АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: -6°C
Харьков: -5°C
Днепр: -2°C
Одесса: -1°C
Чернигов: -7°C
Сумы: -7°C
Львов: -3°C
Ужгород: 0°C
Луцк: -2°C
Ровно: -2°C

Проблема браку патронів в ЗСУ і пропозиції її вирішення

Проблема браку патронів в ЗСУ і пропозиції її вирішення
Проблема браку патронів в ЗСУ і пропозиції її вирішення

Дефіцит боєприпасів малих калібрів – уже на порозі. Україна підходить до нього в умовах війни з російськими агресорами. Ідеться навіть про звичайні набої, старі радянські запаси для “стрілкотні”, не кажучи вже про сучасні, конкурентні патрони.

Снайпери ЗСУ вже понад рік стріляють або волонтерськими, або “лівими” кулеметними патронами, які остаточно добивають старенькі СВД (снайперські гвинтівки Драгунова), що стоять у нас на озброєнні. При цьому Росія жодних проблем із боєкомплектом не має. Мало того – поліпшує якості своєї зброї й набоїв, проти яких уже не може встояти пересічний український бронезахист.

На порядку денному вже не перший рік стоїть питання будівництва вітчизняного патронного заводу – замість втраченого Луганського. Однак до реалізації цього задуму справа не доходить. Хоча є приватні компанії, які пропонують Міністерству оборони свої розробки в галузі патронного виробництва малих калібрів.

Як показує практика, пропоновані набої – на відміну від тих, що є на озброєнні ЗСУ зараз – здатні пробивати броню “бех” і “бетерів”, задіяних у війні проти України, та навіть “тигрів”. Але ми натомість намагаємося виїхати з мінімальними вкладеннями на старих ресурсах. Бракує чи то коштів, чи то розуміння, чи то бажання перемагати. Голова профільного комітету ВР Сергій Пашинський днями взагалі заявив, що свій патронний завод Україні не потрібен.

Новинарня” спробувала розібратися з проблемою українських набоїв та з пропозиціями щодо її вирішення.

Синдром відкладеного дефіциту набоїв

Якби бойові дії на Донбасі і в Приазов’ї тривали з інтенсивністю гарячої пори 2014 року, то вичерпання запасів набоїв до стрілецької зброї на українських складах очікувалося:

  • калібру 5,45х39 мм – на початку 2016 року;
  • калібру 7,62х39 мм – наприкінці 2016 року;
  • калібру 7,62х54 – ще влітку-восени 2015-го.

Такі дані наводить інформаційно-консалтингова компанія Defense Express.

За висновком експертів компанії, тема боєприпасів малих калібрів залишається вкрай актуальною для України, втягнутої на Сході у військове протистояння з Російською Федерацією.

Окрема категорія набоїв, особливо доречна в умовах нинішньої позиційної війни – спеціальніснайперські патрони для гвинтівок СВД. Їх запаси в Україні закінчилися ще понад рік тому.

«Їх розстріляли з ПКТ (кулемет Калашникова танковий) з бронетехніки, і з ПКМів (кулемет Калашникова модернізований) з вини дебілів із РАО (склади ракетно-артилерійського озброєння), які в кращому разі просто не знають відмінностей 7Н1 і ЛПС (куля зі сталевою серцевиною). Ніхто не вів їх облік, ніхто не відповідав і не відповідає за їх наявність», – емоційно заявляє Павло Кащук, засновник волонтерської організації Combat-UA, яка підтримує снайперів ЗСУ.

«Тепер імпорт не закуповують, натомість снайпери стріляють кулеметними або волонтерськими [патронами]», – каже Кащук у коментарі «Новинарні».

За його словами, з кулеметним боєприпасом гвинтівка СВД поступається за ефективністю кулемету, втрачається кучність пострілу, крім того, низькоякісний патрон виводить з ладу стволи 1960-х років випуску.

 

патрони 5.45                                                                    Снайпери потребують спеціальних патронів калібру 7,62, але в Україні не все гаразд навіть із найпростішими набоями 5,45 для «калашникова».

Недарма на початку вересня Литва безплатнопередала нам майже 150 тонн таких боєприпасів, що виявилися непотрібні Вільнюсу після переходу на стандарти НАТО.

Військовий експерт Сергій Згурець, директор ІКК Defense Express, в коментарі «Новинарні» у свою чергу пояснює: у нас є певні обсяги «зекономлених» боєприпасів для стрілецької зброї. Це три «радянські» калібри: 5,45, також 7,62 та 12,7. Але це – вчорашній день.

«У ході бойових дій ми застосовуємо старі патрони, які здебільшого поступаються російським. Адже з 1993 року на озброєнні російської армії в цих калібрах почали з’являтися нові зразки набоїв, із більшими бронебійними властивостями. Вони пробивають наші бронежилети, скажемо так. Ми ж своїми старими набоями аналогічні російські бронежилети пробити не можемо», – відповідає експерт на питання про «масову» лінійку.

«Коли ми переходимо до теми снайперських боєприпасів, то проблема з ними полягає в тому, що ми маємо лише гвинтівки СВД під патрон 7,62. Ми теж не добиваємося ним бажаної ефективності», – зазначає Згурець.

Сергій Згурець

Сергій Згурець

«Коли ж ми говоримо про ефективніші калібри, які використовуються натовцями – 338 і 308 – у більш ефективних, сучасних снайперських гвинтівках, то проблема в тому, що європейські виробники потужних снайперських патронів нам їх не продають. Тому що є обмеження – через те, що в нас триває військовий конфлікт, а тут ідеться ж про летальну зброю. Тож класні снайперські набої можна провозити хіба що в кишенях», – говорить військовий експерт.

За словами Сергія Згурця, питання пошуку ефективніших патронів під калібр 7,62 – це питання більшої ефективності наших Збройних сил та спецпідрозділів.

Втрачений завод зі старим виробництвом

Проблему нестачі ефективних боєприпасів могло б вирішити власне патронне виробництво.

Раніше в України був Луганський патронний завод, який виробляв боєприпаси для стрілецької зброї. Але він залишився на непідконтрольній території, в ОРЛО. Чи то пак, його потужності взагалі перебазувалися до «дружньої» Росії.

Утім, навіть якби верстати з луганського «патронника» вивезли в Україну, все одно постало бпитання модернізації виробництва.

«Якби на сьогодні в Україні існував Луганський патронний завод – він би виготовляв кулі 7,62 та 5,45 із тими ж бойовими властивостями, які на війні вже є вчорашнім днем», – каже Сергій Згурець.

«І попри те, що ми шкодуємо через втрату цього заводу, ми розуміємо, що він має технології ще Радянського Союзу, тоді як світ рухається вперед», – додає експерт з питань озброєнь.

Пашинський і шоколадна фабрика

Держава озвучила необхідність збудувати новий патронний завод замість втраченого луганського ще в 2014 році, невдовзі після початку російської агресії. Але наразі далі заяв справа не рухається. Та й деякі заяви – вельми дивні.

Сергій Пашинський

Сергій Пашинський

Минулого тижня голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки й оборониСергій Пашинський сколихнув фахове середовище твердженням: Збройні сили України свого патронного заводу не потребують, відповідно, патрони в «Укроборонпрому» не замовлятимуть.

Така заява пролунала під час «круглого столу» в Інституті Горшеніна.

«Хтось придумав, що головне, що нам потрібно, – це замість шоколадної фабрики побудувати патронний завод. Я цитую свою колегу по комітету. Так ось, пояснюю: Луганський патронний завод, який був на території України, 100% своєї продукції відправляв на експорт. Ринку збуту всередині України не було», – сказав Пашинський, маючи на увазі, звісно, довоєнний період. Тобто той, коли навіть на навчаннях ЗСУ стріляли по мінімуму.

Але голова оборонного комітету ВР переконаний: незважаючи на військові дії, ситуація не змінилася.

«Збройним силам України патронний завод не потрібен. Але в нас у суспільстві є така теза: якщо ми побудуємо патронний завод, то ми щось змінимо», – наголосив Сергій Пашинський.

Як писав «Лівий берег», заступник генерального директора ДК «Укроборонпром»Володимир Коробов, присутній на «круглому столі», підтвердив слова Пашинського.
Але додав, що концерн готовий створити підприємство з виробництва патронів, якщо буде виділено кошти і на цю продукцію буде попит.

«У нас усі передпроектні роботи, всі конструкційні роботи, всі технологічні роботи виконано. Тому якщо буде прийнято рішення і виділено фінансування, ми готові почати це будівництво», – сказав Коробов.

Гудок патронного заводу

Твердження Пашинського про непотрібність патронного заводу в Україні здивувало частину експертів.

Деякі визнають: патронний завод – занадто дорогий проект, який наразі доведеться відкласти на користь розв’язання більш нагальних питань армії.

Інші наголошують: хай там що, проблема боєприпасів для «стрілкотні» може постати гостро вже ближчим часом. Та й бажано не просто затикати дірки, а переганяти противника, особливо коли є такі можливості. Адже витрати державного бюджету на оборону залишаються на досить солідному рівні.

Власне, гендиректор концерну «Укроборонпром» Роман Романов ще в жовтні 2014-го заявляв: «На сьогодні боєприпасів в Україні досить, але, з огляду на ведення бойових дій, ми розуміємо, що цей ресурс вичерпний».
Тоді він оголосив, що ведуться переговори про будівництво протягом двох років нового підприємства з виробництва патронів і снарядів.

Минуло два роки – і замість спорудження заводу прозвучала заява Пашинського про його непотрібність.

«Шановний Сергію Володимировичу, ви завжди були послідовним у своєму прагненні підняти обороноздатність української армії, за що вам низький уклін. Але, на жаль, мабуть, вас невірно поінформували. Уже зараз в армії є гострий дефіцит патронів малого калібру. Як клас відсутні боєприпаси, здатні вражати сучасні комплекти бронежилетів (які активно закуповують сепаратисти та постачає Росія на Донбас). Як клас відсутні патрони 7,62, здатні пробивати броню бронетранспортерів БТР-82 та БМ «Тигр» з посиленою бронею. У країні, яка перебуває в стані війни, патрони й кулі – це життєво важлива необхідність», – написав у соцмережі Дмитро Малясов, редактор порталу Defence Blog.

«На жаль, ніхто з країн-партнерів України в разі початку активної фази конфлікту не зможе поставити необхідну кількість боєприпасів та закрити всі потреби ЗСУ (це не враховуючи запити Національної гвардії України, Прикордонних військ та інших силових відомств)», – зазначив він.

Військовий журналіст визнав: ясна річ, що Луганський патронний завод до 2014 року не мав держзамовлення – адже «злочинна влада не дозволяла прийняти рішення про переозброєння української армії та підняття обороноздатності, робилася ставка на безпорадність країни».

Керівник збройового сайту просить Пашинського «ще раз детально вивчити питання дефіциту боєприпасів в Україні і ті ймовірні виклики, з якими можуть зіштовхнутися Збройні сили країни».

Заяви ж про безперспективність патронного заводу в Україні, за висновком Малясова, «виходять з медійних джерел РФ, тому що там не на жарт перелякалися».

Прошитий “Тигр”

Про «переляк» – це експерт має на увазі презентацію в Україні нових боєприпасів компанії«Стилетто Україна» / Stiletto Systems Ltd, яка пропонує їх Міністерству оборони в рамках обговорюваного проекту зі створення патронного виробництва.

Раніше про ці кулі в піднесених тонах писали і сайт Малясова, і Defense Express та ФБ-сторінка «Зброя України» Згурця.

Можливо, це справді схоже на рекламу. Але журналісти «Новинарні» побували на полігоні в Житомирській області та переконалися: набої українсько-британської компанії «Стилетто» – це справді великий прорив порівняно з наявними в Україні малими калібрами.

stiletto-systems-test-stiletto-patroni-novinarnya-_1-khalit_khabibullin

Халіт Хабібуллін під час презентації (крайній праворуч). Фото: Новинарня

«У разі прийняття наших патронів на озброєння могло б узагалі змінитися співвідношення сил на донбаському театрі бойових дій», – хвалиться один із керівників «Стилетто» Халіт Хабібуллін, нині – резидент Великої Британії (Sudbury, Suffolk).

Він у 90-х роках переїхав із Росії в Україну, займався торгівлею зброєю, після чого взявся також за організацію технологічних розробок у галузі озброєнь, залучивши спеціалістів українських військових КБ та НДІ.
«Стилетівці» зареєстрували бізнес у Британії й Україні, розробили новітні бронебійні кулі, запатентували їх (а також новий ствол) у двох країнах і тепер намагаються вийти на український ринок патронного виробництва.

Розмова відбувається під час випробувань продукції «Стилетто» в порівнянні з класичними боєприпасами на полігоні сертифікованої лабораторії Міністерства оборони України в Житомирській області.

Балістична установка Prototypa

Балістична установка Prototypa

Постріли здійснювала балістична установка “Prototypa”, наразі єдина така в Україні (раніше було дві, але другу в Луганську «віджали» «іхтамнєт», забравши до Росії).

Розстрілювали з дистанції 60 м бронелисти різної товщини – від 12 мм і товщі.

Броня – польська «Armstal 500» і бельгійська.

balistichni-testi-stiletto

Тестування проводила група офіцерів Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України.

Тонші листи пробивали обидви типи куль, а показовим був відстріл по горизонтально встановленій бронеплиті завтовшки 20,5 мм із твердістю більше 500 одиниць за Брінеллем. Це еквівалент лобової броні БМП і БТР.

stiletto-kalibr-7-62-probivaye-bronyu-205-mm

Радянська бронебійно-запальна куля Б-32 калібру 7,62х54, із нинішніх озброєнь ЗСУ, – не пробила. Лише створила вирву глибиою близько 17 мм. На зворотному боці бронелиста – невелика спученість.

Куля «Стилетто» такого ж калібру 7,62, масою 13 грамів – 7,62x54R (позначка на фото – №2 БС-54-13) – здійснила наскрізне пробиття цього ж бронелиста.

Відео:

Після порівняльного відстрілу боєприпасів із балістичної установки на заміру результатів полковник Олександр Чернозубенко, керівник випробувань від Центрального НДІ озброєння та військової техніки ЗСУ, в коментарі журналістам так відгукнувся про набої «Стилетто»: «Це – новітні боєприпаси. Вони потужніші, ніж інші. Вони дозволяють вражати техніку, яка стоїть на озброєнні багатьох країн світу. І, звісно, техніку радянського виробництва, адже її балістична стійкість розроблялась з огляду на боєприпас Б-32. Тобто це стосується і Росії, з якою ми нині воюємо. Якщо ми матимемо кулі з вищими балістичними характеристиками, ніж Б-32, це дозволить вражати бронетехніку противника зі стопроцентною ймовірністю. Такі властивості боєприпаси компанїї «Стилетто» мають, адже ми вже проводили їхні випробування, і тепер лише розширили спектр перевірки властивостей куль та патронів для оформлення додаткових документів для ухвалення необхідних рішень».

Випробувано снайперами АТО

Крім полігонів, боєприпаси «Стилетто» в обмеженій кількості (загалом кілька десятків, можливо, до сотні штук) на волонтерських засадах передавалися снайперам ЗСУ та Нацгвардії в розпал бойових дій на Сході у 2014-2015 роках. Троє військових, які застосовували нові кулі в боях проти агресорів, приїхали на презентацію й поділилися відгуками для преси.

Магнум

Магнум

Позивний Магнум, 79-та бригада. Після поранення чоловік важко ходить, спираючись на милиці, але приїхав на полігон здалеку, щоб із задоволенням розповісти: «[На кулі «Стилетто»] не скаржився. Хай з того боку скаржаться».

«Звичайно, такі боєприпаси потрібні в АТО, особливо снайперам. Не знаю на рахунок калібру 5,45, адже більшість із них «відлітає», а 7,62х54 – одиночними чи парними – це обов’язково», – каже боєць ВДВ Магнум, який у 2014-му воював у Донецькому аеропорту.

«Застосовував з СВД. За кучністю б’є приблизно однаково [зі штатним боєприпасом], але тут (у «Стилетто») сила пробивання значно більша, набагато. Був випадок в ДАПі, сидів у диспетчерській вишці, кулеметник за броньованими дверима. Я виконав два постріли. Потім у нас було радіоперехоплення, ми чули: «Чим ці укри воюють? Ну як це, дві штуки – наскрізь, і двері, і бронежилет». Відстань була 450 метрів. Найбільша відстань результативного пострілу цим боєприпасом була 815 метрів».

Хаос

Хаос

Позивний Хаос використовував «стилетівські» набої у 2014 році в районі 29-го блокпосту на Луганщині. Говорить лаконічно: «Гвинтівка СВД, застосовував цей боєприпас по БТРу, дистація була 400 метрів. Стрілялося в бронещиток механіка-водія, адже за ним по конструкції сидить оператор-навідник. Було виконано чотири постріли. Машина, по якій вівся вогонь, залишила бойовий стрій, розвернулася, кинула піхоту й пішла».

«За швидкісними характеристиками по балістичній таблиці цей боєприпас повністю відповідає патронам радянського виробництва. Міняти точки прицілювання, переучуватися немає потреби», – чоловік Хаос.

Білорус

Білорус

Позивний Білорус, командир оперативно-тактичної групи першого року війни: «Наші снайпери працювали цим боєприпасом у Станиці Луганській. Результат був той, що після роботи наших снайперів противник у цьому районі техніку не використовував. Противник так і не збагнув, чим ми стріляли і як стріляли. З їхнього боку в радіоефірі постійно були незрозумілі питання – як так могли БТР прострелити, вбити механіка і т.д.».

Білорус свідчить: під набої «Стилетто» використовували гвинтівку СВД, а також стріляли одиночними з автомата Калашникова.

«Такий боєприпас необхідний насамперед снайперським групам, також оперативно-тактичним групам, тому що бувають різні ситуації, особливо при веденні бою в місті, в приміщеннях, де ховаються снайпери, стрільці», – каже Білорус.

«Приклад: з СВД знищили їхнього кулеметника в будинку пострілом у голову, пробивши отаку бетонну плиту (показує ширину пальцями). Іншим набоєм хіба що рикошет був би. В таких умовах «стилеттівський» боєприпас незамінний. Усе, що в нас на сьогоднішній момент є, в порівнянні з ним неефективне», – підкреслює військовий.

За підсумками випробувань фахівці також заявляють: патрони «Стилетто» можуть пробити корпус не лише БТР-80 або БМП, а й новітні російські бронеавтомобілі «Тигр», існуючі бронежилети 6-го класу захисту та загалом перевершують за показниками сучасні боєприпаси РФ для стрілецької зброї, включаючи снайперську.

На виставці «Зброя і безпека», що цими днями триває в Києві, господарі стенду «Стилетто» стверджують: їхня малокаліберна продукція за своїм функціоналом частково виконує задачі артилерії.

patroni-stiletto

Завод для ноу-хау

stiletto-sniper-bulletЗапорука високої бронебійності – особлива багатоскладова конструкція куль «Стилетто». Її створили за програмою із зовнішньої балістики, написаною свого часу спільно з КБ «Південне».

«У нас є латунна оболонка, в ній на всю довжину запресований свинцевий стаканчик, в якому розміщений сердечник – вольфрамовий із прискорювачем для снайперських бронебійних куль, або термозміцнений сталевий сердечник із прискорювачем – загального призначення. Іноді ми говоримо, що в нашої кулі дві «сорочки» – латунна і свинцева», – пояснював раніше в інтерв’ю Defense Express Олександр Калачов, технічний директор та один із засновників компанії «Стилетто Україна».

 Олександр Калачов

Олександр Калачов

Виробничим партнером Stiletto Systems Ltd виступає відома збройова канадська компаніяWaterbury Farrel. Їхній альянс уже виграв тендер на будівництво патронного заводу в Казахстані.

«Перевага компанії «Стилетто Україна» полягає в тому, що вони пропонують і документацію, і своїх партнерів, які під цю документацію спроможні створити завод», – каже Сергій Згурець.

За словами експерта, «можна побудувати завод, але не купити технологію, і виготовляти на ньому лише кулі, які придатні хіба для мисливців, а не для бойових дій».

«Адже зараз кожна сучасна куля унікальна. Документація на кулі для бойових дій потребує домовленості з їх розробником. Інакше це будуть гроші, викинуті на вітер», – наголошує Згурець.

За словами військового експерта, в Міноборони України та особисто у Степана Полторака є розуміння потреби модернізації та поповнення запасів малокаліберних боєприпасів. Як доказ цього – вже не перші тести набоїв «Стилетто» в унікальній лабораторії МОУ на Житомирщині.

«Акти Центрального НДІ озброєння ідуть до вищого керівництва Міноборони, керівництво МОУ подає ці пропозиції на розгляд РНБО і далі», – свідчить фахівець.

Халіт Хабібуллін, який регулярно оббиває пороги оборонних відомств, доводить журналістам: мовляв, вони були б згодні на побудову хай не цілого патронного заводу, а хоча однієї-двох виробничих ліній.

Андрій Донець

Андрій Донець

Андрій Донець, консультант «Стилетто Україна», в коментарі «Новинарні» роз’яснює почерговість дій: «Як це робиться? Держава – замовник. Вона виділяє територію для цього. Прораховується кожна компанія, яка бере участь у тендері й подає проектну документацію. Держава й військові формують номенклатуру майбутнього виробництва боєприпасів. Від цього залежить кількість поточних ліній, площа підприємства і т.д. Це бачення повинні надати державні органи – в рамках цього ми подамо свої конкретні пропозиції.  Але поки що все це лише заяви на словах».

Поки що, кажуть у «Стилетто», вони займаються лише дрібносерійним виробництвом патронів. Але за шість років підготували розробки для різних калібрів, як вітчизняних, так і натовських. І, як власники матеріалів та сертифікованої документації, хотіли б взяти участь у тендері МОУ.

Невелика конкуренція

Чи багато фірм «штовхаються ліктями» у справі забезпечення «стрілкотні» ЗСУ й НГУ новими боєприпасами?

«За версією ДК «Укроборонпром», вони здійснили аналіз шести чи восьми пропозицій щодо побудови патронного заводу, серед них і фірми «Стилетто». Далі справа буде за Міністерством економіки, щоб воно виділило кошти», – каже Сергій Згурець, маючи на увазі про можливий тендер.

Однак, нагадують фахівці, спершу рішення має затверджуватися на рівні РНБО тощо.

Відповідаючи на запитання «Новинарні», чи може щось перепасти на патронний завод із тих 6,3 млрд. грн., передбачених у проекті держбюджету-2017 для розвитку озброєння, Згурець сказав: «Я не певен, що це питання буде вирішене в рамках бюджетного фінансування озброєнь на 2017 рік. Фактично, це мала б бути окрема бюджетна програма в рамках державного оборонного замовлення або інших рішень».

Якщо ж говорити не про віртуальний завод, а про конкуренцію в постачанні чи виробництві новітніх патронів для ЗСУ, то в «Стілетто» її не надто помічають.

«Конкуренти? Вони ніби існують, але про них мало що відомо, – каже Андрій Донець. – На минулорічній виставці [«Зброя та безпека»] мала бути присутня французька зброярська компанія Manurhin, але з якихось причин вона не приїхала. Ось це єдина кампанія, назва якої теоретично фігурує в можливому тендері, крім «Стилетто».

«Відкритого списку компаній, які подавали свої заявки, досі немає. Ось ми готові взятися, і ми демонструємо. Дехто нашими кулями в зоні АТО вже стріляв», – наголошує Донець, стоячи за столом, на якому – різні зразки куль набоїв «Стилетто».

Російський спадок

…У мікроавтобусі, напівдорозі між полігоном і Києвом, виходець із Росії, татарин Халіт Хабібуллін скаржиться на занадто прискіпливу увагу ФСБ до його будинку в Британії.Мовляв, залазили, шукали документацію на диво-кулі, які потенційно можуть стати на озброєння Збройних сил України й побити агресора на Донбасі.

Але ця стаття була б неповна без згадки і про співпрацю «Стилетто» з російською стороною. Про це йшлося в інтерв’ю техдиректора фірми Олександра Калачова Defense Express.

З 2008 по 2012 рік фахівці «Стилетто Україна» працювали на російському підприємстві ЗАТ «Барнаульський патронний завод», проводили наукові дослідження в галузі внутрішньої та зовнішньої балістики, створивши математичні моделі цих процесів, які лягли в основу ряду сучасних розробок, зроблених на заводі. Це стало підставою до передачі у власність БПЗ комплекту конструкторської та технологічної документації на стрілецькі боєприпаси (свідоцтво №22230).

«У Росію ми звернулися після того, як доти п’ять років поспіль пропонували свої розробки і технології Луганському патронному заводу. Але там їх вважали непотрібними. А з Росією тоді ще був, як кажуть, «мир, дружба, жвачка», – розповідав Калачов.

Серед іншого, конструкторські та технологічні пропозиції українських фахівців були втілені Росією в прийнятому на озброєння патроні з кулею 7Н37, який вперше з’явився у російських військових на Донбасі в 2014 році, пише Defense Express.

І начальник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗСУ, доктор технічних наук, полковник Ігор Чепков на прес-конференції тоді засвідчив: на озброєнні росіян існують кулі й патрони майже всіх калібрів із підвищеною бронепробійною здатністю.

Отвір у бронеплиті від кулі "Стилетто"                                                                    «Куля, яка була досліджена як речовий доказ присутності сучасної зброї, що поставляється на схід України бандформуванням, вражає бронежилет навиліт», – сказав Чепков, уточнивши, що ця куля має індекс 7Н37 і за бронепробійністю значно перевищує кулі, які застосовуються в підрозділах української армії.

При дослідженні було з’ясовано, що вона має серцевину, зроблену з карбід-вольфрамового сплаву і здатна пробивати будь-які бронежилети. Вона також наскрізь пробиває броньові плити, товщина яких перевищує товщину наших сучасних бронетранспортерів, писав Defense Express.

Виходить, у гонці озброєнь малого калібру «Стилетто» пропонує Україні рівень, який Росія отримала ще в ті часи, коли в нас армію нищили Янукович і Ко.

novynarnia.com


Теги статьи: боеприпасыОружиеВСУ

Дата и время 13 октября 2016 г., 15:24     Просмотры Просмотров: 2723
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Военкоматов больше нет: Рада приняла закон
На Херсонщине сельчане избили десантников
Рада рассмотрит штрафы за незаконное ношение формы ВСУ

В Киеве парень пытался украсть боеприпасы из магазина оружия, его задержали
В Генштабе призвали военных отказаться от мессенджеров в зоне боевых действий
’’Надолго охлаждает!’’ В сети показали мощное оружие ВСУ в действии

Теперь без российских комплектующих: "Укроборонпром" обновил снаряд "Квитнык" и готов к испытаниям
В Запорожской области осудили солдата ВСУ. Он собирался перейти в ряды Вооруженных сил РФ
На Херсонщине произошла драка к поножовщиной между военнослужащими ВСУ и жителями села

130 тысяч украинцев под прицелом: в ВСУ предупредили о полномасштабном вторжении России
”Успокаивает наглых!”: ВСУ получили мощное оружие на Донбассе
«К такому подходу, не готов ни один западный лидер»: экс-советник рассказал о тактике Путина

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Поддерживаете ли вы введение военного положения?






Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.076469