АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 3°C
Харьков: 2°C
Днепр: 4°C
Одесса: 8°C
Чернигов: 2°C
Сумы: 2°C
Львов: 4°C
Ужгород: 8°C
Луцк: 3°C
Ровно: 3°C

"Поруч були мої мертві друзі, а навколо живі вороги", - розповідь "кіборга" про винесення тіл загиблих з аеропорту

"Поруч були мої мертві друзі, а навколо живі вороги", - розповідь "кіборга" про винесення тіл загиблих з аеропорту
"Поруч були мої мертві друзі, а навколо живі вороги", - розповідь "кіборга" про винесення тіл загиблих з аеропорту

Журналіст Сергій Лойко в своєму ФБ опублікував розповідь "кіборга" Макса про те, як вони виносили тіла загиблих українців з території захопленого донецького аеропорту. Про це пише Є | Єдність.інфо. “

"Їх було п’ятеро: четверо бійців і командир взводу, 32-річний молодший лейтенант Максим Бугіль, колишній менеджер компанії стільникового зв’язку зі Львова. Вони несли носилки і великі чорні пластикові мішки. Їх завдання було забрати своїх мертвих з поля бою. За відомостями розвідників, четверо двохсотих все ще лежали всередині і біля згорілого МТЛБ, на краю злітного поля донецького аеропорту поруч із зруйнованою контрольною баштою", - розповідає Лойко.

За його словами, історія трапилась після бою, який закінчився напередодні невдало, м’яко кажучи. Сепаратисти захопили руїни нового терміналу, з якого десантники під шквальним вогнем так і не змогли винести своїх убитих і поранених. Спроб було багато, але жодна група на допомогу так і не прорвалася. Багато хто загинув, були поранені або потрапили в полон. “ "62 людини з сісочного складу бригади з аеропорту і з бою не повернулися", - розповідає журналіст. Читайте також: «Танки влетіли в наші окопи і стали гусеницями тиснути бійців» - жахливі подробиці бою під Санжарівка від бійця АТО У густому, сиром тумані група Бугеля вийшла точно до МТЛБ і біля нього відразу натрапила на два обгорілих до невпізнання тіла. Вкладали їх у мішки і на носилки обережно і по можливості безшумно. Разом зтим, вони чули, як недалеко в тумані на взлітній смузі голосно перемовлялися вороги. “

"Десь там, на руїнах терміналу, пролунав гортанний крик "Аллах Акбар", за яким послідувала безладна стрілянина. Хлопці залягли. Стрілянина припинилася. Мабуть, стріляли в повітря, святкували перемогу, подумав Макс і наказав бійцям віднести носилки з тілами до машини і повернутися до нього", - продовжує автор. Решта тіл повинні були знаходитися всередині бронемашини. Макс вирішив не чекати своїх, а, поки лежить низький туман, витягнути тіла самому, щоб не втрачати часу, і не піддавати хлопців додатковому ризику.

У МТЛБ тіл виявилося три. Макс уже витягнув два. У одного в руці досі був автомат. Це добре, подумав Макс і витягнув автомат разом з тілом: “ "Може, за номером зброї пізнають хоч". Останнім всередині МТЛБ залишався водій, який так і згорів у своєму кріслі. Тільки Макс почав тягнути обвуглене, чорне тіло до люка, як виразно почув голоси зовсім поруч. “ "Невже хлопці повернулися і так голосно, ідіоти, базікають?", - подумав він і обережно виглянув з люка. Бійців ще не було. Голоси долинали з третього, тепер уже останнього поверху поваленої вишки. Там пара сепаратистів піднімали свій прапор. А ще двоє їх знімали на камеру і брали інтерв’ю. Вони сміялися і голосно безтурботно перемовлялися. Тут приспіли захекані бійці. Пару хвилин вони разом дебатували, чи варто відкрити вогонь по сепаратистам на вежі, але вирішили цього не робити: на вежі були журналісти, і крім того задача була чітка і ясна - у бій не вступати, винести тіла. Назад поверталися всі разом, продовжує автор. Бійці несли два тіла на носилках. Командир ніс тіло водія на своїй спині. Пару разів мало не впав від тяжкості, згадував Макс. “

"Там усередині машини було моторошно як у братській могилі або в пеклі: поруч були мої мертві друзі, а навколо живі вороги", - розповів він. - "І я вже не зовсім розумів, живий я сам або вже ні...". За десять днів до того, як Макс пішов на війну, у нього народилася донька. “ "Я не знаю, не можу уявити, як я коли-небудь зможу їй розповісти про війну, про цей день...", - говорить він. Увечері, на базі вони дивилися по телевізору сюжет Lifenews (українські канали тут не ловляться) про те, як "з боєм був відбитий останній оплот укро-карателів" - контрольна вежа, і героїчні місцеві ополченці (родом з далекого Сибіру) під безперервним ворожим обстрілом піднімали на вежі свій триколірний прапор перемоги. “

"Нічого", - крізь зціплені зуби процідив "кіборг" Макс. - "I’ll be back".

Джерело: http://www.ednist.info/


Теги статьи: АТОКиборги

Дата и время 03 февраля 2015 г., 17:37     Просмотры Просмотров: 3613
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
23 октября 2017 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.093203