АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 3°C
Харьков: 4°C
Днепр: 7°C
Одесса: 7°C
Чернигов: 1°C
Сумы: 3°C
Львов: 2°C
Ужгород: 4°C
Луцк: 2°C
Ровно: 2°C

Следователь по делу Майдана: У «Беркута» фактически произошла лишь смена названия

Следователь по делу Майдана: У «Беркута» фактически произошла лишь смена названия
Следователь по делу Майдана: У «Беркута» фактически произошла лишь смена названия

В середині грудня минулого року Генпрокурор Віталій Ярема призначив слідчого Сергія Горбатюка начальником управління спеціальних розслідувань та керівником спільної групи силових органів з розслідувань злочинів проти активістів Євромайдану. В цьому управлінні створені три відділи – два слідчих і один аналітичний. Розслідуватимуть злочини проти протестувальників, починаючи з листопада 2013 року. До провадження взяті і вбивства міліціонерів, а також арешти протестувальників. Горбатюк 20 років працює в органах генпрокуратури і практично уся його робота пов’язана зі слідчою діяльністю. У 2004-2014 році він займав посаду слідчого і старшого слідчого з особливо важливих справ ГПУ. Розслідував справи щодо колишніх прем’єр-міністрів Павла Лазаренко і Юлії Тимошенко.

Щодо останньої – справу Кіотського протоколу і закупівлі автомобілів швидкої допомоги, але Горбатюк говорить, що відмовився від цього розслідування. «Я розслідував близько місяця на початковому етапі, а потім доповів про те, що не бачу підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, тому був відсторонений від подальшого розслідування», — каже він сьогодні.

У Горбатюка невеликий досвід спілкування з журналістами. Під час інтерв’ю він перепитує, чи варто говорити про ті чи інші моменти, чи не нашкодить це слідству. «Ви там, якщо щось, м’яко це опишіть», — говорить він. Спілкується суржиком. Слідчого кілька раз відволікають дзвінками. «Я тут даю інтерв’ю, давай трохи пізніше», — відповідає він в трубку.

Текст інтерв’ю слідчий узгоджував з нами майже тиждень. Казав, що може робити це лише по вечорах – затримується на роботі починаючи з 8 ранку до 12 вечора.

В бесіді з «Українською Правдою» Горбатюк пояснив, чому з України втекли головні підозрювані у «справі Майдану», якими результатами розслідування може похвалитися Генпрокуратура, хто допитаний у рамках епізодів, а також чому працівники «Беркуту» не дають жодних показань, яки б пролили світло на події на Майдані.

Про розслідування справи Майдану

Вперше слідчі ГПУ вийшли оглянути місце подій після розстрілів на Майдані ввечері 23 лютого.

Чому 23 лютого, якщо розстріли відбулися 18-20 лютого? Тому що тоді кримінальні провадження розслідувалися слідчими міліції, а в прокуратурі ще перебувало колишнє керівництво, яке змінилося 23 лютого, і десь з обіду цього дня вже новим керівництвом прийнято рішення про прийняття до провадження справ про вбивства слідчими Генеральної прокуратури України, і вже після цього були організовані початкові невідкладні слідчі дії, зокрема огляди місця події.

Тоді багато хто вказував, що стрільба по протестувальниках 20 лютого велася з даху Національного банку України чи його приміщень – ця будівля була оглянута однією з перших. Починаючи з 24 лютого протягом 10 днів слідчі щоденно виходили на вулиці Інститутську, Грушевського, Майдан Незалежності і оглядали місця подій, під час яких вилучали речові докази, зокрема, кулі, у тому числі з дерев, що були прострілені.

Заважало, що окремі представники «Самооборони Майдану» тривалий час не давали розібрати барикади – останній огляд барикад під час їх розбирання змогли провести лише в серпні 2014 року. Якби це відбулося швидше, то відповідно швидше надали б на експертизу знайдені там кулі і гільзи і, відповідно, швидше отримали б результат їх дослідження.

Це – один з багатьох факторів, що призводили до затримки розслідування — пізнє призначення експертиз. Ще один фактор – матеріально-технічне забезпечення експертних установ, котрі фізично не можуть впоратися з такою кількістю експертиз у короткі строки. Ніколи не було такої кількості потерпілих, об’єктів для дослідження, які необхідно опрацювати одночасно та швидко.

У зв’язку з такою завантаженістю окремі експертизи проводяться більше 3-5 місяців, або нам кажуть: «Не раніше, ніж через півроку ми зможемо приступити до її виконання, тому що в нас на виконанні десятки, а той сотні експертиз». При цьому ж виконуються не тільки призначені нами експертизи, а й іде робота по поточних злочинах.

У судово-медичних спеціалістів, які проводять імунологічні, цитологічні, медико-криміналістичні дослідження, експертизи ДНК протягом року вже двічі закінчувалися необхідні для цих експертиз реактиви, інгредієнти, що виділяються на рік. Двічі — у червні і жовтні 2014 року Генпрокуратура направляла листи з проханням про додаткове виділення коштів для проведення експертних досліджень.

Зараз ми не можемо говорити про конкретні терміни розслідування, так як розслідування закінчується, коли розкритий останній злочин і притягнутий до відповідальності останній підозрюваний.

Але можемо сказати про певні досягнення за окремими напрямками слідства. У нас вже завершене розслідування, де інкримінується трьом працівникам спецроти «Беркуту» вчинення 39 вбивств на вулиці Інститутській. Тільки один із цих підозрюваних, — Садовник, втік внаслідок безпідставної зміни судом йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Зараз підозрювані завершили ознайомлення зі справою і обвинувальний акт скерований до суду. При цьому, їх окремі захисники явно затягували процес ознайомлення – днями чи тижнями не з’являючись до слідчого. Тому за клопотанням прокурора суд надав їм місяць для ознайомлення. Це один епізод.

Слідство у «Справі Майдану» ми розділяємо по напрямках за датами певних подій. Є кілька епізодів.

Розгін Майдану 30 листопада 2013 року. Наприклад, в рамках цього епізоду допитаний колишній голова адміністрації президента Сергій Льовочкін.

Далі - події 1 грудня на Банковій.

Після створення управління спеціальних розслідувань ми взяли до свого провадження цю справу, що розслідувалася слідчим відділом київської прокуратури за фактом спроби силового витіснення протестувальників правоохоронцями в ніч з 10 на 11 грудня, внаслідок якого постраждали більше 20 осіб, у тому числі народні депутати.

Наступний епізод, що розслідує наше управління – ухвалення Радою законів від 16 січня, а саме – порушення під час їхнього ухвалення. На даний час за цим епізодом повідомлені про підозру та оголошені в розшук Володимир Олійник і Ігор Калетник.

Далі були події 19-22 січня, коли відбулася ескалація конфлікту на Грушевського і відбулися перші вбивства – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського і Романа Сеника. Тоді ж шість протестувальників отримали вогнепальні поранення і більше 100 людей отримали інші тілесні ушкодження.

Наступні епізоди – це події 18 лютого – мирний наступ на Верховну Раду з метою зміни Конституції України для зменшення повноважень президента. Тоді в Маріїнському парку, на вулицях Інститутській і Грушевського побили більше 500 осіб. П’ятеро загинули і не менше 60 отримали вогнепальні поранення.

Ще один епізод, що розслідується – штурм Майдану в ніч з 18 на 19 лютого. Тоді загинули 13 людей – 11 від вогнепальних поранень картеччю чи дробом, одне – колото-різане поранення і одне – травма від дії вибухового пристрою.

Пожежа у Будинку профспілок виділена в окремий епізод. Після пожежі там виявлено два трупи. Ступінь їх обвуглення не дозволяє встановити причину їхньої смерті. Разом з тим не отримано даних, які б свідчили про насильницьку смерть – немає ані куль в тілі, ані колото-різаних ран. Цей епізод ми виділяємо окремо тому, що в ту ніч Будинок профспілок намагалися захопити бійці спецпідрозділу «Альфа».

Захоплення відбувалося в рамках антитерористичної операції, про яку тоді заявив Олександр Якименко, як тодішній голова СБУ. І хоча усі документи щодо її проведення знищені, є достатні підстави вважати, що антитерористична операція все ж проводилася.

Попередні результати пожежно-технічної експертизи свідчать, що в Будинку профспілок було більше десятка осередків пожежі в різних місцях, які могли з’явитися через дію, зокрема «коктейлів Молотова». На даний час не з’ясовано, хто саме здійснив підпал.

Під час цих подій співробітники «Альфи» спускалися з даху по поверхах вниз з метою витіснення протестувальників, а останні могли, захищаючись, протидіяти, у тому числі з допомогою коктейлів Молотова, однак категорично цього стверджувати на даний час не можна – слідство триває. Слідів якоїсь специфічної вогнепальної суміші, про яку свого часу заявляв Геннадій Москаль, не виявлено.

Тієї ж ночі на розі вулиць Великої Житомирської та Володимирської було вчинене вбивство журналіста В’ячеслава Веремія та Віталія Васильцова. Це є наступний епізод, у вчиненні якого підозрюються цивільні особи, так звані «ті тушки».

При цьому ми охоплюємо розслідуванням усю злочинну діяльність «тітушок» під час протестів, їх задіяння колишніми високопосадовцями і правоохоронцями до протидії протестним акціям, починаючи від 30 листопада. Ми досліджуємо, де і коли вони брали участь і які наслідки їх дій. Досліджуємо участь в цих акціях і провокаціях різних злочинних угруповань, зокрема і «Оплот». Перевіряється взаємозв’язок їх з правоохоронцями.

Досліджується участь різних бізнесменів, наближених до тієї влади, у фінансуванні «тітушок». Є певні напрацювання – під час обшуків знайдені документи, що можуть свідчити про виділення коштів на оплату діяльності «тітушок».

Звичайно, особлива увага приділяється розслідуванню найбільш трагічного епізоду – вбивства на Майдані 20 лютого. Тоді з вогнепальної зброї було вбито 49 осіб, 92 протестувальники отримали вогнепальні поранення і 20 – інші тілесні ушкодження. Як вже зазначалося, 39 вбивств слідство інкримінувало трьом бійцям спецроти «Беркуту»

Разом з тим на причетність до вчинення вбивств та спричинення вогнепальних поранень 20 лютого перевіряються і інші правоохоронці та сторонні особи. Не дивлячись не величезний масив відеозаписів та фотознімків, що зібрані під час слідства, існують складнощі у ідентифікації правоохоронців, котрі вели того дня стрільбу з вогнепальної зброї, так як вони одягнуті у шоломи та захисні маски. Того ж Садовника вдалося ідентифікувати завдяки ознакам, пов’язаним зокрема із травмою руки. У інших двох підозрюваних були відкриті обличчя.

Для ідентифікації осіб ми призначаємо проведення комплексної фотопортретної антропометричної експертизи. У кожної людини індивідуальні комплекс розмірів окремих частин тіла, обличчя, розріз очей, що дозволяє виокремити людей, якщо фото чи відео неякісне, чи обличчя закрите шоломом. Плюс враховуючи велику кількість відеоматеріалу з різних точок – ми організовуємо проведення комплексної експертизи з використанням 3D графіки.

Є ще один епізод, яким займається ГПУ – постанова Кабміну від 22 січня про незаконне введення на озброєння правоохоронців та надання дозволу на використання без необхідних досліджень на безпечність спеціальних засобів посиленої дії. Це світлошумові, димові і газові гранати Російської Федерації, що доставлялися в Україну як гуманітарна допомога. Вони були більш сильні і потужні за своєю дією, ніж ті, що на той використовувалися в Україні.

Використання гранат виробництва РФ – порушення, тому що перед використанням МОЗ повинен провести дослідження ступеня небезпечності їхнього впливу на людину. Також – ГПУ має погодити і вивчити законність та підставність таких дій. Цього зроблено не було.

Гроші на закупівлю цих гранат не виділялися, але на оплату митних платежів безпідставно витрачено 1 млн. 100 тис грн., що також інкримінується чиновникам МВС.

Також цими нормативними актами Кабміну було дозволене перекриття правоохоронцями вулиць. Однак фактично перекриття вулиць, що ведуть до так званого урядового кварталу, відбулося ще у грудні 2013 року.

Це ще один епізод, що розглядається як один із факторів, що спровокував події 19 січня – коли люди йшли до Верховної Ради з мирним протестом проти прийняття законів від 16 січня, які набули назви «драконівські», але були зупинені кордонами міліції.

Миколі Азарову повідомлено про підозру у організації незаконного ухвалення цих постанов, якими незаконно дозволено правоохоронцям перекривати вулиці, використовувати спецзасоби посиленої дії та водомети за низьких температур, що призвело до спричинення шкоди здоров’ю та життю протестувальників.

Тими ж постановами уряду було скасоване температурне обмеження на застосування водометів. Вчинення цих порушень інкриміновано Миколі Азарову, міністру внутрішніх справ Віталію Захарченку, його заступнику Віктору Ратушняку. Тому що департамент з громадської безпеки міністерства, яке очолював останній, підготував текст вищевказаних постанови, а інший заступник Сергій Лекарь, безпосередньо представив ці проекти на Кабміні в порушення передбачених законодавством процедур. Цим службовцям МВС інкриміновано незаконне завезення світло шумових гранат та інших спецзасобів з Росії в порушення встановленого порядку.

На даний час не отримано достовірних даних, що розстріли на Майдані здійснювали іноземні громадяни. Але слідство йде наступним шляхом – поки не встановлене зворотнє, ми це допускаємо та перевіряємо висунуту версію. Встановлено, що декілька убитих 20 лютого 2014 на Інститутській могли отримати поранення з боку готелю «Україна». Це дає підстави вважати, що до розстрілів могли бути причетні і сторонні особи — не правоохоронці.

Дійсно, слідство володіє даними, наданими СБУ, що під час акцій протесту до Києва приїздили працівники ФСБ РФ з ознайомлювальною метою.

Про втечу високопосадовців з України

У кримінальних провадженнях також досліджуються обставини втечі з України Віктора Януковича та інших високопосадовців. Разом з тим сама по собі втеча за відсутності повідомленої підозри – це не злочин. Приймати заходи до розшуку та затримання осіб можна лише тоді, коли відносно нього було повідомлення про підозру, складений офіційний документ, обраний судом запобіжний захід.

На час втечі високопосадовців і, зокрема, Януковича не було оголошення підозри у вчиненні злочинів. Її оголосили лише 25 лютого, тобто через 2-3 дні після втечі.

Зупиняючись детальніше на розслідуваних епізодах, слід зазначити, що вкрай важливим для розуміння першопричин подій Майдану та їх розвитку є дослідження обставин жорстокого розгону мітингу на Майдані Незалежності, що відбулися в ніч з 29 на 30 листопада 2013 та встановлення причетних до організації.

На даний час за цим епізодом притягнуті до відповідальності екс-голова КМДА Олександр Попов, колишній заступник секретаря РНБО Володимир Сівкович, керівництво київської міліції – Валерій Коряк, Петро Федчук та Олег Мариненко.

Як відомо, початково цим особам було повідомлено про підозру ще у грудні 2013 року. Резонанс від цих подій та збурення, яке вони викликали в суспільстві, були настілки великими, що та влада не відреагувати на це не могла. Однак, не бажаючи фактично притягувати цих осіб до відповідальності, справи щодо них були закриті за законом про амністію, ухваленим незадовго до цього Верховною Радою України.

Це вплинуло на строки розслідування, оскільки його продовження могло відбутися тільки після скасування рішень суду про амністію та повернення матеріалів справ до слідчого. До теперішнього часу суд розглядає питання про повернення проваджень щодо Коряка, Федчука, Мариненка і Сівковича.

Однак, стосовно інших причетних до цього розгону осіб робота продовжується. Так, екс-секретарю РНБО Андрію Клюєву повідомлено про підозру за статтею 340 Кримінального кодексу і він оголошений в розшук.

Попову, провадження щодо якого повернулося з суду до ГПУ, на даний час повідомлено остаточну підозру у вчиненні перешкоджання проведенню мітингів та зборів та у пособництві працівниками міліції у перевищенні службових обов’язків. Вже оголошено про закінчення слідства і на даний час відбувається ознайомлення з матеріалами справи.

Встановлено, що тоді розгін здійснювався більше 200-ма працівниками «Беркуту», переважна більшість з яких були з київського підрозділу, також залучалися співробітники «Беркуту» з Сум, Полтави, Черкас. Аналіз відеоматеріалів свідчить, що насильство застосовували десь 30-40 осіб.

Не дивлячись на це, слідство веде кропітку та різнопланову роботу, щоб кожен з причетних до цього злочину все ж був встановлений та поніс відповідальність. Зокрема не притягнутий до відповідальності командир київського полку «Беркут» Кусюк, який керував діями підлеглих. Він втік за оперативною інформацією до Росії, а тому оголошений в розшук.

Під час розслідування цих подій, втім і інших, де вбачається причетність правоохоронців, вражає, що жоден із працівників міліції, зокрема «беркутівців» не дає викривальних чи визнавальних показань, у яких би зазначалися об’єктивні обставини подій. «Не знаю», «не бачив», «не чув» – це короткий виклад їх показань. Це показання людей, основний обов’язок яких перешкоджати вчиненню злочинів, а якщо злочин скоєний – максимально сприяти розкриттю. Не дивлячись на це, більшість цих людей працює і зараз. Існують проблеми з їх викликом на допити, часто причиною неявки є хвороби, несподівані відпустки, або ж перебування в АТО.

Загалом щодо підрозділів «беркуту», то фактично відбулася лише зміна назви та певне скорочення штату. Не відбулося очікуваного очищення кадрів, яке в першу чергу мало полягати у тому, що міліціонери, котрі брали участь у протидії протестним акціям, мали б очиститися правдивими показаннями про ці події і роль кожного.

Звичайно, не можна звинувачувати кожного у причетності до якихось злочинів під час протестів, і я цього не роблю, але кожен може визначитися – він з тими, що вчиняли злочини, чи з тими, які хочуть встановити цих осіб.

Створюється враження, що головна цінність – це підтримка один одного, незалежно від того, чи вчиняв товариш по службі якісь протиправні дії чи ні. Взагалі шоком було те, що під час судових засідань щодо скасування зміни запобіжного заходу Садовнику на домашній арешт, його колеги по службі у вересні 2014 року скандували: «Слава «Беркуту!». На мою думку, не обходиться без потурання цьому зі сторони командування.

Звичайно, у ГПУ і МВС на початковому етапі були певні проблеми зі співпрацею, які на даний час усунуті. Генеральним прокурором України було проведено ряд заходів, які дозволили налагодити належну співпрацю. У тому числі – створення нашого управління, що додало більшої організованості такій взаємодії.

Про економічні злочини

Наше управління спецрозслідувань здійснює досудове слідство у кримінальних провадженнях за численними фактами заволодіння державним майном високопосадовцями колишньої влади, обставини узурпації влади, та досліджує питання фактичного створення злочинної організації.

Це, для прикладу, заволодіння комплексом споруд та землею колишньої державної резиденції «Межигір’я», це діяльність самого Віктора Януковича, яка набула широкого розголосу в ЗМІ – гонорари за книги, оплата за будівництво Межигір’я. Розслідується діяльність фірм групи «Мако» Олександра Януковича, кримінальні провадження щодо діяльності Сергія Арбузова – витрачання бюджетних коштів на телеканал БТБ, Кліменка, Клюєва і Курченка.

Щодо Клюєва розслідується його причетність до економічних злочинів – окремі фірми, які входять в сферу його впливу отримували державні преференції та інвестиції.

Крім того розслідується кримінальне впровадження щодо завідомо неправосудного рішення Конституційного суду, яке дозволило повернутися до Конституції 1996 року.

Щодо заочного засудження

Загальне правило кримінального процесу – без участі підозрюваних справа не може бути направлена до суду. Якщо підозрювані в міжнародному розшуку, то ставиться питання про екстрадицію.

Арбузов і Клименко перебувають в міжнародному розшуку за підозрою у вчиненні економічних злочинів. На даний час у міжнародний розшук оголошені Янукович, Азаров, Юрій Колобов. У Інтерпола є зауваження щодо оголошення в розшук підозрюваних, яким інкримінується причетність до насильницьких дій чи організації таких дій під час протестних акцій. В Інтерполі вважають, що це має ознаки політичного переслідування. При цьому, у випадках інкримінування заволодіння державним майном оголошення в міжнародний розшук має більше шансів.

Якщо немає міждержавного (в рамках СНД) чи міжнародного розшуку підозрюваного, іноземні держави не здійснюють розшук і, відповідно, ми не можемо встановити точного місцезнаходження підозрюваних. А тому відсутня можливість направити клопотання про допит та екстрадицію підозрюваного.

Що ж до внесених до кримінального та кримінального процесуального кодексу змін про заочне судочинство, то у ньому містяться такі особливості. Для початку такого спеціального досудового розслідування необхідно встановити місцезнаходження підозрюваного — направити запит про екстрадицію. Коли ж країна, де переховується правопорушник, відмовить у видачі – це буде підставою звернутися до суду з клопотанням про початок так званого заочного розслідування.

Запити щодо місцезнаходження оголошених в розшук чиновників в Росіську Федерацію направлялися. Після їх оголошення в розшук слідчий давав з цього приводу доручення МВС чи СБУ, і вони направляли запити щодо здійснення розшуку закордоном.

Також будь-які дані журналістських розслідувань долучаються до справ та здійснюється їх перевірка. Допитуються ті, на кого посилаються журналісти. Немає такого, що б не враховувалися такі публікації, якщо ми бачимо, що це може принести користь у розслідуванні.

Источник: Украинская Правда

prokuratura.org.ua


Теги статьи: ГенпрокуратураЕвромайданМайданЯрема

Дата и время 23 января 2015 г., 15:53     Просмотры Просмотров: 2327
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.084098