Рейдерство, коррупция в Украине, борьба с коррупцией • Национальный антикоррупционный портал «АНТИКОР»

Сага про ПРАВОкатора Павла Куненка. Частина 1

Сага про ПРАВОкатора Павла Куненка. Частина 1
Сага про ПРАВОкатора Павла Куненка. Частина 1

Життєпис нікчемних та підлих вчинків колишнього прокурорського, а згодом помічника головного редактора «Сільських вістей» з правових питань Павла Григоровича Куненка.  Випадково наткнувся в Інтернеті на статтю «Отомсти за Гонту и Зализняка!» (http://pavlokunenko.com/отомсти-за-гонту-и-зализняка-2/). Виявилось, що її автор — мій земляк Павло Куненко. Подібного печерного «патріотизму» я ще не зустрічав. Мене це так зачепило, що вирішив провести своєрідне журналістське дослідження. З офіційних джерел вдалося дізнатися не багато. Зупинився в цьому напрямку на одному: Куненко Павло Григорович, 14.08.1943 року народження, уродженець села Погарщина, Лохвицького району, Полтавської області. Всю іншу інформацію доводилося збирати конфіденційно.

  

 

Як син НКВСівського сексота теж став стукачем

 

Отже Павло Куненко народився у селі на Полтавщині під час війни — 14 вересня 1943 року (ОРД 02). Тобто його мати завагітніла у грудні 1942 року. Тобто на окупованій гітлерівцями території.На запитання — від кого завагітніла? — відповідь отримав без проблем: від свого законного чоловіка. А от чому він (нащадок «гордых гайдамак» як пише нині його син Павло у своїй статті) у важкому і буремному 1942-му перебував біля жіночої спідниці, коли всі проливали кров за рідну землю? — питання цікаве. А відповідь мене приголомшила — Григорій Куненко був поліцаєм(!?)

 

Коли повернулася радянська армія, батько Павла переховувався два роки у лісі. Мати загуляла та вдруге завагітніла від сусіда. Дружина старого ловеласа викрила перелюбників і зчинила галас на увесь районоли ж і Григорію про це розповіли, то у приступі ревнощі повернувся до домівки й зарубав дружину-зрадницю сокирою. А сам подався до обласного відділку НКВС і здався на милість влади.

Шкандаль набув такого розголосу, що чекісти забули навіть про поліцейські «звитяги» Г. Куненка і трибунал йому як убивці дав 10 років таборів і 15 поселення у Сибіру. Підступна й зрадницька сутність Григорія і там стала йому в нагоді. НКВСівці швидко завербували нещодавнього фашистського прихвосня своїм стукачем. Новоспечений сексот отримав кликуху Сорока.

А тим часом підростав малий Павлусь і мріяв стати агрономом. Але місцеве МГБ-КДБ за «заслуги» батька перед органами направило його до юридичного інституту, зробивши згодом з нього слухняну потвору і таємного провокатора. Кажуть, улюбленим книжковим героєм піонера Павлуші Куненка був його тезка Павлік Морозов. Тож як і батько у Сибіру, Павлик регулярно і натхненно стукав на своїх товаришів-студентів, писав доноси на сусідів та колег. З часом, отримавши фах юриста, азарт мисливця-убивці людських долей так захопив його, що Павло почав фабрикувати справи навіть на своїх начальників.А підлеглі П.Куненка панічно боялись свого шеф-нелюда.

 

«Навариста» прокурорська справа в Афганістані

 

Любить Павло Куненко похизуватися у своїх спогадах про справу, яка була в його провадженні під час війни в Афганістані. В цю країну він поїхав заробити гроші на «жигуля». Коштів вистачило не лише на машину. Окрім заробітку військового прокурора, мав Павло Григорович ще й інший зиск.

Уже давно не секрет, що військові начальники різних рангів (особливо тилових, інтендантсько-технічних підрозділів) хто як міг крав і розпродував все, що користувалося попитом в цій країні. Наприклад, один з командирів технічної частини крав бензин —це один з найбільш розповсюджених видів «заробляння» поряд з розпродажем зброї, набоїв та військового спорядження. Крадений бензин міняли на килими та радіотехніку, а техніку та побутові речі — на чеки. Чеки згодом везли в СРСР та продавали один до 5 радянських рублів або 1 за 1 за тверду валюту отоварювали у «Берізці» чи «Каштані» (валютних магазинах). Жили, пили, гуляли і «баб мали».

Але прокурор Куненко сфабрикував і посадив бідагу за те, що той начебто розстрілював мирних жителів. Насправді ж єдина провина чолов’яги полягала в тому, що не хотів ділитись з цивільним прокурорчиком. Той факт, що він не вмів навіть стріляти, бо був також мобілізований з числа цивільних господарників, ніскільки не брався до уваги П. Куненком. Головне те, що він досяг своєї мети відтоді усі, хто займався подібним «промислом», покірливо віддавали прокурору частку виручки від краденого.

А втім П.Куненко при кожній нагоді любить побазікати як він «боровся із військовими злочинцями»:

Вопрос этот касается моей чести и достоинства. Без бахвальства и патетики скажу: в моей жизни были примеры и потруднее. В свое время я исполнял обязанности военного прокурора в Афганистане. Однажды командир советского полка в боевой операции захватил группу афганцев, которые принимали участие в боевых действиях против нас. В трудных условиях горного Бадахшана (это 1500 метров над уровнем моря) я был единственным прокурором с единственным советским полком.

Там я оказался чужим среди своих. Командир полка у 11-ти пленных афганцев во время допроса отрезал уши, носы и половые органы. Расстрелял их, а трупы бросил в горную речку Кокча. Получив об этом информацию, я возбудил уголовное дело. В течение месяца его расследовал.

Долго не мог выйти в эфир, чтобы связаться с руководством. Из-за густого тумана туда не могли добраться даже вертолеты. Положение было ужасным. Изоляция полнейшая. Я занял в клубе круговую оборону, взяв на подмогу доверенных мне солдат. Они помогали мне в бытовых вопросах. В такой ситуации и расследовал дело.

Вскоре на заседании военного совета ТуркВО меня объявили не «советским человеком», т.к. возбудил уголовное дело против своего командира полка и дал пищу для западных средств массовой информации.

Нелегко было выдержать, но выстоял. Уже нет тех маршалов, которые по своему усмотрению распоряжались судьбами человеческими, нет Союза. А я продолжаю работать. Признаюсь, в Харькове выполнять свои обязанности не легче. В Афганистане знал, где фронт и фланги, где друг, а где враг. Теперь постоянно оглядываюсь вокруг себя, чтобы определить — моя ли тень следует за мной?

 

Харківський етап кар’єри: пиячив,

конфліктував, провокував скандали…

 

У середині 90-х років минулого століття, перебуваючи на посаді першого заступника прокурора Харківської області, Павло Куненко удосконалив свої попередньо виявлені «здібності» в якості стукача і вимагача хабарів. Тепер він відзначився уже як запеклий провокатор і скандаліст.

 

Несумірні з його можливостями амбіції щодо подальшого просування по кар’єрних сходинках штовхали Павла Куненка на будь-які засоби для досягнення мети. Він добре засвоїв совдепівський менталітет співгромадян, у яких (з огляду на тогочасне становище безпросвітної реальності) ще більше загострилося почуття, чітко орієнтоване на двоїсте сприйняття скандальної інформації. Тобто, якщо високопоставлена особа стверджує про «біле», обиватель сприймає це не інакше як «чорне». І навпаки.

Саме від цього «навпаки» і почав «танцювати» наш «геройський» прокурорчик. Він зметикував: аби йому повірили люди треба, щоб начальство і провладні ЗМІ почали його лаяти. Перш за все, Павло Куненко вирішив створити собі імідж такого собі народного захисника, хотів показати себе в очах спільноти як борець за зневажені права людей. Найшвидшим шляхом проявити себе у цій якості «потомок гайдамакского сотника Куненко, участникаКолиивщины, когда в Умани и по Украине вырезали поляков-землевладельцев, а особенно в жидов-кровопийцев» (Див. «Отомсти за Гонту и Зализняка!») вирішив «наїхати» на деяких представників місцевої влади і силових структур Харківщини, які, звичайно, були далеко не безгрішні, про що не міг не знати заступник прокурора області.

Але оскільки він розумів, що за собою мав теж чимало грішків (п’яний за рулем і провокування ДТП — найменші з них), тому лобова атака призведе його до швидкої поразки. Але раптом для задуму П. Куненка трапилася слушна нагода одна з місцевих газет опублікувала критичну статтю «Прокурори, як дружина Цезаря, повинні бути вище підозр». Це видання в особі харківського обласного прокурора Дмитра Бесіди звинуватило у корупційних діяннях всю цю правоохоронну структуру.

І перший заступник того самого Д. Бесіди прийняв виклик недоброзичливців, аби «постояти за честь прокурорського мундиру». Залучивши на свою сторону більш-менш незалежні ЗМІ, Павло Куненко почав діяти. Ні, читач помиляється, коли думає, що Павло Григорович кинувся поновлювати зневажені права «сірих та убогих» так званих пересічних громадян Харкова та області. «Народний месник» з прокурорськими повноваженнями, розробивши багатоходову комбінацію, вирішив підшукати такий варіант, аби жертвами корупційних провладних кланів стали відомі, знакові люди міста і області. Тож першою кандидатурою для «захисту від свавілля харківського правосуддя» П.Куненко обрав очільника обласного фонду державного майна Гришана Ю.П., проти якого управління МВС України в Харківській області порушило кримінальну справу за фактом отримання хабарів і зловживань службовим становищем.

Перший заступник прокурора області Павло Куненко, в обов’язки котрого входив контроль за законністю розслідування кожної кримінальної справи, виставив вимогу, аби справу передали до облпрокуратури. І через 10 діб після того, як УВС порушило кримінальне провадження за фактом отримання хабарів і зловживань службовим становищем посадових осіб обласного фонду державного майна, справу було передано підлеглим П.Куненка. Згодом, даючи виправдовувальне інтерв’ю для «прикормленої» прокуратурою газети (по тексту видно, з якою холопською підлесливістю, в стилі «чего изволите», ставилися запитання до співрозмовника), він з цього приводу сказав: «Я вивчив його і переконався — звинувачувати в хабарництві Гришана немає ніяких підстав». Тобто у справі про хабарництво, розслідуванням якої займався цілий підрозділ міліції протягом тривалого часу, пан Куненко один розібрався за пару днів і визнав підозрілого невинним! Таке «диво», як повелося в українських реаліях, трапляється лише за умови отримання хабара.

Але прокурора піймати на хабарі дуже важко, хіба що запідозрити можна, що й зробили в облдержадміністрації відповідальні працівники, які опікувалися правоохоронними структурами Харківщини. І, як писали тоді місцеві газети, «вибухнув небувалий скандал між гілками правоохоронних органів Харківської області. Перший заступник прокурора області П. Куненко в одному зі своїх інтерв’ю звинуватив заступника глави облдержадміністрації, куратора і координатора дій правоохоронних органів Харківщини С. М. Стороженка і начальника управління Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області В. М. Музику в тому, що вони, м’яко кажучи, вельми «зацікавилися» справою академіка директора ФТІНТа В. В. Єременка, атакож питанням розслідування діяльності регіонального відділення фонду держмайна, зокрема, пред’явленням йому звинувачень у хабарництві».

С. М. Стороженко ж зі свого боку давав ясно зрозуміти, хто зацікавлений у роздуванні пристрастей. Він стверджує, посилаючись на наявні докази, що академіка Єременка відповідним чином «обробляли» в обласній прокуратурі. Словом, розпочалася інформаційна війна у провладному серпентарії. І нехай би вони взаємознищували один одного, щоб, як співав Володимир Висоцький, «Билась нечисть грудью в груди и друг друга извела».

Але ж «нечиста» на ім’я Павло Куненко умовив написати заяву про злочин вельми шановану в Україні та далеко за її межами — директора Харківського фізико-технічного інституту низьких температур Віктора Валентиновича Єременка, академіка Національної академії наук, дійсного члена Нью-Йоркської академії наук, а потім покинув його один на один з такими ж «охоронцями права» як і сам. В. Єременко заради свого учня послухав ПРАВОкатора Куненка і звернувся із заявою з приводу вимагання у нього грошей з боку рекетирів, хоча з того моменту минуло вже 8 місяців (?!). Врешті-решт, ця великомасштабна провокація, в процесі якої був використаний академік Єременко та один з його талановитих учнів, завершилася тим, що прокурора області й безпосереднього начальника нашого «народного месника» — Дмитра Бесіду перевели на посаду прокурора «Укрзалізниці» (згодом і сам нікчема Павло Куненко там опинився).

Щодо В. В. Єременка, то за розпорядженням президента Кучми з Києва приїжджала комісія і захистила академіка від запопадливих харківських «борців» з корупцією. Відносно його учня, наводимо слова самого вченого: «Справою Бібіка займалася СБУ по Харківській області за невпинної уваги з боку С. Стороженка. Суд вершив суддя — особистість незначна,залежна від начальства і від алкоголю. Його рішення — позбавлення волі строком на 6 років! Оскарживши це рішення Саша Бібик домігся перегляду справи. Суддя Орлова, жінка мужня, відправила справу на дослідування, яке, однак, майстерно затягувалося клевретами Стороженка. Проте, врешті-решт, завдяки Харківській організації захисту прав людини і запиту народного депутата О. Бандурки на ім’я генерального прокурора, Саша вийшов на свободу».

 

Зазнавши кар’єрної невдачі, почав викривати

«несловянське походження» очільників Харківщини

 

Але Павло Куненко діяв так бездарно і тупо (як у Афгані), лише в якості юриста. А от провокаторські здібності як от організація наклепницьких публікацій, підготовки листівок з поіменним списком «харківської мафії» тощо — Павло Григорович виявив неабиякі. До організація «Трибунал ЧК» — неважко здогадатися про ідейного натхненника цієї організації в особі сина чекістсько-енкевеесівського сексота.

 

Що цікаво, у Харкові тоді працювала київська бригада, протягом тижня вишукуючи підтвердження написаного в цій листівці. Нічого не знайшла. Однак, чому обласна прокуратура в тому випадку ніяк не зреагувала? Адже, логічно міркуючи, не важко дійти висновку: значить в місті все ж існував «Трибунал ЧК», якщо за його «сигналами» приїжджає бригада з Києва, а прокуратура з цього приводу мовчить?

А тому й мовчала, що Куненкові було ще не на часі заявляти про свою причетність до «справи його життя» щоб закликати до знищення (Див. http://pavlokunenko.com) «масальських, стороженків» та їхніх одноплемінників, «кто виноват во всех моих жизненных неудачах». Особливу пікантність тому харківському скандалу середини 90-х років надає питання, «неслов’янського походження» деяких високопоставлених людей, що фігурують у листівках. Їх автори були вкрай стурбовані наявністю якоїсь «Єврейської ради міста» тощо в тому ж дусі...

 

Перейматися заклопотаністю «жидівським» питанням Павло Куненко почав в ідеологічному супроводі харківського єврея-вихреста Едуарда Ходоса — голови єврейської реформістської громади Харкова. Біографи пишуть, що особистість Ходоса є найяскравішим прикладом внутрієврейської конфронтації. Він разом з махровими юдофобами на всі застави проклинає сіонізм й іудаїзм. Ходос опублікував книги-памфлети «Чи потрібен Україні месія з Брукліна?», «Влада перевертнів», «Пришестя Іуди», «Єврейський синдром» і «Моя боротьба». Він же в 1996 році почав випуск газети «Тихий жах», де повідомляв про прагнення єврейських ортодоксів захопити владу над Україною. Ходос друкує ці «майн-кампф» за свій рахунок, роздаючи книги безкоштовно жителям Харкова біля входів у метро.

(http://gazeta.rjews.net/Lib/briman/021024-briman.shtml)

 

У наступній частині читайте більш докладніше як юрист і «патріот» Павло Куненко засвоїв науку Єдуарда Ходоса ненависті до «жидомасонства» та міжнародних єврейських організацій «Джойнт», «Хабад-Любавич» тощо.

 Бела КУК ОРД 02

Теги статьи: Куненко

Дата и время 01 марта 2014 г., 00:00     Просмотры Просмотров: 2639
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus

Важные новости

На Прикарпатье офицер ВСУ устроил солдатам "рабскую службу" На Прикарпатье офицер ВСУ устроил солдатам "рабскую службу" 05.12.2016
Военная прокуратура Западного региона обвинила полковника Вооруженных сил Украины Григория Демьянчика в том, что он испо… Подробнее
В ходе перестрелки в Княжичах только в одного сотрудника Госслужбы охраны всадили 38 пуль В ходе перестрелки в Княжичах только в одного сотрудника Госслужбы охраны всадили 38 пуль 05.12.2016
В теле убитого в селе Княжичи Киевской области сотрудника Госслужбы охраны обнаружили 38 пулевых ранений. Подробнее
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Если бы выборы в Раду проходили сегодня, кого бы вы поддержали?












Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте