, там категорично не можна полювати. Їх попередили, що будуть виїжджати контрольні групи і якщо будуть зафіксовані факти порушень, тоді ми в праві призупинити їхню діяльність і подавати на обласну раду про розрив договорів з передачею іншим користувачам. Кому дістався ліс
Підприємства, що отримали мисливські угіддя різноманітні: від новостворених до підприємств із десятилітнім стажем, від сільських до міських, також є й громадська організація.
Які підприємства отримали мисливські угіддя на 25 років за рішенням Волинської обласної ради від 26 лютого (інформація про підприємства станом на кінець березня 2013 року):

Як бачимо зі схеми, із 11 фірм, які отримують право користування угіддями є одне державне підприємство, одна громадська організація та 9 приватних фірм.
Журналістам вдалося поспілкуватися із кількома представниками цих підприємств. Усі розповіли нам про благородні наміри у відродженні популяції диких тварин, догляді та охороні за угіддями, а також пообіцяли боротися із браконьєрством. Також усі запевнили, що жодним чином не обмежуватимуть місцевих мешканців у доступі до угідь, у ліцензованому полюванні на них та збиранні ягід, грибів тощо.

Громадська організація запрошує всіх Громадська організація «Мисливсько-рибальський клуб «Стохід-Козацький» із 12 членами отримала 4 тисячі 863 гектара в Ковельському районі поблизу сіл Великий Порськ, Кухарі, Арсоновичі, Угли.
За інформацією з Єдиного реєстру підприємств та організацій України, серед засновників організації значиться Гетманчук Микола Степанович, Максимюк Євгеній Павлович та Самойліч Андрій Іванович. Організація зареєстрована у листопаді 2012 року за тією ж адресою, де знаходиться підприємство Андрія Самойліча ТзОВ «Веставтотрейд».
Як вдалося з’ясувати, співзасновник і директор організації Микола Гетманчук це луцький підприємець, власник луцького бару «Льох у свата».
Підприємство Андрія Самойліча «Веставтотрейд» займається ремонтом автомобілів. Його дядько, за словами брата Андрія Самойліча, працював директором КПП філії ВАТ «Ковельсільмаш».
Директор Микола Гетманчук розповів, що наразі у їхній організації 12 членів, але вони «раді бачити усіх [бажаючих]».
– Якщо бажаєте бути членом, то прошу, – каже журналісту Микола Гетманчук. – Ми приймаємо всіх, разом із Слабенком (депутатом облради, що виступив проти передачі – авт.). Це громадська організація. Хто має бажання, то прошу всіх. Всякі люди в нас є: прості люди, шофери, військові, є й бізнесмени, підприємці.

Щоб на цьому заробляти – треба років п’ять Мале приватне підприємство «Вероніка».
Це підприємство отримало 9 тисяч 505 гектарів угідь, а зареєстроване ще у липні 1997 року ковельським бізнесменом Віктором Кавасом. Віктор Кавас довгий час був другом теперішнього ковельського міського голови Олега Кіндера. Однак у 2011 році між ними розгорівся конфлікт, коли Віктор Кавас на одній із прес-конференцій назвав мера хабарником. Опісля відбувся суд, який визнав, що підприємець поширив недостовірну інформацію щодо посадовця.
– А що то таке, що журналісти стали цікавитися мисливським господарством? – питає Віктор Кавас. – Мисливським господарством займаюся з 2008 року. Рішення [про користування] були, а їх скасовували через суд. То я, можна сказати, в дірявий кошельок все робив. А от зараз уже офіційно. Найняв офіційно єгеря вже роки два. Зарплату платили, охороняє, машину купив, кабанів – випустив багато.
– А де ці мисливські угіддя?
– Вони навколо Ковеля. Це я вже, можна сказати чотири роки займаюся ними.
– То ви неофіційно ними займалися?
– Я просто, як би там не було, порядок наводив, браконьєрів ловив.
– А ви самі уже давно займаєтеся мисливством?
– Ну я так, давно вже їжджу, по всьому світі. Років з десять, а то й п’ятнадцять.
– То ви маєте ще якісь фірми?
– Ну є в мене трохи бізнесу.
– Чи дорого коштує утримувати ці угіддя?
– Офіційно сказати чи неофіційно? Якщо офіційно, то єгерю плачу зарплату. Всього виходить 10-15 тисяч гривень в місяць. Зараз треба буде брати три єгеря. До 15 тисяч гривень видатків у місяць. Щоб ви знали. Це дороге задоволення.
– Ви плануєте ще й на цьому заробити?
– Та ну, просто я люблю це. А заробити… то дивлячись як воно піде. Треба звіра розвести, а то хоча б років п’ять треба. Три фірми з одним співзасновником
Такi автомобiлi охороняють угiддя, якими користується одна з приватних фірм
Три богатирі під одним «ковпаком»: ТзОВ «ВЕСТА М», ТзОВ «Ішів» та ТзОВ «Станово».
Одна із наймолодших фірм, яка отримала у користування мисливські угіддя – ТзОВ «ВЕСТА М». За рішенням фірма отримала 3 тисячі 536 гектарів угідь. Зареєстрована вона 15 січня 2013 року. Серед її засновників, на кінець березня значиться троє осіб: Купчик Михайло Олександрович, Микитюк Володимир Миколайович та Анцигін Валерій Олександрович. Усі вони мають по 40 тисяч гривень внесків до статутного фонду підприємства.
І Володимир Микитюк і Михайло Купчик є підприємцями. Так, у газеті «Волинь» розміщена стаття про Михайла Купчика, який у Турійську має фермерське господарство «Аміла». Саме останній і є директором ТзОВ «Веста М».
Журналіст зателефонував директору за номерами вказаними при реєстрації підприємства, але натрапив лише на його заступника.
- А як до Михайла Олександровича зателефонувати чи зв’язатися з ним?
- А хто це? Я можу всі питання.
- Це журналіст. Хотів поговорити з приводу мисливських угідь.
- Він у відрядженні зараз. Його немає.
- А коли буде?
- Звідки я знаю, як справиться то буде.
- Десь сьогодні?
- Ні, сьогодні ні, тільки вчора поїхав. Говоріть, що там щодо угідь.
- Де знаходяться угіддя?
- Якщо ви запитуєте, значить ви маєте якусь інформацію.
- Я маю інформацію скільки їх. Але не знаю, де вони знаходяться.
- Вони зовсім нікому цікаві не були. Вони були в такому підтопленому і занедбаному стані. Ми побудували зараз кілька годівниць. Все що встигли, зима і нам не дала це зробити. Де знаходяться? Якщо ви не знаєте де населений пункт, то що вам поміняється. Приблизно це у Ковельському районі.
- А де саме? На півдні чи де?
- От, як ви вважаєте, ми один одного не знаємо. Є в мене бажання з вами говорити чи ні?
- Так я ж вам представився хто я.
- Ну і я представився. Я заступник його.
- А як вас звати?
- Юрій мене звати, Дмитрович.
- А прізвище?
- Для початку забагато інформації. Я ж не знаю, з якою метою ви це, для чого вам це треба.
- Я журналіст, готую матеріал.
- Ну. Мені це абсолютно нічого не говорить. Ви взяли десь телефон, не знаю де.
- Як де? В Єдиному державному реєстрі підприємств.
- Ми маємо рішення обласної ради і крім того, що за свій кошт витратили близько 20 тисяч гривень для того, щоб підгодувати, ми більше нічого не робили, бо ми не маємо ще ніяких повноважень.
- Ваше підприємство нещодавно створене.
- Наше підприємство створене на базі кількох підприємств. Наша база, не знаю чи ще в когось є така база. Те що воно новостворене, то це абсолютно ні про що не говорить. Якщо журналіст витягує з реєстру, скажімо так, готові цифри і дату реєстрації і за цим нічого не бачить, то це помилкове враження ваше.
- То тому й телефонуємо, щоб дізнатися. На базі яких підприємств утворено?
- Якщо плануєте щось взнати, то абсолютно підходи ваші неправильні. Ви хочете подзвонити, і абсолютно не знаючи людини я маю щиро чи нещиро розповідати. Не знаючи в якому ракурсі все це має викладатися.
Продовжувати розмову з журналістом чоловік, що представився заступником директора, не захотів.
Ще один цікавий факт, який стосується цього підприємства це те, що один із засновників – Анцигін Валерій Олександрович – значиться у засновниках ще двох інших фірм, які також отримали по кілька тисяч гектарів угідь: ТзОВ «Ішів» та ТзОВ «Станово». Три богатирі під одним «ковпаком»: ТзОВ «ВЕСТА М», ТзОВ «Ішів» та ТзОВ «Станово»
На жаль, ні з представниками ТзОВ «Ішів», ні з представниками ТзОВ «Станово» журналістам зв’язатися не вдалося. Серед засновників ТзОВ «Ішів» наприкінці березня значилися троє осіб: Юнак Микола Петрович (22 тисячі гривень внеску у статутний фонд), Анцигін Валерій Олександрович та Ланевич Сергій Степанович (по 11 тисяч гривень внеску у статутний фонд). Ця фірма отримала найбільше мисливських угідь – 14 тисяч 253 гектари.
Директором ТзОВ «Ішів» значиться Юнак Сергій Петрович, а в ЄДР у них вказано два номери: мобільний та стаціонарний. За мобільним про цю фірму нічого не знають:
- Це Юнак Сергій Петрович?
- Ви помилилися, я вам кажу.
- А хто це?
- А яка вам різниця? До свіданія.
- Ви не знаєте Юнака Сергія Петровича?
- Ні.
За стаціонарним постійно лише гудки. Зареєстрована ця фірма у вересні 2007 року. Засновник Микола Юнак – місцевий бізнесмен, був депутатом Володимир-Волинської міської ради п’ятого скликання, директором ТзОВ «БРВ-Україна». Також Микола Юнак був головою Громадської ради при Ягодинській митниці.
Серед засновників ТзОВ «Станово» також троє осіб: Анцигін Валерій Олександрович (40 800 гривень внеску у статутний фонд), Дмитрук Віталій Володимирович та Федчик Віталій Степанович (по 39 600 гривень внеску у статутний фонд). Ця фірма зареєстрована 17 січня 2013 року в одному із сіл Камінь-Каширського району. У ЄДР не вказано жодних телефонів для зв’язку.

Три-чотири роки, щоб можна було полювати
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУЛФ-К».
Луцька фірма. Зареєстрована у червні 2010 року в одному із луцьких офісів. Ця фірма отримала 13 тисяч 217 гектарів мисливських угідь у Маневицькому та Любешівському районах.
Станом на кінець березня 2013 року серед засновників цієї фірми значився Лизун Руслан Петрович. Проте директор Юрій Мельничук спростовує цю інформацію.
- Плануємо збільшити популяцію звіра. Зробити такі пункти, щоб можна було не тільки там щоб мисливство, а й відпочинок. Збудувати там літній будинок. Є там прекрасне озеро Лісове, яке хочемо зарибнити.
- Ще чимось займається ваше підприємство?
- Ми займаємося. Я просто довгий час працював в лісовому господарстві і закінчував лісотехнічний університет. Займаємося ми переробкою деревини. Робимо вагонку, дерев’яні будиночки.
- Тобто на цих угіддях теж будете вирізати дерева?
- Ні. Ліс залишається власністю лісгоспу. Ліс і всі санітарні рубки, то ми до того відношення не маємо. Ми маємо збільшити популяцію звіра і тоді коли будуть створені умови і тоді буде дозвіл на відстріли. Цю ліцензію видають з погодження екологічної служби і природоохорони. І тоді ми можемо організувати полювання згідно ліцензії на відстріл там трьох чи чотирьох кабанів. Але це питання не зараз. Це протягом 3-4 років потрібно працювати щоб відновити популяцію звірів.
- Ми маємо інформацію, що вашим підприємство займається Лизун Руслан Петрович.
- Я такого не знаю.
- А він хіба не засновник?
- Ні.
- А хто засновник?
- Ця інформація не видається і не стосується. До чого тут народний депутат?
ТзОВ «Майдан Мисливський» з телефонами в АПГ «Пан Курчак».
Ця фірма зареєстрована 1 березня 2011 року у одному із сіл Ківерцівського району. Як нам вдалося з’ясувати, серед її засновників значаться чотири особи: Гламазда Микола Петрович, Колядинський Микола Іванович, Тарасюк Віктор Савович, Прус Андрій Юрійович (у всіх по 500 000 грн. внеску у статутний фонд).
Директор і співзасновник Микола Гламазда за освітою юрист, адвокат, на цей момент працює помічником голови товариства «Агропромислова група «Пан Курчак». За деякою інформацією, на кінець 2006 року був виконувачем обов’язків директора «АПГ «Пан Курчак». Як повідомили в офісі агропромислової групи, Микола Гламазда працює тут уже давно.
Як відомо, раніше головою ТзОВ «АПГ «Пан Курчак» був теперішній народний депутат Сергій Мартиняк.
До слова, із таким же прізвищем у Луцькій міській раді працює начальник відділу екології – Гламазда Анатолій Петрович. Проте посадовець заявив, що ні брата, ні інших родичів на ім’я Микола він не має.
Що ж до інших засновників, то вдалося з’ясувати, що Андрій Прус – киянин. Він є керівником київської ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Аксон».
Телефони, що вказані у ЄДР як контактні у ТзОВ «Майдан Мисливський», це телефони в офіс «АПГ «Пан Курчак». Права рука мера Нововолинська
Так виглядають будиночки для мисливцiв на угiддях, якими користується одна з приватних фірм
ТзОВ «Павлівське мисливське господарство» хвалиться здобутками.
Ця фірма створена у 2008 році і, як уже вище зазначалося, саме вона у 2009 вже отримувала мисливські угіддя в користування. Серед її засновників п’ять осіб: Рибак Олександр Анатолійович, Торчило Сергій Леонтійович, Ярема Віктор Романович, Павлюк Анатолій Семенович. Дехто із них має «серйозний» бізнес.
Зокрема, Віктор Ярема має сітку продовольчих точок. Він і є найбільшим донором підприємства. В засобах масової інформації Віктор Ярема засвітився у скандалі навколо кабельного телебачення Нововолинська та Ковеля. Також його називають правою рукою мера Нововолинська Віктора Сапожнікова. Підприємець Сергій Торчило має кілька магазинів із автозапчастинами.
«Павлівське мисливське господарство» тримало 7 тисяч 21 гектар угідь в Іваничівському районі, поблизу сіл Завидів, Павлівка, Милятин, Переславичі, Самоволя.
Директор фірми – чоловік із 22-річним стажем в мисливстві Микола Холмецький. Саме він і повідав журналістам про успіхи їхньої фірми в останні роки.
- Спочатку ми брали ці угіддя в 2009 році. Потім через процедуру обласної ради, ми попали під роздачу і в нас в 2011 році через суд були вони вилучені.
- Чому?
- Бо тоді хтось оскаржив і процедурно сама обласна рада. Ну я можу показати рішення тих судів. Претензії тоді були не до самих користувачів тих угідь, а до самої процедури прийняття рішення. Ми тоді їх втратили. А це знову отримали угіддя. А в той період діяли по договору про співпрацю з «Волиньлісом».
Саме мисливське господарство навіть в Білорусії, при їхніх законах, збиткове. Тобто, наприклад, засновники вклали за ці декілька років десь приблизно 300 тисяч гривень офіційно – на єгерську службу, на корми, на податки державі і так далі. А отримали десь менше 100 тисяч. Картина сумна. На сьогоднішній день я скидав би шапку перед тими людьми, які беруть угіддя в оренду. За винятком, я не буду говорити, Звірівського, і всьо прочєє, я за ці угіддя не можу говорити, бо тут гола матеріальна база була і майже відсутня дичина, а от в Звірівському, то там, все-таки, вкладені державою значні кошти, то те я коментувати не можу. По Павлівському можу сказати конкретні результати: дуже багато зроблено і відтворено дичини в рази.
- А чому займаєтеся цим, якщо це є збитково?
- Всі сподіваються на перспективу. Тобто коли воно уже стане на свої місця. Наприклад плани, бізнес-плани. Є люди, які вкладають у мистецтво, другі люблять природу і хочуть, принаймні самі вільно себе там почувати. Ну і мають кошти від іншої підприємницької діяльності. І сподіваються на перспективу. Звичайно, якби ми мали матеріальну базу як от Звірів і будиночки шикарні, то так, там окуповується. Тому що іноземець заплатить за одне хороше полювання на кабана, на хорошого, з іклами, приблизно десь 3 тисячі євро. А наш заплатить за такого самого кабана 3 тисячі гривень.  

Фірма депутата з Камінь-Каширська Товариство з обмеженою відповідальністю «Доф Арбо».
«Доф Арбо» зареєстрована у червні 2002 року. Серед її засновників, на кінець березня, значилися Бусько Анатолій Федорович та Русаков Сергій Михайлович.
Анатолій Бусько – депутат Камінь-Каширської районної ради, член фракції «Батьківщина», член постійної комісії із питань промисловості, будівництва, транспорту та зв’язку, сприяння розвитку підприємницької діяльності. Він також є одним із засновників ТзОВ «Дорсо». ТзОВ «Доф Арбо» у користування на 25 років надано 3 тисячі 66 гектарів мисливських угідь.
Ми кілька разів намагалися вийти на зв’язок із директором підприємства Анатолієм Буськом. Двічі нам це вдалося. Першого разу директор попросив зателефонувати пізніше через зайнятість. Вдруге така ж ситуація, але директор пообіцяв, що сам зателефонує. Досі не зателефонував. Підприємство-мільйонер у сільській хаті єгеря «Садівська Дача» в прямому сенсі – дача
Найцікавішим об’єктом виявилося малопримітне приватне підприємство «Садівська Дача». Зареєстроване воно у лютому 2012 року із статутним капіталом у 2 мільйони гривень. Серед засновників значиться одна особа – Ярмолюк Дмитро Анатолійович.
Зареєстроване підприємство у селі Кошів Луцького району. «Садівській Дачі» обласна рада виділила 4 тисячі 295 гектарів мисливських угідь, частина з яких це територія заказника «Садівська дача».
Ми спробували зателефонувати директору і засновнику фірми Дмитру Ярмолюку за єдиним вказаним у ЄДР мобільним номером. Проте номер уже не обслуговується – саме таке чутно у слухавці.
Тому журналісти вирішили поїхати подивитися як же виглядає приватне підприємство за юридичною адресою, а заразом і поцікавитися чому ж їм випали мисливські угіддя саме в заказнику.
Ось так виглядає підприємство у найвіддаленішому від обласного центру селі Луцького району:

Саме так виглядає ПП «Садівська Дача» із 2-мільйонним статутним фондом. На подвір’ї ми зустріли господарку і спробували її розпитати про підприємство та його директора. Жінка говорила неохоче, а згодом і взагалі заховалася від журналістів.
- А де підприємство «Садівська Дача»?
- Тут.
- А можна поговорити із Ярмолюком Дмитром Анатолійовичом?
- Ні. Ви його не побачите. Він на роботу поїхав, на обхід з єгером.
- А чим взагалі займаєтеся?
- Я на роботі. Що я.
- А господарство ваше?
- Трокун моє прізвище. Валентина Віталіївна. Я працюю соціальним робітником.
- А підприємство «Садівська Дача» чим займається взагалі?
- То вам треба звертатися до них. Що я. А від кого ви?
- Вони отримали мисливські угіддя, то хотіли поговорити.
- Якщо вам дали інформацію, то чого не сказали, до кого конкретно звертатися.
- Отож, до Дмитра Анатолійовича.
- Ну так він тут не проживає. Тут проживає Трокун Георгій Волиянович, єгер. Я тут живу з чоловіком, він працює єгерем.
- А Дмитро Анатолійович?
- То вам треба звертатися до нього і тоді з ним приїжджати і розмовляти.
- А він взагалі сюди приїжджає?
- То не до мене по тих питаннях. Від кого ви іменно кажете?
- Я журналіст.
- Якщо ви журналіст, то звертайтеся до голови району і тоді будете з ним говорити. А то приїхали сюди, чого приїхали. Вам тут ніхто нічого не скаже. Ви от краще за наше село напишіть, що в нас немає ні магазину, ні дороги. Ото за те пишіть, а те що угіддя взяли, то дякувати Богу, що взяли. То хоч менше браконьєрів буде. А то вже займаєтеся таким, що не цей во. Короче, ви не займайтеся фігньою, бо то може бути судєбне діло. Я вам зразу кажу.
Через кілька днів після візиту журналістів у ПП «Садівська Дача» змінився директор. Тепер його обов’язки виконує Жур Микола Миколайович. Як собі отримати шмат лісу
Мисливські угіддя у користування отримують ті підприємства, організації, які звернулися в обласне управління лісового та мисливського господарства із пакетом визначених документів. У цьому запевняє начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник.
Після звернення із заявою ВОУЛМГ готує подання документів з питань надання у користування мисливських угідь Держлісагентству України, яке може зробити свої пропозиції.
- На сьогодні 13 мисливських угідь (близько 130 тисяч гектарів) чекають хто їх прийде і візьме в користування. Чи то з депутатів, чи не з депутатів, чи то з бізнесових структур, будь-кому це доступно, - заявив під час проведення Дня депутата обласної ради на мисливських угіддях на початку червня Богдан Колісник. - Це дорога справа. Для деяких багатих це модно. Вони вважають, що це престижно. Ми вважаємо: прапор вам в руки. Беріть, господарюйте і покажіть, що ви можете краще господарювати. Довідка:
Площа наданих у користування мисливських угідь Волинської області становить 1 мільйон 599 тисяч 700 гектарів, що розділені між 51 користувачем:
- 15 підвідомчих підприємств ВОУЛМГ;
- 16 користувачів від обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок;
- 15 приватних користувачів за якими закріплено 145 тисяч 900 гектарів (це разом із десятьма про які йдеться в матеріалі);
- 5 якихось інших користувачів (152,5 тис. га., або 9,5 % усієї площі угідь). Юрій Горбач, ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань»


Теги статьи: Волинь лес

Дата и время 30 июля 2013 г., 00:00     Просмотры Просмотров: 8111
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus

Важные новости

Онищенко розповів, скільки Ляшко вимагав грошей за потрібні голосування Онищенко розповів, скільки Ляшко вимагав грошей за потрібні голосування 04.12.2016
Стало відомо чому Ляшко підскочив до президента після голосування за призначення Шокіна генпрокурором Подробнее
МВД опубликовало имена и фотографии полицейских, погибших в Княжичах МВД опубликовало имена и фотографии полицейских, погибших в Княжичах 04.12.2016
МВД обнародовало данные пяти полицейских погибших в перестрелке в селе Княжичи близ Киева. Подробнее
04 декабря 2016 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Если бы выборы в Раду проходили сегодня, кого бы вы поддержали?












Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте