АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 0°C
Харьков: 0°C
Днепр: 0°C
Одесса: 0°C
Чернигов: 0°C
Сумы: 0°C
Львов: 0°C
Ужгород: 2°C
Луцк: -1°C
Ровно: -1°C

Злочин у «Віснику держзакупівель»

Злочин у «Віснику держзакупівель»
Злочин у «Віснику держзакупівель»

Виявилось, що у тендерній біблії не тільки виривають, а й доклеюють сторінки. Але, якщо укласти «угоду з прокурором», то не такий це вже і гріх.

Уперше чутка про те, що на сайті «Вісника державних закупівель» публікуються не всі тендери, докотилась до нас кілька років тому. Тоді це спонукало нас надіслати в «Зовнішторгвидав», яке опікується «Вісником», запит із невинним запитанням, де можна знайти кілька підозрілих спецвипусків? Відповідь прийшла швидко: «Усе на місці». І, справді, виявилось, що одразу після запиту «Вісник» поповнився інформацією, яку ми довго і безплідно шукали.

Згодом ми призвичаїлись до існування паралельної реальності. Час від часу ми натрапляли, як зникали дані про окремі закупівлі, часом – цілі випуски.

керівництво                                                                                              

Саме тому, коли наприкінці 2012 року СБУ зробиловиїмку в «Зовнішторгвидаві», ми з нетерпінням чекали, що ж воно знайде. Тим паче, що одним із замовників, оголошення якого дивним чином не вивішувались на розсуд громадськості (або з «технічних причин» губились у анналах видання) була Генеральна прокуратура України.

Тоді відомство Віктора Пшонки якраз освоювало понад 300 мільйонів гривень на будівництві нового офісу, паралельно купуючи всілякі занавіски та кондиціонери за приємними для постачальників цінами.

Достеменно, що «накопало» СБУ ми так і не дізнались. Однак деякі видимі результати все-таки були. Голова «Зовнішторгвидаву» Олександр Кулак був звільнений з посади, а щодо його заступника Володимира Мирутенка, то тут вдалось дотягнути до суду невеличку карну справу і завершити її обвинувальним вироком.

На неї ми натрапили випадково, і запізно, але не можемо нею не поділитись. Тим паче, що вона має стосунок і до нинішніх часів. Так от.

Мирутенка звинуватили у тому, що він заднім числом розмістив у «ВДЗ» оголошення про тендер такого собі підприємства «Київмедавтотранс» про закупівлю чогось на якусь суму. Чого саме невідомо, бо зараз те оголошення взагалі знищено.

Навіщо це робилось можемо лише здогадуватись. Наприклад, держпідприємство могло спочатку домовитись з ким попало про закупівлю чогось на нібито відкритих торгах, а потім легалізувати свої дії, щоб зайво не збуджувались перевіряючі органи.

Однак ці здогадки слідчим не вдалось пришити до справи, і карна справа щодо Мирутенка приїхала до суду не з корупційним складом злочину (тобто невідомо чи був хабар), а по легенькій економічній статті 362 «Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем».

Замдиректора «Зовнішторгвидава» звинуватили всього-навсього у тому, що він «несанкціоновано змінив» на веб-порталі «Державні закупівлі» інформацію про дату опублікування оголошень про заплановану закупівлю, акцепт і результати торгів. Ну як змінив: всі оголошення були внесені на сайт 11 жовтня, а потім дати їх оприлюднення змінили на ті, які б мали відповідати закону у випадку нормального тендеру: оголошення про закупівлю віднесли на серпень, акцепт на вересень і результат залишили на жовтень.

Оскільки це уже була лайт-версія криміналу, то між обвинуваченим та представником Генпрокуратури Ольгою Анатоліївною Тютюнник 28 листопада 2013 року було укладено угоду про визнання винуватості. З урахуванням щирого каяття це дозволило судді дати Мирутенку не два роки виправних робіт, а милувати штрафом у розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 13 600 грн.

Вирок Мирутенку був винесений у грудні 2013 року. На той момент його керівник – вищезгаданий Кулак вже повернувся у крісло директора «Зовнішторгвидава», взагалі залишившись чистим перед законом.Тож мабуть не треба вважати великою несподіванкою той факт, що Мирутенко вже у січні 2014 року знову працював заступником директора «Зовнішторгвидаву» (якщо його взагалі звільняли).

І останнє. Восени 2014 року міністр юстиції Павло Петренко гучно повідомив, що майбутнє тендерної системи за електронними закупівлями. Демократичність, прозорість і далі за списком… Відтак народився «Меморандум щодо побудови прозорої та ефективної системи державних закупівель в Україні», який підписав сам міністр, тоді ще нардеп Ксенія Ляпіна (нині голова Державної регуляторної служби), керівник групи грузинських експертів Георгій Вашадзе та кілька представників експертного середовища, приватних і державних компаній. Серед них – під прозорістю закупівель підписався і Мирутенко (ось підписаний текст меморандуму).

Оце тепер гризе думка, чи всі оголошення потраплятимуть у нову електронну систему? Чи для того, щоб про них дізнатись – знову доведеться читати не «Вісник держзакупівель», а Реєстр судових рішень?

 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»


Теги статьи: ТендериТендерыВісник держзакупівель

Дата и время 28 января 2015 г., 13:51     Просмотры Просмотров: 4195
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
21 ноября 2017 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.068348