АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: -5°C
Харьков: -3°C
Днепр: -1°C
Одесса: -1°C
Чернигов: -4°C
Сумы: -5°C
Львов: -4°C
Ужгород: 0°C
Луцк: -3°C
Ровно: -4°C

Жителі Новолуганського після обстрілу “градами” – до українських ЗМІ: “Бл*ді продажниє, ето всьо із-за вас”

Жителі Новолуганського після обстрілу “градами” – до українських ЗМІ: “Бл*ді продажниє, ето всьо із-за вас”
Жителі Новолуганського після обстрілу “градами” – до українських ЗМІ: “Бл*ді продажниє, ето всьо із-за вас”

“Прієхалі снімать, как шакали, ви би здєсь пожилі хоть нєдєлю”. “Да што ви снімаєтє мєня? Всьо равно правду нє покажетє”.

“Продажниє укрАінскіє журналісти”.

“Да ви хоть пєрєночєвать прієдьтє, а нє просто снімайтє”.

“Ето Украіна обстрєліваєт. – А звідки знаєте? – Да ето ж і так понятно”.

“Бл…ді, пріїхалі тут со своімі камєрамі. Ето всьо із-за вас”.

Ці та багато інших не менш чудових фраз я почула сьогодні в Новолуганському. Тут називають нас і українських військових “бендерівцями”.

Тут люди ненавидять Україну. Точніше, не стільки ненавидять, скільки їм все одно, під ким бути, аби було стабільно.

Тут люди готові перегризти тобі горло, бо ти з мікрофоном українського телеканалу і говориш українською.

І готові забити тебе за те, що думають, ніби особисто я натиснула на кнопку, на якій було написано “війна” майже чотири роки тому, як натискаю на кнопку на мікрофоні.

Це не тільки у Новолуганському так. У Мар’їнці ми якось були проститутками.
Інших колег, знаю, навіть били.

Це Донбас. Він такий. Злий і колючий.

Але на цьому Донбасі особливо приємно зустріти людей, які говорять українською і які пригощають тебе черешнями чи щиро бажають тобі берегти себе, які запрошують приїжджати ще, які, як сьогодні пані Валентина (їй дісталося не менше від інших, у неї у 2014-му від обстрілів кремлівських найманців загинув чоловік, а нині кухня без вікон і даху, а в хаті вікна затулені клейонкою і завішані ковдрами), у якої на тині – глечики, а за тином – кущ калини – запропонувала нарвати ягід. “Чай, – каже, – зробиш”.

Часом хочеться просто показати ці згустки ненависті, якими жбурляють у тебе, наче гнилими помідорами. Але тримаєшся, бо не можна відмовлятися від Донбасу, оскільки там живуть такі, як пані Валентина, яка сьогодні наковталася ліків від тиску і заспокійливих, яка ночуватиме під кількома ковдрами, але яка залишається людиною.

Анастасія Федченко
журналіст, воєнний кореспондент


Теги статьи: ЗМІДонбасСепаратистиНоволуганскоеобстрілиВійна на ДонбасіАТО

Дата и время 20 декабря 2017 г., 09:34     Просмотры Просмотров: 18121
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
14 декабря 2018 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Поддерживаете ли вы введение военного положения?






Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.161015