АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: -7°C
Харьков: -5°C
Днепр: -2°C
Одесса: 3°C
Чернигов: -9°C
Сумы: -5°C
Львов: -8°C
Ужгород: -5°C
Луцк: -8°C
Ровно: -7°C

Трудова опозиція: що не так з аргументами проти нового Трудового кодексу та чому документ може знищити «кишенькові» профспілки?

Трудова опозиція: що не так з аргументами проти нового Трудового кодексу та чому документ може знищити «кишенькові» профспілки?
Трудова опозиція: що не так з аргументами проти нового Трудового кодексу та чому документ може знищити «кишенькові» профспілки?

Фактично новий Трудовий кодекс зараз навис над «опозиційними» профспілками як Дамоклів меч, адже тепер з деяких питань виробничого процесу роботодавець буде мати необхідність радитись лише з тією профспілкою свого підприємства, що має найбільшу кількість членів.

Одна ж з головних характеристик переважної більшості незалежних профспілок, на жаль, малочисельність – їх часто створюють під конкретну необхідність, або й взагалі суто формально, аби мати важіль в особистих (не трудових, а фінансових чи політичних) перемовинах із роботодавцем. Мова про виживання, а отже всі методи йдуть у справу.

Існує думка, що саме традиційні, класичні профспілки Федерації профспілок України мають «директорський» статус – тобто працюють номінально та приймають бік роботодавця у випадку конфліктів. Існує вона через той набір радянського приданого, що дістався ФПУ разом із державною незалежністю. І якийсь час воно дійсно було так. І на деяких підприємствах воно так і залишилось. Але статистично інформація протилежна – абсолютна більшість профспілок ФПУ у випадку трудових спорів конфліктує із роботодавцем. Де-факто активна робота над укладанням людино-орієнтованих колективних договорів вщент розбила залишки «дружби» ФПУшних профспілок із керівниками підприємств.

Натомість саме незалежні профспілки зараз стають на бік роботодавця значно частіше – неофіційно, працюючи в тилу своїх же членів. Значна частина таких, як правило, нерепрезентативних «опозиційних» профспілок створюється виключно для можливості відповідного титрування (голова Незалежної Профспілки Такої-то) на заходах та в ЗМІ задля створення необхідної замовнику суспільної думки, а також щоб отримати доступ до робочих груп, комітетів і експертного середовища – все заради лобіювання того чи іншого питання. Українська політика на справі – за рахунок профспілкового іміджу зокрема.

Внутрішнє політичне (а не суто профспілкове) середовище знає про схему особистісного використання профспілок та всі можливі мотиви заведення власної кишенькової первинки давно – технологія активно використовується від кінця минулого сторіччя.

І тут монументальність, неповороткість і архаїчність ФПУ грає їй на користь – використати величезного сивого титана для лобіювання своїх політичних амбіцій майже неможливо. Окрім усіх інших причин, банально тому, що надто багато з ким доведеться ділитись дивідендами, заради яких це все й заварювалось. Чисельний склад Ради ФПУ це вам не аби що, не напасешся.

Інша справа лідери незалежних профспілок, яких у кожній – по одному, а то й на декілька лише один справжній. Саме вони сьогодні гучно (увімкніть телевізор, зайдіть у Фейсбук) відпрацьовують чергове замовлення – знівелювати в очах електорату проект нового трудового законодавства. Особливої мотивації додає те, що він загрожує кишеньковим профспілкам, які налічують лише формальних членів, існуванням.

«Опозиція»

Аби не бути пустословами, конкретні особистості:

Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. Пан Волинець був народним обранцем трьох скликань підряд, однак після Революції залишився на узбіччі політичного життя. Принаймні, формально. На спадок в нього, з рештою, залишилась майже вся родина, влаштована за кордоном (брат та донька в Америці, син мандрує з Америки в Японію і назад), кілька квартир у Штатах та офшорний бізнес на Британських островах, що має постійний грошовий обіг з київським ТОВ. Але віддамо «профспілковцю» належне – не накрав з внесків, а налобіював. Ну, а чому ні, має право – хто нам винен, що віримо.

Або, наприклад, Голова Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист праці» Олег Верник. Марксист, що загріб львівську організацію «Автномний опір» – колись патріотична організація тепер декламувала з усіма потрібними інтонаціями Маркса й Енгельса, стукаючи в двері місцевих із проханням прийняти Леніна, як єдиного спасителя свого. Ну, може не зовсім, але йшло до того. Довгий час пан Верник відпрацьовував нешкідливі гранти, аж поки в 2013му не очолив Міжнародну організацію зі спостереження за виборами з центральним офісом у Москві. Відродив давно запилену профспілку «Захист праці» та почав уже ґрунтовну роботу, на жаль, не на боці реформи проти політики «сім’ї». Тоді ж випустив спільну з Дмитром Табачником книжку і відкрив ринг-клітку для боїв – бо має бути баланс.

Олега Верника рекомендували в певних колах, коли був потрібний «проплачений активізм з елементами силового втручання». На відміну, до речі, він Волинця, який каски носить виключно для антуражу й до фізичних інсинуацій не вдається – зате з трьома активістами-прапороносцями відвідує кожен столичний мітинг будь-якої тематики. Завдання – потрапити в кадр, все інше залежить від гучності рупору.

Обидва голови «опозиційних» профспілок активно виступають проти проекту нового Трудового кодексу. Найголовніше – обидва роблять це якісно. Відповідна думка щодо «рабського» змісту документу пропагується настільки ефективно, що навіть в справді експертному (а не медійному) середовищі вже не впевнені, чи зможуть проголосувати новий Кодекс у другому читанні.Цікаво, що при беззаперечній ефективності антиреклами Трудового кодексу, у своїй сутності більшість аргументів проти нього мають відверто маніпулятивний характер, однак все одно працюють.

Аргументи

Перекрученими є навіть головні аргументи проти Трудового, що червоною ниткою проходять крізь всі демагогії з теми: так звана «кріпацька» стаття (через яку й почали кампанію про «рабський» кодекс), можливість відеоспостереженням на робочому місці, звільнення за розголошення комерційної таємниці, право на індивідуальний страйк і відсутність в проекті Кодексу розділу «Про профспілки». Розберемо кожний з них.

«Кріпацька» стаття. Мова йде про статтю в проекті нового Трудового кодексу, що дозволяє роботодавцеві перевести свого найманого працівника на іншу роботу. Виглядає вона так: «Роботодавець за домовленістю з іншим роботодавцем має право в разі простою тимчасово перевести працівника за його згодою на роботу до іншого роботодавця з оплатою праці за виконану роботу за умови дотримання гарантій збереження середньої заробітної плати». Тобто, по-перше, мова йде про переведення виключно за згодою самого працівника, а, по-друге, про гарантію збереження його середньої заробітної плати (що вигідно співробітнику, адже час простою без переведення сплачується лише в розмірі двох третин зарплати). Опоненти погоджуються, що в статті прописана обов’язковість згоди працівника на такі зміни в роботі, однак вони вважають, що працівники будуть змушені погодитись через складні економічні умови. Це зрозуміло, згода на переведення дійсно економічно вигідніша для людини. Чому це робить норму кріпацькою – не зрозуміло.

Можливість відеоспостереження на робочому місці. Дійсно, якесь втручання в приватне життя. Але давайте вийдемо на вулицю. Камери відеоспостереження на кожній стіні кожного офісного центру та магазину, на парковках, стовпах. Давайте зайдемо в будь-який торговий центр. Що це на його дверях? Невже наклейка «всередині ведеться відеоспостереження»? А чи сьогодні в багатьох з нас дійсно ще не встановлені в офісах камери? «Великий брат» уже тут, і новий Трудовий кодекс тут ні до чого, будемо чесними. До того ж експерті висновки європейських організацій всі як один не визнають відеоспостереження на робочому місці порушенням. Йдемо в Європу?

Звільнення за розголошення комерційної таємниці. Проект нового Кодексу передбачає, що в разі розголошення комерційної або державної таємниці роботодавець може звільнити працівника без погодження із профспілкою. У час розвитку IT-індустрії, де розголошення комерційної таємниці у вигляді коду програми може зруйнувати всю компанію цілком, залишивши без роботи увесь штат організації – нехай кожен самостійно обере свій бік, норма дійсно спірна, адже усуває від прийняття рішення профспілки.

Право на індивідуальний страйк. Це право кожного співробітника відмовитись від виконання службових обов’язків з причини затримки заробітної плати більш ніж на 7 днів – за увесь час такого індивідуального страйку працівнику мають виплачувати заробітну плату. На думку критиків це погано, адже українці будуть боятись використовувати це право, або й взагалі про нього не дізнаються, бо не вивчать трудове законодавство. Що ж.

Відсутність в проекті Кодексу розділу «Про профспілки». Такий розділ дійсно наявний у чинному КЗпП та відсутній у проекті нового Трудового кодексу. Однак цей розділ дослівно дублює норми Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Тобто мова про очищення законодавчих актів від повторів, а не про звуження прав профспілкових організацій. Із Закону про профспілки ці норми не вилучають.

І найголовніший аргумент, з якого ми почали. Новий Трудовий кодекс відзнаменує початок закінчення ери штучних профспілок, що були створені не для профспілкової роботи, а для пропагандистської, в кращих традиціях СРСР, діяльності.

P.S. Новий Кодекс – виклик для всіх нас.

І профспілкам в ньому відведена найголовніша роль – захищати працівників, які наважаться на індивідуальний страйк, наважаться вимагати оплати надомної праці і врахування надурочних годин, наважаться не боятись користуватись своїми правами та проводити лікбез своїм членам щодо трудового законодавства.

І тут руку на пульсі має тримати, в першу чергу, саме профспілка – аби роботодавець не гнобив сміливих, «щоб іншим було неповадно». Без цього новий Трудовий кодекс дійсно не запрацює, тож якщо профспілкова «опозиція» не планує виконувати свої прямі (все ж правильно?) функції із захисту трудівників – то дійсно, буде в нас кріпацтво. Але не з вини законодавців – а з вашої, панове, до чиїх кишень ми відраховуємо членські внески.

Історично склалось, що лякаються нововведень ті, кого вони змусять робити більше та працювати ефективніше. Або просто – працювати. Тож, панове незалежні профспілки, вам порада – почніть працювати на захисті людей вже сьогодні, аби зміни не були аж надто різкими.

Або будьте чесними з людьми та почніть титруватись відповідно: Іван Іванич, лобіюю інтереси певної політичної групи, що динамічно поповнює мій банківський рахунок. На людей мені байдуже, але імідж шкода, тож терпіть мою «експертну» думку в усіх ЗМІ, але майте на увазі, що за спиною мої пальці – схрещені.

Олег Бойко


Теги статьи: ФпуПрофсоюзыФедерація профспілок УкраїниТрудовий кодексПрофспілки

Дата и время 01 июня 2017 г., 19:29     Просмотры Просмотров: 2647
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Регионалы рвутся во власть: кто и зачем расшатывает профсоюзы
Заместитель Главы ФПУ Владимир Саенко о Лексусе, «активистах» и «находках»
Інтереси трудової людини мають об’єднати всіх, хто готовий за них боротися

“Козирний валет” робить ставку на ”Сердешну Даму” або як за рахунок членських внесків та майна ФПУ стати депутатом
Студенты, АТОшники и 45+: в Украине подготовили новшество для граждан
Владимир Саенко — «смотрящий» Путина в профсоюзах Украины

Стали известны размеры новых надбавок учителям и преподавателям
Украинцам хотят поднять зарплату до 500 евро: профсоюзы идут к Гройсману
Жулики и аферисты снова кружат над профсоюзной собственностью

Руководитель Федерации профсоюзов Владимир Саенко ездит в Москву для отчета Пшонке, - Кива
Неудачная «перезагрузка»: Кому выгодно очернить ФПУ и оседлать профсоюзного конька?
Профсоюзный майдан, или как «Активисты по вызову» объявили вендетту профсоюзам

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Пойдете ли вы на выборы президента Украины?






Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
1.304877