АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 2°C
Харьков: 2°C
Днепр: 4°C
Одесса: 6°C
Чернигов: 1°C
Сумы: 1°C
Львов: 2°C
Ужгород: 5°C
Луцк: 2°C
Ровно: 3°C

КУМ КОРОЛЮ, СВАТ МІНІСТРУ», АБО «ЦАР ПО-МАЯКІВСЬКИ»

КУМ КОРОЛЮ, СВАТ МІНІСТРУ», АБО «ЦАР ПО-МАЯКІВСЬКИ»
КУМ КОРОЛЮ, СВАТ МІНІСТРУ», АБО «ЦАР ПО-МАЯКІВСЬКИ»

Маяки (до травня 1964 року - Княгинінок) - село Маяківської сільської ради, розташоване на мальовничому лівому березі річки Стир, вздовж траси Луцьк - Ковель, за 7 км від обласного центру. Крім с. Маяки, сільській раді підпорядковані села Зміїнець, Милуші, Милушин, Моташівка, Сирники та Буків
     
     Василь КВІТКА
     
     Зручне географічне положення, родючі грунти та м’який клімат сприяли ранньому заселенню території Княгинінка (Маяків) та навколишніх сіл.
     Перша згадка про Княгинінок в історичних документах датується ХІІ століттям. З середини ХІV і майже до кінця ХVIII століття населення Княгинінка, як і всієї Волині, було під владою спочатку литовських, а потім польських феодалів. Минали роки, але не змінювалась доля селян-кріпаків.
     Нині селяни беруть активну участь у політичному житті краю. 24 мешканці є депутатами Маяківської сільської ради. З кожним роком росли і процвітали села Маяківської сільської ради, життя сільських трударів ставало дедалі радіснішим і заможнішим. Але...
     У липні 1994 року жителі Маяківської сільської ради вибрали собі нового сільського голову Ярмольського Ігоря Петровича, молодого, енергійного, розумного. На нього люди навколишніх сіл покладали великі надії свого майбутнього та майбутнього своїх дітей. Будучи молодим, не знаючи всіх хитрощів і тонкощів Українського законодавства, керуючись думками та порадами досвідчених наставників, першу каденцію свого головування на посаді сільського голови І. П. Ярмольський намагався щось трохи зробити для громади. Люди обрали його вдруге, сподіваючись на те, що він продовжить розпочату справу вже як досвідчений керівник. Але, «вбравшись в палки», вивчивши закони, знаючи, як їх обійти, він почав працювати не на благо села, а на благо своєї власної кишені. Ігор Петрович так постарався для себе і своїх, що знову прийшов до влади. Проходив час, з року в рік Ігор Петрович забував про своїх виборців, про свої обіцянки, виборчі програми. За ці шістнадцять років його влади навколишні села замість розквіту та процвітання завмерли в очікуванні змін.
     За стільки років у с. Сирники голова не спромігся зробити асфальтованої дороги на жодній із вулиць. Ці дороги робились ще за радянських часів. Та що там говорити, на таких «воєнних» дорогах перекидаються навіть трактори. До голови, з приводу стану цих доріг, звертались люди із скаргами, писали заяви. «Та віз і нині там».
     Жителі с. Сирники просили придбати шкільний автобус, але цього також не почув голова. А про освітлення центральної та прилеглих вулиць, навіть мови не може бути, бо сирничани у минулому не проголосували за нього на виборах.
     Жителі с. Буків не у кращому стані. Село віддалене від центральної траси. За дорогу можна і не згадувати, вона робилась ще за «царя Гороха». Люди добираються до роботи і до центру хто як може. У кращі часи почали будувати у с. Буків Будинок культури, який голова будує і до сьогодні. Цікаво, чи стоїть ще цей «довгобуд» на балансі сільської ради?
     Сьогодні у с. Милуші люди радіють, бо буде освітлено центральну вулицю і це робиться інтенсивно, щоб встигнути до виборів. Голова хоче показати, який він справний господар. А, насправді, голова облдержадміністрації Борис Климчук та голова райдержадміністрації Володимир Демчук зобов’язали п. Ярмольського негайно зробити освітлення центральних вулиць. Якби не натиск і вказівка зверху, ще довго милушани освітлення не бачили б.
     Газифікацію сіл Милуші, Сирники, Маяки голова частково профінансував, можна сказати дав копійки, бо загалом люди вели газопровід власним коштом.
     Нові масиви с. Зміїнець (Черчиці та Качалова) залишились поза місцевим бюджетом. Прокладання електромереж, газопроводів та доріг люди проводили власним коштом. Болючим питанням жителів с. Зміїнець є відсутність дитячого садочка.
     Не краща ситуація і в с. Маяки. У центрі села стоїть, як примара, колишній красень та мрія молоді Будинок культури. От уже більш як десять років він закритий на капітальний ремонт. Правда, бібліотека працює. Але в яких умовах: сирість, грибок, замість опалення - камін. Зі слів голови, в цей ремонт вкладено вже півмільйона гривень. Зробили опалення, дах, водостічні труби, поставили котел, підвели газ. З моменту вкладення коштів пройшло майже п’ять років. Та чи існує реальний кошторис і чи використано ці кошти за призначенням? Чому призупинено і кому вигідний протяжний ремонт?
     Сільський стадіон, який був створений для розвитку спортивної інфраструктури села, справно загородили сіткою за державний бюджет «під випас» для корів, кіз та гусей.
     На колегії, яка відбулась нещодавно у приміщенні сільської ради, п. Ярмольський наголосив: «Приємно, що на території сільської ради проживає багато молоді, яку потрібно залучати до здорового способу життя» (газета «Слава праці» №74 від 07.10.2010 р.). А що зробив за ці роки голова для молоді? Батьки переживають за своїх дітей, що вечорами «пропадають» по закутках та барах, що повиростали, як гриби. За такої потужної, сучасної, розвиненої культурно-спортивної інфраструктури молодь села не має змоги культурно відпочити, зайнятися спортом.
     Не найкращим є і екологічний стан. Серце обливається кров’ю, коли дивишся на захаращені сміттям мальовничі краєвиди села. Берег річки, плодючі землі, ліси, сади перетворились на сміттєзвалища, заросли хащами та отруйним борщівником. За відсутністю графіка збору сміття люди вирішують питання самотужки, викидаючи його де попало. Раніше у сільській раді було нове спецавто для збору та вивозу сміття. Та, певно, воно виявилось не рентабельним, тому що голова його швидко продав. А тепер звичайним самоскидом інколи їздять і збирають сміття за певну платню (2 грн. за один мішок). Гроші куди ідуть? Та цікавим є те, що цей самоскид, який перебуває на балансі сільської ради, днює і ночує на полях родини Ярмольських. У той час, як люди, оббиваючи пороги, намагаються виписати його для власних сільгосппотреб.
     Незважаючи на економічну кризу в державі та скорочення кадрів на місцях, Ігор Петрович має власного водія, що фінансується із місцевого бюджету.
     Бомбою сповільненої дії є і очисні споруди, кошти на реконструкцію яких було виділено. Та де ж вони?.. Річка Стир захлинається від прямого скидання нечистот, а голова спить спокійно.
     У центрі с. Маяки була контора радгоспу, із якої люди хотіли зробити амбулаторію. Навіть підписи зібрали. Але за цікавих обставин контора згоріла, а пізніше за копійки була викуплена. Здогадайтесь ким?
     «Впродовж останніх двох років проводиться будівництво доріг, використовуються новітні технології, робиться ямковий ремонт», - озвучив сільській голова на колегії (газета «Слава праці» №74 від 07.10.2010 р.). Дійсно, вкладено чималі кошти в дороги сіл Маяки, Милуші. Так у с. Маяки на вул. Поліській через півроку після введення в експлуатацію асфальтованої дороги довелось робити ямковий ремонт, на що знову були виділені кошти. От вам новітні технології по-маяківськи. А де та якість, де ті гроші, «закатані в асфальт»?
     У недавньому минулому гордістю не тільки Маяків, а й району, був прекрасний сад. Частина площі якого розпайована (26 га), а решта «гуляє». Тут немає господаря. На тій же колегії Ігор Петрович сказав: « Сади - джунглі, поля - прерії». На що В. Демчук із РДА йому відповів: «Може, штат Техас» і зауважив, що недобре, коли на території сільської ради облогує 900 га. Тому потрібно роз’яснювати людям ситуацію та спільно вирішувати проблеми. Та хіба ці проблеми болючі для сільського голови? Для нього є більш цікаві проблеми. Наприклад: якби «прихватизувати» ставок в с. Зміїнець, продати землю, яку вивозили, розчищаючи ставок. Сільська рада «розбазарила» землі для обслуговування бригадних дворів сіл Маяки, Милуші, Зміїнець. Доходу до бюджету - нуль. Хто ж виграв, а хто лишився в дурнях?
     Територія Маяківської сільської ради становить 4615 га, майже стільки займає обласний центр, у тому числі 3604 га сільськогосподарських угідь. Земля розпайована на 905 паїв, частину паїв забрали одноосібники. Найактуальніше питання - це земля, що дає найбільший прибуток.


     А як же в селі реалізовується Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012рр. Рішення неординарне. Люди, яким у минулі роки згідно з рішенням сесії було надано безкоштовно земельні ділянки під будівництво житла, донині не можуть отримати на руки омріяного рішення, не кажучи уже про землю. На попередніх сесіях було прийняте нове рішення про надання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житла за спонсорську допомогу, яка становить 24 тис. грн. для місцевих жителів і 48 тис. грн. для всіх інших. За підтримку даної пропозиції було обіцяно місцевим депутатам надати безкоштовно земельну ділянку. І це рішення не для всіх. Для «своїх» - одне, для інших - друге. Хто платив за ділянку повністю, хто частково, а кому і зовсім «на халяву» дісталась. Можливо, така «перспектива» зацікавить прокуратуру чи СБУ. Навіть за зміну цільового призначення визначена спонсорська допомога в розмірі від 5 до 10 тис. грн. Цікаво, до бюджету, чи куди?.. Скільки років поспіль на території сільської ради творяться безчинства «державного мужа», а вони і до сьогодні не зацікавили компетентні органи.


     Пан Ярмольський почуває себе у своєму кріслі, як «кум королю, а сват міністру». На сесіях часто прикривається земельною комісією. Дає пропозицію, ніби комісія вирішила так, і рішення проходить. Перед сесіями часто збирає «своїх» і вчить за що голосувати і як саме. За свої здобутки, вміння та спритність став себе величати «мером Маяків», про що пише навіть заступник голови Волинської ОДА Віталій Карпюк у газеті «Віче» № 32 від 12-18 серпня 2010 року.


     «Узяти Маяківську сільську раду. Подивіться, скільки попродавали землі! Щось для людей зробили? Нічого абсолютно! Зміїнця і Милуш, двох сіл під Луцьком на міжнародній трасі, через які добираються і на Брест, і на Люблін, навіть не освітили!.. Десяток лампочок не вкрутили. Результат - трагедії: люди гинуть. Метод заволодіння землею під Луцьком ще простіший, ніж у Луцьку, у тому числі йдеться і про підкуп депутатів... Багато сільських голів - порядні люди, господарі. Але є такі, котрі дійсно, як ви кажете, вважають, що вони стали царьками». На одному із виїздів в с. Маяки Луцького району мені один із тамтешніх каже: «Я мер Маяків». Питаю: «Скільки ви років працюєте?» Він: «П’ятнадцять». - «Так ви за цей час не заглянули у закон, що ви не мер, а сільський голова, можете ще бути головою виконкому Маяківської сільської ради. Ну який ви мер? Навіщо так себе переоцінювати?» У нас навіть у Луцьку не мер, а міський голова. І люди 31 жовтня, під час голосування на чергових виборах до місцевих органів влади, повинні зрозуміти: їм потрібен той голова, який допомагає не власній кишені і кишеням кумів та родичів, а простим людям. І якщо сільський голова говорить, що у бюджеті села, особливо приміського, немає грошей (хоча б на освітлення вулиць!), то він або ледар, або злодій».


     За ці 16 років маяківський сільський голова І. П. Ярмольський для людей зробив мізер, навіть втрачено ті надбання, які були. Для себе він таки добре постарався. Має під Луцьком «віллу» із високим парканом, кілька земельних ділянок, не одне авто та інші надбання.


     Невже жителі навколишніх сіл, які входять до складу Маяківської сільської ради, і далі будуть жити так, як жили їхні предки у с. Княгинінок за часів князів, царів та «мерів»?..

http://www.volyn.com.ua/


Теги статьи: Село МаякиЯрмольский

Дата и время 27 января 2015 г., 10:29     Просмотры Просмотров: 6469
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.05285