АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 0°C
Харьков: 3°C
Днепр: 5°C
Одесса: 4°C
Чернигов: 0°C
Сумы: 1°C
Львов: 0°C
Ужгород: 1°C
Луцк: 0°C
Ровно: 0°C

"Найперша перемога, яку нам потрібно здобути, - це перемога в людських головах"

"Найперша перемога, яку нам потрібно здобути, - це перемога в людських головах"
"Найперша перемога, яку нам потрібно здобути, - це перемога в людських головах"

Демобілізований старший сержант ЗСУ екс-віце-спікер Руслан КОШУЛИНСЬКИЙ - про службу у війську та проблеми України в сучасній війні.

З кожним роком ми все більше переконуємося, що провладна верхівка та прості українці живуть немовби в різних світах, і порозуміння між ними в найближчому майбутньому не заповідається. Поки одні з-за трибун та дорогих лакованих столів щедро, мов гречкою, посівають популістськими обіцянками, аби за всяку ціну втриматися в нагрітому теплому кріслі, інші в окопах не шкодують здоров’я та сил, ба навіть віддають свої життя за Україну.

З тим, що в державі існує два паралельні світи, які не розуміють один одного, погоджується й заступник Голови ВО "Свобода" Руслан КОШУЛИНСЬКИЙ. Екс-віце-спікер Верховної Ради знає не з чуток, що таке військове життя. Ще торік у лютому, не роздумуючи, зголосився поповнити ряди мобілізованих. І разом побратимами, народними депутатами VII скликання Олексієм Кайдою та Маркіяном Лопачаком став до лав захисників України.

- Насправді, мене не викликали до військкомату, як про це пишуть деякі ЗМІ, - уточнює політик, а тепер ще й демобілізований старший сержант ЗСУ. - Я сам добровільно зголосився пройти мобілізацію після розмови з моїм побратимом Маркіяном Лопачаком (голова фракції ВО "Свобода" у Львівській міськраді). Згодом ми зателефонували до Олексія Кайди. Він саме перебував в дорозі з Києва в Тернопіль. Сказали, що хочемо йти служити. Попросив його почекати, а коли приїхав, усі троє вирушили записуватися до лав мобілізованих-добровольців.

Проте в комісаріаті ми довідалися, що повістки для нас уже були готові. Вони їх просто ще не донесли, або з якоїсь іншої причини повістки не дійшли до нас.

- Пане Руслане, чи не здається Вам, що вже готові повістки для екс-нардепів-свободівців були своєрідною перевіркою від влади? Мовляв, чи не здіймуть націоналісти лементу, чи справді підуть воювати?

- Якщо й можна говорити про якусь перевірку від влади, то хіба на принциповість. У час, коли країна воює, а ти маєш можливість, здоров’я, а тим паче військові знання (за військово-обліковою спеціальністю я - командир гармати), то просто не можеш відсиджуватися в тилу, як цивільний. Тому й агітував хлопців йти служити саме в артилерію. Крім того, що треба мати хорошу фізичну підготовку, для служби в цьому роді військ необхідний і певний багаж знань. Вважаю, якщо ти - фахівець-артилерист, то залишайся ним і надалі. Власне, сучасна війна сьогодні дуже чітко демонструє, що на фронті потрібні саме фахівці.

- Уже маючи хорошу попередню військову підготовку, чи не отримували Ви пропозиції зайняти офіцерську посаду в ЗСУ?

- Мені пропонували пройти тримісячні офіцерські курси, а потім служити за контрактом, але вважаю, що це неправильно. Я ніколи не ставив собі за мету стати професійним військовим. Потрібно робити те, що ти вмієш робити, та віддавати людям те, що повинен віддати суспільству.

У цивільному житті можна багато розповідати, що вмієш щось робити. От тільки в армії так роздувати щоки довго не вдасться, там фальш швидко проявляється. Не закінчував вищого військового навчального закладу? Не проходив спеціальних вишколів? Не маєш потрібних спеціальних знань у військовій доктрині? Якщо ні, то яке маєш право брати на себе відповідальність за чуже життя?..

Крім того, треба уявляти собі, що таке постріл з гармати. По-перше, це величезна відповідальність, а по-друге, це ж і коштовність. Порахуйте. Вага одного 152-міліметрового снаряда від гармати - 46 кілограмів. Це та "начинка", завдяки якій він вибухає, та заряд 18 кг латуні, порох тощо. Можна тільки уявити, наскільки висока собівартість одного такого снаряда. То як же ж його можна довіряти тим, хто не володіє необхідними знаннями та навичками? Адже така дорога зброя має працювати дуже ефективно. До того ж, непідготовлена людина може й вистрілити туди, де "зачепить" своїх.

- Поки Ви були на війні, доводилося читати в соцмережах здивовані відгуки бійців, які перетиналися з Вами на фронті - багатьом було важко повірити, що віце-спікера можна запросто побачити на воєнних дорогах. Часто Вас впізнавали люди?

- Якось був черговим по КПП (контрольно-пропускний пункт). До нас приїхала Військова служба правопорядку України (спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних сил України, - ред.) на перевірку. Третя година ночі. Вийшов черговий частини, впустив їх. Тут один з них підходить до мене й запитує: "Я перепрошую, а Ваш брат у Верховній Раді не працював?". Кажу: "Брат ні, я був колись". Для людини це - шок. Як так, що заступник голови ВРУ стоїть черговим по КПП?!

Такі зустрічі зароджують у людей розуміння того, що в суспільстві ще є певні принципи рівності, справедливості, з’являється відчуття, що влада не відривається від людей. Думаю, що це і є моє найбільше досягнення в армії, коли я зміг подарувати людям оте розуміння. Зараз українському суспільству найбільше не вистачає цієї єдності між владою та народом. Влада живе в своєму світі, народ - у своєму.

- А як реагувало на екс-нардепа-свободівця місцеве населення Донбасу?

- В зоні АТО мені вдалося побувати від Щастя до Маріуполя. Було цікаво спостерігати за реакцією місцевих. Якось перед Новим роком біля Попасної у складі дивізіону артрозвідки ми виконували певне завдання для нашого КСП (командно-спостережний пункт - ред.). Склалося так, що навіть не обідали й скидалося на те, що доведеться лягати спати не повечерявши. На зворотному шляху, сподіваючись хоч трішки попоїсти, заїхали в одне кафе, яке нещодавно відкрилося. Там саме тривало святкування Нового року - "навагодній карпаратів", як вони це називають. Офіціант одразу ж почав нас запевняти, що вільних місць немає. Згодом підбігла власниця, яка ще категоричніше попросила нас піти геть, мовляв, "у нас тут люди відпочивають, а ви зі зброєю" тощо… Раптом подивилася на мене. Каже, що знає хто я такий. "Я вас бачила по телевізору. Ви - Кошулинський", - просто так і заявляє. Я ж одразу зметикував, що це може бути "палиця з двома кінцями". Невідомо, що це за людина, які її погляди, переконання. Проте все завершилося добре. Вона завела нас у невеличку кімнату, де ми й повечеряли.

…На сході люди впізнавали часто. Інколи виникало занепокоєння, адже ворожі диверсійно-розвідувальні групи постійно нишпорять навколо. Тривожився не так за себе, як за тих, хто поруч. Така популярність запросто могла створити проблеми для всього підрозділу. Тому старався максимально уникати публічності, проте траплялися й непередбачувані випадки, як тоді в кафе.

- Яке у Вас склалося враження від ефективності перших хвиль мобілізації? Люди хоч трішки були готові до виконання військового обов’язку?

- Річ навіть не в навичках, з якими люди йдуть служити, а в мотивації. Базовим відчуттям, яке мотивує людей вступати в армію, є, безперечно, патріотизм. На превеликий жаль, дії, аби підтримувати це почуття на потрібному рівні чи розвивати його, сьогодні в ЗСУ практично відсутні. Армійцям підняли зарплату, та чи аж так суттєво вона зросла, щоб людина була готова віддати за неї своє життя? Навряд. Якщо в нас є контрактна армія, це ще не означає, що вона професійна.

- Побачивши військову систему зсередини, на яких основних проблемах вітчизняних ЗСУ Ви наголосили б?

Сьогодні в українській армії є три основні нерозв’язані проблеми. Перша - це технічне переоснащення. До прикладу, ті артустановки, які зараз стоять на озброєнні в наших Збройних силах - взірця 70-их років минулого століття. Мені було дуже легко відновити потрібні знання, здобуті ще за час служби в радянській армії.

Друга проблема - починаючи від забезпечення військових квартирами і закінчуючи тими ж таки зарплатами. Різниця між зарплатою тієї людини, яка служить в зоні АТО, і людини, яка служить далеко за межами війни, - всього 1200 гривень. Також виникають сумніви, чи правильно розподілене фінансування. Наша влада вкладає багато грошей в Нацгвардію, яка перебуває на другій лінії оборони. Перша лінія оборони - це ЗСУ, де бійці за фінансовим забезпеченням суттєво відстають від гвардійців. Солдатам здається, що в нас є дві армії - Нацгвардія і Збройні сили.

По-третє, серйозна проблема полягає в недостатній патріотичній підготовці наших армійців. Сценарій, коли мотивацією перебувати в зоні АТО є не гроші, а почуття патріотизму, лякає теперішню владу. Влада боїться ідейних людей, адже знає, що в разі злочинного наказу на відступ такі хлопці його не виконають і битимуться до останку.

До того ж, наша центральна влада досі не окреслила образу ворога. З ким ми воюємо? З сепаратистами чи москалями? Зауважте, що поки немає чіткого поняття ворога, доти немає й антитези до нього. Сучасне значення слова "патріотизм" можна охарактеризувати таким чином: на крик "наших б’ють!" всі збігаються, а не розбігаються. Але хто наші, хто чужі? Доки влада зволікає з ідентифікацією ворога, доти заступники командирів з роботи з особовим складом не знають, як пояснити солдатам їхню мету в АТО. Постійно постають запитання, на які немає чітких відповідей: за що воюєш? проти кого воюєш? для чого воюєш?

- Що ж заважає організувати належний ідеологічний вишкіл для українських військових?

- Спілкуючись із радником міністра інформації, поцікавився, чому в зоні АТО триває практично тотальна домінація сєпарської пропаганди. Чому ми не можемо заглушити та транслювати якісні інформаційні передачі українською мовою? Мені відповіли, що на прохання розмістити необхідне обладнання в зоні АТО постійно приходить відмова, вмотивована загрозою можливого сєпарського бомбардування заводів чи приміщень, які, звісно ж, належать ахметовим та іншим вітчизняним можновладцям й олігархам. От вам і відповідь на запитання, чому ми тотально програємо інформаційну війну Кремлю на сході. Найперша перемога, яку нам потрібно здобути, - це перемога в людських головах.

- Чи можете спрогнозувати, яким буде сценарій розвитку російсько-української війни за теперішніх реалій?

- Війна не закінчується після чергової ротації чи демобілізації. Вона завжди триває до перемоги і по всій території країни. Вже сьогодні зрозуміло, що Москва нас так просто не відпустить. Війна буде довгою та виснажливою. Україна повинна вибудувати власну армію на зразок Ізраїльської чи Швейцарської. Наші ЗСУ мають стати потужними - незручними для будь-якого противника зі всіх сторін - як той їжак. Допоки цього не буде, нас намагатимуться шматувати і далі.

Розмовляв Ігор ХРИПЛИВИЙ

svoboda.org.ua

 


Теги статьи: Кошулинський

Дата и время 08 мая 2016 г., 09:02     Просмотры Просмотров: 875
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Руслан Кошулинський влаштував бійку під час засідання Львівської облради
Екс-кандидат на посаду мера Львова Руслан Кошулинський не задекларував свій бізнес
Екзит-поли показали впевнену перемогу Садового

Стартували дебати між кандидатами на мера Львова Кошулинським та Садовим (ОНЛАЙН)
Садовий з тріском програв дебати Кошулинському – громадськість Львова підтримала «свободівця»
У Львові буде другий тур: змагатимуться Садовий і Кошулинський

Кошулинський кладе яйця у два автомобілі та прицеп
Промова яка заставила політиків помовчати. Сержант ЗСУ, учасник бойових дій
Відомий випускник Тернопільського економічного «тихенько і без понтів воює»

Бывшего вице-спикера Рады Кошулинского и двух экс-нардепов «Свободы» забрали в армию
Більшість нардепів хочуть залишитись в парламенті за рахунок Путіна

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.051075