АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 0°C
Харьков: 3°C
Днепр: 5°C
Одесса: 3°C
Чернигов: 0°C
Сумы: 1°C
Львов: 0°C
Ужгород: 1°C
Луцк: 0°C
Ровно: 0°C

Журналісти порахували, скільки квартир в екс-прокурора Волині, який хотів повернути собі посаду

Журналісти порахували, скільки квартир в екс-прокурора Волині, який хотів повернути собі посаду
Журналісти порахували, скільки квартир в екс-прокурора Волині, який хотів повернути собі посаду

Намагання з’ясувати, чим завершився цивільний позов екс-прокурора Волинської області Анатолія Коцури до суду з вимогою поновлення на посаді, наштовхнуло журналістів на ще одну загадку: виявляється, Анатолій Васильович за десятиліття бурхливої діяльності в органах прокуратури щодо захисту законних інтересів громадян та самої держави безплатно отримав не одну, а одразу кілька квартир у новобудовах.

Про це пише «Четверта влада» з посиланням н «Волинську газету».

А враховуючи, що родина Коцур відсутня в притулку для біженців і в столиці, то можна припустити: прокурори в обкраденій та обманутій Україні живуть так, ніби вони досі перебувають на привілейованому становищі в Священній Римській імперії…

Як уже повідомляла «Волинська газета» у статті «Посаду суд не повернув» (25 грудня 2014 року), намагання Анатолія Васильовича повернутися в втрачене крісло завершилося фіаско.

Але чому справу розглядали в Києві? Бо 25 вересня 2014 р. колегія суддів Волинського окружного адміністративного суду з’ясувала, що Анатолій Васильович хоча й де-факто проживав ці весняно-літні місяці в обласному центрі Волині, проте зареєстрованим був (тобто прописаним, як колись казали) саме в столиці!

Чинне законодавство, до речі, вже не вимагає, щоб людина трудилася на території лише тієї адміністративно-територіальної одиниці, де перебуває на обліку. Але от підсудність тієї чи іншої справи від цього залежить напряму. А раз так, то головуючий у справі суддя Валентин Дмитрук поінформував присутніх:

«Було зроблено запит до управління Державної міграційної служби України у Волинській області. Прийшла відповідь. Відповідно до запиту, за відомостями ДМС у Волинській області, громадянина Коцуру Анатолія знято з реєстрації 5 листопада 2006-го. Вибув у місто Київ».

У залі суду також повідомили, що до цього Анатолій Васильович був зареєстрований у Луцьку, вул. Чорновола, 6, квартира 13.

Особливе замилування викликало пояснення самого позивача, котре зафіксували присутні в суді журналісти:

«Я проживаю тут, а зареєстрований… Я вже зараз і не знаю, де. Тому що не маю із собою паспорта…».

Історія замовчує, де саме в столиці мешкає Анатолій Коцура і які в нього апартаменти. Як, врешті-решт, і не ясно, чим толком займався Анатолій Васильович після того, як залишив роботу в апараті прокуратури Волинської області. Олег Махніцький, який представляв Анатолія Коцуру особовому складові підлеглих, зауважив лише, що доля закинула уродженця с. Римачі Любомльського р-ну у Військову прокуратуру Центрального регіону та в Головне управління військової прокуратури Генпрокуратури. Можна припустити, що житлом у Києві цього прокурора наша армія забезпечила.

Але що «квартирний шлейф» тягнеться за цим прокурором уже десятки років, то це – незаперечний факт.

Колеги з «Волинських новин» у статті «Ковельський слід» претендента на посаду прокурора Волинської області», оприлюдненої буквально в переддень призначення Анатолія Коцури на цю посаду (24 березня 2014 року), описують цю детективну історію таким чином:

«Коли у 2000 р. начальник відділу організаційно-правового забезпечення обласної прокуратури Анатолій Коцура став у Ковелі міжрайонним прокурором, йому поза чергою виділили чотирикімнатну квартиру житловою площею понад 47 квадратних метрів. Купили її місцева влада за кошти управління капітального будівництва облдержадміністрації та Ковельської міської ради, як житло для працівників виключно міжрайонної прокуратури. У 2002 році Анатолія Васильовича перевели назад до Луцька. Однак простору квартиру у самому центрі Міста залізничників він вирішив залишити за собою. Спочатку пан Коцура «переписав» її на свого батька, а потім спробував ще й приватизувати, добре знаючи, що 8 працівників міжрайонної прокуратури перебували у черзі на отримання житла.

Міська влада приватизацію не дозволила. Виявилося, що колишній ковельський прокурор мав у Луцьку трикімнатну квартиру. За його дружиною у Любомлі рахувалася також приватизована трикімнатна квартира, загальною площею 65,5 квадратного метра».

До речі, «переведення» Анатолія Коцури до Луцька аж ніяк не нагадувало вступ армії переможців під якусь тріумфальну арку.

У серпні 2002-го в Ковелі з інспекційною поїздкою побував тодішній прокурор Волинської області Олексій Баганець. Побачене так розчарувало Олексія Васильовича, що він пресі заявив чітко та однозначно:

«Ознайомившись із дійсним станом справ, а не статистичними показниками, які прокурори подають регулярно в прокуратуру області, заявляю про те, що результатами роботи Ковельської міжрайонної прокуратури я незадоволений».

Проте протиборство щодо повернення ковельчанам державних «квадратних метрів» тодішнього Ковельського міського голови Ярослава Шевчука з всесильними на той час (і навіть зараз!) місцевими правоохоронцями нагадувало битву Моськи і Слона. Багаторічний заступник прокурора області Василь Куренда ще в квітні 2003-го повідомив ковельське самоврядування, що «за рішенням Ковельської міськради від 15 лютого 2001 р. №82 Коцурі А. В. виданий ордер на право зайняття квартири №65 по вулиці Незалежності, 61».

Окрім цього, Василь Йосипович наголошував: «Призначення Ковельського міськпрокурора Коцури А. В. із 4 вересня 2002 р. на нову посаду в органах прокуратури області не є підставою для примусового виселення із займаного ним житла».

Ярослав Шевчук спробував пошукати правди в місцевому судді, але… Ні в Ковелі, ні в Луцьку закон розтлумачили на користь прокурора.

Олексія Баганця, до речі, на той час уже в Луцьку не було. Залишивши трикімнатну службову квартиру, він відбув до Києва після неодноразових прохань «генерал-губернатора Волині» Анатолія Француза, котрі він надсилав у найвищі державні інституції. Але треба ж такому статися, що дороги Олексія Баганця та Анатолія Коцури ледь не перетнулися в березні 2014-го, коли саме цього екс-ковельчанина пропонували на посаду прокурора Волинської області: перебуваючи вже в ранзі заступника Генерального прокурора України та протестуючи проти такого призначення, Олексій Баганець, подейкують, на знак протесту взагалі не прийняв кандидата у своєму кабінеті…

Зараз можна лише з гіркою іронією згадувати день 4 квітня 2014 року, коли в переповненому залі, на кілька годин спізнившись на анонсований початок представлення Анатолія Коцури (назвав сам себе «людиною Майдану»), тодішній в. о. Генпрокурора України Олег Махніцький особливо наголошував, що після перемоги Революції гідності слід все зробити для «зміцнення кадрового потенціалу» органів прокуратури: «Я вимагаю рекомендувати і призначати на посади лише тих, хто не заплямував себе в злочинах проти народу, в корупційних схемах оборудок колишньої влади».

Одне тільки не ясно: а чи встиг отримати від держави житло та приватизувати його Анатолій Коцура в Горохові, де на зорі своєї кар’єри почав трудитися на посаді помічника прокурора району? Бо з Ковелем, Луцьком і Києвом уже все ясно…

Джерело: Ні корупції!

 


Теги статьи: Коцура

Дата и время 20 января 2015 г., 16:50     Просмотры Просмотров: 4423
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.050477