Рейдерство, коррупция в Украине, борьба с коррупцией • Национальный антикоррупционный портал «АНТИКОР»

В Виннице новый глава облрады - Анатолий Ворона,что о нем известно?

В Виннице новый глава облрады - Анатолий Ворона,что о нем известно?
В Виннице новый глава облрады - Анатолий Ворона,что о нем известно?
По инсайдерской информации которую сообщил известный блогер "Ахуевший винничанин" завтра Свитка отправят в отставку, а на его место при поддержке Батькивщины (которая слила Свитка) призначат Ворону.
 
Об Анатолие Вороне, бывшем милиционере, начальнике всей винницкой милиции, заместителе мэра, начальнике ТТУ и депутате областного совета по факту не так много информации. КОД ВОРОНЫ, сухая старая скупая биография: Ворона Анатолій  Микитович,  1948   року   народження,   член Політичної  партії  "Народний  Союз  Наша  Україна",  освіта вища, заступник Вінницького міського голови,  проживає в селі  Вінницькі хутори   Вінницького   району  Вінницької  області,  включений  до виборчого списку під N 420

Более свежие данные на сайте областного совета:
Ворона Анатолій Микитович
Місце роботи:
Вінницьке тролейбусно-трамвайне управління
Посада:
заступник начальника
Службова адреса:
21100, м. Вінниця, вул Хмельницьке шосе, 29
Службовий телефон:
67-10-18, 054-442-37-78, 050-527-00-00
Партійність:
Вінницька обласна організація політичної партії "Фронт змін"
Фракція:
Позафракційні
Голова постійної комісії обласної Ради
з питань регламенту, депутатської діяльності та етики

Гугл говорит, что Ворона возглавлял партию Порошенка в Виннице еще до того, как то  стал весомой политической фигурой:

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПАРТІЇ "СОЛІДАРНІСТЬ"

Общая информация
Адрес    М.ВІННИЦЯ, ЛЕНІНСЬКИЙ Р-Н ПР-Т ЮНОСТІ БУД. 20/73, KB. 47
Руководитель    ВОРОНА АНАТОЛІЙ МИКИТОВИЧ
Телефон    359168
Виды деятельности
Компания ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПАРТІЇ "СОЛІДАРНІСТЬ" осуществляет следующие виды деятельности (в соответствии данными, указанными при регистрации):
ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Реквизиты организации
ОКПО    26175665
Форма собственности    ПРИВАТНА ВЛАСНIСТЬ
Юридический статус    ЮРИДИЧНА
Форма финансирования    ЗА РАХУНОК ЧЛЕНСЬКИХ ВНЕСКIВ
Право на внешнеэкономическую деятельность    НЕ МАЄ ПРАВА
Дата первоначальной регистрации    2001-10-19
Первоначальный регистратор    УПРАВЛIННЯ ЮСТИЦIЇ В ОБЛАСТI
Дата текущей регистрации    2001-10-19
Регистратор    УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ В ОБЛАСТІ
Регистрационный номер    11


У Вінницькій обласній раді створили нову групу «Совість України». 

7 депутатів з фракції «Фронт змін» та 5 з «Єдності Вінниччини» у Вінницькій обласній раді створили нову групу «Совість України». Відповідна група створена сьогодні під час позачергової сесії обласної ради. Проводить сесію перший заступник Вінницької облради Ігор Кревський у зв’язку із тим, що голова облради Сергій Татусяк перебуває на лікарняному. Зокрема нова група «Совість України» складається з 5 депутатів обласної ради, які вийшли з фракції «Єдність» - це Валерій Коровій, Павло Каленич, Іван Лєта, Василь Тарасюк й Микола Янченко. Також під час сесії фракція «Фронт Змін» заявила про саморозпуск й ще 7 депутатів увійшли в склад групи «Совість України»: Тетяна Височанська, Сергій Волков, Анатолій Ворона, Володимир Кістіон, Сергій Кудлаєнко, Юрій Мазур, Сергій Пугачов. До новоутвореної групи не увійшли лише 2 «фронтовика» - Юрій Македон та Ярослав Чернега. Таким чином нова група складається із 12 депутатів облради. Очолив групу «Совість України» Валерій Коровій. Нагадаємо, що мер Вінниці Володимир Гройсман у 2010 році переобрався на посаду, як висуванець партії «Совість України». Окрім цього до складу Вінницької міської ради пройшли 34 з 50 депутатів міськради.

Колишній заступник мера Вінниці Анатолій Ворона працюватиме в ТТУ

На першій сесії Вінницької міськради Анатолія Ворону відправили на пенсію, але довго без роботи колишній заступник мера не сидів. Відтепер він працюватиме заступником начальника трамвайно-тролейбусного управління Вінниці.
- Цим призначенням я задоволений, бо де ще знайдеш таку роботу в мої шістдесят три. Турбот тут теж вистачає, бо штат управління ТТУ великий і я відповідаю за функціонування гуртожитку, будинку відпочинку в Коблево та ще тисячу побутово-організаційних питань, - сказав Анатолій Ворона.


Анатолій Ворона: «Професію треба вибирати, звіряючись з гороскопом»
 
Анатолій Ворона, заступник вінницького міського голови. Народився у Сутисках Тиврівського району у рік Пацюка під сузір’ям Терезів. Закінчив залізничний технікум, отримав кваліфікацію «технік-колійник» і навіть досі пам’ятає колійні стандарти. Служив у спортивному батальйоні, двічі був чемпіоном з боротьби самбо Збройних сил СРСР. Пізніше був призером міжнародних турнірів з боротьби дзюдо. Після служби в армії закінчив Вищу слідчу школу МВС СРСР.
Був бронзовим призером чемпіонату Росії з дзюдо, неодноразово – чемпіоном Міністерства внутрішніх справ СРСР.
Службі в міліції віддав 32 роки. Пройшов усі щаблі – від слідчого до начальника міського управління МВС України.
У 2000 році призначений заступником міського голови.
Депутат обласної ради.
Одружений, має дорослого сина, в сім’ї якого ростуть дві дівчинки.
Любить червоний колір і поезію Андрія Дементьєва. Колекціонує ножі. Вірить у гороскопи і знає безліч анекдотів.
* * *
– Анатолію Микитовичу, який період вашого життя ви вважаєте найбільш важливим чи вдалим?
– Для душі? Два періоди – служба в армії і навчання у вищій слідчій школі. Значну частину часу в армії я віддавав спорту – спортивний батальйон, що ж дивуватися. У спорті мав досягнення, розумів, що для військової служби це важливо. Словом, почувався «у своїй тарілці». А коли вступив до слідчої школи, то теж зрозумів, що я знайшов саме своє місце. Я за гороскопом – Терези, а люди, народжені під цим знаком, абсолютно не здатні до занять технікою. Чому так дивишся на мене? А-а, я ж у залізничному технікумі навчався. Ну, те, що я там навчався, не означає, що мені було там дуже цікаво і що я в тому дуже розбирався. Як результат, попрацював пару місяців – і покинув.
– А як же вас туди занесло?
– Ну, молодий був, ще не визначився. Залізниця була галуззю перспективною, і я чомусь вирішив, що мені буде цікаво. Не вгадав. Російською мовою слово «колійник» звучить «путеец». Бав такий жарт професійний: «есть путейцы, а есть тупейцы». Я був «тупеец». Тому й покинув це заняття. Взагалі, я тепер твердо переконаний, що професію треба вибирати звіряючись з гороскопом.
– Ви так беззаперечно вірите в гороскопи?
– Вірю!
– Але тоді, коли ви відмовилися від роботи на залізниці і обрали професію слідчого, у нашій країні слова «гороскоп» майже ніхто не знав…
– І я не знав. Це вже потім, коли у нас з’явилися гороскопи, я прочитав те, що про мій знак написано, і зрозумів, що все сходиться. Але коли я зрозумів, що з технікою у мене не складеться, і я, як кажуть, дурно й пусто провів чотири роки в залізничному технікумі, то замислився про те, що якась сила цим усім керує. У слідчій школі я почувався як риба у воді, коли служив у міліції – теж. До речі, до педінституту на факультет фізвиховання я не вступив, а до слідчої школи з такими спортивними досягненнями взяли «з руками й ногами». Це визначило майже все моє подальше життя, про що ніколи не шкодував. Усі крапки над «і» я розставив для себе, коли з’явилися гороскопи, і я все про себе прочитав.
– Ви всіляким гороскопам довіряєте чи тільки зодіакальним?
– Зодіакальним. Друкують же найчастіше зодіакальні – у «Вінницькій газеті» теж – і тому можна перевіряти, збулися пророцтва чи ні.
– Завжди все сходиться?
– Абсолютно! Ну, може, не до дрібниць, але справджуються. Словом, статистична похибка є, але у більшості випадків усе збігається. Я намагаюся планувати свій тиждень за гороскопом (якщо можливість така є), і тоді все виходить так, як треба.
– Спілкування з вам рідко обходиться без цитат, анекдотів та інших дотепів. Вашій ерудиції можна позаздрити. Що ви найчастіше читаєте?
– Люблю історичну літературу. Там не все схоже на правду, але, як правило, цікаво. Але суперечності примушують аналізувати, робити свої висновки. От читав я «Переяславську раду» – по-одному бачив Богдана Хмельницького, а прочитав книгу вашого колеги Олександра Дмитрука «Іван Богун, полковник» – там Богдан зовсім інший. Я розумію, що погляд на історію змінився, але обидва автори опиралися на історичні документи, якщо називають свої творіння історичними романами…Ну, детективи люблю, я ж міліціонер. Читаю й класику, але, як правило, під час відпустки, коли можна читати без поспіху.
– Ви знаєте безліч віршів і так до місця їх цитуєте! Кого з поетів любите найбільше?
– Хм. Мабуть, Дементьєва. Дуже ліричний поет, хоч і російський (сміється – авт.)
– А фільм який любите найбільше?
– «Пірати ХХ століття».
– Улюблений актор (чи актриса)?
– Лариса Кадочникова.
– Які у вас нині стосунки зі спортом?
– Ну, вік такий, що тепер роблю тільки зарядку. Шістдесят років уже.
– А організаційно?
– Я президент обласної федерації дзюдо й самбо, віце-президент федерації універсального бою. Та й за службовими обов’язками опікуюся справами комітету фізкультури і спорту: 26 олімпійських видів спорту і майже 120 – неолімпійських.
– А на килим давно виходили?
– Років 15 тому – на чемпіонаті МВС України.
– Ви маєте якусь колекцію?
– Колекціоную ножі. Коли служив у міліції, то в цю колекцію потрапляло чимало ножів, зроблених руками засуджених. Тоді вона часто поповнювалася, а тепер може з’явитися один новий ножик за рік – хтось згадує про моє хобі та й дарує. Та вже й подіти їх немає де.
– А кажуть, що ножі дарувати не можна?
– Не знаю, можливо. Мені таке й на думку не спадало.
– Розкажіть про свою сім’ю.
– Моя дружина – Лариса Миколаївна – директор вищого професійного училища сфери послуг, вона – заслужений працівник освіти. Її колеги кажуть, що хороший педагог і організатор. Син Олександр – начальник управління оподаткування юридичних осіб обласної податкової адміністрації. Він спочатку пішов моїм шляхом, а потім працював у податковій міліції, з неї перейшов у цивільну податкову службу. Невістка Вікторія – офіцер, служить у Військово-повітряних силах. Маю дві внучки. Христині 12 років, Лізі – 3,5. Я взагалі зробив висновок, що краще внучки, ніж внуки. Мені з ними цікавіше.
– Мабуть, тому, що ви ростили сина, а дочки у вас не було…
– Можливо.
– Маєте сімейні традиції?
– Так. Стараємося відзначати всі свята в колі сім’ї. Особливо – Новий рік.
– Які квіти ви даруєте вашим дамам?
– Дружині – троянди, невістці – як правило, теж, дівчаткам – маленькі комбіновані букети. А от матеріальних подарунків не купую. Дарую гроші, а вони нехай вирішують, що краще купити. Бо я ж можу й не вгадати, а купувати якусь непотрібну дурницю не хочеться. Сюрпризу, правда, немає в такому разі, але й розчарувань не буває. Що захотіли, те й вибрали.
– На тему вашого колоритного прізвища, мабуть, жартують усі, кому не ліньки. Не ображаєтесь?
– А чого ображатися? Нормальне прізвище. Та й з почуттям гумору в мене ніби все гаразд. Українцям моє прізвище слух не ріже. І жартують з цього приводу доброзичливо. Це коли я в армії служив разом з азіатами, то вони ніяк не могли моє прізвище нормально вимовити – то Варана, то Барона. Але й у них такі прізвища, що язик зламати можна.
– Знаю, що ви живете в приватному будинку. Щось вирощуєте?
– Місця біля будинку небагато, але є теплиця з помідорами. Дружині захотілося. Ну, збудували. Як зав’язався з тією теплицею: то огірки, то помідори – подіти вже немає куди, повен погріб. Вже казав дружині, щоб на роботу забирала, в їдальню училища. А вона каже, що не можна, санстанція не дозволить.
– Продавайте.
– З мене такий продавець! Я швидше роздам, ніж продаватиму. Я до продавання такий же, як до техніки. Гороскоп не дозволяє.
– А з чим іще в житті не складалося?
– З іноземними мовами. Я вчив у житті три мови. В школі – французьку. У технікумі французької групи не було – почав вивчати німецьку. Вступаючи до слідчої школи, пішов складати німецьку мову. І випадково сів у той ряд, де складали англійську. Взяв завдання, довго й нудно шукав у словнику слова, а потім щось таке молов викладачці… Зрештою вона поцікавилася, чи піду я в «англійську» групу початківців. Мені було все одно – хоч в китайську – аби взяли в слідчу школу.
– Ну, не можу я піти без вас без анекдота. Розкажіть якийсь на завершення розмови.
– Ну, давай, про ворону. У Лева, царя звірів, день народження. А Лев на кокаїні сидів. Натрусив трохи порошку, щоб понюхати і настрій святковий собі забезпечити. Гості прийшли. Доки Лев гостей зустрічав, Ворона прилетіла і винюхала той кокаїн. Прийшов Лев, озвірів від такого нахабства. Посилає своїх стражів у ліс з наказом: знайти, хто це зробив, і розірвати. Він був упевнений, що знайдуть, адже хтось же величезну дозу кокаїну прийняв – хіба не помітиш такого? Але ніде не знайшли нікого, хто був би схожим на сп’янілого від кокаїну. Піднімають стражі голови, бачать орлів у небі та й запитують: «Орли, ви не бачили, хто кокаїн у Лева потягнув?» Орли дивляться – Ворона летить догори животом. Запитують: «Вороно, ти не бачила, хто у Лева кокаїн украв?» А вона у відповідь: «Який Лев? Який кокаїн? Тут землю вкрали: дві години літаю – сісти не можу!»


Анатолій Ворона: „Половина моїх одногрупників вже генерали…»

Заступник мера розповів про персики з власного саду, фігуральну дулю в кишені та про чеченців
Анатолій Ворона  відомий  у місті не тільки як колишній міліціонер і чиновник, але і як людина з унікальним почуттям гумору. З ним можна розмовляти, здається, годинами.
Який Ваш найяскравіший спогад з дитинства?
Спорт. Я перепробував багато видів, хотів займатися баскетболом але не взяли, бо я низького росту.
А який у Вас ріст?
185 сантиметрів. Не взяли на баскетбол, пішов на самбо. Потренувався місяців зо два, навчився один єдиний прийом – кидок з обвивом ноги. А прийом страшний. У суперника складається враження, що йому потрібно рукою підстрахуватися, щоб не впасти, але якщо він це робить, то рука просто ламається як гіляка. Взяли мене на першість України по самбо. Боюся аж синій. Думаю, щоб мені нічого не відбили, буду цей прийом використовувати. Перший бій -  зламав руку супернику, другий  бій - так само. Третій суперник вже мене боїться, четвертий - теж рука зламана. А у фіналі  мене вже чемпіон Союзу переміг. Так я и став призером України – з ходу. Потім вже навчився добре боротися.
То це  боротьба вас до міліції привела?
Після армії я  хотів поступати у наш педагогічний інститут на факультет фізвиховання. Всі екзамени здав, але  заступник голови обласної ради „Динамо”  побіг сваритися до інституту, - мовляв ми поступимо і  будемо виступати не за „Динамо”, а за „Буревісник”. То в  інституті всіх нас „динамівців”, п’ять чоловік тоді не взяли. Мовляв, ми готуємо кадри з села, а ви всі міські. Те що я теж з села ніхто не врахував. Тоді я вирішив поступати у вищу слідчу школу УМВС у Волгограді. 
Це правда, що ви навчались з письменницею Марининою на одному курсі?
Не на одному, я був на четвертому, вона на першому.  Коли я навчався, міліція була не дуже престижна, тоді військові училища на слуху були. В нашій групі така „збірна” була...
Підтримуєте зв’язки з одногрупниками?
Підтримую, в основному це були росіяни. Половина одногрупників вже генерали, на пенсії, деякі вже пішли з життя. Вчився також з чеченцем одним, він був при Дудаєві заступник міністра внутрішніх справ Чечні. Ми з ним дружили, він навіть привозив своїх дочок в Кончу-Заспу в піонерський табір. Просив, якщо з ним  щось станеться, щоб я забрав дочок в Україну. Потім його вбили, я писав- писав в Росію, шукав цих дівчат, та так  і не знайшов.
Анатолій Микитович, яке Ваше головне досягнення у житті?
Це  дві онучки, одній 13 років, іншій – 5 років. У старшій характер більш м’який, як у мене, а менша – уперта страшно. Якщо щось не по її починає крик та ґвалт.
На що Ви витратили свої перші зароблені гроші?
На стажуванні в Одесі мені та другу дали премію по 50 рублів. Ми  ними скинулись і сіли на круїзний теплохід, то на ці 100 рублі наїлись бутербродів з червоною та чорною ікрою і пива чеського напились.
А як з дружиною познайомились?
Ми з нею з одного селища – із Сутисок. Я її не знав добре, бо на 3 роки молодша. Вона вчилась у Хмельницькому, а я поступав в Волгоград. Так в автобусі і познайомились. Потім я був свідком на весіллі у її брата двоюрідного. Вона тоді успіхом користувалась а я соромився, думаю: «Як я до неї підійду - така дама!». А її зацікавило те, що я її не добивався. Потім вона писала мені «шпори» у Волгоград. І коли я перейшов на 3 курс, а вона на останній, ми  і одружилися. Вже 37 років з Ларисою разом живемо.
Де саме ви  живете?
На Вінницьких хуторах. У нас була 3-кімнатна квартира, ми ще добавили гараж і поміняли все це на недобудовану хату. Я вважаю, що жити у приватному будинку краще ніж у квартирі. У квартирі величезний негатив йде з усіх сторін.  Крім того є чим зайнятися. У нас теплиця, огірки, помідори, персики. Цікаво коли маєш власно вирощені персики. Онуки дуже люблять до нас приїжджати, на фрукти-овочі. А ще ставок поруч, він мілкуватий, зате не боюсь за них, коли вони купаються. 
На якій машині ви їздити?
Ви здивуєтесь, на Volkswagen Polo. Він маленький, затее бензину мало їсть. А взагалі я на машині їздити боюсь. У мене було так, що  я вже думав, - більше не зможу їздити автомобілем. Коли вчився у слідчій школі, то на  водінні  вперше у машину сів і замість гальма на газ почав тиснути. Так і виїхав за ворота, де  якраз стояла машина заступника міністра, який  до ректора приїхав. І я продер йому чорну Волгу від одного крила до другого. Викликає мене ректор. Я прийшов, а генерал вискакує зі стола і хоче мене дати  в фізіономію. А я хлопець тренований, почав відхилятися і задкувати до дверей. Так ми до порога і доскакали разом. А я поріг знав, часто до генерала заходив, і перескочив через поріг задом, а він - впав... Думав, що виженуть. Але лише  відсторонили від водіння. Зараз воджу машину так, п’яте через десяте. У центр міста навіть не заїхав би, бо боюся.
Де Ви любите відпочивати?
Останнім часом ми з дружиною любимо їздити за кордон, у Туреччину або Єгипет. Гроші такі ж як у Криму, а сервіс набагато краще. Вже декілька разів їздили у Єгипет зимою в готель Санрайс Мамлюк. Там гарні піщані пляжі. А  з нами носяться як з писаною торбою, бо ми  постійні клієнти, ВІП-гості, тому нам приносять подарунки, торти та фрукти в номер.
Ваша улюблена страва?
Яєчня з салом. Але дружина дуже рідко її мені смажить, вважає, що це холестерин і шкідливо.  
Який Ваш улюблений ресторан?
Якщо чесно, я їх не люблю. Уже такий вік, що не дуже по спиртному. Якщо кудись потрібно йти на іменини-родини-хрестини, в мене вже зранку псується настрій. Люблю «МакДональдс» там спиртного немає, тільки кока-кола і гамбургери.
Маєте якесь  хобі?
Я  у міськвиконкомі відповідаю за спорт і  в мене хобі у суботу відкривати змагання, а у неділю закривати.І це хобі починаєш не любити, бо у нас 26 видів спорту, і це тільки олімпійські. Так що вихідних у мене практично немає, і для такого хобі сердечного, як риболовля, часу не залишається. 
Як Ви поєднували своє почуття гумору із службою у міліції, де позастатутні речі не вітаються?.
Кажуть, що гумор – це ознака розуму… Скажу так: то служба невесела і навантаження величезне. Я  пройшов всі ці шаблі -  слідчий, старший слідчий, старший з особливо важливих справ, заступник  начальника МВС по слідчий роботі, начальник УВС. Якби не сміявся, такого навантаження просто б не витримав. Крім того не все потрібно розуміти буквально. Треба розуміти і  фігурально. Це коли  на тебе наїжджають, тримати дулю в кишені - і все буде в порядку. 

Досьє 
Сім’я - дружина,  син та дві онучки.
Улюблена книга - детективи Богоміла Райнова, „12 стільців” та „Золоте теля” Ільфа та Петрова.
Улюблений фільм - серіал „Вулиці розбитих ліхтарів”. 
Улюблена тварина – кіт (півторамісячний Кузя).
Улюблений одяг - джинси і светр.
Основні   якості справжнього чоловіка - обов’язковість, мужність і – любов до дітей.

КОД (компромат - орд - досьє)


Теги статьи: Ворона Анатолий

Дата и время 05 декабря 2014 г., 20:47     Просмотры Просмотров: 4581
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus

Важные новости

Нацполіція опублікувала дані щодо кількості пограбувань і розбоїв у Києві Нацполіція опублікувала дані щодо кількості пограбувань і розбоїв у Києві 07.12.2016
У Києві порівняно з минулим роком кількість розбійних нападів зросла на 54%, а грабежів – на 61%. Подробнее
«Антонов» предложил Трампу свой самолет вместо дорогущего Boeing «Антонов» предложил Трампу свой самолет вместо дорогущего Boeing 07.12.2016
Государственное предприятие «Антонов» предложило свой самолет избранному президенту США Дональду Трампу в качестве новог… Подробнее
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Если бы выборы в Раду проходили сегодня, кого бы вы поддержали?












Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте