АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 22°C
Харьков: 19°C
Днепр: 19°C
Одесса: 23°C
Чернигов: 22°C
Сумы: 20°C
Львов: 16°C
Ужгород: 14°C
Луцк: 17°C
Ровно: 18°C

Чому керівництво Спілки письменників України безкарно займається махінаціями з нерухомістю та фінансовими зловживаннями?

Чому керівництво Спілки письменників України безкарно займається махінаціями з нерухомістю та фінансовими зловживаннями?
Чому керівництво Спілки письменників України безкарно займається махінаціями з нерухомістю та фінансовими зловживаннями?

Два роки поспіль Національну спілку письменників України струшує корупційний скандал, який може закінчитися розпродажем спілчанського майна і зникненням найбільшої в нашій країні літературної організації, що колись мала серйозний вплив на літературний процес, а сьогодні перетворилася в брокерську компанію, яка здає в оренду приміщення й допродує рештки накопиченого в радянські часи майна.

Корупційний скандал у Спілці письменників

Наприкінці 2014 року в будинок на Банковій, 2, де знаходиться Національна спілка письменників України, прийшла нова команда на чолі з Михайлом Сидоржевським з наміром перетворити колишню радянську організацію в центр сучасного літературного менеджменту. Але через рік роботи четверо секретарів із найближчого оточення Михайла Сидоржевського – Володимир Даниленко, Леся Мудрак, Володимир Шовкошитний і Олександр Бакуменко – звинуватили голову НСПУ в неефективному керівництві й корупції, змушуючи вивести з тіні економічну діяльність організації. Під їхнім тиском ревізійною комісією НСПУ відбулася перевірка економічної діяльності Спілки.

Михайло Сидоржевський. Фото: Укрінформ

Ревізійна комісія підтвердила неефективну економічну роботу організації, свідоме заниження тарифів на оренду майна, що завдавало збитків НСПУ, але Михайло Сидоржевський - немов Фенікс, знов постав із попелища, «витиснувши», натомість, із спілчанського секретаріату та правління НСПУ своїх опонентів - Лесю Мудрак, Володимира Шовкошитного і Олександра Бакуменка. Голову Київської організації Володимира Даниленка Сидоржевський вивів із спілчанського секретаріату, однак остаточно «витиснути» з Банкової, 2 не зміг, оскільки у того виборна посада, а тому на це була потрібна воля загальних зборів київських письменників. Річні збори, які підтвердили легітимність Даниленка, ускладнили життя голови Спілки, але не зупинили його в рішучості допродати залишки спілчанського майна та «зачистити» найменші ознаки критики на свою адресу. Від команди, яка на з’їзді НСПУ обіцяла модернізувати письменницьку організацію, не лишилося й сліду. За короткий час Сидоржевський оточив себе колишньою комсомольською і компартійною номенклатурою, яка підтримує жорсткий, антидемократичний стиль керівництва спілчанського голови. Чого вартий, приміром, його радник Василь Фольварочний. Як колишній компартійний діяч, що добре знається на технологіях боротьби з інакомисленням та «українським буржуазним націоналізмом», він найбільше виграв від корупційного скандалу: влаштував свою дружину в апарат Спілки, пролобіював вручення собі ордену «За заслуги», президентської стипендії та мистецької премії «Київ» імені Євгена Плужника. Дякуючи «порадам» Василя Івановича, з’явилася ідея створення у Спілці комісії моралі, яка буде виганяти з лав Спілки письменників за інакомислення.

Майно – єдине, що найбільше хвилює керівництво НСПУ

Сьогодні Спілка абсолютно не впливає на літературний процес в країні. Вона займається організацією письменницьких похоронів, розподілом президентських стипендій та розпродажем залишків своєї нерухомості.

Згідно з висновками Ревізійної комісії, яка провела перевірку фінансово-господарської діяльності Спілки за 2015 рік, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за НСПУ зареєстроване право власності на кілька ласих об’єктів нерухомості: це один із корпусів Будинку творчості письменників у Коктебелі (Крим), ряд будівель та споруд Одеського будинку творчості, особняк початку ХХ століття у самісінькому центрі Харкова. У постійному користуванні Спілки знаходяться десятки земельних ділянок в Одесі та Феодосії. Як встановила Ревізійна комісія, деякі об’єкти спілчанської нерухомості не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема – Ірпінський будинок творчості, Будинок творчості письменників імені Чехова у Ялті, корпуси пансіонату «Нафтуся» у Трускавці. Спілці передане у приватну власність триповерхове нежитлове приміщення по вулиці Олеся Гончара, 52 у столиці – колись тут розташовувалося одне з найбільших у країні видавництво «Радянський письменник», перейменоване на «Український письменник», котре нині тулиться в одній-єдиній кімнатці. Решту приміщення (а це півтори тисячі квадратних метрів) Спілка перетворила у офісний центр, здаючи різноманітним комерційним фірмам. Перлиною у колекції спілчанської нерухомості є Будинок Лібермана – особняк на вулиці Банковій, упритул з парламентськими комітетами та через дорогу від Адміністрації президента…

«Скринькою Пандори» для Спілки став Будинок творчості в Ірпені, довкола якого весною 2017 року розгорівся гучний скандал. Він спричинив чергову хвилю суспільної уваги до процесів, які відбуваються зі спілчанським майном.

Будинок творчості в Ірпені

«Триває позачерговий з’їзд Спілки письменників. Оці потилиці зараз продають Будинок творчості в Ірпені», – написав 31 березня 2017 року на своїй сторінці у Facebook письменник Сергій Пантюк. Спілчанське керівництво, як і керівництво міста, факт розпродажу Ірпінского будинку творчості заперечує, апелюючи до «Договору про співпрацю» між Ірпінською міськрадою та НСНУ, який був проголосований на з’їзді і в якому, мовляв, говориться лише про кардинальну реконструкцію занедбаного спілчанського курорту. Однак те, у який спосіб цей «Договір» був проголосований на сесії Ірпінської ради 27 квітня, примушує сумніватися в альтруїстичних намірах обох сторін-підписантів документу. Депутати проголосували документ «в темну», задовольнившись його усним описом, навіть не намагаючись отримати на руки текст документу.

Одеського будинку творчості на 16-й станції Фонтану вже, по-суті, не існує. Колись йому належала велетенська територія із розкиданими по ній білосніжними корпусами, збудованими в стилі «сталінський ампір», ба навіть з власним фунікулером, котрий спускав відпочивальників на власний затишний пляж… Тепер ця територія за щільністю забудови нагадує Шанхай, а в численних шалманах із пластиковими столиками «одесити» із характерним акцентом смажать шашлики.

Одеський будинок творчості стали розпродувати буквально з перших років незалежності. Пригадується, в середині двотисячних довкола спілчанських оборудок вже спалахував скандал – частину землі, котра належала Спілці, офіційно було продано в 250 разів дешевше за її тодішню ринкову ціну (у ЗМІ фігурували документи, де була означена сума проданої землі – близько 40 тисяч гривень, тоді як ринкова ціна ділянки на березі Чорного моря складала близько десяти мільйонів гривень).

Нині відбувається щось подібне – розпродують рештки, а в офіційних документах купівлі-продажу фігурують сміхотворні суми.

Голова Київської організації НСПУ Володимир Даниленко та голова Київської обласної організації НСПУ Анатолій Гай, які сьогодні перебувають в опозиції до Михайла Сидоржевського, у своїй заяві на ім’я Генерального прокурора Юрія Луценка так описують події довкола розпродажу решток письменницької землі в Одесі: «… 03 грудня 2015 року Правління НСПУ приймає ухвалу про продаж частини майна в Одеському БТП. У протоколі засідання Правління фальсифікуються кількість голосуючих та розподіл голосів. Проведена через рішення Правління реалізаційна ціна об’єктів із землею під ними на самісінькому березі моря занижена порівняно з фактичною ринковою  щонайменше у 20 разів».

Володимир Даниленко

Анатолій Гай

За продані 14 соток прибережної землі на рахунок Спілки надійшло, як стверджують автори заяви, 271 тисяча гривень у той час, як ринкова вартість одеської землі становить більше п’яти мільйонів. Нині, говориться у заяві до Генпрокуратури, продані будівлі знесені, на їхньому місці ведеться грандіозне будівництво на самісінькому березі моря.

До речі, спілчанськими оборудками наприкінці каденції Віктора Ющенка зацікавився секретаріат президента, який звернувся до Генеральної прокуратури. ГПУ тоді почала перевірку господарської діяльності НСПУ, однак із зміною влади розслідування заглухло.

Сьогодні Генпрокуратура поводить себе, як та мавпочка, затуляючи лапками свої очі, вуха та рот.

Судячи з висновків Ревізійної комісії, за 2015 рік Спілка отримала від кримських орендарів трохи більше 43-х тисяч гривень, тобто, за нинішнім курсом, менше двох тисяч доларів. За оренду земельних ділянок офіційно платилися такі ж копійки.

Приміщення видавництва «Український письменник», що міститься у «письменницькому» домі за адресою Олеся Гончара, 52, давним-давно перетворилося на офісний центр. Судячи з десятків рекламних вивісок, які донедавна вкривали фасад дому (ті незаконні вивіски, щоправда, демонтувало КП «Київреклама»), бажаючих орендувати офіс в центрі міста вистачає. Магазини ґатжетів та зоотоварів, салони краси та туристичні фірми, «страхувальні» контори, адвокати та нотаріуси, ба навіть штаби політичних сил – хто тільки не сусідив за ці роки із письменниками, котрі проживають у домі.

Втім, як зазначається у висновках Ревізійної комісії, «будь-яка інформація стосовно оренди приміщень НСПУ, розташованих по вул. Олеся Гончара, 52, для перевірки не була надана. Згідно наданих для перевірки даних бухгалтерського обліку протягом 2015 року НСПУ не отримувала грошові кошти за оренду приміщень, розташованих по вулиці Олеся Гончара, 52.

Ми не повірили у такий хворобливий альтруїзм спілчанського керівництва і також неодноразово намагалися отримати інформацію про те, скільки ж отримує Спілка від оренди півтори тисячі квадратних метрів у центрі міста. На жаль, наші намагання також виявилися безуспішними. Хоча, за неофіційною інформацією, оренда на Олеся Гончара приносить керівництву Спілку щомісяця близько 450 тисяч гривень. І цих коштів вистачило б, аби НСПУ щороку не клянчила гроші в держави, яка перебуває у глибокій економічній кризі, на утримання свого неефективного і роздутого апарату.

Єдине, що нам вдалося дізнатися (з офіційної відповіді тодішнього генерального директора Підприємства НСПУ «Дирекція управління майном НСПУ» Герасимчука В.Н. – що «згідно Свідоцтва про право власності від 27.02. 2002 року, нежилі приміщення площею 1580 кв. м. які розташовані в Києві по вулиці Олеся Гончара, 52, літера А, дійсно належать Спілці письменників України…». Нас збентежила ота «літера А», оскільки мова йде про єдину будівлю, яка з першого дня своєї появи має одну адресу – Олеся Гончара, 52. Юристи стверджують, що літеру присвоюють у випадку, коли комерційний об’єкт, що знаходиться в житловому домі, готують до продажу…

На березневому засіданні Секретаріату НСПУ стало відомо, що офіс видавництва переїздить з вулиці Гончара, на вулицю Михайла Омеляновича-Павленка, 3 (колишню Суворова), у цокольне приміщення ще одного «письменницького» будинку. Виявляється, що видавництво… не сплачує комунальні послуги, борг за які сягнув 200 тисяч гривень. Це при тому що, згідно з офіційно отриманою нами інформацією від директора Керуючою компанією з обслуговування житлового фонду Шевченківського району Д.Савченка, для Підприємства  «Дирекція управління майном НСПУ» тариф за утримання будинку та прибудинкової території складає 2, 98 грн з ПДВ, у той час, коли для рядових мешканців будинку цей же тарифі сягнув семи гривень за квадратний метр.

«Приміщення, де зараз перебуває видавництво, буде здаватись в оренду», - говориться в повідомленні спілчанської прес-служби. Хвилиночку, а зараз хіба приміщення в оренду не здається? Ще й як дається, от тільник реальної суми доходів від тієї оренди не може дізнатися ніхто. А «комуналку» Спілка платить не як власник комерційних площ – як воно, по суті і є, а як неприбуткова громадська організація 

Спілку письменників готують до фінального розпродажу?

На одному із Правлінь НСПУ Михайло Сидоржевський заявив, що земельний борг Спілки письменників становить 1 мільйон 800 тисяч гривень. Будинок Лібермана на Банковій, 2, будинки у Харкові й Одесі можуть конфіскувати рішенням суду. Готують до продажу пансіонат «Нафтуся» в Трускавці. За такого розвитку подій НСПУ, зі слів пана Сидоржевського, переїде в Ірпінь, де розмістить свій головний офіс. Складається враження, ніби нинішній очільник Спілки не особливо й переймається  втратою архітектурної перлини столиці. Так воно і є, насправді. Адже під час продажу 1 мільйон 800 тисяч гривень буде відраховано як майнова застава через борги. А мільйони доларів реальної вартості від продажу спілчанського майна, очевидно, осядуть в кишенях керівництва НСПУ.

То невже Спілка, маючи стільки майна, не може покрити свої борги? Якщо звернутися до висновків Ревізійної комісії, то, згідно з ними, загальна площа будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2, становить  2 300 квадратних метрів. Згідно наданих для перевірки договорів оренди НСПУ, практично половина цих площ, – більше тисячі квадратних метрів, – знаходилися в оренді у п’яти орендарів. Згідно з тими ж таки договорами, орендна плата за один квадратних метр практично половини орендованої у Спілки площі донедавна складала аж … 75 гривень. Це при тому, що ринковий розмір орендної плати приміщень, розташованих на Банковій, стартує від 400 гривень за метр (і це без урахування плати за комунальні послуги).

Ревізійною комісією був проведений розрахунок місячної орендної плати, виходячи з ринкового розміру орендної плати нежитлових приміщень. Згідно з ним, її розмір  за місяць мав становити на 230 тис. грн більше, ніж передбачено в договорах оренди НСПУ, які діяли в 2015 році, у 2016 році і діють сьогодні.

Звідси напрошується питання: чому голова НСПУ пан Сидоржевський, заявляючи, що у Спілки нема змоги сплачувати щомісячний земельний податок у розмірі 50 тисяч гривень, підписує вкрай невигідні для Спілки договори оренди, втрачаючи щомісяця більш ніж двісті тисяч гривень? Тих гривень, які б змогли «закрити» усі борги і не допустили б опису спілчанського майна за борги.

До речі, на березневому засідання Правління НСПУ Сидоржевський повідомив про продаж за 2 млн 100 тис. грн недобудованої їдальні в Одеському Будинку творчості письменників. І, мовляв, усі кошти від продажу   чергового «шматка» спілчанського майна підуть на погашення боргу за користування землею під будинком на Банковій, 2. Однак прості розрахунки свідчать – якби вартість оренди за тисячу «квадратів» у Маєтку Лібермана була адекватною, письменницьке майно не треба було розпродувати. Втім, краще класти ці гроші до себе у кишеню, аніж сплачувати з них земельних податок.

Про корупцію у Спілці заявляє її ж фінансове керівництво

Місяць тому про фінансові порушення в Спілці заявив тодішній директор Підприємства НСПУ «Дирекція управління майном» Микола Острівний. Він написав відкритого листа  членам правління та голові НСПУ Михайлові Сидоржевському, котре опублікували численні ЗМІ, а потім - і заяву про звільнення.

У своєму відкритому листі Острівний пише: «Згідно і Статутом ДУМу, на балансі Підприємства має бути десять різних об’єктів, яке воно має використовувати в комерційних цілях на користь Спілки. Виявилось, що використовує ці об’єкти і отримує оплату за оренду майна безпосередньо центральна бухгалтерія НСПУ… Оплата за оренду занижена в 3-5 разів – навіть у порівнянні з мінімальним рівнем сьогоднішньої цінової кон’юнктури. При цьому орендарі здають в суборенду приміщення за комерційними цінами, отримуючи надприбутки.  Як приклад - приміщення Спілки письменників у центрі Києва на вулиці Олеся Гончара, 52 площею 1500 м² здають в оренду за 80 тис. грн на місяць, коли за них можна отримувати як мінімум 400 тис. грн щомісяця. І така ситуація склалася з усіма об’єктами НСПУ. За моїми підрахунками, щомісяця Спілка втрачає через занижені ціни на оренду понад 1 млн грн! В умовах, коли Україна веде війну з Росією і гроші потрібні на оборону країни, брати від держави понад 900 тис. грн... на свої потреби аморально.

Практично втрачено майно в Одесі, Ірпені, Трускавці. Втрачається майно центрального офісу по вулиці Банкова, 2. Однією з форм втрати майна є оформлення договорів оренди на невиправдано великі терміни – до 2033-2055 років.

Ці факти неефективної цінової політики за оренду спілчанського майна у поєднанні з великими боргами Спілки просто вражають. Ми винні майже 1 млн 200 тис. гривень за комунальні платежі і зарплату».

Директор Підприємства заявив, що голова НСПУ "з мовчазної згоди секретаріату" цілеспрямовано в особистих цілях намагається довести Спілку письменників до банкрутства, щоб продати майно НСПУ за борги. Острівний також зазначив, що написав заяву про звільнення на знак протесту проти порушень після того, як кілька разів безуспішно намагався повернути діяльність спілки в межі закону.

Два роки тому група секретарів Спілки письменників звинуватила голову організації в корупції, про що вже писалиЗМІ. Тоді літератори змусили керівництво вдатися до перевірки фінансово-господарської діяльності, і комісія виявила ті самі порушення, про які тепер заявляє Острівний. Однак – віз, вірніше, голова Спілки Сидоржевський – і нині там. При свої посаді. Хоча мусив би відповідати за махінації зі спілчанським майном згідно з Кримінальним колесом України.

ЗМІ зацікавилися фактами, викладеними Острівним у листі, а на 5 каналі вийшло розслідування «Національна спілка авантюристів». Однак замість того, аби витребувати у Сидоржевського пояснень оприлюденних фактів, «письменницькі старці» - Драч, Павличко, Щербак та ін. – написали відкритого листа до президента Порошенка, в якому… висловили обурення тих, що «президентський канал» зацікавився корупційними оборудками спілчанського керівництва.

Репутація Спілки письменників у суспільстві

В суспільстві давно немає шанобливого трепету до Національної спілки письменників України. За нинішнього керівництва її називають літературним колгоспом і вважають радянським рудиментом, який не витримав випробування часом і має зникнути. Успішні письменники тримаються подалі від НСПУ. Вже за правління пана Сидоржевського на знак протесту проти політики Спілки з організації вийшли такі знакові письменники, як Олександр Жовна й Степан Процюк. Держава теж проявляє цілковиту байдужість до цієї організації, правда, щороку виділяючи їй понад мільйон гривень. В країні давно назріла потреба провести громадські слухання на тему, чи потрібні Україні громадські творчі організації. А якщо потрібні, то в якій формі вони повинні існувати і яку функцію мають виконувати. Якщо зважити на зарубіжний досвід, то літературні організації є в багатьох країнах Європи. Наприклад, у Франції - дві літературні організації, що підтримуються державою. У Словаччині є не тільки літературна громадська організація, а й літературний фонд, який надає гранти письменникам, що хочуть написати книжку. Літературний фонд і літературна організація є у Швеції. Досить потужна літературна організація в Румунії. Натомість у Грузії Спілку письменників ліквідували, як радянський пережиток. У більшості країн літературні організації існують за принципом професійних спілок. 

Україна теж повинна модернізувати Спілку письменників у сучасну структуру європейського зразка, але це зробити мають не пан Сидоржевський зі своїм партійно-комсомольським активом. Держава не повинна допустити розкрадання залишків майна, яке може бути використано з користю для літературної справи. А поки що держава не втручається і заплющує очі на те, що проти Михайла Сидоржевського прокуратурами Одеси й Києва порушені кримінальні справи, а письменники байдужі й малоініціативні. Настав зручний час для остаточного розпродажу спілчанського майна. Хоча у спілчанських будинках можна було б розмістити і новостворений Український інститут книги, і модернізовану письменницьку організацію, і відновлений літературний фонд, і центр з вивчення української мови для іноземних перекладачів. Але через пасивність держави, суспільства і письменників Михайло Сидоржевський готується увійти в історію гробокопом найбільшої письменницької організації України, щоб потім розвести руками, послатися на здирницькі борги, підступи письменницької опозиції та нещасливий збіг зірок, забезпечивши себе і кількох наближених до нього людей, що допомагають провести операцію, пов’язану з продажем спілчанського майна,  безхмарним і безбідним майбутнім.

Автор: Галина Плачинда, видання МИР


Теги статьи: НерухомістьГенпрокуратураГай АнатолийДаниленко ВолодимирКорупціяСидоржевский МихаилНаціональна спілка письменників України

Дата и время 07 мая 2018 г., 16:14     Просмотры Просмотров: 1298
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Генпрокуратура вызвала на допрос Портнова
Дільничий офіцер поліції вказала у декларації квартиру за 77 мільйонів
В ГПУ поступило заявление на Коломойского об угрозах убийством

Чернігівський депутат якого спіймали на хабарі вийшов на свободу
По делу Гандзюк заочно арестован авторитет Левин
Що вони собі насудили: суддя Подільського районного суду міста Києва Юрій Зубець

Дилема судді Усатого: що робити, коли у справі - невістка секретаря кваліфікаційної комісії суддів?
Як олігархи грабують Україну. Топ корупційних схем
Що вони собі насудили: суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Олег Боднарюк

Платили до $6 млн: в ГПУ озвучили новые данные об "амбарной книге" Партии регионов
У Чернігові затримали депутата міськради та керівника КП під час отримання хабара 25 000 доларів
Депутата Славутицької міськради Максима Орлова затримали на хабарі

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Распустит ли Зеленский Раду?





Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.148789