АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: -1°C
Харьков: -2°C
Днепр: -1°C
Одесса: 0°C
Чернигов: -3°C
Сумы: -3°C
Львов: 2°C
Ужгород: 6°C
Луцк: 1°C
Ровно: 0°C

Герой вже без руки вибирався з підбитого БТР, замерзав, їв сніг, конав від ран, пережив полон та втратив ноги

Герой вже без руки вибирався з підбитого БТР, замерзав, їв сніг, конав від ран, пережив полон та втратив ноги
Герой вже без руки вибирався з підбитого БТР, замерзав, їв сніг, конав від ран, пережив полон та втратив ноги

23-річний ветеран третього окремого полку спецназу з Кіровограду пережив таке, що мало кому вдавалося.

Роковим для вже досвідченого “кіборга” став в перший день останнього перемир’я під Дебальцевим. Стікаючи кров’ю, замерзаючи та потерпаючи від жаги та голоду він протримався четверо діб, сподіваючися дочекатися своїх.

Вадим навчався в Київському будівельному технікумі. Одного дня хлопець отримав повістку й наполіг, щоб його оформили у частину, яка була недалеко від дому. Але це лише початок історії, котру дізналися Патріоти України. – У той час армія розвалювалася й було багато проблем, але мені дуже пощастило, – згадує Вадим, – я служив з чудовими хлопцями, які так само як і я, вирішили після закінчення першого контракту підписати наступний.

Я дуже любив стрибки з парашутом, навчання й для мене зовсім не пусті слова: “Є така професія, як Батьківщину захищати”. Коли майбутньому спецназівцю було лише 5 років, мати – Наталя Вікторівна розлучилася з чоловіком. З тих пір хлопчик став у родині єдиним чоловіком, захисником мами. Мати Героя – звичайна вчителька, а батько-  звичайний механік. Пізніше мати вийшла заміж вдруге й у Вадима з’явився вітчим, який служив в міліції. З вересня минулого року бійця відправили захищати донецьке летовище. У той час тих, хто там воював ще не називали “кіборгами”.

Саме там Вадим отримав своє перше поранення. Куля ввійшла в груди з лівого боку, трохи нижче ключиці. В Дніпропетровському шпиталі зашили рану й зупинили запальний процес. Вже “кіборгом” через півтора місяці знову повернувся в свій підрозділ, а в лютому його разом з іншими бійцями відправили захищати від російських загарбників Дебальцеве. – 16 лютого під час останнього перемир’я, наш БТР вів колону з Дебальцево у Артемівськ, – згадує боєць, – при виїзді з міста нас почали обстрілювати. Думаю, що вистрілили скоріше за все з ручного гранотомету. Один з снарядів залетів усередину, мені відразу відірвало руку. Броньована машина проїхала ще трохи, а потім зупинилася.

Ми з хлопцями вибралися з неї. Далі, я майже не пам’ятаю, що було навколо, проте у той час, я дуже добре розумів, що треба добігти до придорожньої посадки. Мені – це вдалося, я впав десь в кущах, там і пролежав кілька днів. – Розповідає Вадим. – В ті ночі і дні був мороз, так, я був взутий в берці, – теплі черевики, але я лежав на землі, не рухаючись.  Ще, коли був в машині, хотів ввести обезболююче та шприц випав з руки. Коли вже прийшов до тями в кущах, дістав джгут, але через те, що був в бронежелеті не зміг дотягнутися до плеча, щоб його затягнути. Далі, все було немов в тумані.

Іноді Вадим приходив до тями. Чув якісь постріли. Пізніше боєць дізнався, що це розстрілювали їхні війська, які 18 лютого виходили з Дебальцевого. В Героя не було сил покликати когось на поміч. Проте усе одно до останнього сподівався, що його знайдуть живим. В ці дні Вадим жував сніг замість води, адже йому дуже хотілося пити. 19 лютого бійця знайшли патрульні “ЛНР”. Вони відразу ввели обезболююче, дали напитися води й відвезли у Луганську лікарню.

У той час на телефон матері Вадима почали надходити дзвінки. – Спочатку подзвонила якась жінка, – розповідає Наталя Вікторівна. – Казала про те, щоб я думала, як буду сина викупати. – Потім лікар швидкої. Трохи пізніше з телефону медсестри подзвонив Вадим. Він сказав лише два слова: “Мама, я живий”. Далі трубку взяла медсестра й пояснила, якщо я не заберу Вадима якомога скоріше, то за ним прийдуть бійці “ЛНР”. Я дуже злякалася, подзвонила до воїнської частини сина.

Перемовини про звільнення важкопораненого бійця вели представники Союзу ветеранів Афганістану Луганської області і згодом пораненого передали через представників ОБСЄ. Наталі Вікторівні дуже важко було змиритися з тим, що сталося, але слова сина: – Давай вчитися далі жити з тим, що є, – висушили її сльози й додали сил та мужності аби спробувати витримати й хоч якось змиритися з тим страшним лихом, яке пережив її син.

Вадим дуже просив прапор підрозділу спеціального призначення та  в реанімації його не дозволили повісити. Тому мати Героя привезла сину маленький, на якому розписалися друзі бійця. – На жаль, у Вадима постраждали не лише ступні, але й голені, – каже Наталя Ісаєнко, завідувачка гнійно-септичною реанімацією столичного центру термічних травм та пластичної хірургії київської клінічної лікарні №2, – є відмерші частини шкіри.

Та ми не здаємося й б’ємося за кожен сантиметр постраждалих тканин. Але некроз дуже глибоко уразив ступні й те лікування, яке ми проводили не дало ефекту. Мені дуже боляче говорити, що цьому молодому бійцю, який залишився без руки, ми ампутували ще й обидві ступні. Патріоти України звертаються до усіх українців, які можуть хоч якось допомогти Вадиму: “Родина Героя вже почала збір коштів на придбання трьох протезів для Вадима. Будь-ласка, не залишайтеся байдужими.”


Номер картки Приват Банку 5168 7420 2080 3460.

Одержувач Вадим Довгорукий. Зв’язатися з мамою Героя можна за телефоном (066) – 825 – 44 – 26.

Автор: Інна Орлова


patrioty.org.ua


Теги статьи: Герои АТО

Дата и время 06 июня 2015 г., 20:51     Просмотры Просмотров: 2445
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Максим Музыка: "Нельзя говорить фронтовику: "Тебе ничего не надо делать. Только лежи, плачь и жалуйся на жизнь"
В Киеве отменили траур по бойцам АТО, чтобы не портить настроение
"Здесь тебе не курорт": воина АТО оскорблениями довели до самоубийства

"Плечом к плечу с мужчинами": юная Героиня АТО поделилась с украинцами своей историей войны
В зоне АТО погиб 19-летний боец
Мемориальную доску Герою Украины Андрею Кизило открыли в Умани

Дмитрий Ярош: в украинской армии рулят “совковые подходы”
Появились фото бойца АТО, чью загадочную гибель скрывают
В АТО погиб боец 72-й бригады Виктор Мельник

Когда терял сознание, думал о тех, кто ждет дома: Впечатляющая история борьбы за жизнь бойца АТО
Российский офицер посмертно получил Народного героя Украины
В Запорожской области простились с погибшим в зоне АТО бойцом "Правого сектора"

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.066631