Рейдерство, коррупция в Украине, борьба с коррупцией • Национальный антикоррупционный портал «АНТИКОР»

Колишній гопник і депутат разом з полковником СБУ присвоїли і знищили "Корону" Ужгороду

Колишній гопник і депутат разом з полковником СБУ присвоїли і знищили "Корону" Ужгороду
Колишній гопник і депутат разом з полковником СБУ присвоїли і знищили "Корону" Ужгороду

Ужгородську "Корону" вкрали за корупційної участі високопосадовця СБУ.

Процес викрадення в громади обласного центру Закарпаття за заниженою мінімум на 10 мільйонів гривень ціною історичного комплексу «Корона» відбувався за безпосередньої корупційної участі високопоставленого чиновника СБУ. Крім того ця парочка займалася незаконним прослуховуванням і відеозйомкою гостів готелю "Унгрварський". Комплекс «Корона», розташований в самісінькому історичному центрі Ужгорода (пл. Театральна, 5-7) було «викуплено» у міста за злочинною схемою, в якій присутня виразна корупційна складова. Про це свідчить дослідження, що його здійснило Закарпаття онлайн.

Як свідчить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, номінальним власником велнес-готелю «Унгваръскій», яким володіє колишній кримінальний елемент, член одного з бандитських угруповань,  а нині депутат Ужгородської міської ради Іван Волошин, є приватне підприємство «Сервісбут». Юридична адреса зазначеного ПП повністю співпадає з адресою «УнгварсЪкого» - Ужгород, вул.Електрозаводська, 29. Відповідно до інформації, розміщеної в ЄДРПОУ, ПП «Сервісбут» має двох засновників – Білоуса Дмитра Анатолійовича,  розмір внеску якого  до статутного фонду становить 15 640 гривень, і Товариство з обмеженою відповідальністю Тренд груп ЛТД з розміром статутного  внеску в розмірі 62 560. Зазначене ТОВ, аби було зрозуміло, зареєстроване на Набережній Незалежності, 1 – тобто в споруді, де знаходится інший заклад І.Волошина – паб-клуб «A priori».

Якщо І.Волошин, через своє кримінальне минуле і, в принципі, не менш кримінальне сьогодення – особа в Ужгороді відома, то про Дмитра Білоуса в Ужгороді знають тільки «посвячені». Що показово, «слідів» цієї особи практично немає і в мережі інтернет – бездонному сховищі найрізноманітнішої інформації. І власне ті крупиці, що їх можна накопати у світовій павутині, пояснюють чому. Практично єдиним інформаційним джерелом, яке більш-менш повноцінно відгукнулося на задання в пошук імені та прізвища пана Білоуса, є офіційний веб-портал Верховної Ради України. Саме в ньому розміщено інформацію, на оприлюднення якої в інтернеті Д.Білоус вплинути не міг. Йдеться про Указ Президента України Віктора Януковича від 23 серпня 2011 року №860/2011 «Про присвоєння військових звань», де першим в переліку тих, хто мав отримати військове звання генерал-майора з рук тепер вже відкинутого народом України політика, зазначений полковник Білоус Дмитро Анатолійович – на той час (увага!) заступник начальника Головного  управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

Для того, аби заслужити таке заохочення з рук В.Януковича, слід було добряче прислужитися його режиму, вибудованому, як тепер розуміємо, на інтересах Сім’ї та чужої держави – Російської Федерації. Але про це – пізніше. Бо, спершу, варто зрозуміти, яким чином сплелися в одне ціле закарпатські інтереси І.Волошина та Д.Білоуса.

Як з’ясувало Закарпаття онлайн, усе просто: з 2009-го по 2010-й роки Д.Білоус працював на посаді... заступника начальника У СБУ у Закарпатській області.

Датою реєстрації вищезазначеного ПП«Сервісбут», яке володіє «УнгварсЪкім» у співвласності нещодавнього бандита і тодішнього кредитного афериста (про це – окрема тема) та високопосадовця СБУ, у тому ж Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців зазначено 11 лютого 2010 року. Тобто, йдеться про період, коли Дмитро Білоус займав ключову державну посаду, на якій не мав права займатися приватним бізнесом.

Що цікаво, на той самий період припадає також скандал, пов’язаний з І.Волошиним і велнес-готелем «Унгварський» – коли в деяких приміщеннях цього закладу було виявлено незаконно встановлену аудіо- та відеоапаратуру, за допомогою якої протягом тривалого періоду фіксувалися пікантні подробиці сексуальних оргій закарпатських і ужгородських високопосадовців.

У цьому контексті стають зрозумілими причини небажання багатьох ужгородських чиновників (наприклад, колишнього прокурора Івана Штефанюка) протиставлятися, в передбаченому законом порядку, аферистичній діяльності Івана Волошина.

Утім, слід розуміти, що патологічна схильність І.Волошина до копомпроматів і шантажу не обмежилася «УнгварсЪкім» – спеціально з цією метою трохи пізніше він створив інтернет-видання «Вся Закарпатська Правда» і Громадське об’єднання «Антикорупція», за допомогою яких розправлявся з усіма, хто свідомо чи волею обставин опинився на його дорозі. Про «якість» цієї «журналістсько»-«громадської» роботи свідчить як нульова відвідуваність «ВЗП», так і нульовий рейтинг «Антикорупції», на факт існування і гучні назви яких «ведуться» хіба люди, далекі від ужгородських реалій. А також те, що, в кінцевому підсумку, як у «ВЗП», так і в так званій «Антикорупції» поруч з І.Волошиним залишився тільки Віталій Голуб – особа з загидженою репутацією, яка свого часу саме через це змушена була поміняти своє попереднє прізвище на нинішнє, і яку журналістська спільнота Закарпаття в День журналіста – 6 червня – на відродженій «НеТаємній вечері» шляхом таємного голосування практично одностайно номінувала на цьогорічного посідача перехідного журналістського антипризу «Мадам за викликом».

Заади справедливості варто зазначити, що останнім часом до ГО «Антикорупція» пристав ще один, відповідної «якості», «активіст» – Богдан Хаустов, відомий практично по всій Україні своїми фінансовими аферами на тему «боротьби» з псевдокредитними організаціями.

Як стверджують джерела Закарпаття онлайн в правоохоронних органах, скандал з прослуховуванням і підгляданням в «УнгварсЪкому» був «зам’ятий» саме завдяки співвласникові закладу – Д.Білоусу, якому для цього вистачало впливу і важелів, забезпечених посадою. Говорять і про те, що зазначений «фахівець» мав пряме відношення і до, власне, облаштування в «Унгварсъкому» зазначеної апаратури – як працівник спецслужб він більше за інших знав і розумів пов’язані з цим можливості.

Так чи інакше, але справу зам’яли, але не знищили повністю, що, в разі наявності «політичної волі», дає можливість легко довести її до законного і логічного завершення...

У 2010-му році СБУшний бізнес-партнер І.Волошина пішов на київське підвищення. А сам Волошин тоді ж став депутатом Ужгородської міськради, в яку протиснувся через щілину «Єдиного Центру», відкриту тодішнім очільником ужгородського ЄЦу Віктором Трикуром. Тобто, нові можливості для аферистичного складу характеру І.Волошина відкрилися як на ужгородському, так і на київському рівнях. І саме тоді в мізках кришованого «правоохоронним» бізнес-партнером афериста визріла мрія про «Корону»...

Від часу продажу цієї пам’ятки архітектури на корупційному конкурсі у серпні 2012 року ця справа, завдяки величезному суспільному резонансу, обросла величезною кількістю деталей і судових нюансів. Але тільки тепер, у вищезазначеному контексті, стає зрозумілим, як вдавалося І.Волошину «заминати» в судах всі очевидні її кримінальні аспекти.  А заодно вирішувати і власні супутні проблеми, зокрема – з власною «некорупційністю».  «Бабло», у всесильність якого свято вірить І.Волошин, є лише лише одним із засобів з того загалом небагатого арсеналу, яким він послуговується. Іншими були і залишаються компромат, шантаж і поливання брудом. Тоді як справжня «криша» – Дмитро Білоус, до 2013 року залишався працювати на посаді (ще раз увага!) заступника начальника Головного  управління ПО БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ ТА ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ Служби безпеки України.

Приїхали...

Утім, не до кінця...

«Їздити» по справі Івана Волошина можна довго, цікаво і, в ідеалі, з безумовною користю для суспільства. Але всьому свій час. У зазначеному ж контексті стає цікавою особа РЕАЛЬНОГО ВЛАСНИКА ВСІЄЇ МАЄТНОСТІ, що нею начебто від свого імені завідує цей ужгородський шахрай. Бо навіть справжня і єдина власність І.Волошина – велнес-готель «УнгварсЪкій», що його нещодавно нищівно розкритикувала програма «Ревізор» з ведучою Ольгою Фреймут,  насправді давно перебуває під заставою: як свідчать джерела в ПриватБанку станом на квітень 2014 року , відповідно до договору №967 від 08.09.2011 року, який є договором застави ПП «Сервісбут» за кредитним договором №К10-11/КЛ від 06.09.2011 року, заборгованість І.Волошина перед цією банківською структурою сягає практично 1 мільйона гривень , а точніше – 946 тисяч 319,23 гривень.

Волошин, насправді, голий.

Не є власником волошинського майна, як це може здаватися на перший погляд, і зазначений Дмитро Білоус. За інформацією Закарпаття онлайн, він, всього лиш проміжкова ланка в чужій грі – не співвідносно значущіша від «шістки» І.Волошина, з власними ролями, але лише ланка.

На початку квітня  Закарпаття онлайн уже оприлюднювало свої перші інформації на тему того, чия чорна тінь насправді проступає за сірою постаттю  І.Волошина. З того часу обриси Віктора Медведчука стали у ній дедалі впізнаванішими. У ту саму загальну картину як пазл лягла отримана нами інформація про те, що саме І.Волошин був одним із постачальників на дачу В.Медведчука у Жденієві картин закарпатських художників, принаймні одна з яких, як стало відомо після відвідин у «Ведмежу діброву» «Правого Сектора Закарпаття», виявилася краденою. Ще одним пазлом стала «несподівана» поява І.Волошина у виборчому штабі кандидата в президенти Юлії Тимошенко, яку вважають абсолютно залежною від «українського» кума президента Росії Владіміра Путіна. На те саме вказує і тісна дружба І.Волошина з очільником Закарпатської облорганізації «Украинского выбора» В.Медведчука, так само колишнього бандита Івана Чубирки, яку можна простежити на їхніх сторінках у соціальній мережі Фейсбук. Також стає зрозуміло, чому, починаючи з минулого року, більшість DDoS-атак на сайт Закарпаття онлайн, джерела яких – у Росії, розпочиналися після того, як на ньому з’являлися публікації, в яких згадувалися прізвища В.Медведчука чи І.Волошина.

І, нарешті, стає зрозумілою мотивація фальсифікування і форсування кримінальної справи щодо головного редактора Закарпаття онлайн Олега Диби, фігурантом якої є В.Голуб, замовником – І.Волошин, а реалізатором – в.о. начальника УМВС України в Закарпатській області, і колишня прислуга В.Медведчука на скандальних мукачівських виборах 2004-го року Сергій Шаранич. Котрого з усіх сил протягує на посаду тимошенківський (читай – медведчуківський) «губернатор Закарпаття Валерій Лунченко...

Майдан?.. Революція Гідності?..

А вони були?..

Якщо, все-таки, були, а не наснилися, то варто, мабуть, все-таки,  задатися питанням, а де були тоді, коли мільйони українців ризикували майбутнім, або й, навіть, життями заради спільного майбутнього, ці самі Голуб, Волошин, Білоус, Шаранич і Медведчук?.. А надто, коли перші двоє нині надто вже наполегливо намагаються притулитися до майданної та люстраційної тематики... 

P.S. 6 травня, на прес-конференції прокурора Закарпатської області Олега Сидорчука головний редактор Закарпаття онлайн Олег Диба задав питання з приводу шокуючого нищення пам’ятки архітектури місцевого значення «Корона» і зникнення в процесі її приватизації 1000 квадратних метрів площі. У відповідь О.Сидорчук повідомив, що прокуратура повторно вивчає механізм приватизації, встановлює, чи були виписані в справі всі виключно можливі  порушення, які мали місце в процесі приватизації об’єкта. І чи були ці факти враховані під час підготовки позовних вимог. «Коли ця робота буде завершена, визначатимемось із подальшими діями», – сказав тоді О.Сидорчук.

Крім того, за його словами, у ДАБК прокуратурою було направлено звернення на проведення позапланової, спільної з працівниками обласної служби культурної спадщини перевірки стосовно наявності всіх необхідних дозвільних документів у ТОВ «Готель Консалтинг» на проведення будівельних робіт в «Короні». 

«Думаю, що дозвіл на проведення перевірки має бути отриманий сьогодні-завтра. Питання наявності необхідних документів на будівельні роботи вивчатиметься спеціалістами, перевірка перебуватиме на контролі обласної прокуратури. За результатами перевірки будемо розуміти, як діяти надалі», – пообіцяв Олег Сидорчук.

З того часу, за понад два місяці, нічого не змінилося. Хіба що від того, що колись називалося пам’яткою архітектури «Корона», залишилися тільки голі цегляні стіни. Точніше, лише частина стін.

Пане прокурор, ви цього не бачите?..

P. P.S. Якщо читати вміють і в закарпатському СБУ, то вони би мали зацікавитися і тою давньою темою «прослушки» в «УнгварЪскому». І з’ясувати, чи, насправді, отримання компромату заради шантажу було її єдиною метою. Бо кремлівська тінь Медведчука, кажуть фахівці, і в цьому контексті проступає дедалі рельєфніше, а, значить, роль і значення Д.Білоуса, І.Волошина та С.Шаранича залишаються не до кінця оціненими...

Закарпаття онлайн


Теги статьи: БилоусВолошин

Дата и время 22 июля 2014 г., 19:27     Просмотры Просмотров: 8607
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus

Важные новости

Украине не хватает 50 млрд грн на перерасчет пенсий в 2017 году Украине не хватает 50 млрд грн на перерасчет пенсий в 2017 году 02.12.2016
На перерасчет пенсий в 2017 году Украине необходимо 50 миллиардов гривен. Подробнее
Сумские фискалы стали заложниками монополизации рынка тканей Бедриковским Сумские фискалы стали заложниками монополизации рынка тканей Бедриковским 26.11.2016
События последних дней, происходящие в ГФС Сумской области, носят явные признаки четко спланированного возмездия за пров… Подробнее
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Если бы выборы в Раду проходили сегодня, кого бы вы поддержали?












Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте