АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 0°C
Харьков: 0°C
Днепр: 0°C
Одесса: 0°C
Чернигов: 0°C
Сумы: 0°C
Львов: 0°C
Ужгород: 2°C
Луцк: -1°C
Ровно: -1°C

Армія вже не гола, не боса, і дідівщини тут нема – миколаївський десантник

Армія вже не гола, не боса, і дідівщини тут нема – миколаївський десантник
Армія вже не гола, не боса, і дідівщини тут нема – миколаївський десантник
Син священика, він віддав власний дім багатодітній сім’ї переселенців із Донеччини, залишив свій соціально орієнтований бізнес, родину, трьох маленьких дітей і пішов у військо.
 
Вже 8 місяців 34-річний керівник єдиного в Миколаївській області підприємства інвалідів «Літопис» служить артилеристом у батальйоні «Фенікс» 79-ї окремої аеромобільної бригади.
Через свою сторінку у Фейсбуці він звернувся до військовозобов’язаних 4-ї хвилі мобілізації і на власному прикладі детально розповів про службу в армії, про побут на передовій, а також спростував певні «страшилки», які гуляють серед потенційних призовників.
Сьогодні Ілля Шполянський – співрозмовник кореспондента Укрінформу.
 
– Ви один із небагатьох учасників бойових дій, який із власної ініціативи звернувся до тих, хто нині готується до мобілізації, і розповів їм про справжні армійські будні. Це дуже важливо.
– Так, я через Фейсбук звернувся до чоловіків, які зараз можуть бути мобілізовані, і намагався їм із власного досвіду розповісти, що насправді в армії не так страшно, як дехто намагається це подати. До мобілізації мене також турбували ці питання. Але армія міняється в кращий бік. Попри це, телебачення та Інтернет нав’язують помилкове переконання, що армія гола і боса, мовляв, усе необхідне потрібно купувати за свої гроші.
 
Дійсно, така ситуація була ще рік тому. Зараз постачання армії суттєво покращилося, хоча воно і далеке від досконалості. З іншого боку, волонтерська допомога настільки масова, що я не знаю бійців як у наших підрозділах, так і в інших, які б чогось гостро потребували. Вже всім видають каски і бронежилети (досить пристойної якості), форму, нормальне взуття. За всю зимову кампанію я не зустрічав жодного випадку обмороження, хоча і провели ми її в бліндажах на передовій. З харчуванням теж проблем немає, армійський раціон хоч і не вельми різноманітний, але ситний. Хліб, консерви, картопля є завжди. Сухого пайка є з запасом. У декого з нас він залишився ще з листопада – коли його видали. Просто не було потреби у ньому. Знову ж таки, волонтерська допомога, яка дуже пристойно доповнює наші раціони. Більше того, часто ми маємо можливість ділитися їжею з місцевими жителями, які справді голодують.
– Ще одна нинішня «страшилка», що на передову відправляють без належної підготовки.
– Перед відходом до армії (до речі, до цього я не служив і не мав до війська жодного стосунку) багато знайомих мене цим лякали. У нашому випадку все було зовсім не так. Місяць ми були на бригадному полігоні, вивчали загальновійськові дисципліни, місяць на артилерійському, осягаючи безпосередньо роботу на гаубицях, і місяць несли бойове чергування поза зоною АТО. За цей час боєць отримує достатньо практичних і теоретичних знань для участі в бойових діях. Крім того, місяця-двох цілком вистачає для психологічної адаптації в колективі.
– А скільки вам платять?
– Часто воєнкоми не можуть нормально пояснити мобілізованим умови грошового забезпечення в армії. Скажімо, на сьогодні в аеромобільних військах (в інших родах військ - схожа ситуація – трохи більше або менше), рядовий боєць отримує приблизно 3400 грн окладу і таку ж надбавку за участь в АТО. Тобто в сумі - 6800 грн. Зарплата перераховується на картку, яку можна залишити рідним, і це дуже зручно. Крім того, всі, хто проходив службу в АТО, з часом отримують статус учасника бойових дій, що надалі передбачає певні пільги та можливості.
– Зараз мусується думка, що далеко не всі учасники АТО отримують відповідний статус, що процедура дуже затягнута.
– Так, вся ця процедура довготривала. Можливо, її можна було б і скоротити. Але я не думаю, що комусь навмисне не дають цей статус. Просто треба все досконало перевірити. Я вважаю, що рано чи пізно все нормалізується, і всі, хто цього заслуговує, отримають їм належне, не треба панікувати.
 
 
– Багатьох цікавить питання дідівщини. Старші люди добре пам’ятають службу ще в радянській армії, де молодих солдатів били, калічили. Як зараз у діючій армії?
– Можу запевнити однозначно: в армії, яка складається з мобілізованих або контрактників, немає дідівщини і нестатутних відносин. Ми всі тут, що називається, ходимо під Богом. Усі розуміють, що кожної хвилини когось може поранити і навіть убити. Тому ні про яку дідівщину не йдеться апріорі. Дружини та мами можуть бути спокійні у цьому питанні.
Є інша проблема. Дійсно, деякі бійці психологічно ламаються, але це пов’язано, як правило, лише з особистою слабкістю або шкідливими звичками (в основному, вживанням алкоголю). Але колектив переважно підтримує товаришів, і в армійських підрозділах дійсно є атмосфера братства та взаємодопомоги.
– Часто доводиться чути, що командування некомпетентне, і на фронті воюють «м’ясом». Це справді так?
– Ні, я не можу так сказати. Не виключаю, що і таке буває на окремих ділянках бойових дій. Однак там, де я служу, бачу досить високий рівень взаємодії між різними родами військ і підрозділів. Добре налагоджений зв’язок, реакція на мінливу бойову обстановку завжди була дуже швидкою. Дійсно, вчаться не тільки солдати, але й генерали. Окремо хочу зазначити про практично ідеально налагоджену систему забезпечення пальним та боєприпасами.
– Зараз триває четверта хвиля мобілізації, і Миколаїв, на жаль, не демонструє у цьому плані хороших показників. Чоловіки не хочуть іти в армію. З чим це, на вашу думку, пов’язано: замало патріотизму чи недосконала система призову?
– Це комплекс факторів. Насамперед, на мою думку, це пасивна позиція військкомів. Багато хто з потенційних солдатів просто не має достовірної інформації про службу в армії. Дехто відверто боїться, хтось не розуміє, що він тут робитиме. Потрібно проводити широку роз’яснювальну кампанію. Кожен, хто потенційно може бути мобілізованим, має знати, в яких умовах він служитиме, чим буде забезпечений, яка зарплата, пільги, соцпакет і таке інше. Разом із повісткою людині мають надавати повну достовірну інформацію про всі плюси і мінуси. Тоді чоловік робитиме усвідомлений вибір, знатиме, на що йде. Ті, хто категорично не хоче і боїться, тут не потрібні. Від них більше проблем, ніж користі.
Люди мають іти в армію усвідомлено. І неважливо, чи ти доброволець, чи прийшов за повісткою. Головне – розуміти своє призначення. У нашому батальйоні «Фенікс» значна частина добровольців, але є й ті, хто був призваний за мобілізацією. Всі служать добре. Після останньої відпустки весь батальйон повернувся в частину - на 100%.
– Ви покинули в цивільному житті власний налагоджений бізнес, громадську діяльність, родину з трьома маленькими дітками і пішли на війну. Що вас до цього спонукало?
– Так, у мене був соціально орієнтований бізнес, я займався волонтерством. Віддав свій будинок сім’ї переселенців з Дзержинська Донецької області ще влітку минулого року. У них 11 дітей, у тому числі 2 прийомних. Вони живуть там досі.
Піти в армію мене спонукала низка факторів. Я певний час розмірковував, як треба вчинити – піти зі зброєю захищати Батьківщину чи у Миколаєві, на своєму місці, робити щось для людей, для переселенців і для тієї ж армії. Вибрав перше. Подумав, що там я знадоблюсь більше.
– Як зараз ваше підприємство, не зупинилося?
– Там залишився мій заступник. Звичайно, всі соціальні проекти ми призупинили, бо я сам ними опікувався, але підприємство працює, людей не скоротили, зарплату платять, навіть придбали нове обладнання. Усе нормально. Зараз там працює 27 людей, з яких 22 - інваліди.
– Як ваша родина поставилася до того, що ви, маючи трьох маленьких дітей, пішли в армію?
– Скажу відверто, спочатку дружина не сприйняла сам факт мого рішення. Але вже через кілька тижнів усе зрозуміла, і нині вся родина мене дуже підтримує.
– У наш побут вже увійшов такий термін як «бойовий стрес». Як ви долаєте його там, на передовій?
– По-різному, хто як. Хтось вживає алкоголь, коли немає бойових дій, хтось знаходить якесь заняття. Я, наприклад, читаю книжки.
– Електронні?
– Так, скачую з Інтернету. Це допомагає.
– А допомога психологів вам потрібна? Вони у вас взагалі є?
– Хороші психологи тут потрібні, але це мають бути висококваліфіковані спеціалісти. Наразі я таких у нас не бачив. Можливо, вони є десь в інших підрозділах. Але їх явно бракує.
– Який настрій на передовій нині у вас і ваших побратимів? Зараз багато говориться про новий можливий наступ ворога...
– Думаю, що ЗМІ трохи нагнітають ситуацію. Тут люди спокійніші, ніж там, у тилу. У нас все нормально – спокійно, без нервів ми робимо свою роботу. Треба в наступ – підемо, скажуть тримати оборону – будемо тримати. Ми до всього готові.
– Дякую. Ми чекаємо вас вдома живими-здоровими!
 
 
Джерело:http://www.ukrinform.ua

Теги статьи: АТОАрмия

Дата и время 29 марта 2015 г., 10:58     Просмотры Просмотров: 5340
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Один боєць ВСУ загинув за добу на Донбасі
"В Україні треба чимось жертвувати. У моєму випадку – це молодість та особисте життя", – учасниця АТО
Загадочная трагедия в зоне АТО: найдены тела троих бойцов

Договоренности Медведчука и Путина: найден важный формат обмена пленных
За прошедшие сутки один украинский воин получил боевую травму. Враг осуществил 26 прицельных обстрелов позиций ВСУ, - штаб
АТО могла закончиться в сентябре 2014-го – Гелетей

Наблюдали за террористами: военные США тайно съездили на Донбасс
Наемники РФ обстреляли жилые дома в Водяном из 152-мм артиллерии, - СЦКК
Появились ужасающие фото прифронтового Зайцево

Прошел ад Иловайска и Дебальцево: в сети рассказали про погибшего на Донбассе бойца АТО
Сутки в АТО: оккупанты 30 раз нарушили перемирие, ранены 4 украинских воина, - штаб
В Макеевке пьяный боевик устроил серьезное ДТП

Комментарии:

comments powered by Disqus
21 ноября 2017 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.10404