Рейдерство, коррупция в Украине, борьба с коррупцией • Национальный антикоррупционный портал «АНТИКОР»

Історія про те, як Медуза Діхтярна зжерла культурний Київ

Історія про те, як Медуза Діхтярна зжерла культурний Київ
Історія про те, як Медуза Діхтярна зжерла культурний Київ

Інколи здається, що побороти бюрократію не зможе ніщо – ані військовий стан, ані Майдан, ані Вселенські катаклізми. 

 Громадяни, які опікуються своєю історією, вже неодноразово писали в ЗМІ про те, що захист культурної спадщини в Україні знаходиться просто в жахливому стані. Як правило, такий стан речей зумовлений двома чинниками: 1) бажанням увірвати ласий шматок «земельки» для забудови, 2) не протидією окремих чиновників, яким «дали на лапу». Дивно, але гарні земельні ділянки завжди знаходяться в тому місці, де ще недавно існували пам’ятки культури. Але раптово ці будівлі втрачають свій пам’яткоохоронний статус, їх зносять, демонтують – й на їх місці вже виглянцьовує скляними боками новий «Плаза-», «Сіті-» чи інший новомодний центр. Й що особливо цинічно – хабарників не лякає ані зміна політичної ситуації в країні, ані можливість кримінальної відповідальності за свої дії.

Натомість, коли мова заходить про реконструкцію пам’яток культури – чиновники розводять руками й кажуть – «Ви ж розумієте, грошей в державі не вистачає…» А віднедавна особливо проникливі «чинуші» ще й пошепки додають: «Та що ви! Все йде на армію! Хіба ж до культури зараз…». Та ні ж бо, саме зараз! Бо не збережемо власну історію – можна не перейматися сучасністю, й майже стовідсотково слід забути про своє майбутнє. Перефразовуючи відомий вислів Наполеона про те, що той, хто не годує власну армію, той годує чужу, можна сказати, що той, хто не дбає про власну культури – завтра стане частиною чужої. Тож і армію слід годувати, але й культурні надбання слід захищати. Але що ми маємо сьогодні?

Спробуємо розібратися на прикладі Києва. Культурний захист Києва багато років забезпечувала така собі Медуза Діхтярна. Пам’ятаєте Медузу Горгону з міфології Давньої Греції? В перекладі з давньогрецької Меду́за (Μέδουσα) перекладається як сторож, захисник, повелитель. Натомість Медуза Горгона була всього лише страховиськом з жіночим обличчям. Та на жаль ця аналогія в порівнянні з культурним захистом Києва стала ще нагляднішою. Такий собі Яков Якович Діхтяр — до недавнього часу виконуючий обов’язків голови Київського управління охорони культурної спадщини – давно вже перетворився на Медузу Діхтярну, або захисника культури з обличчям хабарника. І про це вже писали неодноразово, й здавалося – крига скресла, бо 8 липня 2014 року новий мер Києва Віталій Кличко звільнив Якова Діхтяра із займаної посади. Аж ні, знову «чорні архітектори», «невинні забудовники» та «непродажні політики» заголосили – що ж то воно робиться, втрачаємо такого захисника культури, поверніть негайно назад нашого Яшу! Гаразд, нагадаємо ще раз, що то воно за Медуза Діхтярна така.

  1. Хтось знає про садибу художника Мурашко, що на вул. Мала Житомирська, 14? Ніхто? Ну то й правильно, бо вона вже майже зовсім розвалилася, а культурне управління на чолі з Діхтярем жодного разу не поцікавились її станом. Навіть після сюжету на телеканалі «1+1» (https://tsn.ua/kyiv/u-kiyevi-sadiba-murashka-ruynuyetsya-na-ochah-u-mistyan.html)

  2. А чули про те, що Київський костел святого Миколая цвіте грибком? Теж ні? От дивно…

  3. То може хоча б знаєте про забудівлю історичного готелю «Кане», що на вулиці Хрещатик. Того самого «Кане», де бував гетьман Павло Скоропадський? Дійсно, звідки ж про це знати, коли пан Діхтяр дав добро надбудувати там декільканадцять поверхів…

  4. Ну гараз, вже ж про спотворення (надбудови) будинку-пам’ятки архітектури по вул. Терещенківська, 13, не могли не чути, бо про цю надбудову та погодження на реконструкцію з боку пана Діхтяря вже писалося в мережі Інтернет (http://www.bagnet.org/news/society/242540). Як й про кримінальну справу проти «культурників», що погодили це будівництво.

  5. А до купи ще були зруйновані пам’ятник «Морякам героїчної Дніпровської флотилії», Гостиний двір на Подолі, декілька будівель на Андріївському узвозі…

Перелік можна продовжувати, але чи потрібно? Очевидним є той факт, що Управління київської «охоронки» захистом культурної спадщини не особливо то й переймається. Натомість, швиденько ініціює зняття пам’ятникоохоронних статусів з тих будівель, де щось потрібно надбудувати. За окремі кошти звичайно.

Однак найбільша провина нашої Медузи Діхтярної зовсім в іншому. То хай би вже брала хабарі, дідько з ними, але ж нівечити культурну історію через нехлюйство не дамо нікому.

Справа в тому, що відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі – органи охорони культурної спадщини) належить орган охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації – Управління охорони культурної спадщини.

Згідно із Положенням про Управління (в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16.04.08р. № 550) основними його завданнями, серед іншого, є:

- забезпечення дослідження, консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування об’єктів культурної спадщини;

- встановлення режиму використання пам’яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;

- організація розроблення та погодження відповідних програм охорони культурної спадщини.

Є й інші завдання, але зупинимося поки на цих.

Так ось, незважаючи на всі приписи законодавства, Яків Діхтяр за весь час свого керівництва не передав жодного списку (переліку) на реєстрацію до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а нововиявлені пам’ятки були протиправно переведені у категорію щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. В свою чергу такі дії позбавили їх статусу багатьох (майже всіх) пам’яток, ускладнило процедуру занесення цих об’єктів до Реєстру. Власне якщо захищати нічого, але про це ніхто не знає, то це ж що не будівництво – то «дозвіл» на «кругленьку суму» для пана Діхтяря, але не для держави – бо ж захищати вже немає чого…

До речі такий стиль роботи пану Діхтярю дуже звичний. Ще на початку 2000-х років, обіймаючи посаду заступника начальника Управління охорони культурної спадщини, пан Яків так і не подав жодного загального списку пам’яток, у тому числі нововиявлених пам’яток, які Україні перейшли у спадщину від УРСР. А те, що це було його прямим обов’язком за посадовою інструкцією, нікого не цікавить. Ну були в нього інші, більш важливі справи – чого до людини присікалися! Проте зазначена бездіяльність пана Діхтяря у період 2000-2001 роки призвела до жахливих наслідків у майбутньому, тобто у сучасності. Прикладів по місту Києву дуже багато, приведемо приклад одної пам’ятки, яка судом не визнана пам’яткою з причини не виконання норм спеціального Закону (або іншими словами – через нехлюйство пана Діхтяря).

Так ось, відкриваємо судову справу Вищого господарського суду України за №910345813 (вільний доступ до матеріалів справи тут http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34119631). Й читаємо, що в лютому 2013 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради та ТОВ «Кінотеатр «Дружба-Орбіта», що на Хрещатику,25. Причина позову – неправомірна приватизація відомого кінотеатру біля самісінького Бесарабського ринку. Хто не знає, то пояснимо, що кінотеатр є пам’ятником архітектури місцевого значення, а отже приватизовувати його аж ніяк не можна було, про що напевне знав й пан Діхтяр, але змовчав, або його змусили змовчати. Саме рішення досить цікаве проте зупинимося лише на одному абзаці цього рішення: «Щодо посилання прокурора про те, що спірний об’єкт внесено до переліку пам’ятників архітектури місцевого значення, у зв’язку з чим, розповсюджується заборона його приватизації відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини", слід зазначити наступне. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об’єкти, включені до списків (переліків) пам’яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам’яток історії та культури", визнаються пам’ятками відповідно до цього Закону. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що Закон Української РСР "Про охорону і використання пам’яток історії та культури" втратив чинність. Пам’ятками відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" визнаються лише об’єкти, включені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний об’єкт нерухомості до Державного реєстру нерухомих пам’яток України не занесений. Доказів в спростування зазначеного сторонами до матеріалів справи не подані». Іншими словами, ця будова за часів УРСР була охоронюваним пам’ятником, але держава (в особі пана Діхтяря) не потурбувалася про їх занесення в новий Реєстр, то ж їх можна реконструювати на будь-який смак. Кажуть, що з кінотеатру вивезли 15-ть «Камазів» будівельного брухту, та ще й фасад переробили на свій смак. Й це – справа рук пана Діхтяря.

Для юристів же дамо ще трохи інформації.

10.06.11 за № 10/34-11 та 25.06.11р. за № 10/38-11 Я. Діхтярем були видані накази Головного управління охорони культурної спадщини «Про занесення до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини м. Києва», самостійно зроблена ревізія пам’яток часів УРСР. Цими наказами були скасовані накази Комітету охорони і реставрації пам’яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.94р. № 10 та Управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища від 30.12.96р. № 14, які були видані за нормами законодавства УРСР. Тобто, у 2011р., одноосібно, без реєстрації наказів у Мінюсті, в.о. начальника Головного управління паном Діхтярем було проведено інвентаризацію списків пам’яток, які начебто відповідно до законодавства України стали правовою нормою. Нові наказ та списки розповсюджуються на території м. Києва як нормативно правовий акт, хоча і не пройшли процедуру «юстування» або затвердження Київрадою.

Такий стан речей створив не тільки плутанину в обліку об’єктів, визначенні статусу та категорії охорони об’єктів культурної спадщини на території міста Києва, але ще і протиправно знищив статус пам’яток культурної спадщини.

Не гребував пан Діхтяр й земельними питаннями. Тільки за 2011 рік органом охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації – Головним управлінням охорони культурної спадщини погоджено і зареєстровано 674 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Зазначені дії є перевищенням повноважень з боку посадових осіб органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації – Управління охорони культурної спадщини.

Натомість Управління охорони культурної спадщини на чолі з паном Діхтярем, всупереч своїм повноваженням, не здійснювало функції по встановленню режимів використання пам’яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони міста Києва та не проводило роботу по визначенню меж земель історико-культурного призначення та подання для включення цих земель до державних земельних кадастрів, планів землекористування.

Таким чином робимо висновок: Я. Діхтяр, звільнившись з центрального органу охорони культурної спадщини, опинився в Управлінні охорони культурної спадщини КМДА, де й почав користуватися безладом в обліку памяток, який сам і зробив за 8 років бездіяльної роботи у Держкультспадщині. Користуючись «плодами своєї ж праці», впевнено знаючи, що пам’яток в Києві юридично не існує, він розпочав свою нову «культурно-господарську» діяльність на посаді в.о. начальника управління з охорони культурної спадщини КМДА. Саме на цій посаді наша Медуза розвернулася на повну силу: подивиться грізним оком – й будівництво кам’яніє («бо тут культура!»), а відвернеться, отримавши хабаря, - й робіть, що хочете.

А нам кажуть, який же гарний пан Діхтяр…

 

ЛЮБЛЮ КИЕВ


Теги статьи: Киев

Дата и время 22 июля 2014 г., 22:24     Просмотры Просмотров: 4214
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus

Важные новости

Украине не хватает 50 млрд грн на перерасчет пенсий в 2017 году Украине не хватает 50 млрд грн на перерасчет пенсий в 2017 году 02.12.2016
На перерасчет пенсий в 2017 году Украине необходимо 50 миллиардов гривен. Подробнее
Сумские фискалы стали заложниками монополизации рынка тканей Бедриковским Сумские фискалы стали заложниками монополизации рынка тканей Бедриковским 26.11.2016
События последних дней, происходящие в ГФС Сумской области, носят явные признаки четко спланированного возмездия за пров… Подробнее
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Если бы выборы в Раду проходили сегодня, кого бы вы поддержали?












Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте