АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 4°C
Харьков: 4°C
Днепр: 4°C
Одесса: 6°C
Чернигов: 3°C
Сумы: 2°C
Львов: 2°C
Ужгород: 5°C
Луцк: 3°C
Ровно: 3°C

Кожен, опинившись при владі, починає працювати над власною політичною кар’єрою, а не над змінами в країні…

Кожен, опинившись при владі, починає працювати над власною політичною кар’єрою, а не над змінами в країні…
Кожен, опинившись при владі, починає працювати над власною політичною кар’єрою, а не над змінами в країні…

Наша співрозмовниця – експерт Реанімаційного Пакету Реформ Світлана Вовк, і говоримо ми з нею про реформування освітянської сфери в країні. Чому реформи відбуваються на папері, а не на ділі та що потрібно для того, аби корупція, хабарництво та безліч інших корупційних проявів зникло з наших закладів освіти – від шкіл до вишів.

У міністра – дуже декларативна позиція. А пора переходити від декларацій до дії

- Про реформи, які мають впроваджуватися в країні, у тому числі – і в сфері української освіти – не говорить лише ледачий. Втім, говорити завжди легше, ніж здійснювати… Як людина, яка бореться із корупцією в вишах – скажіть, будь ласка, яка проблема, на ваш погляд, сьогодні номер один?

- Приміром, так звані «мертві душі». Це коли на кафедрі працюють (вірніше, числяться) викладачі, які, насправді, є віртуальними. Але їхня зарплата – цілком реальна… Тобто, говорячи юридичною мовою, отримується додатковий дохід, який привласнюється певними людьми… Можу сказати, що в школах, і в вишах таких «мертвих душ» — сотні… Справа в тому, що, відповідно до норм акредитації вишів, на кожній кафедрі має працювати певна кількість кандидатів та докторів наук. Тому в штат «дописуються» особи, які не працюють на даній кафедрі, перебуваючи на роботі у інших вишів. Проблема в тому, що у нас немає єдиного реєстру викладачів із науковими ступенями, в якому було би чітко вказано, в якому виші – згідно із записом у трудовій книжці – працює людина. Це дозволяє деяким викладачам числитися в десятках вишів. І отримувати зарплату (вірніше, якусь її частину, решту ділить між собою керівництво даного закладу). У багатьох викладачів — по декілька трудових книжок. Але справа там не тільки в грошах. Такі «віртуальні» професори контролюють процес отримання наукових ступенів і звань. Наприклад, якийсь провінційний виш запрошує до себе столичного професора. Звісно, він там не працює, лише числиться. Для чого? Тому що він є членом спеціалізованої ради, де захищаються люди із цього ж провінційного вишу.

- Це вже схоже на мафію…

- Абсолютно вірно. Хоча є ще й вищий рівень корупції. Він пов’язаний з діяльністю вищого менеджменту вишів і органів управління освітою. І це пов’язано із політичними питаннями. Приміром – я народний депутат… Я звертаюсь до ректора якогось вишу і кажу – я би хотіла отримати у вас науковий ступінь. Звичайно, будь-який ректор , у якого є спеціалізована вчена рада, відразу ж погодиться, бо це означатиме його особистий доступ до політика, зрощення з владою. Саме таким чином Янукович став свого часу «професором». Свого часу VoxUkraine (портал, котрий займається науковим аналізом, зокрема, публікує дослідження провідних українських науковців – МИР) провели дослідження, в яких вишах «захищалися» Клюєв, Арбузов і вся ця компанія. І на основі цих досліджень був створений відповідний рейтинг вишів та вчених рад, де захистилося найбільше чиновників високого рангу… Давайте вже будемо чесними. Як можна суміщати політичну діяльність із науковою? Процеси наукових досліджень, публікацій своїх наукових розробок потребують напруженої, практично цілодобової роботи. Чи буде займатися цим політик? Відповідь очевидна. Тому він звертається до певних людей, які надають йому відповідні послуги, тобто, виконують за нього всю наукову роботу. А потім вже – на відповідних вчених радах він гарантовано отримує науковий ступінь.

Для того, аби покінчити із корупцією в освіті, необхідно, серед усього іншого, заборонити захищати дисертації людям, які займають державні посади

- Ви знаєте, як унеможливити процеси отримання фейкових наукових звань?

- Ми розробили цілий пакет рекомендацій. Головна теза, яку ми будемо просувати аж до законодавчого рівня — для того, аби покінчити із корупцією в освіті, необхідно, серед усього іншого, заборонити захищати дисертації людям, які займають державні посади. Хоча є ще один корупційний момент — з нагородження «за особливі заслуги». Зовсім нещодавно Президент України видав указ, яким відзначив високими державними нагородами кілька десятків людей, котрі працюють в освітній сфері . Серед них – кілька людей з Тернопільських вишів. І в цьому Указі чітко видно — хто чиї інтереси лобіював. У нас є заммістр з Тернополя, а прізвище одного із нагороджених — теж із Тернополя – співпадає із його прізвищем. Хоча серед нагороджених не один тернополянин. Є ще в списку нагороджених і Андрій Крисоватий — ректор Тернопільського національного економічного університету. І ще кілька людей з Тернопільщини…

Квіт обрав тактику невтручання. Всі скарги, в яких говориться про корпцію та зловживання у вишах, міністр переадресовує на своїх заступників

- Тобто, «кумівство» як процвітало, так і процвітає?

- На жаль… Міністр обрав роль такого собі арбітра і стоїть над процесом. А роль «реформатора» в міністерстві відведена Інні Совсун. Свого часу вона очолювала CEDOS – аналітичний центр, який проводив, у тому числі, й різноманітні експертизи в сфері освіти. От її напрацювання й використовує Сергій Квіт. Але, повторю, Квіт обрав тактику невтручання. Всі скарги, в яких говориться про корпцію та зловживання у вишах, міністр переадресовує на своїх заступників – на ту ж Совсун, того ж Гевка, Полянського. Нещодавно у Квіта з’явився ще один заступник, який контролює фінансову сферу в освіті. Тобто, у міністра – дуже декларативна позиція. А пора переходити від декларацій до дії.

Інна Совсун

Невизначеність міністерства унеможливлює реальні реформи

- А в чому, на Ваш погляд, міністр обрав саме таку лінію поведінки?

- Він не хоче, аби усі ці «розборки», усі ці війни і так звана боротьба із корупцією вплинули на його майбутнє… Квіт дуже хоче мати політичне майбутнє. І він чудово розуміє, що його політичне довголіття буде збережено лише в одному випадку – якщо він не буде встрявати в бій… Зрештою, завжди можна прибрати когось із своїх заступників, зваливши на нього всю вину за провал у тій чи іншій сфері діяльності міністерства. А самому лишитися чистим.

Розумієте, сьогоднішня корупційна система — це цілий велетенський механізм, і з нього треба не один гвинтик висмикнути, а повністю його розібрати і потім зібрати заново. Інакше ніяких реформ не буде…

- За таким принципом Квіт і підбирає собі заступників?

- Очевидно. Приміром, Андрій Гевко — це фігура, перед якою поставлені дуже конкретні задачі. Він є таким собі комунікатором між політичним середовищем – парламентом, урядом – і Міністерством. Він вирішує усілякі «потреби» нардепів та інших високих чиновників, котрі пов’язані зі сферою впливу Міносвіти – приміром навчання в аспірантурі чи докторантурі, присвоєння наукових ступенів та звань тощо… Я, наприклад, була свідком розмови Гевко із ректором Національного педагогічного університету імені Драгоманова — Віктором Петровичем Андрущенко. Замміністра питав, на якій стадії розгляд дисертації одного високопоставленого чиновника… Розумієте, сьогоднішня корупційна система — це цілий велетенський механізм, і з нього треба не один гвинтик висмикнути, а повністю його розібрати і потім зібрати заново. Інакше ніяких реформ не буде…

Андрій Гевко

- І Андрущенко «взяв під козирок»?

- Звісно… Свого часу Ліля Гриневич (голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти – МИР) покликала Віктора Андрущенка у якості експерта в одну із своїх робочих груп по реформуванню фінансових механізмів в освітянській галузі. Я написала до неї листа, в якому запитала: як ви можете залучати до реформування галузі людину, якщо в університеті, який він очолює, процвітає корупція. Гриневич не відповіла на мого листа…

Віктор Андрущенко

Якби Міністерство справді хотіло позбавитися «токсичних» для освіти людей — воно б це давно зробило. Усі інструменти для цього в них є.

- У вас є докази корупції в цьому виші?

- Звісно, я сама свого часу викладала в ньому. І була вимушена написати заяву на ім’я ректора про зловживання на моїй кафедрі новацій та інформаційної діяльності в освіті – у нас була та сама, банальна ситуація з «мертвими душами». Спочатку ректор визнав порушення – адже люди, які числилися на нашій кафедрі, взагалі на той час перебували за кордоном і просто фізично не могли викладати в нас… Тобто, підтвердити факт «мертвих душ» було дуже просто! Зрештою, тих людей відрахували, однак згодом справу було спущено на гальмах. По-суті, ситуація в університеті не змінилася і до сьогодні… Хоча, повторю, всі факти зловживань і корупції я переслала, у тому числі, і в парламентський комітет з питань науки і освіти…

- І Гриневич, будучи свідомою стосовно того, що не все чисто у цьому виші, знаючи про корупційні прояви у ньому, запрошує його ректора експертом у робочу групу з проведення реформ?

- Саме так. Розумієте, коло людей, які мають право приймати ключові рішення в освіті – надзвичайно вузьке. Це Квіт, це Гриневич, це Василь Кремень — президент Національної академії педагогічних наук України.

Лілія Гриневич

Простіше «боротися» із якимось провінційним дріб’язком, із карликовими філіями, аніж зачіпати велетенських корупційних монстрів

- А чия креатура Кремень?

- Кремень – самостійний політичний гравець, «батько» Табачника, свого часу саме він допомагав Кучмі вибудувати ту корупційну систему, яка існує в нашій освіті і до сьогодні. А люди, яку вибудовували свого часу усі нині діючі корупційні схеми – як вони можуть ламати ті ж схеми власними рукам?

Я про це стверджую на своєму власному прикладі – так, «мертвих душ» із моєї кафедри звільнили. Однак незаконно отриманого вченого ступеня одну із цих «душ» не позбавили! Тобто, вона хоч завтра може влаштуватися в якомусь іншому виші і отримати за свій «липовий» ступінь гроші.

Нещодавно міністерство озвучило список вишів, у яких планує здійснити перевірку – у списку близько дев’яносто закладів – але університету Драгоманова у ньому нема взагалі. Простіше «боротися» із якимось провінційним дріб’язком, із карликовими філіями, аніж зачіпати велетенських корупційних монстрів. Якби Міністерство справді хотіло позбавитися «токсичних» для освіти людей — воно б це давно зробило. Усі інструменти для цього в них є. Однак із ректором Андрущенком Міністерство досягнуто певних домовленостей. А посередником у переговорах із досягнення цих домовленостей виступав замміністра Гевко.

Я, зрештою, зрозуміла, що означає поняття «реформи» для Квіта і його команди. Вони ставляться до ситуації як до історичного еволюційного процесу, вони розробляють якісь загальні законодавчі норми, і абсолютно не приймають до уваги суб’єктивний чинник, який є найсуттєвішим. Конкретне майбутнє залежить від конкретних людей. Приберіть «токсичних» людей із освіти — і почнуться реформи.

Василь Кремень

- Чому ж цього не відбувається? Чому не прибирають, як Ви кажете, «токсичних», тобто – корупціонерів?

- Тому що зміни невигідні найвпливовішій групі людей в освіті – це ректорські клани. Саме ректорські клани володіють і мають можливість розпоряджатися усіма активами у галузі вищої освіти. Давайте говорити правду. Якщо мова йде про будь-який державний виш, то не треба забувати, що ним управляє конкретна команда. І ця команда у власних інтересах використовує усі можливості державного фінансування, аби задовольняти власні інтереси.

- …Когось беруть «на бюджет», когось – «на контракт». При чому «на бюджет» можуть взяти сина депутата, який взагалі не відвідує занять, а «на контракт» — медаліста із провінційної школи… Я це вже все проходила, коли вчилась моя донька…

- Думаю, ця ситуація знайома дуже багатьом. Зрештою, у країні до освіти має стосунок десять мільйонів людей. Практично у кожній сім`ї є студент…

- Чи правильно я розумію, що система освіти — це така собі піраміда, де на вершині – міністр, а всі решта – рівняються на нього… Пильно дивляться, які знаки він подає тим, хто внизу – можна-не можна, покарають-не покарають… І, судячи із поведінки цієї, як Ви кажете, «касти», вони продовжують себе відчувати дуже комфортно…

- Саме так. У вищій освіті існує мафія – це науково-педагогічний персонал, яку об’єднує спільний інтерес — доплати за вчені звання і наукові ступені, наукову пенсію тощо. Пригадайте, як пробували скасувати наукову пенсію і що з того вийшло.

Одним законом – відмінили, іншим – поновили. Тому я й стверджую, що це – мафія, яка сильніша навіть за парламент, який приймає ті закони, які влаштовують цю мафію… Так само ця мафія диктує, що робити самому Міністерству. Приміром,  Міністерство видало у лютому поточного року наказ №166. Згідно з ним, ректори мали надати інформацію про головні аспекти діяльності вишів, відповідно до ст. 79 ЗУ «Про вищу освіту». Проте більшість вишів абсолютно спокійно проігнорувало міністерський указ. МОН, як школярі, у квітні стали розсилати по вишам листи і нагадуванням – ви ж наш наказ не виконали…

І що, хтось когось злякався? Та нічого подібного! Я хочу сказати, що поведінку самого Міністерства дуже чітко уловлюють всі, хто в цій системі існує… Міністерство дає певний сигнал. І зараз цей сигнал, на мою думку, такий: нічого не бійтеся, вас ніхто не чіпатиме.

Люди, які сьогодні керують освітою — не несуть за свої дії жодної відповідальності
- Повернімося до того ж Андрія Гевка – здавалося б – свідомий патріот, демократ, «свободівець», прогресивна людина, стояв на Майдані за краще життя… Кого, скажіть, кращого ще треба, аби почати в міністерстві кардинальні реформи?
- … Але, на жаль, ми переконалися, що Гевко — це представник старої системи. Тобто, сама система не змінилася, просто змінилися люди в ній! І у кожного з них — своя власна мета. Як правило, вона, ця мета – у посиленні власних позицій, а не у запровадженні реформ. Існує сфера суспільного і сфера приватного. І українці не розуміють, що все, що пов’язане із суспільною сферою, не можна приватизовувати. На мій погляд, це рівень культури і людської, і політичної. Кожен, опинившись при владі, починає працювати над власною політичною кар’єрою, а не над змінами в країні. Нам всім треба спинити таку практику. Бо це — злочин.

Чому, приміром, Совсун не хоче боротися з корупцією? Та тому, що вона не хоче ризикувати!

- Які, на Ваш погляд, рецепти цих змін?

- Розумієте, в законах, які сьогодні діють в країні, декларується повноваження, але в жодному законі не прописана відповідальність. Я особисто не можу вплинути ані на Квіта, ані на Гриневич, ані на Кременя. Люди, які сьогодні керують освітою — не несуть за свої дії жодної відповідальності. Але якщо в мене — як у громадського активіста — немає можливості вплинути – я можу лише формувати суспільний дискурс, тобто, формувати ставлення суспільства до тієї чи іншої проблеми. А вже суспільство – через вибори-перевибори – може впливати на цих політиків. Так, це дуже тривалий процес. Але іншого шляху нема… Ця безвідповідальність – це наслідок нашої феодальної системи влади. Є лише одна когорта людей , які зможуть щось змінити — це ті, хто готовий брати відповідальність і приймає ризики на себе. Люди, які чітко розуміють, що треба відповідати за кожний свій крок, за кожен вчинок. Люди, які не будуть боятися ризикувати кар’єрою, а то і власним життям. Чому, приміром, Совсун не хоче боротися з корупцією? Та тому, що вона не хоче ризикувати! Не хоче брати на себе будь-яку відповідальність. Я познайомилася із Совсун 22 лютого 2014 року в міністерстві, яке на той час вже захопили студенти. Ми — громадські активісти — у той день презентували Маніфест Руху науковців і освітян.

Ми сподівалися, що нас почують, нашу готовість працювати і щось змінювати використають і всі разом ми розпочнемо швидкі ефективні реформи. Я передала текст Маніфесту Совсун, ми обмінялися телефонами. Але на цьому наша співпраця скінчилася – вона мені так і не передзвонила. Ми думали, у свої 29 років Совсун просто «порве» усіх корупціонерів. Нічого подібного! Буквально учора вона мені написала: «Реформи — це проблема громадськості. Боріться – поборете!» А коли я відповіла що – вибачте, я — платник податків, а ви маєте виконувати певні функції і не перекладати їх на мене – вона видалила мене із друзів на Фейсбуці і позбавила можливості коментувати її дописи.

Результатом цієї феодальщини стало те, що більшість сьогоднішніх викладачів вишів – це люди, хворі на Стокгольмський синдром…

- У чому проявляється, як Ви кажете, «феодальщина» в системі влади ?

- Ось вам приклад феодалізму. 19% ректорів українських вишів перебувають на своїй посаді більше 30 років. Уявіть собі організацію, де людина керує 30 років… Це пустеля! Тому що за такий період формується повністю лояльний до начальства колектив, а всі інакомислячі з нього відразу ж «видавлюються». Така система не створює альтернативи, а без альтернативи – нема розвитку. Результатом цієї феодальщини стало те, що більшість сьогоднішніх викладачі вишів – це люди, хворі на Стокгольмський синдром… Вони бояться втратити роботу і готові мовчки приймати ту ситуацію, яка є сьогодні в освіті. А вона, ця ситуація, просто катастрофічна. Я вже двадцять років працюю в освіті, і мушу сказати, що коли я тільки починала працювати, такої кількості зарегульованості в роботі викладача не було.

Необхідно змінити всю систему управління. В першу чергу — людей, які знаходяться при владі.

- Як формувалася наша система управління? Вона формувалася за принципом негативного відбору – «чим гірший, тим кращий». Треба перезапустити цю систему. Сьогодні все тримається на суб’єктивному чиннику. Людина «старої закалки» — просто імітує роботу, максимально, як я вже казала, використовуючи своє службове становище у власних інтересах. Людина нова і правильна в такій системі довго не може протриматися, тому що вся система – стара.

- Де ж вихід?

- На моє тверде переконання – сьогодні дуже багато залежить від фігури міністра. Якби він захотів – він би зміг змінити систему докорінно. Адже із усіма ректорами вишів підписані контракти. І усі контакти абсолютно спокійно можна розірвати навіть за якесь одноразове грубе порушення.

Пане міністре, будь ласка, візьміть у руки ці документи, в яких містяться факти зловживань, і на основі їх розірвіть контракт із ректором-порушником

- Тим більше, хтось же фіксує ці порушення?

- Та звичайно – і саме Міністерство, і Державна фінансова інспекція. Зараз постійно здійснюються якісь перевірки у вишах… На сайті ДФІ постійно викладають факти зловживань. Пане міністре, будь ласка, візьміть у руки ці документи, в яких містяться факти зловживань, і на основі їх розірвіть контракт із ректором-порушником. Чому цього не відбувається? Необхідно змінити всю систему управління. В першу чергу — людей, які знаходяться при владі. Поки цього зроблено не буде – ніяких реформ ані в освіті зокрема, ані в державі загалом не відбудеться…

Бесіду вела Галина Плачинда

Редакція інтернет-видання «МИР» готова надати можливість особам згаданих вище в інтерв’ю висловити своє бачення з приводу викладення фактів та обставин. Зв’язатися з редакцією можна з допомогою електронної пошти: mirinfoua@gmail.com.

 http://iamir.info/


Теги статьи: Вовк Светлана

Дата и время 19 июня 2015 г., 18:43     Просмотры Просмотров: 3210
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.306356