АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 0°C
Харьков: 2°C
Днепр: 3°C
Одесса: 3°C
Чернигов: 0°C
Сумы: 0°C
Львов: 0°C
Ужгород: 0°C
Луцк: 0°C
Ровно: 0°C

Известная украинская писательница: Такого не могло случиться ни в одной стране

Известная украинская писательница: Такого не могло случиться ни в одной стране
Известная украинская писательница: Такого не могло случиться ни в одной стране

В январе 2012 года, когда я на Подоле в типографии забирала совсем небольшой тираж своей книги, даже в самом страшном сне не могла предвидеть, что меня ожидает.

Пишет на страницах Elise Journal известная украинская писательница Людмила Калашникова.

Пошел шестой год, как я занимаюсь продвижением моей детской книги «Уклін вам низький», прекрасно иллюстрированной, содержащей очень много материала по этнографии, доступной в восприятии. НО … даже в ватной стране, такой как России, я давно бы продала свой тираж, который бы был во много раз больше. А вот в Украине как-то мало кому  интересна книга об Украине, о любви к ней, книга, написанная с использованием работ известных украинских этнографов, конечно, изданная на украинском языке.

Дальше я прилагаю текст обращения к господину Парубию А.В. (без приветственных и прощальных реверансов и других дополнений делового письма). Письмо отправила три дня назад, 25 апреля в день рождения моей внучки Дашеньки, которой исполнилось 12 лет — ей посвящена изданная книга, она слышала много хороших слов от тех, кто покупал и читал книгу. Однако, мне трудно  объяснить внучке, почему книгу до сих пор не купили ни для школ, ни для библиотек, за редким исключением, об этом ниже, когда идет война, говорят о каком-то русском мире, а ее русская бабушка, полюбившая всей душой Украину, вот уже шестой год не может продать свой маленький тираж!

Я понимаю, что у Парубия А В. не всегда получается обеспечить даже выход на работу отдельных депутатов, ну, а вдруг у него получится организовать хотя бы присутствующих в Верховной Раде, все-таки человек участвовал в революции.  А у меня с книгой, поверьте, почти революционная обстановка. Может, подскажет спикер, что с этим делать?

Читайте также: Умер Михаил Задорнов

Уважаемый Андрей Владимирович!

Думаю, Вы знаете, каково отношение к Верховной Раде у простых украинцев. Поэтому не буду касаться этой темы, Вам и без меня не сладко.

У меня к Вам предложение, которое может быть интересным, учитывая падающий рейтинг сегодняшней власти, которая пришла с Майдана. Хоть что-нибудь сделайте полезное, хоть чем-то светлым отметьте свое пребывание в здании Верховной Рады! Нет же сил смотреть на работу депутатов!

Суть  моего предложения в следующем. 

Я автор детской книги «Уклін вам низький», которую вот уже шестой год  пытаюсь донести до школ и детских библиотек. Вся эта история кратко изложена в Статье «Кожна українська дитина має право знати свою країну», размещенной на Сайте «Радио Свобода» 4 декабря пришлого года в рубрике « Точка зору». Статья в прикрепленном файле. 

Из этой статьи становится очевидным, что единственный путь для моей книге попасть в школы и детские библиотеки – это народным депутатам Украины купить у меня оставшийся тираж и подарить школам и детским библиотекам. Это всего лишь 850 книг по цене – 115 гривен, это со скидкой, которую может себе позволить нищая пенсионерка для депутатов миллионеров. Я, как ФОП, могу подписывать договора, поэтому депутатам не нужно ничего приобретать за наличные, которые они под каким-то матрацами прячут – все прозрачно!

Кратко о моих контактах с Радой.

Единственный депутат, который у меня купил книгу – это Олег Петренко. Ну, наверное, потому, что не миллионер. Ю. Тимошенко отписалась, А. Вилкул проигнорировал, И. Геращенко и О. Богомолец — я так и не добилась, что с книгами и что с моими обращениями, то есть мои обращения без ответа. Ю. Луценко – без ответа, но уже прокурор.

Более всех впечатлил Вадим Рабинович. Это ж надо было мне добиваться от него ответа целых семь месяцев и получить! Цитирую: «Дуже вдячний за Ваше звернення щодо реалізації та видавництва дитячої книги з етнографії «Уклін вам низький». Буду розглядати Вашу пропозицію хоча до цього не займався виданням книжок». Может такое написать адекватный человек, получив книгу с письмом?! Думаю, что нет!

Буду признательна за ответ, надеюсь, что Вы меня услышали.

Ниже та самая статья, на которую я ссылаюсь в письме Парубию А.В.

Кожна українська дитина має право знати свою країну.

На початку 90-х років, коли Україна стала незалежною державою, в школах з’явився предмет «Народознавство». Нарешті дітям можна було вивчати в школі ту прекрасну спадщину, яку нам залишили предки. І тепер діти могли дізнатися багато про свою націю, бо етнографія – дуже цікавий предмет. Тільки якось так вийшло у Міносвіти, що підручники заздалегідь не цікаві, а чорно-білі ілюстрації зовсім позбавили їх привабливості, тому через якийсь час предмет був виключений зі шкільної програми. Потім з’явився предмет «Я і Україна». У багатьох батьків підручники з цього предмету викликали подив: вони не могли там відшукати України – інформація уривкова, яка точно не давала уявлення про державу.

Бачачи, як роки йдуть, життя в Україні стає все складнішим, політики абсолютно не виправдовують надій простих людей, а відсоток байдужих громадян все вищий, залишатися байдужою я просто не могла. І наприкінці 2011 року видала дитячу книгу про Україну і про любов до неї. В ній 70 кольорових ілюстрацій – це і фотографії експозиції Національного музею народної архітектури та побуту України (Київ, місцевість Пирогів) і репродукції картин художників, які зображали на своїх полотнах життя українських селян. У книзі використані матеріали із 35 книг, серед авторів яких відомі українські етнографи, такі як Маркевич Н., Воропай О., Сумцов М., Самойлович В., Заглада Н, Орел Л., Скуратівський В. та багато інших. Вибиралося в книгах найцікавіше, а щоб доступно викласти цей науковий матеріал, книгу я написала, як художній твір, де є герої – сучасна українська сім’я. Весь текст книги – це діалоги, які дають можливість не тільки почерпнути інформацію, а й дізнатися, як її сприймають сучасні діти.

У книзі різні теми: народна архітектура, ремесла, свята і національна кухня, виховання дітей, школа, ставлення до природи, побут сільської громади, сім’ї, традиційні заняття українців та інше. Звичайно, це не вичерпна інформація з етнографії, але моя книга дає основи, які систематизовані. Україна стане зрозумілою і цікавою. Ба більше, діти прочитають і зрозуміють, що ми можемо пишатися тим, що представляємо українську націю, працелюбну, талановиту, мудру, толерантну, наділену надзвичайним почуттям краси.

У книзі представлені п’ять із шести історико-етнографічних регіонів, немає тільки Півдня. На жаль, в музеї, до якого прив’язаний весь текст книги, створення експозиції села «Південь України» не завершене, тому писати про Південь було некоректно. Про Південь пишу зовсім іншу книгу.

Ось з початку 2012 року я звертаюся в різні інстанції з однією лише метою – донести книгу до шкіл і дитячих бібліотек. Серед моїх адресатів і директори бібліотек, і мери, і голови ОДА, і міністри, і прем’єр-міністри, і президенти, і уповноважений з прав дитини, і депутати Верховної Ради, і благодійні фонди.

Чи є результат за чотири з половиною роки моїх вправ в епістолярному жанрі? Є! У 2013 році купив книги міський голова Рівного (управління освіти) для шкіл, у 2016 році – Кам’янець-Подільська РДА (відділ культури) для сільських бібліотек і Краматорська центральна міська бібліотека для бібліотек міста. Результат для України із приблизно 17 тисячами шкіл і понад 900 дитячих бібліотек вражає!

Всі ці чотири з гаком роки я проводила презентації і для дорослих, і для дітей, і групові, і індивідуальні, і в Києві, і в Херсоні, і в Кам’янець-Подільському, і в Скадовську, і в Краматорську, і в Слов’янську. Гірко це констатувати, але діти однаково мало знають про Україну, це не залежить ні від міста, ні від області, це просто таке ставлення української школи до цього питання. На сполох ніхто не б’є.

Майже два роки говорять про національно-патріотичне виховання дітей і молоді, вже є і Стратегія цього виховання, і Концепція. Тільки ще у нас є децентралізація, тому юних патріотів кожна область/район/місто/село буде виховувати на свій розсуд, тобто знання, швидше за все, не будуть виходити за межі області. І це в XXI столітті в країні, яка має анексований Крим і війну на сході! Які ще мають відбутися трагічні події в Україні, щоб щось змінилося в нашій свідомості?! Так, Україна різна, але це одна держава, потрібно знати один про одного.

Які шанси у моєї книги потрапити в школи і бібліотеки:

  1. Міносвіти все переклало на плечі областей – децентралізація! Всіх все влаштовує!
  2. Мінкультури купує книги, видані не раніше, ніж за два роки до закупівлі, тобто цього року купували книги 2014 року, 2015-го і 2016 року видання. Ніхто, ні міністр, ні прем’єр-міністр не може цього скасувати. Я зі своєю книгою, датованою 2011 роком видання, не можу скористатися цією програмою. Тобто Мінкультури допомогти не може.
  3. Президент і прем’єр-міністр недосяжні, тому з цього боку чекати допомоги не варто.
  4. Чиновників з активною громадянською позицією практично немає.
  5. Залишається тільки Верховна Рада. Вона може все, але чи захоче купити 890 книг і подарувати їх школам і дитячим бібліотекам? А раптом все-таки знайдуться ті, хто розуміє, що з неосвіченим народом не буває процвітаючих країн, і хто хоче попрацювати на країну, яка має всі вихідні дані, щоб стати процвітаючою.

Із цієї ситуації з війною і Кримом треба якось вибиратися. Сьогодні багато нарікань і обурення з боку людей на адресу влади, але ж ми самі її обрали, цих депутатів всіх рівнів, мерів, президентів. Тому потрібно не кричати, а продумувати дієві заходи, акції. А це означає, що в нашому суспільстві повинні з’явитися активні і грамотні лідери. А починати потрібно з дитинства, тому що кожна дитина повинна знати свою країну, і етнографію, і її історію. Щоб знати, чим можна пишатися, а з чого зробити висновки, щоб не повторювати помилок минулого.

Тільки поміркуйте: скільки життів покладено на вівтар української незалежності за всі століття існування української нації?! Цей вівтар і сьогодні в крові.

Може, пора прокинутися?!

И в заключении – думаю такого не могло случиться ни в одной стране ни Европы, ни какого-либо другого континента. Ну, разве что в Антарктиде, потому что пингвины читать не умеют. Так что пока мы не начнем спасать Украину, сознавая, что в ответе и перед нашими предками и нашими потомками, никогда нам не быть в Европе, никогда нам не стать цивилизованным народом. В Европу не идут, Европой становятся. 

Людмила Калашникова – автор детской книги «Уклін вам низький»

Контакты Людмилы Калашниковой:  099-3837-905, 098-452-1778.


Теги статьи: ПисателиКалашникова Людмила

Дата и время 03 мая 2017 г., 18:28     Просмотры Просмотров: 1343
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Писатель Акунин угодил в «черные списки» России
В России умер основатель "А ну-ка, девушки!" и КВН
Аркадий Стругацкий: Я надеюсь — мы не станем сволочью, рабами паханов и фюреров

Сеть привел в восторг "бомбезный украинский фильм" "Червоний"
В США умер всемирно известный писатель
Украинский Нострадамус: известный писатель предсказал преступления Путина

"Прощай, немытая Россия": у Путина отыскали главу рода Лермонтовых для Порошенко
"Прощай, немытая Россия": в сети припомнили еще более острые цитаты русских классиков
Известный писатель Виктор Пелевин отказался от литературной премии в РФ из-за агрессии Путина против Украины

"Ученый Козловский должен, как и Олег Сенцов, быть здесь, на свободе, им нужно заниматься творчеством!",— украинские писатели
Ватники – это потомки совков - писатель
Роман «Рейс» о событиях на Донбассе не будет издан в России

Комментарии:

comments powered by Disqus
20 ноября 2017 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.064698