АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 3°C
Харьков: 4°C
Днепр: 6°C
Одесса: 6°C
Чернигов: 2°C
Сумы: 4°C
Львов: 3°C
Ужгород: 5°C
Луцк: 3°C
Ровно: 3°C

Кончина Правого сектору

Кончина Правого сектору
Кончина Правого сектору

Репетиція власної кончини від театру юного глядача Правий сектор

Правий сектор – це завжди руки, ноги і маски.

З обличчям, в репертуарі їх театру, пощастило лише Дмитру Ярошу.

Якби Ніцше жив у цей буремний час, то він би точно написав, що єдиним справжнім правосєком є Дмитро Ярош.

Бо Ярошу справді заканало з обличчям.

Окрім місцевих (єсєнінських) рис, на які ведуться місцеві баби, його ще сподобило бути схожим на легендарного капітана римської Роми та останнього імператора Риму – Франческо Тотті.

Тут би Ярошевій фамілії варто було підметушитись з пошуками родичів у сонячній Італії, бо ще й досі живі історії про спорідненість етрусків та українців навколо сакрального борщу.

І поки близькі Яроша метушаться пошуками його далеких родичів, то сам Ярош міг би придумати якесь болюче покарання за дискредитацію обличчя Дмитра Яроша (яке є українською реплікою обличчя Ческо Тотті, останнього імператора Риму) для усіх ввірених йому правосєків, які вчора штурмували Львівський прес-клуб.

На Львівщині у Правого сектору (окрім того, який воює на фронті) особливо погана репутація.

Напевне, саме тому відлучені самим Ярошем від Правого сектору товариші Сергатюк, Свелеба, Байса та Каспер вирішили організувати свій Правий сектор і провести власну прес-конференцію, де мали повідомити журналістам про московські блатні традиції та перефарбоване бидло у фюрерних лавах Правого сектору.



Правий сектор завжди був на Галичині розплідником чогось нестабільного, допотопного і відсталого, а дурнувата звичка приходити на всі пресухи камуфляжним стадом так і лишилась незнищенною.

Авторитарний табун Правого сектору ще якось можна було зрозуміти в контексті сексистськихсміхуйочків Сергатюка, але Сергатюка жорстоко анафемували, його шанси зазіхнути на авторитарний бренд партії просто нулячі, а Правий сектор й далі ходить отарою камуфляжних вуйків, які ніби чогось боїться чи їм щось загрожує у мирному Львові.

Правий сектор зірвав прес-конференцію Правого сектора у Прес-клубі. 

Правий сектор наштампував журналістські посвідчення малолітнім соскам та неадекватам, хоча найбільше Сергатюк і його компанія бійців невидимого фронту злякалась керівника місцевого Правого сектору Артема Луцака.

І тут дещо незрозуміло чого вони так злякались, бо Луцак зайшов у Прес-клуб у сонцезахисних окулярах, а це вже смішно. Сонцезахисних окулярів у приміщенні цураються некомільфом усі спільноти: від геїв і до хіпстерів. Навіть львівська гопота вже так не ходить.



Луцак піжониться у своїх окулярах, ніби він мачо. Але він не мачо і навіть не Кобра. Може Луцак ексцентричний геній? Але він не ексцентрик і точно не геній. Може Луцак жиган? Але жиган би так не палився. У такому іміджі правосєк Луцак більше схожий на фраєрка, руссо турісто.

Так два Правих сектора розійшлись, наче в морі кораблі (відтепер зрозуміло для кого співає співачка Валерія). Правий сектор Сергатюка лишаєся боятись за своє життя у Прес-клубі, а Правий сектор Луцака починає стояти під Прес-клубом.

На Сергатюка та його побратимів також чекають (окрім легіону набундючених правосєків): два сміттєвих баки, клей, зеленка, кастети, яйця та майонез.

Носіями останніх трьох виявилась школота в балаклавах, яку неодноразово можна називати молодіжним крилом ПС "Права молодь".

Балаклавна школота стоїть і страждає бездіяльністю, а потім у супроводі відеооператора Правого сектору піднімається наверх, на штурм Прес-клубу. 



У Прес-клубі вони не придумали нічого кращого, як стати і мовчати, хоча між собою казали, що будуть мочити цих клоунів (Сергатюка і компанію).

Звідти балаклавних штріхів погнав керівник медіапроектів львівського Прес-клубу Роман Шостак.



А остаточно закрив тему мовчазного штурму території Прес-клубу ось цей бородатий правосєк.

Старші товариші з Правого сектору відразу зріклися своїх малолітніх побратимів та впровадження путінської технології "ввічливих чоловічків" поміж бикуватої молоді Львова, але лишились чекати на Сергатюка, щоб обізвати його якимось недобрим словом.

У більшості з них якась дивна моторика рук, їм чешеться аж хочеться охороняти якісь приміщення, двері чи отвори.

Усі ці тупі маніпуляції та розводи Львів вже бачив на Марсовому полі, де Юра у чистому полі, невідомо кому, кричав: "Хто тут самий смєлий, бля!" Постановка з кричанням в пустоту стала традицією для Свободи (тут ще можна згадати Кошулинського біля готелю "Україна").

Історія пришвидшилась і біля Прес-клубу за якісь півтори години можна було побачити усю хронологію патріотичних маразмів Львова від Марсового поля і до фейкової ночі гніву. Усе традиційно: баби – істерять (Автономний опір), школота – рже табунами (Марсове поле), соски – кінчають від мінімальної видимості влади (Пагорб Слави).

Коли на сцені з’являється керівничка ГО "Правий сектор-Захід" Олена Живко, то увесь цей кар’єризм перетворюється на порноверсію Білосніжки та 7 гномів.



Вона дико та примітивно істерить пафосними заявами та свято переконана у своїй безкарності. Нарікає на порушення свободи слова сосок-журналісток Правого сектора та мерзне у своїх капронках. Чутки, що так часто блукають на цій хаотичній території, називають її коханкою Луцака.

Поки Білосніжка істерить і хоче, то її гноми – не можуть і тому шаряться поміж сірих силуетів якогось проекту на проспекті Шевченка.

Потім вони організовано вдягають балаклави біля Пузатої хати та ховаються біля Гранд клубу "Софія" вже з яйцями в руках.

Але Сергатюк не виходить, викликає міліцію і заходить у прямий ефір, де істерить звинуваченнями не менше, ніж Живко. Згодом ці дві істерії зійдуться на вузькому коридорі і за Правий сектор можна бути спокійним – естафетна істерія перейшла у потрібні руки та натруджені щелепи.



Сергатюк нарешті готовий пролити кров за святу справу, виходить і сідає в машину до міліції. Його клянуть, Живко – істерить патріотичним пустоцвітом, а балаклавні бики та бички, з яйцями та майонезом у руках, провтикують вихід Сергатюка і тому цнотливо ламаються подивом власного завтику.

Майонез вимазує їм пальці, а яйця – розбиваються під ногами. Балаклавники колонією бакланів дрейфують від місця події десь ліворуч від рідного Правого сектора.


Їх відразу відмазують падінням на мороз так тупо, що навіть соромно за інтелектуальний імідж Правого сектору.



Якби не домовленості та безкарності, то крутити б зараз Живко (з таким рівнем бакланення опонента) хвости бичкам десь на святій Турківщині.

Львівська міліція не особливо хоче перетинатись з перефарбованим бидлом і десь, навіть стібеться з їх убогого маскараду, коли звертається до одного з балаклавників "Прошу пані".



Уся анонімна школота стадним реготанням реготить зі свого правосекторного побратима за таке мимовільне опускання на рівень бабської істоти, а той десь там під балаклавою розводить руками від безсилля і червоніє.

Усе правосекторне стадо охоплює і довго не відпускає яєчна істерія. Щось подібне можна було періодично спостерігати в УКУ, коли на подібний сміх пробивало черниць з надмірним і тривалим стриманням авраамового лона.

varianty.net


Теги статьи: Правый сектор

Дата и время 04 марта 2015 г., 19:15     Просмотры Просмотров: 6973
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.067959