Рейдерство, коррупция в Украине, борьба с коррупцией • Национальный антикоррупционный портал «АНТИКОР»

400 відчайдухів, які стали національними героями

400 відчайдухів, які стали національними героями
400 відчайдухів, які стали національними героями

Тепер про це можна говорити в повний голос. Однак, ще кілька днів тому ця інформація становила сувору таємницю. Таємницю, про яку знали дуже в обмежених колах, бо від розголосу водночас могло обірватись надто багато житів українських воїнів.

 

Мої співрозмовники – командири двох штурмових груп, які здійснили, тепер вже легендарний, рейд тилом терористів, що окупували Донецьку та Луганську області України. Як більшість «трударів у зоні АТО» вони не називають для преси ні своїх імен, ні звань. Залишають все це на наступний день після перемоги. Вітаються просто «Здоров брат…». Про свій подвиг розповідають спокійно. Так, як можна розповідати про будь-яку роботу. Хвилювання відчувається лише коли розмова заходить про наші втрати. Але… Десантники вміють ховати біль. Знаючи, що краща данина пам’яті за загиблими – смерть десятка, а краще двох десятків ворогів. Вражає погляд їх очей. Спокійний і врівноважений. Просто не віриться, що кілька днів тому ці командири та їх брати по зброї (слово підлеглі не вживається у бойових частинах) пройшли крізь таке земне пекло, після якого біблійний аналог це просто скаутській табір.

Наказ на проведення рейду був очікуваним. Десантники якщо і не знали достеменно про задум керівництва АТО, то здогадувались про його наявність.

-         Коли ми зібрали свої підрозділи і оголосили, що ідемо… То хлопці всі як один сказали – «так!». Не було жодного відмовника, – пригадав командир першої штурмової групи. – В нас, у справжніх десантників, просто не прийнято відступати перед небезпекою.

В цей ризикований похід було вибрано 400 кращих бійців 95 аеромобільної бригади. Просились всі. Але рішення командира – закон. Неправдивим буде твердження – хлопці знали, що йдуть на смерть. Радше вони були переконані, що переможуть. І тепер ми знаємо, що воно так і сталось.

Перший бій ударні групи дали 18-го липня. В результаті було звільнено місто Лисичанськ що на Луганщині. Терористи перетворили місто на потужно укріплений форт. Підступи до нього охоронялись кількома укріпрайонами побудованими за всіма правилами військової інженерії. З дотами, дзотами, замаскованими вогневими позиціями, переходами та комунікаціями.

-         Підготовка оборонних споруд найманців вражала, – пригадав командир другої штурмової групи. – Та підготовка наших розвідників та спеців була кращою.

Коли десантники вдарили, то сила і підготовка атаки  просто приголомшила терористів. Поганий жарт з ними зіграла російська пропаганда. Вони свято вірили у власну непереможність та погану підготовку Українських військових.  Під час зачистки Лисичанська наші хлопці ледь не потрапили у добре підготовлену засідку. Однак БРДМ найманців було вчасно виявлено і знищено. Тепер ця груда брухту стоїть страшним чорним пам’ятником поблизу житлового будинку, яким пробували прикритись терористи.

-         В Лисичанську ми  натрапили на значні запаси зброї та боєприпасів, – розповів командир першої штурмової групи. – Це були і протипіхотні міни, і фугаси, і багато всього іншого. Відповідно до маркувань і дат, більшість військового реманенту було передано маргиналам в якості «гуманітарки» з Росії. Вразила захоплена броньована вантажівка. Таких у нас просто не має. Вона дуже стала нам в нагоді під час подальшого рейду.

Про те, що було далі, дуже важко розповісти навіть у необмеженому шпальтами Інтернетівському просторі. Бої, маневри, розвідки. В ті часи наші підрозділи знаходились у складному становищі. Низка частин перекрила ключові шляхи поставок російських припасів. В оточені, під шквальним вогнем як росіян, так і їх поплічників. Наші солдати – піхотинці і десантники вгризались в землю. Зазнавали втрат, але не здавали позиції. Та не лише вогонь ворога вражав їх. Росіяни розпочали широкомасштабну інформаційну провокацію. На телефони українців почали приходити фейкові смс від «майже справжніх» бійців оточених підрозділів. В соціальних мережах було піднято «інформаційну хвилю» про нібито кинуті бригади. Однак… Однак хлопці стояли незважаючи нінащо. Вони виконали поставлену перед ними задачу – скували сили ворога, змусили його зменшити постачання, а головне наші сили отримали такий потрібний час для перегрупувань та підготовки до звільнення Донбасу. Після цього бригади потрібно було ввести з під вогню. Пробити крізь системи ворожої оборони коридори для виходу наших військ. І герої 95-ки продовжили свій рейд по тилам російських найманців.

-         Дуже нам запав в пам’ять один блокпост поблизу залізничного переїзду, – розповів командир другої штурмової групи. – Перший знищив його пройшовши наскрізь. Ми йшли за кілька годин тим самим шляхом і потрапили у засідку. Знищили засідку і пішли далі. За добу повертались назад і знову довелось з боєм проходити крізь нього. Тоді ми вже зрівняли цей блокпост з землею. І навіть трішки глибше, щоб більше «не проростав».

Звичайно були й курйозні випадки. Так наприклад, одного ранку десантники зайняли блокпост терористів. Вже за пару годин виявилось що ця опорна точка стоїть на одній з головних ворожих магистралень тилового забезпечення. І чи у терористів зі зв’язком  були нелади, чи вони настільки впевнені в тому, що в їх глибокому тилу все спокійно… Іншими словами за добу дякуючи російським та терористичним поставкам, арсенал та припаси десантників значно поповнився.

Далі, відчайдухи з 95-тки зробили неможливе. Вони пройшли між Шахтарськом і Торезом. В місцях, де на той час було головне лігво бандитів.  Операцію виконували під шквальним вогнем. Росіяни не шкодували боєприпасів. Обстріли важкої артилерії змінювались, шквалами градів, після яких міномети і знову артилерія.  За даними радіоперехоплень було відомо, що росіяни просто не вірили в те, що після таких інтенсивних обстрілів хтось може залишитись живим. Та наші підрозділи навчились воювати. Грамотно розташована техніка, підготовка до руху колон, маскування, навички бійців. Все це, помножене на, тепер вже бойовий, досвід дало великий позитивний результат. Знищити наших десантників не вдавалось.

Та найбільшою операцією наших десантників можна вважати встановлення понтонного мосту через річку Міус. Під щільним вогнем з самохідок та «Градів», якими росіяни щедро поливали переправу бійці за лічені години зібрали понтони.

-         Від моста до кордону всього 19-ть кілометрів, – пригадав командир першої штурмової групи. – Росіяни цим користувались. Та нам допомогли воїни 30-ї механізованої бригади. Разом ми побудували переправу.

Розуміючи, що відбувається і терористи і їх російські працедавці робили все, щоб знищити переправу. Кілька разів від вибухів вщент розлітались понтони. Та бійці нашвидкуруч відновлювали міст. І колони йшли далі. Загалом, по цій переправі пройшло понад 200 одиниць техніки, та кілька тисяч військовослужбовців. Це стало завершальним акордом у поверненні військовослужбовців сил АТО на «велику землю».

Взагалі питання російської підтримки у ескалації конфлікту на сході України це окрема тема розповіді командирів штурмових груп. За їх словах підтримка Росією війни, там відчутна у всьому.

-         Ви зрозумійте, що коли ми бачимо, як з ворог професійно проводить десантування на швидкості з автомобіля. Здійснює перекат, займає позицію, робить постріли і пробує відійти… – продовжив розповідь командир другої штурмової групи. – То нам зрозуміло, що таким «трюкам» простого шахтаря за місяць чи два не навчити.

Крім цього бійці демонструють залиті кров’ю автомати виготовлені в Росії. За словами десантників, якби не російська підтримка, то такі штучно створені «політично-ракові» пухлини як ЛНР та ДНР давно б померли своєю смертю. Та завдяки  живленню з зовні вони ще існують.

Виходили десантники з свого рейду як і належить – останніми. На знімку можна побачити скільки разів був прострілений БТР командира. На бортах машини шрами від «Градів» та гранатометів. Два колеса знищено фугасом. Та… десантники зробили свою роботу. Вони пройшли близько півтисячі кілометрів. Здобули цінні розвідувальні дані. Знищили кілька сотень одиниць бойової техніки противника та безліч живої сили. І головне – вони повернулись!

Зараз ці хлопці ще ховають від камер свої обличчя за балаклави. Вони ще не називають своїх імен та соромлячись не показують обвітрені замозолені руки. Та пройде не так багато часу, як кожного з них знатимуть в усіх українських родинах. Адже всього кілька сотень наших десантників зробили те, що російська пропаганда та польові командири незаконних бандформувань вважали неможливим.

DSC_0184DSC_0193IMG_2408IMG_2420IMG_2426IMG_2431IMG_2434IMG_2458

 Тарас Грень.

Фото автора. 

 http://vdv-ua.com/i


Теги статьи: Союз десантников УкраиныАто

Дата и время 13 декабря 2014 г., 21:34     Просмотры Просмотров: 2015
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus

Важные новости

Украине не хватает 50 млрд грн на перерасчет пенсий в 2017 году Украине не хватает 50 млрд грн на перерасчет пенсий в 2017 году 02.12.2016
На перерасчет пенсий в 2017 году Украине необходимо 50 миллиардов гривен. Подробнее
Сумские фискалы стали заложниками монополизации рынка тканей Бедриковским Сумские фискалы стали заложниками монополизации рынка тканей Бедриковским 26.11.2016
События последних дней, происходящие в ГФС Сумской области, носят явные признаки четко спланированного возмездия за пров… Подробнее
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Если бы выборы в Раду проходили сегодня, кого бы вы поддержали?












Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте