АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: -5°C
Харьков: -7°C
Днепр: -5°C
Одесса: -4°C
Чернигов: -6°C
Сумы: -9°C
Львов: -5°C
Ужгород: -1°C
Луцк: -4°C
Ровно: -4°C

Андрій Магера: Можуть запитати: чи має право міністр уряду Азарова балотуватися на наступних виборах президента?

Андрій Магера: Можуть запитати: чи має право міністр уряду Азарова балотуватися на наступних виборах президента?
Андрій Магера: Можуть запитати: чи має право міністр уряду Азарова балотуватися на наступних виборах президента?

Хто може краще від усіх знати – будуть, врешті решт, позачергові вибори, чи ні? І хто може краще від соціологів спрогнозувати їхні результати?

Звичайно, заступник голови ЦВК Андрій Магера. А якщо серйозно – наша розмова про те, чи потрібні країні вибори, проведені по старим правилам? Хто й чому блокує оновлення Центрвиборчкому та яку міну уповільненої дії заклали технологи з Банкової під стілець президента.

Андрію Йосиповичу, нещодавно Центрвиборчком прийняв постанову, якою пропонується прибрати декларування майнового стану кандидатів на пост президента, в народні депутати та депутати місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів з виборчих законів, бо, згідно з антикорупційним законодавством, кандидати оприлюднюють свої електронні декларації на сайті НАЗК… Постанова ця пройшла непоміченою в інформаційному просторі країни, тому я хочу почути від вас про її доцільність та причини появи.

Справді, цієї б постанови ніколи б не було, якби не існувало електронного декларування в Україні і якби не було розширено перелік декларантів, за останніми змінами до Закону про електронне декларування кандидатом на пост президента України, кандидатами в народні депутати України, кандидатами на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидатами в депутати місцевої ради і на посаду сільського/селищного старости. Серед обов’язкових документів, які подаються на реєстрацію кандидатів - є декларація про доходи.

Що ми маємо на виборах до сьогодні? Те, що така інформація подається тільки до ЦВК, якщо це президентські або парламентські вибори, або до ТВК, якщо це місцеві вибори. І з цією інформацією досить важко знайомитися виборцями. Натомість, якщо цих осіб додають до переліку декларантів, всі бажаючі можуть ознайомитися з цією інформацією на сайті НАЗК, вона є публічною, її ніхто не приховує. Але на моє глибоке переконання дублювати і залишати декларацію у виборчому процесі - абсолютно неправильно.

Але не всі категорії наших державних чиновників мають право оприлюднювати свої декларації на сайті НАЗК.

Всі кандидати на вибори, - всі без винятку! - зобов’язані оприлюднювати декларацію. Єдиний нюанс, - законодавець сам наплутав і до початку наступного року вони відстрочили період, коли відбудеться декларування доходів кандидатів на місцеві вибори.

 Я вам більше того скажу: декларування у нас було придумано трошки «шкереберть». Чому? Тому що нам треба брати за основу Конституцію України, де в статті 67 чітко написано, що усі громадяни, - наголошую на цьому, саме всі громадяни України - щорічно подають декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік за формою, визначеною законом.

Це норма Конституції 1996 року. І за 21 рік ця норма жодного разу не реалізовувалась. Те, що зараз для сайту НАЗК придумали електронне декларування для окремих категорій осіб, які апріорі повинні бути "корупціонерами", - депутати, судді, чиновники і т.д., - я цього, чесно кажучи, не розумію.

На моє глибоке переконання декларувати мають усі, починаючи від президента України, і закінчуючи людиною, яка взагалі не має доходів, але яка - як тільки відбуваються вибори, - чомусь робить внески до виборчого фонду якогось кандидата.

А в суспільстві це ні в кого не викликає запитань. Тому, я думаю, механізм декларування має бути такий: всі подають декларації до податкових інспекцій, а потім уже податкова інспекція ділиться цією інформацією, зокрема, з НАЗК, з НАБУ, з прокуратурою – та з ким завгодно. Принаймні, така логіка Конституції. За умови, звісно, що особисті дані з цієї декларації – місце проживання, контактні номери телефонів, паспортні дані –  не будуть ніяким чином оприлюднені публічно. Тому що це – особиста інформація. А згідно з статтею 32 Конституції України розголошення конфіденційної інформації не допускається.

Але ж ви самі стверджуєте, що 21 рік поспіль ця норма, чітко прописана в Конституції, не виконувалась…

Тому що це питання має регулюватися виключно законом. А закон парламентом не прийнятий.

Ось ці законодавчі ініціативи, про які говориться в постанові - це щось на кшталт того закону, який так і не прийнятий парламентом?

Насправді, вносити законопроект щодо декларування податковій інспекції повинна не ЦВК. Для цього є Кабінет Міністрів, народні депутати, є президент України, які володіють правом законодавчої ініціативи. Ми вносимо ініціативу лише щодо внесення змін до кількох виборчих законів, закону про референдум, закону про Державний реєстр виборців.

А які гарантії того, що відповідні законодавчі ініціативи будуть внесені?  

Гарантій немає жодних.

Тобто без прийняття відповідного закону ваша постанова…

…Це лише вияв намірів…

…Декорація.

Це наше бачення. Але це не означає, що наше бачення є єдино вірним і єдино правильним, є істиною в останній інстанції. Нашими пропозиціями можуть як скористатися, так і не скористатися. Ми показали проблему.

Промелькнула інформація про те, що Кабмін зараз і справді працює над запровадженням обов’язкового декларування. Наскільки це реально до втілення в найближчому часі?

Це цілком реально. Я думаю, що це питання року-півтора.

Мене дивує позиція деяких наших громадян, які «за комунізм, але тільки не в нашому селі».

Ось ви декларуйте, а ми не будемо… А в мене виникає питання: ви берете участь у виборах? Берете. Ви впливаєте на діяльність органів влади? Впливаєте. Я не маю нічого проти громадських організацій, чи, там, "антикорупціонерів". Але якщо люди впливають на, зокрема, кадрові питання і на багато чого іншого, якщо їм нема чого боятися, - то яка проблема оприлюднити свої доходи? Не бачу тут проблеми.

Більше того вам скажу – ні депутат, ні чиновник, ні суддя не повинен декларувати за членів своєї сім`ї. Кожен із членів сім`ї повинен мати, згідно з законом, обов’язок декларувати за себе особисто. Бо зараз це певною мірою суперечить положенням Конституції, де юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Ніхто не може відповідати за інформацію, надану або ненадану батьками, дружиною, чоловіком, дітьми.

Я вважаю, що суспільству треба подати приклад. І всі ці історії з «забудькуватістю» наших чиновників не сприяє тому, щоб і суспільство було відверте перед своєю державою. Тобто в нездоровій державі не можна вимагати від суспільства бути здоровим, правда? У нас є еліта, яка має вести за собою це суспільство, і подавати приклад.

З вами згоден. Еліта повинна вести за собою, а не плентатися в хвості суспільства. Але з іншого боку, якби еліта завжди переймалася суспільними настроями, у нас ніколи би не була скасована смертна кара, це ганебне покарання в ХХІ столітті. Є багато інших речей, які за межами інтерв’ю - це і легалізація казино, гральних закладів, проституції і багато чого іншого. Тобто, є питання, які непопулярні в суспільстві, але які треба вирішувати і думати про надходження грошей до бюджету, про здоров’я населення і про багато чого іншого. Але політики дивляться так: о, це питання викликає різку реакцію, ну то я не буду його піднімати. Наприклад, питання прав ЛГБТ – воно викликає спротив у суспільстві, тому політик міркує так: "Мене можуть кимось таким назвати – тож я не буду це питання піднімати". Але права людини - вони або є, або їх немає. Тут питання принципу. Винятків не буває.

У нас просто знівельовано таке поняття як права людини. Мені так здається.

Дивіться, влада – вона не з’явилася з космосу, її хтось обрав. Інфантильність українського суспільства полягає в тому, що його частина взагалі не ходять на вибори, бо вважають, що це – «нецарське діло». А ті, які ходять на вибори (я не кажу про всіх, слава Богу, є дуже багато адекватних виборців), але деякі з них вважають, що обравши владу, вони на другий день повинні цю владу ганити. Тут безвідносно до прізвищ, до назв партій і т.д.

Але якщо ти обрав цю владу, ти несеш за неї відповідальність. Люди бояться брати відповідальність за свій вибір.

Тут ми плавно підходимо до теми, яку ніхто не оминає в розмові з вами, - це зміни до виборчого законодавства, всі ці пресловуті «мажоритарки», які треба відмінити, і прозорі списки. Однак, говорячи про нашу нездорову державу, говорити про зміни виборчого законодавства, мені здається, не приходиться. Тому що наш політикум переслідує єдину мету: утриматися. Утриматися в цьому ешелоні, не випасти з нього. А зміна виборчого законодавства оновить парламент відсотків на дев’яносто. Нинішня еліта зацікавлена законсервувати нинішню ситуацію, а народ не вимагає змін, бо не знає, не розуміє і, власне кажучи, не хоче розуміти, що несе за собою зміна законодавства. Ви бачите майбутнє в цій ситуації, в замкнутому цьому колі?

Я вірю в те, що прогрес не зупинити.

Хто б не встромляв палиці в колеса, ми все одно прийдемо до якісно кращої виборчої системи, ніж та, яка є зараз.

А те, що політики не хочуть… Ну, хотіти – це одне, а результат може вийти зовсім інший. Коли в 1998 році парламентарії пропонували ідею пропорційної виборчої системи для парламенту, тодішня влада дуже сильно опиралася цьому. В кінцевому підсумку був прийнятий компромісний варіант з так званою пропорційно-мажоритарною системою. Згодом, у 2004 році і в 2005 році ті ж мажоритарники, які обирались в одномандатних округах, змушені були голосувати за пропорційну виборчу систему. Хоча, звичайно, закритого типу. Я веду мову до того, що обставини можуть скластися так, що самі депутати будуть зацікавлені голосувати за новий виборчий закон. Це може статися не сьогодні, але може завтра. Я був і залишаюсь переконаним прихильником пропорційної виборчої системи з відкритими списками ось уже більше десяти років. І для цього чим далі, тим більше аргументів.

По-перше, пропорційна виборча система набагато менш корупціогенна, ніж мажоритарна виборча. Чому? Тому що в мажоритарному окрузі кількість виборців складає приблизно 160-180 тисяч осіб. Натомість, за умов пропорційної виборчої системи існує один загальнодержавний округ, і виборців у ньому приблизно 36 млн осіб.

Тобто, ціна голосу виборця у 180-титисячному окрузі і ціна голосу виборця в 36-тимільйонному виборчому окрузі є трішки іншою.

Другий нюанс: За умов пропорційної виборчої системи втрачених голосів суттєво менше.

За нашими підрахунками, за мажоритарною системою інтереси більше половини українських виборців, які взяли участь у голосуванні, не представлені у парламенті.

Зрештою, пропорційна виборча система сприяє політичній структуризації суспільства. Натомість мажоритарна складова сприяє появі у парламенті так званих незалежних депутатів. Я проти них нічого не маю, вони, можливо, хороші люди, але в політологічному сенсі їх називають «болото». Це особи, які не зрозуміло куди завтра примкнуть, у них немає чіткої політичної програми. Четвертий аргумент: ми живемо в умовах змішаної (парламентсько-президентської) республіки. В цих умовах має бути утворена коаліція в парламенті. Коаліція не повинна утворюватися з "болота", вона повинна утворюватися з відповідальних політичних сил. Щоби в подальшому та ж коаліція могла сформувати стійкий уряд, яким не будуть трясти, як осінньою грушею, кожного року після того, як закінчується так званий парламентський імунітет. І останній аргумент, який з’явився, на жаль, три роки тому. Ми маємо справу з анексією українських територій (Крим, Севастополь) і з окупацією частини української території в Донецькій і Луганській областях. Внаслідок цього щонайменше 30 депутатів ми не зможемо обрати за мажоритарною системою. Наслідком є те, що парламент не може працювати в повному конституційному складі - а це 450 осіб. А пропорційна виборча система дозволить сформувати парламент в кількості 450 народних депутатів України. От я вважаю, що ці п’ять аргументів вони є переконливими для того, щоби ми переходили до чистої пропорційної моделі.

Ви сказали, що, можливо з’являться такі обставини, які примусять самих мажоритарщиків ініціювати зміни в законодавстві. А що ви мали на увазі?

Маю на увазі, зокрема, і той момент, що за умов відкритих регіональних списків окремі мажоритарники, - котрі мають авторитет у своєму регіоні, мають довіру виборців, - можуть бути привабливими для політичних партій. Тому що в регіональному списку голосування виборців відбуватиметься не лише за партію, буде віддаватися перевага якомусь кандидату зі списку цієї партії. І така особа може «тягнути» загальнопартійний результат.  

Але ж це мають бути люди, які справді працюють на окрузі

Які працюють. Реально працюють. А не ті, які купують виборців. Грошима, гречкою чи всім, чим завгодно. І всі проміжні вибори, які відбуваються останнім часом, красномовно показують кризу мажоритарної системи в українських умовах.

Мені здається, що та вакханалія, яка творилася на останніх довиборах, мали би стати лебединою піснею мажоритарки. Не стала…

Мені деколи неприємно читати цинічні коментарі окремих політиків. Обійдемося тут без прізвищ… Які зайшли на хвилі Євромайдану, на загибелі Небесної Сотні. А ми знаємо, що однією з вимог Євромайдану було запровадження пропорційної виборчої системи. І тепер ці політики говорять: «А ви знаєте, пропорційна виборча система з відкритими списками - вона ж гарантій не дає ніяких. А може, вона й не краща за мажоритарну систему?» Мені здається, такі заяви попахують цинізмом. Щонайменш.

У мене до вас таке світоглядне питання. Виборчі технології – це одне, а що робити з вічним і не убієнним в нашій країні підкупом виборців?

Чи має можливість впливати на голосування окремо взятого виборця десь в Чернігівській чи в Херсонській області прем’єр-міністр Володимир Гройсман чи будь-хто з членів уряду? Сумніваюсь. Натомість таку можливість має місцева влада. А ще більшу можливість мають керівники підприємств, на яких працюють виборці. І от на цьому я би більше зосередив свою увагу.

А ще увагу би зосередив на тих виборцях, які беруть гроші. Тому що танго танцюють двоє. Якщо не будуть брати, то і не будуть давати. Тобто покарані мають бути як одна, так і друга сторона.

Я в 2014 році працювала в команді кандидата в одному Чернігівському окрузі. Знаєте, хто переміг? Директор Корюківської паперової фабрики, тому що весь Корюківський район працює на цій фабриці. Вірніше, вибрали не його, а його зятя, але це не має значення… Ця людина увійшла у фракцію БПП. Тобто, влада помінялася, а методи – ні.  

По-перше, має працювати правоохоронна система. Ще на курсі кримінального права мене, студента, вчили, що безкарність породжує рецидиви. І як тільки особа буде покарана, це певною мірою вплине на поведінку інших. Другий момент: виборці, - і це треба пояснювати!, - нікому не зобов’язані показувати зміст свого волевиявлення. Ваше волевиявлення – це ваше волевиявлення. Ваш бюлетень ніяким чином не помічається. І в скриньці з’ясувати, що це – саме ваш бюлетень, а не Петра, Миколи чи Марини – це є абсолютно нереальним. Тому виборці не повинні боятися, вони повинні йти на виборчу дільницю, і під час заповнення бюлетеню керуватися власною совістю. Звісно, якщо вона існує.

Письменник Юрій Мушкетик написав роман «Час звіра», - про тотальний «бєспрєдєл» на виборах ще за часів Януковича. Він розповів мені як сам їздив у Сумську область, говорив з людьми, які розповідали, як люди виносили бюлетені з виборчої ділянки, показували, за кого проголосувати і якщо там «правильна» галочка стояла, їм наливали стакан горілки…

Я не виключаю, що десь таке могло бути. Але це грубе порушення таємниці голосування. І за такі речі має наступати дуже серйозна відповідальність.

Ви кажете, що в таких ситуаціях має чітко і принципово працювати правоохоронна система: але на того корюківського феодала працювала вся місцева міліція, і пожежники, і вчителі, і поштарі – всі «бюджетники» району працювали на нього. А це ж був уже 2014 рік, це були вибори після Майдану.

Я вас розумію. Можливо, я вам скажу дещо некрасиву річ, але ми намагаємося людину, в якої рак, лікувати гомеопатією. Замість того, щоби робити хірургічну операцію і видаляти ракову пухлину.

А як її видалити?

Шляхом зміни виборчої системи. Ну не можна в українських умовах мажоритарну систему «латати».

Ми знову ж таки приходимо туди, звідки почали: хто буде змінювати систему. Сьогодні депутатам дешевше купити мажоритарний округ, - і ви самі про це говорите, - ніж загальнодержавний.

Суспільство має тиснути на депутатів. Якщо воно хоче змін. Чи буде і далі кивати: от, вони, там, такі падлюки, вони крадуть, вони такі-сякі, а ми – святі! Так не буває.

І якщо суспільного тиску не буде, то, звісно, парламентарії будуть вважати, що людей все влаштовує.

Сили, які зараз закликають до перевиборів, вони, значить лукавлять?

Ті, хто закликає до перевиборів, повинні чудово розуміти, що перевибори відбудуться за існуючим виборчим законом.

І в мене нема певності, чи буде наступне скликання парламенту кращим від існуючого. Це риторичне питання, думаю…

А що тоді переслідують ці політичні сили, які домагаються дочасних виборів без зміни законодавства?  

Думаю, дехто бачить, що за соціологією вони можуть на 1-2% мати більше, ніж мають зараз. Але вони не розуміють, що "курчат по осені рахують" і реальний результат буде тільки в день голосування. А в день голосування яка буде соціологія, - цього не знає ніхто.

Тим більше, останніми роками дуже потужно працює фейкова соціологія.

Є соціологія, якій я довіряю. Наприклад, Центр Разумкова, до якого також маю невеличке, але відношення. Це також та структура, яку очолює Ірина Бекешкіна. Тобто, існують серйозні структури, які працюють десятиліттями і які ніколи собі не дозволяють давати "дуті" цифри.

А як ви ставитесь до ствердження тих, хто говорить про недієздатність українського парламенту? Вони заявляють, що коаліції не існує. Та її ж і справді не існує арифметично. Там немає 226 чоловік. Чи є це підставою для перевиборів?

Конституція містить три підстави для дострокового припинення повноважень парламенту. Перше, - це коли ВР протягом тридцяти днів однієї чергової сесії не може розпочати засідання. Друге - коли протягом одного місяця не сформовано коаліцію в парламенті, або після припинення існування попередньої коаліції не сформована нова. І третя підстава, - коли протягом шістдесяти днів не сформований уряд після припинення повноважень попереднього. Все. Це виключний перелік підстав.

Але - навіть не аналізуючи того, чи існує зараз коаліція чи ні, - уявіть ситуацію, що існують одночасно всі три підстави. Рада тридцять днів не починає свою роботу, коаліції протягом місяця не існує, уряд протягом шістдесяти днів не сформований. Що в такому разі? Автоматично перевибори? Абсолютно ні.

Це навіть не обов’язок – це право президента України за Конституцією України – призначати позачергові вибори.

Йому, як гаранту додержання Конституції в умовах змішаної парламентсько-президентської моделі, цілком природно надано повноваження зібрати політичні сили для того, щоб все ж таки повернути роботу і парламенту, і парламентської коаліції в конструктивне русло. Він може цим правом і надалі скористатись, або ж, якщо він так вирішить - видати указ про дострокове припинення повноважень парламенту і призначення позачергових виборів.

Тобто, позачергові вибори в нашій країні залежать лише від однієї людини?

Не зовсім так. Вони не лише від нього залежать. Має виникнути одна з трьох конституційних підстав. Після того президент повинен провести консультації з головами фракцій, з керівництвом ВР, і за результатами консультацій він видає указ.

Але, проводячи аналогію з ситуацію довкола ЦВК, конституційні підстави для виборів до ВР вже настали? Ось першого червня вже буде три роки, як у більшості членів ЦВК термін повноважень закінчився.  

Це ганебна ситуація.

Я ще можу зрозуміти, чому це рішення не було прийнято в червні 2014-го. Але, принаймні, з кінця 2014 року і на початку 2015 року це питання точно можна було вирішити, цьому ніщо не заважало. Проблема - в низькому рівні політичної культури нашої правлячої еліти. Я маю на увазі всіх, не тільки владні партії, але й опозиційні. Які ніяк не можуть домовитися. Кожен із них намагається перетягнути ковдру на себе. І кожен із них намагається сформулювати склад комісії таким чином, щоб мати якийсь контрольний вплив на більшість в ЦВК. Це досить-таки примітивне уявлення про роль ЦВК.  

Я ж про це і говорю – про намагання «нинішніх» зберегти себе на своєму теперішньому місці. Вони думають про себе, а не про майбутнє країни, як би це високопарно не звучало.

Тут перелік можна продовжити: Рахункова палата, Конституційний суд (як мінімум дві вакансії за квотою Ради незаповнені, тобто)… Існує якась неспроможність вищих інститутів влади належним чином реалізовувати свої повноваження.

Я би сказала незацікавленість в структурних змінах, стратегічних змінах у цій державі. Намагання законсервувати ситуацію.

Я не буду торкатися теми КС чи Рахункової палати, але тема з ЦВК - на жаль, дуже шкодить міжнародному іміджу нашої держави. Дипломати мені постійно ставлять те питання, яке ви ставите мені. Але разом із тим, ви – українка і ви цю ситуацію чудово розумієте. Іноземцю ж я не можу настільки відверто пояснювати, чому так відбувається…

На жаль. Та повертаючись до теми ЦВК і ваших стосунків з Петром Олексійовичем, інтриги з вашим прізвищем у списках нової ЦВК. Словом, які чутки з Банкової долітають до вас? Ви є в списках чи вас немає в списках? Чому звільняють дванадцять (членів ЦВК, - ред), а призначають одинадцять, куди подінеться одна вакансія, і коли вони поділять нарешті все поміж собою?

Мені важко відповісти на це запитання. Я не до кінця розумію цю логіку, а якщо я не до кінця її розумію, то мені важко її пояснити. Задеклароване повне тотальне оновлення складу ЦВК, щоб там не було нікого з представників часів злочинного режиму Януковича. Ну добре, можна до цього поставитися з повагою. Як така, теза має право на існування. Нічого в ній поганого нема. Хоча мене ображає, коли мене називають членом ЦВК часів злочинного режиму Януковича, тому що я був призначений ще в часи  президента Кучми (сміється). Але це вже деталі. Та людина, яка запропонувала президентові таку тезу (про «очищення» ЦВК від людей часів Януковича – ред.), очевидно, не до кінця зрозуміла, що вона робить ведмежу послугу главі держави. Який свого часу був міністром економіки в уряді Азарова. Тобто, недолугі помічники президента дали його опонентам очевидний пас.

Тепер можуть запитувати: чи має право міністр уряду Азарова балотуватися на наступних виборах президента?

Тобто, сказавши А, завжди треба думати, чи скажеш ти Б. А якщо ти не можеш сказати Б, то, можливо, деколи треба промовчати. А якщо нема бажання бачити у новому складі ЦВК конкретно Охендовського, Усенко-Чорну чи Магеру, то не варто боятися про це сказати.

Ну, все на президентських радників теж не варто, мабуть, списувати?

Разом із тим, мені теза ця подобається.

Тобто люди з часів режиму Януковича не можуть працювати в ЦВК, або - не можуть працювати в уряді чи бути народним депутатом.

Принцип має діяти всюди, він не може бути вибірковим, інакше він перестає бути принципом.

Щодо моїх якихось стосунків з президентом. В мене нема поганих стосунків із президентом, у мене нема хороших стосунків із президентом – у мене нема жодних стосунків із президентом. З часу його вступу на пост ми бачилися лише двічі. Першого разу це було на інавгурації, а другого разу – я був запрошений на відкриту нараду за участю представників ЗМІ.

І слава Богу. Бо ті, хто має якісь стосунки з президентом, - потрапляють в певну залежність, це покладає на них певні обов’язки.

Я не маю жодних обов’язків ні перед президентом України, ні перед будь-яким іншим політиком в Україні.  

Я спілкувалась з Андрієм Садовим, ми теж говорили про зміни до виборчого закону, і він каже: «Нам може помогти МВФ». Питаю - як? «Якщо вони це пропишуть в переліку вимог окремим пунктом, то Україна зобов’язана буде змінити виборче законодавство, щоб отримати черговий транш…» - відповідає Садовий. Ну але тоді, вибачте, давайте скажемо, що МВФ - це український Кабінет Міністрів вкупі з Адміністрацією президента. І для чого тоді нам українська влада, якщо МВФ буде керувати і розпоряджатись, що нам тут робити?

Я, можливо б, цю тему розвинув, якби не мав посаду заступника голови ЦВК. Можливо, коли не буду в державному апараті. А на сьогоднішній день етика мені не дозволяє цю тему розвивати.

Добре, ми зустрінемося, коли ви будете поза межами державного апарату і ви розкажете все, що у вас накипіло на серці.

(Магера сміється) Але це неправильно, коли до якоїсь певної думки приходять закордоном, а ми самі до цієї думки не можемо прийти. Це неправильно, що нас повинні підганяти батогом. Але - якщо є певна категорія людей, для яких це не держава, а територія для заробляння грошей, то…

…Та воно ж так і є.

…Мимоволі згадуєш слова Михайла Грушевського про те, що, на жаль, Україною часто правлять ті, кому вона непотрібна.

А ротація ЦВК може бути лобійована якимись міжнародними інституціями?

Може. Радою Європи, в першу чергу. Тому що РЄ - це та структура, яка утворилася для захисту, в першу чергу, прав і свобод людини і громадянина.   

Чи ви вірите в ефективність роботи новостворених антикорупційних інституцій?

Мені хотілося б побажати їм успішності, мені б хотілося їм побажати, нарешті, високого професіоналізму, досвіду. Але події останніх років… У мене дещо сумне враження… Ну, для прикладу, коли НАБУ приходить в приміщення ЦВК з метою обшуку в кабінеті Михайла Охендовського, але чомусь помиляється і робить цей же обшук в кабінеті члена комісії Олександра Шелестова, і коли працівники секретаріату кажуть, що це - не кабінет Голови ЦВК, а іншої людини, а вони все одно роблять в тому ж кабінеті обшук. Нічого не знаходячи. В мене виникає питання: це від непрофесіоналізму чи це від чогось іншого?

А ви задавали ці питання керівництву НАБУ?

З цього приводу ЦВК прийняла постанову і звернулася до керівництва НАБУ.

А відповідь отримали?

Була якась перевірка з боку Генеральної прокуратури…

Якщо ми вже зачепили тему НАБУ, ми не можемо не згадати ситуацію з Миколою Мартиненком. І те, що ви взяли його, з командою депутатів і чиновників, на поруки. Чи не є ви заручником ситуації, оскільки саме «Народний фронт» висунув вашу кандидатуру в списку оновленої ЦВК? Наскільки щира ваша порука?

В мене нема відчуття, що президент внесе мою кандидатуру до складу ЦВК, тому я би не пов’язував все це з «Народним фронтом». Я би це пов’язував виключно з особистими, людськими стосунками, оскільки знаю Миколу Мартиненка вже 15 років. Особисто знаю, не з преси, не з чуток. А особиста порука – це є один із видів запобіжних заходів у кримінальному процесі. Так як і арешт, чи грошова застава, чи домашній арешт. Перелік цих запобіжних заходів є вичерпним. І вжиття запобіжного заходу щодо підозрюваної особи не є вирішенням питання про його винуватість чи про невинуватість. Це вирішує суд у своєму вироку. На цьому етапі стоїть питання тільки про те, як саме особа буде брати участь у проведенні слідчих дій: або вона буде з сім’єю жити і приходити на слідчі дії за викликом НАБУ, або вона буде перебувати в слідчому ізоляторі, чи вона буде відпущена під грошову заставу у 300 мільйонів гривень.

…Якщо вас цікавить, що буде, якщо ця особа не дотримається умов запобіжного заходу. По-перше, вірю, що дотримається. Ну, але всі ми під одним Богом ходимо, і у випадку, якщо таке станеться, то я ризикую штрафною санкцією в розмірі 80 тисяч гривень. І другий момент – для мене це буде перший і останній спосіб взяття на поруки будь-якої людини.

Але ви погоджуєтесь з тим, що ви понесли певні репутаційні втрати, як і решта з тих, хто взяв Мартиненка на поруки, оскільки суспільство наше озлоблене. І не так їм цікаво, насправді, вкрав Мартиненко чи ні, і скільки вкрав, їм цікаво побачити його за ґратами.

Я, чесно кажучи, цього (репутаційних втрат, - ред.) абсолютно не боюсь, тому що я не політик і, сподіваюсь, ним ніколи не буду. В мене такого бажання немає. У мене нема бажання комусь сподобатись і мене не цікавить думка інших. У мене є власні принципи, я їх дотримуюсь.  

Ви й справді не бачите себе в списках партії «Народний фронт» на найближчих виборах?

Ні, не бачу. І про це не думаю…

А чому?

Дивіться, сьогоднішня посада дає мені більше самостійності.  Не буду вас обманювати, інколи на чорне я не можу сказати чорне. Але моя посада дозволяє мені, принаймні, на чорне не говорити біле. Нічого не хочу сказати поганого про політиків, народних депутатів України, але об’єктивно вони – заручники своєї партійної позиції. Тобто, що б поганого не зробив колега по фракції, його фракція завжди буде захищати цю людину. Моя ж посада, повторю, мені дозволяє на чорне сказати якщо не чорне, то принаймні, сіре, але ніколи не говорити біле. І я ціную цю можливість.

Як людина з досвідом, скажіть, коли Україна навчиться вибирати по-людському? Коли ми станемо вибирати так, як вибирають хоча би в Польщі сьогодні?

Якщо буде запровадженого новий виборчий закон, то, я думаю, буквально вже після другого циклу виборів, проведених за новим виборчим законом, ми побачимо дуже серйозну зміну картини.

Тобто, це років десять?

До десяти років.

Ми протримаємося ці десять років?

А куди нам діватися…

Ви – оптиміст?

Я – оптиміст. Попри все, я вважаю, що ті труднощі, які нам зараз випадають, - випадають неспроста. Це для того, щоб ми цінували той результат, який ми отримаємо на виході.

Фото: Марія Шевченко

Автор: Галина Плачинда, видання МИР


Теги статьи: ПолітикаЦВКВладаДострокові вибориМагера Андрей

Дата и время 10 мая 2017 г., 21:58     Просмотры Просмотров: 1531
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Скандал из-за ’’Слуги народа’’: в ЦИК сообщили, снимут ли Зеленского с выборов
У випадку повернення Медведчука до влади вже за три години буде Майдан,- Ющенко
Клімкін сказав, що після виборів зовнішній курс України не зміниться

Ніцой: Влада розкладає суспільство. Це відбувається повільно і не кидається в очі, але відбувається по всіх напрямках
Перші в історії країни жінки-президенти. Досвід Бразилії і Південної Кореї
Наша проблема не в довгому списку кандидатів у президенти – Кіпіані

Акцію проти Зеленського у Львові організовує «господар» «Свободи» на замовлення Банкової – ЗМІ
Прокурор із Запоріжжя подав скаргу на Луценка
Юлія Тимошенко «бореться» з рейтингом Зеленського за допомогою Ситника і НАБУ?

Журналіст Гнап зібрав кошти для реєстрації кандидатом у президенти
За виборами президента спостерігатимуть 139 громадських організацій
Дружина Луценко вже “вивела” у 2-й тур Порошенка і Зеленського

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Пойдете ли вы на выборы президента Украины?






Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.063772