АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: -7°C
Харьков: -1°C
Днепр: -2°C
Одесса: 0°C
Чернигов: -8°C
Сумы: -4°C
Львов: -5°C
Ужгород: -5°C
Луцк: -4°C
Ровно: -4°C

СК "Восход": від спорту до "тітушок"?

СК "Восход": від спорту до "тітушок"?
СК "Восход": від спорту до "тітушок"?

Маніпуляції на тему прав людини, спекуляції на мовному питанні і навіть війна з Росією, як виявляється, – часто просто привід для банального захоплення матеріальних активів. Не став винятком і столичний Спортивний комплекс «Восход», який уже кілька місяців потерпає від постійних загроз рейдерського втручання.

Його майбутнім «переймаються» громадські організації, активісти, жителі Дарниці й навіть народні депутати. Що для них важливо? Зберегти СК «Восход» чи, все ж таки, змінити його власників? Висновок явно неоднозначний.

Офіційно СК «Восход», разом із Будинком культури і техніки «Дніпро» та Стадіоном «Восход», належав до об’єктів соціальної інфраструктури збанкрутілого ще 1997 року державного підприємства «Київський радіозавод». У процесі припинення підприємства спорткомплекс опинився у складі ліквідаційної маси банкрута і перейшов до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Саме воно мало б раз і назавжди вирішити долю нерухомого майна Київського радіозаводу. Однак, на тлі безкінечної судової тяганини й суперечок, майбутнє СК «Восход» усе частіше почало хвилювати не тільки представників територіальної громади Дарниці, а й депутатів Київської міської ради, народних обранців і, що найцікавіше, невідомих груп агресивно налаштованих молодиків, котрі відстоюють власні майнові інтереси. За переконанням депутатів Київради, місто все ще може вплинути на долю цього об’єкта і зберегти його соціальну функцію, передавши «Восход» до комунальної власності. Натомість, численні «спортсмени-волонтери» захищають спорткомплекс не зовсім нормативними методами…

Ідейним натхненником силових акцій найчастіше виступає Заступник голови СК «Восход» Андрій Лапшук, який уже не один десяток років тренує на його базі нові покоління боксерів. Можливо, ніхто і не вбачав би в його діях нічого протиправного, якби вихованці пана Лапшука не були постійними учасниками масових демонстрацій, бійок і протестів. Своєю активністю вони вже давно зажили слави деструктивних соціальних елементів, а в народі – просто «тітушок». Причому, Андрій Лапшук не гребує задіювати цих хлопців щоразу, коли чиїсь особисті інтереси можуть зашкодити його власним меркантильним мотивам.

 

Заступник голови СК «Восход» Андрій Лапшук (зліва) та депутат Київської міської ради Юрій Сулига

Не став винятком і рідний тренеру СК «Восход»: першими «поборниками прав» територіальної громади Дарницького району, які вголос заявили про свою готовність застосувати силу, аби відстояти спорткомплекс, виявилися представники Громадської організації «Громадянська солідарність «БРАТТЯ». Розглядаючи численні світлини фотозвіту організації, що детально репрезентує «славетний день» убезпечення спорткомплексу від «рейдерського захоплення», можна з легкістю вгледіти в лавах її представників боксерів, котрі тренуються на базі СК «Восход». І нікого, певно, не здивував би той факт, що члени цієї організації кинулися захищати спорткомплекс, якби не суттєве «АЛЕ»…

 

Фотографії членів ГО «БРАТТЯ» та представників СК «Восход», зроблені в день «захоплення» спорткомплексу. У центрі – Заступник голови СК «Восход» Андрій Лапшук (в окулярах).

Будь-які згадки про акції ГО «БРАТТЯ», що містяться як на її офіційному сайті, так і на сторінках її членів у соціальній мережі Facebook, рясніють закликами до возз’єднання «Русского мира», цитатами Йосипа Сталіна й ностальгічними сльозливими дописами про велич СРСР. Образом «слов’янської єдності» навіть стала російська співачка Юлія Самойлова – вірогідна учасниця від РФ на пісенному конкурсі «Євробачення – 2017», – котрій СБУ заборонила в’їзд на територію України строком на три роки через постійні виступи в окупованому Криму.

І це зовсім не дивно: координатори організації підтримують тісні зв’язки з журналістами, які працюють на території півострова, й частенько публікують інформацію про свою діяльність на сепаратистських ресурсах на зразок «Русской весны» чи «Контрольного выстрела». І їх абсолютно не хвилює, що яскраві зображення серпа і молота на тлі «георгіївських стрічок» у цих публікаціях – справжній пік антиукраїнського цинізму.

Виникає цілком логічне запитання: навіщо доповнювати проросійську риторику фактами про благородне звільнення СК «Восход»? Розташований у столиці спорткомплекс – точно не спірна територія, яку можуть у будь-який момент захопити бойовики зі Сходу України. І точно не стратегічний об’єкт. Однак, судячи з дій ГО «БРАТТЯ», до їхньої ідеології він уписується на 100%. Так само, як і до «понять» одного зі співзасновників організації (до речі, офіційно зареєстрованої лише 15 грудня 2016 року) Олександра Негоди – Генерального секретаря Київської міської організації Федерації боксу України, посаду Віце-президента якої, до речі, обіймає вже знайомий нам Андрій Лапшук.

Співпадіння? Облиште. Проглянувши склад керівництва КМО ФБУ, знаходимо ще одного одіозного любителя послуг «тітушок» – Віце-президента Федерації Миколу Щура. У минулому донецький кримінальний авторитет, а сьогодні впливовий столичний бізнесмен Микола Щур (за сумісництвом чоловік відомої української моделі Сніжани Онопко) навряд чи «вибілить» свою біографію й приховає її загальновідомі факти: підкуп та завезення «тітушок» під час Революції гідності 2013-2014 років, рейдерство, шахрайство, залякування правоохоронців… Та цей список, певно, можна й не продовжувати, якщо згадати той факт, що Микола Щур – «бізнесмен» з орбіти Юрія Іванющенка, або ж просто «Юри Єнакіївського».    

Виходить, що окремих осіб у керівництві КМО ФБУ пов’язує точно не рід діяльності чи шляхетна мета розвитку українського боксу. Їхня спільна злагоджена співпраця – це проста артикуляція завдань, спрямованих на задоволення корисливих інтересів. До речі, абсолютно індивідуальних.

Маючи тісні контакти з «сильними» світу цього, вони з легкістю задіюють до охорони СК «Восход» не тільки силові методи, а й потужну політичну складову. Це підтвердилося, коли до «боротьби» за інтереси спорткомплексу підключилися депутати Київської міської ради. З одного боку, цей факт можна було б «списати» на бажання депутатів допомогти спортивному розвитку дітей міста чи забезпечити населенню вільний доступ до занять спортом. З іншого ж, – треба зуміти змести всі сліди пафосу й зрозуміти, що ж саме цікавить посадовців у СК «Восход».

Знайомтесь: Дмитро Стрижов – один із депутатів Київради, котрі під час засідання Постійної комісії КМР із питань освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту 5 квітня запропонували передати СК «Восход» до комунальної власності міста Києва. До цього, 13 березня 2017 року, на офіційному сайті Київської міської ради опубліковано електронну петицію «Повернемо Спортивний комплекс «Восход» дітям!». Однак, цей жест доброї волі з боку автора документа Юрія Федорука не виглядає так шляхетно, враховуючи те, що і він сам, і Дмитро Стрижов представляють у КМР депутатську фракцію «Об’єднання «Самопоміч». Більше того, депутатські повноваження абсолютно не заважають Юрію Федоруку працювати на одному з підприємств пана Стрижова, постійно лобіюючи його «спортивні» інтереси. Просто лицарська боротьба за спортивне майбутнє міста! От тільки один маленький нюанс: затятим спортсменом пана Стрижова точно не назвеш, та й Федерація панкратіону України, де він обіймає пост Віце-президента, має власний опорний інфраструктурний об’єкт. Певно, суть в іншому…        

Справді, ФПУ працює на базі правоохоронних органів «Динамо», вихованці якої, котрі займалися рукопашним боєм, свого часу склали кістяк новоствореної Федерації, а сьогодні навіть служать у спецпідрозділі «Альфа» СБУ. Однак, якщо врахувати, що Президент ФПУ Олександр Мандрик тренує затятого «регіонала» Нестора Шуфрича, а її діяльність підтримує сам Віктор Медведчук, ніхто не здивується, що отримані навички використовуються бійцями, м’яко кажучи, не для участі в спортивних акціях. Побиття журналістів Владислава Соделя (газета «Коммерсант») та Ольги Сніцарчук (5-й канал) 2013 року – яскравий тому приклад. І ще цікавіше через те, що основним фігурантом цієї справи став горезвісний Вадим Тітушко – представник білоцерківського СК «Будо», який є колективним членом Федерації панкратіону України. Хоча, зважаючи на обставини, Вадим Тітушко виключений із переліку спортсменів «Будо» ще п’ять років тому… тобто «заднім числом».

Defacto виходить, що такі ж самі «тітушки» можуть із легкістю тренуватися в будь-якому з 13 спортивних клубів ФПУ, які діють на території Києва, чи відвідувати одну з 10 дитячо-юнацьких шкіл із панкратіону, відкритих у різних областях України. Чи, зрештою, стати вихованцями всім нам відомого СК «Восход»… Тим більше, що до їхніх послуг досить часто звертається інший «захисник прав» дарничан –  позафракційний депутат-мажоритарник Верховної Ради України Олександр Супруненко. Під час позачергових виборів до Парламенту 2014 року його довіреною особою в ЦВК було зареєстровано Юрія Сулигу – ще одного депутата Київради, який завзято бореться за майбутнє СК «Восход». Цікаво, що Юрій Сулига не вперше користується таким високим кредитом довіри. Він був довіреною особою Олександра Супруненка і на парламентських виборах 2012 року, коли останній гордо представляв Партію регіонів.

 

Як будь-який типовий «регіонал», Олександр Супруненко частенько вдавався до підкупу виборців чи прямого фізичного насильства щодо агітаторів своїх політичних опонентів. А після передвиборчої кампанії 2014 року, під час якої Олександр Супруненко змагався за депутатський мандат у виборчому окрузі № 216 у місті Києві, за фактом порушення ним чинних норм законодавства України було зареєстровано 14 кримінальних справ. На початку 2017 року Генеральний прокурор України Юрій Луценко взагалі заявив про необхідність притягнення Олександра Супруненка до відповідальності, оскільки Державна фіскальна служба України, провівши позапланову перевірку, виявила факт несплати депутатом податків у розмірі 60 мільйонів гривень.

Незважаючи на свій статус народного депутата України, сьогодні Олександр Супруненко так чи інакше пов’язаний з діяльністю 40 різноманітних підприємств. Їх до «сімейної скарбниці» почав збирати ще його батько, який мав тісні зв’язки з Вахтангом Убірією – кримінальним авторитетом, відомим у бандитських колах як «Ваха». Саме Ваха допоміг йому встановити контроль над станцією «Київ-Пасажирський», а пізніше сім’я Супруненків, намагаючись надати своєму бізнесу ваги, навіть залучала до роботи наявних компаній іноземців.

Хоча, апогеєм розширення сімейного бізнесу Супруненків стала зовсім інша подія – одруження молодшого брата Олександра Супруненка В’ячеслава на дочці колишнього київського голови Леоніда Черновецького Христині. Супруненко-молодший доволі швидко опанував роль «сірого кардинала» в команді Леоніда Черновецького, також долучивши до її лав брата Олександра. Вони швидко «освоїлися» в новому статусі, ставши головними ініціаторами рейдерських захоплень та насильницької приватизації кількох сотень державних підприємств та об’єктів, що знаходилися в комунальній власності. Зокрема, брати взяли під свій контроль частки комунальних підприємств «Київмлин», «Київхліб», «Київхімволокно» та навіть контрольний пакет акцій ПАТ ХК «Київміськбуд». І хоча з приходом до влади команди Віктора Януковича втримати «Київміськбуд» братам не вдалося, інші підприємства все ще перебувають в епіцентрі судової тяганини.

Ще 2005 року В’ячеслав Супруненко разом із головою фракції Блоку Леоніда Черновецького Денисом Комарницьким побили адвоката Івана Гранцева, відібрали в нього документи (які нібито викривали їх незаконне збагачення) та близько 20 тисяч доларів США. Причому, все це сталося прямо в приміщенні Бюро технічної інвентаризації, де Іван Гранцев мав намір зареєструвати право власності на компанію «Книга» (колишня столична типографія «Жовтень»). Справу «зам’яли», однак 2011 року новий Генеральний прокурор України Віктор Пшонка все-таки вирішив покарати кривдників. По завершенню слідства, Денис Комарницький отримав умовний строк. А от В’ячеславу Супруненку довелося терміново втікати за кордон, де він пробув більше трьох років і навіть потрапив до баз розшуку «Інтерполу». Проте 2011 року СБУ встигла передати до прокуратури справи щодо незаконного заволодіння структурами Супруненка-молодшого об’єктами комунальної власності Києва – підприємствами «Київмлин», «Київміськбуд», «Київводоканал», а також банком «Хрещатик». Схема їх захоплення була зрозумілою навіть школяру: здійснюючи додаткові емісії капіталу, підприємства штучно занижували вартість власних акцій, після чого столична влада «добровільно» передавала їх бізнесовцям за посередництва компанії «Новий регіон», власниками якої були знову ж таки брати Супруненки.

Намагатися з’ясувати, чому Олександр Супруненко так затято прагне повернути до комунальної власності столиці СК «Восход», точно зайве. Рейдерські захоплення підприємств та їх подальша незаконна експлуатація стали свого роду стилем його бізнесу. А, маючи підтримку зсередини, набагато легше перехопити комунальне майно й утримувати його для забезпечення «живою силою» масових заходів далеко не легального спрямування.

Олег Бойко


Теги статьи: СупруненкоСупруненко АлександрСулига ЮрійСтрижов ДмитроЩур МиколаГО БраттяЛапшук АндрійБоксСК Восход

Дата и время 06 июня 2017 г., 10:00     Просмотры Просмотров: 16522
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
18 января 2019 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Пойдете ли вы на выборы президента Украины?






Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.081942