АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал

Дмитро Лаленков: "Наша влада тiльки триндить"

Дмитро Лаленков: "Наша влада тiльки триндить"
Дмитро Лаленков: "Наша влада тiльки триндить"

Заслужений артист України вiдсвяткував ювiлей, вивiз батькiв з окупованого Донбасу та не проти зiграти... Путiна

Днями Дмитро Лаленков, якого всi знають як екранного чоловiка Iрми Вiтовської, приймав вiтання з поважним ювiлеєм. Йому виповнилось 50 рокiв! Актора ледве вдалося "виловити" мiж зйомками, щоб поставити кiлька запитань, пише газета "Експрес".

Власне, про день народження, ставлення до влади та секрет пiдтримання хорошої форми...

-- Дмитре Валерiйовичу, як ви ставитесь до цифри "50", яка вас наздогнала?

-- Менi здається, вона нiчим не вiдрiзняється вiд 25, 97 чи будь-якої iншої. (Усмiхається). Звичайна цифра, яка раптом прийшла. Завтра вона пiде, а замiсть неї, дасть Бог, з’явиться iнша. Тому я не ставлюсь до 50-лiття нi як до особливого свята, нi як до якогось горя... Проте я тiшусь тiєю фiзичною формою, в якiй сьогоднi перебуваю. Можливо, не кожен 50-лiтнiй пiдтягнеться 15 разiв, пробiжить 15 кiлометрiв з обважнювачем та ще й у трьох спортивних костюмах. I, напевно, не кожен "вiдлупить" тригодинну виставу, не присiвши жодного разу. Тож нинi я трiшки в кращiй формi, нiж сам сподiвався. До речi, уже давно зав’язав з усiма шкiдливими звичками - i з алкоголем, i з переїданням... Що ж до вiдзначення ювiлею, то, можливо, згодом я влаштую якийсь бенефiс, а наразi нiчого особливого не органiзовував. Вiдсвяткував день народження широко, але у вузькому колi сiм’ї. (Усмiхається).

-- Якщо не секрет, коли востаннє ви були на Луганщинi, у тих краях, де народились? Тепер же це окупована територiя...

-- Так, окупована територiя. (Зiтхає). Власне, у мiсто Стаханов востаннє я їздив пiвтора року тому, коли забирав звiдти батькiв i свого дiда. Там був просто жах... Слава Богу, вивезти вдалося всiх, навiть племiнникiв. Хоч завдання ускладнювало те, що на мiсцi заправляли не сепаратисти, а росiйськi козаки... Двiчi я дiстав хороших "звiздюлєй", у мене забрали документи, грошi й не тiльки. А вже з Харкова ми добирались, пустивши в хiд якiсь мої годинники, ланцюжки, браслети. Нинi, на щастя, всi рiднi тут, у Києвi, вони влаштованi, i в них усе гаразд. За офiцiйними даними звiдти, з Донбасу, виїхало два з половиною мiльйони громадян, та яке там - уже бiльше. Вони втратили все - своє майно (сам бачив: 70% будинкiв забитi дошками), мотивацiю та основу життя, а дехто й саме життя... Виявилось, що люди нiкому не потрiбнi. Влада тiльки триндить, що ми простягнемо руку, а люди в цей час простягають ноги... Знаю про все це не вiд iнших, адже сам допомагав переселенцям, причому дуже активно.  

-- А в госпiталях доводилось бувати?

-- Аякже! Звичайно, я був у госпiталях. Просто не "дзвеню" про це на кожному кроцi. Я ж не поп-зiрка. Приходив, спiлкувався, чим мiг - допомагав... До слова, недавно стояв в аптецi (купував татовi лiки до лiкарнi), а за мною - хлопчина, iнвалiд бойових дiй. У мене як у вiп-клiєнта знижка 15% (я офiгенний "герой нацiї"), у нього - лише 5%, а в учасника вiйни - взагалi 3%. Ну яке ставлення пiсля цього може бути до влади? Що ще, крiм - не хочу казати ненавистi - вона може викликати? Ну хiба що презирство! А тим часом Порошенко тiльки "либиться" на всiх фотографiях... Найсонячнiший i найщасливiший Президент у найголоднiшiй країнi. У цьому - квiнтесенцiя всього. -- З тими рейтингами, що має нинiшнiй Президент, скiльки вiн ще може протриматись при владi? Ось за вашими вiдчуттями...

-- Я йому даю, за вiдчуттями, не термiн президентства, а термiн вiдсидки. Думаю, довiчно - це мiнiмум! Йому i всiй його компанiї... Вiн же постiйно бреше, бреше, бреше. Тож чи варто дивуватись, що його нiхто вже не поважає, а тiльки зневажає. За всiма рейтингами... От хто нині може з гордістю сказати: "Це мій Президент"? Гадаю, лише ті, хто бігає там довкола нього, а також ті, хто випускає цукерки "Рошен". А решта... Для мене це все болюча тема.

-- Ви й нинi багато знiмаєтесь у кiно. А якби вам запропонували зiграти роль Путiна, погодилися б чи нi?

-- Я iз задоволенням зiграв би! Щоб ця сволота побачила, що таке сволота, i як це виглядає збоку. Ви знаєте, у мене був досвiд втiлення на сценi таких мерзенних тварюк, за котрi навiть вiдзначали театральними премiями... Тому, кажу, я б iз задоволенням погодився. Щоби показати, скiльки в цiй "привабливостi", "легкостi" й "вiдкритостi" таїться мерзенностi та небезпеки для кожного з нас. Зрештою, список мерзоти, яку я iз задоволенням зiграв би, великий. Я навiть просив би режисерiв дати менi такi ролi, але нiхто не дасть. Бо, на щастя, я нi на одну з цих тварюк не схожий.

-- До речі, ви уже змирились iз тим, що для когось ви й далi - екранний чоловiк Iрми Вiтовської?

-- Це абсолютно нормальна iсторiя. Тут ходять сотнi артистiв, якi рвуться знiматись у кiно й хочуть, щоб їх впiзнавали якщо не за прiзвищем, то бодай за екранним iм’ям. Нам з Iрмою поталанило... Думаю, якийсь час я ще побуду Ромою, поки не "зiв’яну". Зрештою, не так важливо, як тебе називають глядачi - Ромою чи Дiмою. Називайте хоч Розою! (Смiється). Сiль життя нашого не в цьому ж, правда?

Богдан БОНДАРЕНКО, газета "Експрес"


Теги статьи: Лаленков Дмитрий

Дата и время 10 мая 2016 г., 13:15     Просмотры Просмотров: 760
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Что нужно сделать с Саакашвили?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.050546