АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 1°C
Харьков: 0°C
Днепр: 0°C
Одесса: 5°C
Чернигов: 0°C
Сумы: 0°C
Львов: 8°C
Ужгород: 9°C
Луцк: 6°C
Ровно: 5°C

Люстрація суддів: приклад балканських країн та нещодавня спроба Словаччини

Люстрація суддів: приклад балканських країн та нещодавня спроба Словаччини
Люстрація суддів: приклад балканських країн та нещодавня спроба Словаччини
Говорячи про актуальну для українського сьогодення тематику люстрації судової влади, ми зазвичай згадуємо досвід Польщі, Чехії та Литви. Однак важливо згадати, що такі ж процеси не так давно відбулися у колишніх республіках Югославії – Боснії і Герцеговині та Сербії, що пережили затяжну громадянську війну. Крім того, минулого року до очищення судової влади несподівано вирішила звернутися й Словаччина, яка уже тривалий час є членом Євросоюзу. Що ж спонукало ці країни розпочати суддівську люстрацію, та якими виявилися її результати? Спробуємо знайти відповідь на ці запитання.
 
Боснійське перепризначення суддів
Успішніший процес очищення судової влади відбувся у Боснії і Герцеговині, де з використанням досвіду Східної Німеччини у 2002 – 2004 роках було проведено процедуру перепризначення суддів. Оскільки Конституція держави гарантує суддям довічне перебування на посаді, задля реалізації процесу перепризначення Парламент ухвалив зміни до Основного Закону, відповідно до яких з метою реструктуризації судової системи тимчасово на час перехідного періоду було обмежено принцип незмінності суддів.

З метою забезпечення об’єктивності, неупередженості та публічності процедури перепризначення суддів було утворено Незалежну суддівську комісію, до складу якої увійшли представники місцевої влади, міжнародні експерти, а також міжнародні судді Конституційного Суду Боснії і Герцеговини – члени спеціальної палати, що розглядає воєнні злочини і злочини проти людяності. Крім цього, з огляду на конфедеративний устрій Боснії і Герцеговини, при Незалежній суддівській комісії було утворено три тимчасові Вищі суддівсько-прокурорські ради для кожного з суб’єктів конфедерації. Після завершення формування зазначених органів влада офіційно оголосила про вакантність усіх без винятку суддівських посад, запросивши до участі у відкритому конкурсі усіх бажаючих осіб, які відповідали кваліфікаційним вимогам для зайняття посади судді.
Охочим стати суддею слід було подати до Вищої суддівсько-прокурорської ради комплексний пакет документів, що включав копії дипломів, посвідчень і письмовий зразок юридичного тексту, який давав би можливість оцінити навики кандидата, необхідні для написання судових рішень. Також кандидатам потрібно було надати інформацію про те, чи несли вони службу у військових або ж воєнізованих формуваннях, чи обіймали державні посади, та якою юридичною діяльністю займалися під час війни протягом 1991 – 1995 років.
Певною мірою на процес очищення судової влади у Боснії мали змогу вплинути й представники громадськості, яким було надано можливість подавати скарги щодо кандидатів на посаду судді. Однак переважна більшість скарг надходили щодо колишніх суддів від сторін, незадоволених судовим рішенням, і не містили жодних конкретних обґрунтованих доказів неналежної поведінки. Слід зазначити, що усі скарги переглядалися Офісом дисциплінарних переслідувань і в разі виявлення доказів неналежної поведінки долучалися до пакету документів щодо конкретного кандидата на посаду судді. Загалом, за результатами розгляду лише 15% отриманих скарг було визнано обґрунтованими.
Розгляд усіх документів на відповідність фундаментальним вимогам, зокрема щодо дотримання норм майнового законодавства (перевірка особистих активів кандидатів) і належності до політичних партій, здійснювала Незалежна суддівська комісія, яка виступала в ролі секретаріату Вищих суддівсько-прокурорських рад. Її члени проводили розслідування скарг і давали оцінку інформації щодо кожного кандидата. Крім цього імена усіх кандидатів були надіслані різним міжнародним організаціям з метою отримання коментарів і зауважень щодо цих осіб.
Після закінчення перевірки Незалежна суддівська комісія передала стандартний пакет документів рекомендаційним колегіям, що діяли у складі Вищих суддівсько-прокурорських рад. Колегії вирішували про подальше проведення співбесіди з кандидатами з метою з метою оцінки кваліфікаційних вимог. За результатами проведених співбесід було сформовано рейтинговий список кандидатів, кожен з яких мав право переглянути всі матеріали і подати свої коментарі та зауваження. Після цього колегії передавали свої рекомендації щодо призначення суддею Вищим суддівсько-прокурорським радам, які й приймали остаточне рішення про призначення особи суддею.
За результатами цього процесу близько 75 – 80% суддів було перепризначено, а інші – втратили свої посади. Судді, які не були перепризначені, протягом 15 днів з дня опублікування відповідного рішення мали право подати письмове клопотання про його перегляд . Водночас, з огляду на суттєву обмеженість підстав для перегляду усі клопотання було відхилено.
Цікавим є той факт, що хоча строк повноважень суддів, яких не було перепризначено, припинявся, вони продовжували отримувати заробітну плату і всі додаткові виплати протягом наступних 6 місяців. Крім цього, втрата посади особою у результаті цього процесу не стала перешкодою для можливого призначення на вакантну посаду судді у майбутньому. Після закінчення в країні процесу перепризначення суддів тимчасові вищі суддівсько-прокурорські ради були ліквідовані.

Недоліки сербської люстрації 
Менш вдалий люстраційний досвід має Республіка Сербія, де новий порядок призначення суддів було запроваджено змінами до Конституції у 2006 році. Відповідно до зазначених змін повноваженнями з обрання суддів було наділено сербський парламент – Національну Асамблею, яка мала реалізовувати його за поданням Вищої суддівської ради. Варто зазначити, що це положення зазнало критики з боку Венеційської комісії ще на стадії законопроекту (див. коментар до ст. 127 Висновку Венеціанської комісії). Європейські експерти наголосили на тому, що участь Парламенту у призначенні суддів несе ризик політизації цього процесу і закликали до відведення основної ролі у цьому процесі об’єктивному органу – Вищій суддівській раді. Однак, не зважаючи на критичний висновок, закон все ж було прийнято, а у новому висновку (вже на прийнятий закон) Венеційська комісія вдруге вказала на ризики політизації процесу призначення суддів (див. коментар до ст. 147 (п. 65) висновку Венеційської комісії).
Ще більш негативної оцінки як з боку європейських експертів, так і від суддівської спільноти зазнало положення про застосування нових правил не лише до нових кандидатів на суддівські посади, а й до діючих суддів. Сербська влада планувала загальне переобрання усього суддівського корпусу. Відтак, судді, які б пройшли процес відбору, мали бути перепризначені, а інші – звільнені. Такий процес очевидно порушував основоположний конституційний принцип незалежності суддів – незмінність на посаді. З цього приводу Асоціація суддів Сербії виступила із жорсткою критикою, назвавши запропоновану процедуру політично вмотивованою і такою, що суперечить Конституції. Це стало приводом для звернення у 2007 році президента Асоціації суддів до Консультативної ради європейських суддів з проханням ухвалити висновок щодо нового механізму призначення суддів у Сербії. У відповідь Консультативна рада виступила із заявою, в якій погодилася з Венеційською комісією про те, що потреба у перепризначенні усіх суддів є неочевидною, і наголосила на необхідності додержання принципу незмінності суддів, який є фундаментальною основою суддівської незалежності.
Однак, не зважаючи на це через півроку влада все ж запустила процедуру перепризначення суддів. Вона запам’яталася своєю непрозорістю та непублічністю. Відомо, що на 2483 вакансій надійшло понад 5000 заяв від кандидатів на посаду судді. Через те, що критерії та стандарти для проведення перевірки не були чітко сформульовані, не обійшлося без зловживань. Суддів, яких не перепризначили, а таких виявилося чимало, навіть не повідомили про причини їх звільнення і не надали можливості оскаржити відповідні рішення, які приймалися здебільшого на основі даних спецслужб.
Цей процес також жорстко засудила Європейська комісія, підкресливши що критерії перепризначення не відповідали рекомендаціям Венеційської комісії і залишали місце для політичного впливу. Моніторингова місія підтвердила, що процедура мала істотні недоліки, що стосувалися складу і незалежності Вищої суддівської ради, незастосування об’єктивних критеріїв і непрозорості процесу в цілому.
Уся ця критика стала підставою для подання декількома звільненими суддями скарг до Конституційного Суду Сербії, який у 2010 році своїми рішеннями визнав, що процес не відповідав загальноприйнятим нормам і порушував право на справедливий суд. З огляду на це, Конституційний Суд наказав Вищій суддівській раді переглянути рішення щодо конкретних суддів, скарги яких були предметом його розгляду. Однак це не вирішило проблеми, бо більшість рішень не були скасовані в результаті перегляду, адже сам перегляд здійснювався тією ж суддівською радою, що й ухвалювала попереднє рішення. Таким чином, було порушено не лише право на справедливий суд, але й принцип суддівської безсторонності.
На цій підставі до Конституційного Суду звернулася вже значно більша кількість суддів. Врешті, у липні 2012 року Конституційний Суд ухвалив рішення про скасування усіх рішень Вищої суддівської ради, як таких, що порушували право на справедливий суд і принцип неупередженості у зв’язку зі складом Вищої суддівської ради на час ухвалення і перегляду рішень. Суд зобов’язав Вищу суддівську раду поновити на посаді всіх суддів, які подали скарги. Тобто це рішення стосувалося лише тих суддів, які оскаржили звільнення у Конституційному Суді, а відтак, воно суттєво не вплинуло на ситуацію. На думку Консультативної ради європейських суддів, наразі, єдиним виходом із цієї проблеми є внесення змін до законодавства.

Словацькі ініціативи
Минулого року за підвищення довіри до судової влади через люстраційний процес взялася влада Словаччини – держави, яка давно звільнилася від комуністичного минулого і будучи повноправним членом європейського співтовариства, здавалося б не має проблем із доброчесністю та справедливістю правосуддя. 4 червня 2014 року Парламент Словацької Республіки ухвалив Конституційний акт, яким було внесено зміни до Основного Закону, що передбачають проведення радикальної чистки усіх словацьких судів (ст. 154d Конституції Словацької Республіки). Тож усі судді, які обіймають посади безстроково, мають пройти перевірку на надійність і безпечність з метою вирішення питання про те, чи відповідають вони критерію суддівської компетенції і чи можуть належним чином виконувати обов’язки судді. Передбачається, що перевірка буде засновуватися на інформації щодо суддів, зібраній поліцією і службою безпеки.
Ухвалений Конституційний акт одразу отримав негативну оцінку від європейських експертів. Так, 16 червня Консультативна рада європейських суддів надала свій коментар щодо окремих положень Конституційного акту про внесення змін і доповнень до Конституції Словацької Республіки. У п. 2 коментарю зазначається, що згадана норма є люстраційною, а проведення люстраційних процесів задля відновлення суспільної довіри шляхом звільнення осіб з серйозним браком доброчесності можуть застосовуватися після зміни у державній системі і переходу від тоталітарного режиму до демократичної держави.
Консультативна рада наголосила, що падіння комуністичного режиму, який діяв у Чехо-Словаччині відбулося багато років тому, і Словаччина вже тривалий час є членом Ради Європи та протягом останніх кількох років – членом Євросоюзу. Тому, з огляду на те, що останнім часом у державі не відбулося переходу від тоталітарної до демократичної системи, немає й місця процесу люстрації або перевірки. Судді, які неналежним чином виконують свої обов’язки або зловживають своєю посадою, мають бути притягнуті до відповідальності у межах існуючої системи кримінального права або дисциплінарних процедур.
Посилаючись на висновок ПАРЄ 1096(1996) «Про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем», Консультативна рада також зазначила, що Асамблея рекомендує, щоб кримінальні акти, які вчинені такими особами, розслідувалися і каралися відповідно до загальних норм кримінального права. А будь-які люстраційні процеси мають відповідати стандартам, що притаманні демократичній державі, яка керується принципом верховенства права.
Критичні зауваження на намір Словаччини люструвати судову владу надійшли також від Європейської асоціації суддів, яка наголосила на тому, що у разі ініціювання перевірки без належних на це підстав перебуває під загрозою і піддається сумніву важливий елемент суддівської незалежності - строк повноважень суддів. Асоціація вказала також на те, що люстрація всіх суддів не відповідає міжнародним стандартам, тому такі засоби є неприйнятними, крім деяких виняткових випадків (таких, як перехід від тоталітарного режиму до демократичної системи). З огляду на це, проведення очищення судової влади у Словаччині вочевидь може не відбутися.

Вважаємо, що ці три приклади люстрації суддів можуть бути дуже корисними для України: негативний досвід убереже від помилок, позитивний – укаже правильний шлях.

http://pravo.org.ua/


Теги статьи: ЛюстраціяЛюстрация

Дата и время 05 марта 2015 г., 09:14     Просмотры Просмотров: 4430
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.068202