АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал

Війна на сході України готувалась 15 років

Війна на сході України готувалась 15 років
Війна на сході України готувалась 15 років

У рамках культурного форуму «Донкульт», який триває у Львові, відбулась лекція донецької письменниці та професора історії Олени Стяжкіної.

Аналізуючи автобіографії мешканців Донбасу, які складалися з різних нагод для радянської чи німецької влади, професор продемонструвала, що мешканці Донбасу «легко перевзувалися під будь-яку владу».

«Гал-інфо» пропонує переказ основних думок із лекції Олени Стяжкіної, які висвітлюють минуле й теперішнє регіону.

Як писати автобіографію, або Чого чекає радянська влада?

Ми стикаємося із цим кожного разу, коли пишемо мотиваційного листа. Майже кожен із нас подавався на певний проект, грант або стипендію, чи не так? Ми розказуємо організаторам, чому конче маємо взяти участь в програмі, й доводимо, чому саме ми цього варті. Ми висвітлюємо в автобіографії ті епізоди, які хоче побачити організатор. Консультанти із написання мотиваційних листів спеціально радять використовувати слова й словосполучення, які часто вживаються організаторами. Адже це саме те, чого ті очікують.

Написання автобіографії за радянської влади було чимось подібним. За суттєвої відмінності: на кону часто стояло життя.

Власне, висока ціна питання пояснює ту позірну легкість, із якою радянські люди прощалися із минулим (зрікались батьків, родичів, знайомих) та вписували себе в нову дійсність. Коли зв’язок із минулим загрожує смертю, більшість старається розірвати його й забути. Наче його й не було.

Радянська влада не церемонилася із людьми з минулого («бывшими»). ЇЇ встановлення супроводжували терор і насильство. Людей розстрілювали та знищували без жодних вагань тільки за їхнє походження із родини священників, інтелігенції, промисловців, дворян, шляхти тощо. Навіть людина, що за царату була службовцем (чиновником), мала поважні підстави для хвилювання. «Служил царю? – К стенке!»

Всі автобіографії, написані у цей час, підкреслюють робітниче походження їхніх авторів. Люди мусили спеціально пояснювати навіть свою освіченість: якщо батько був пролетарем, як так вийшло, що дитина здобула освіту, якщо освіта була привілеєм небагатьох?

Аналіз автобіографій показує дві провідні тенденції.

По-перше, люди старались піддати своє минуле забуттю. Кілька чергових фраз про злиденне голодне дитинство, пролетарське походження батьків – й крапка.

По-друге, люди швидко відчули, намацали, чого хоче влада, й навчились вживати слів та зворотів, якими вона оперує. Влада не любить капіталістів, священників, опортуністів та спекулянтів? – Я теж не люблю, теж засуджую і нещадно поборюю!

Дискурс влади

Олена Стяжкіна навела характерний приклад, коли гра зі словами допомагала уникнути покарання. Так, обвинувачення артемівських (м. Артемівськ Донецької області) міліціонерів у здирництві та спекуляції («віджимали» в селян продукти та продавали дорожче) було успішно відведене завдяки апеляції до чарівного слова «самоснабжение». Річ у тому, що за революції та громадянської війни Червона Армія мала від влади «зелене світло» на пограбування населення, що іменувалося «самоснабжением». Використання цього чарівного слова врятувало місцеву міліцію й у середині 1920-х.

Даний приклад показує, як і чому радянський дискурс швидко освоювався населенням. Мова давала можливість просунутися кар’єрними сходами та врятуватися від небезпеки.

Необхідно згадати й той факт, що 20-ті роки – час, коли було подолано масову неписьменність. Отже, освіта (вхід у культуру на противагу традиції) означала для більшості вхід у радянську культуру, а не якусь іншу. Іншої люди просто не знали.

Олена Стяжкіна навела приклад «Азбуки», якої навчали молодих неофітів.

«Со-ве-ты на-бат на-ро-да», «мы не ра-бы», «со-ве-ты со-бра-ли на-род, да-ли нам бо-ро-ны» – прочитували по складах учні радянської школи – вчорашні селяни та робітники. Для багатьох з них ці позбавлені сенсу словосполучення нагадували молитви, мантри та формули, які заучувались напам’ять й повторювалися (відтворювалися) так само, як відтворюються народні прислів’я чи забобони. Як аксіоми та апріорні істини, що не потребують доведення чи перевірки. Так є, бо так є.

Чому «Советы – набат народа»? А чому «Розсипати сіль – до сварки»? Тому й «Советы – набат народа».

Минуле, якого немає

Сказане вище було характерне для всього ареалу, де встановлювалась радянська влада. Однак, ситуація на Донбасі була унікальною у певному сенсі.

Річ у тому, що відмовитися від біографії та піддати її забуттю важко там, де є традиція, документація, де оточуючі знають тебе «до революції», твій родовід. Значно простіше почати життя з чистого аркуша там, де бекграунд відсутній.

Донбас саме й був тим чарівним місцем, де більшість не мала минулого. На Донеччину та Луганщину приїжджали з усіх усюд задля того, щоб розпрощатись з минулим, почати нове життя. Бандити втікали від покарання, бідні шукали кращої долі.

Плинність кадрів на підприємствах Донбасу сягала 50%. Люди приходили на шахту, працювали, рухались далі. Люди без імені, роду й традиції.

Олена Стяжкіна наголосила, що, за деякими відомостями, навіть знаменитий шахтар-ударник Олексій Стаханов, який дав назву стаханівському руху, насправді називався Олександром. Річ в тім, що коли про нього вперше написала газета «Правда», то помилилася із іменем. Однак, згодом, коли в «Олексія» перепитали, чи це справжнє його ім’я, він, згідно з легендою, відповів, що газета «Правда» не помиляється.

Кажучи сучасною мовою, «Олексій Стаханов» був брендом, відмовитися від якого означало відмовитися від привілеїв, які він давав.

Мистецтво пристосування

Наступного разу мова допомогла людям під час німецької окупації. Цього разу було застосовано навички, набуті в попередній період. Трендами цього часу стали пояснення типу «зажди ненавидів радянську владу», «чекав на Гітлера». Люди відновлювали своє дворянське походження й заперечували належність до пролетарів. Обов’язково вказували, що зазнавали репресій від радянської влади. З власної ініціативи звертались до окупаційної адміністрації з письмовою відмовою від партійного квитка.

Олена Стяжкіна навела приклад, коли люди цілком свідомо вибудовували стратегії виживання, плануючи, що говоритимуть в разі, якщо переможе одна зі сторін. Ситуації справді були неоднозначними: в одній і тій самі родині могли бути люди, що воювали в Червоній Армії, й ті, що прихильно ставилися до німецької адміністрації. Така ситуація була, зокрема, у родині сестер, тож вони поділили ролі: як переможуть «совєти», вигороджуватиме родину дружина червоноармійця, як німці – дружина колаборанта.

Подібним чином довелося чинити, коли німців було вигнано з України й люди мусили пояснити, чому не виїхали з-під окупації, чим займалися впродовж двох-трьох років. Мусили виправдовуватися, чому залишились вдома. Мали довести, що не підтримували окупантів.

«Це щось нагадує, правда?», – додала Олена Стяжкіна.

За її словами, після війни люди старались підкреслити свою участь у партизанському русі, розповідали, що вберегли вдома книжки Леніна, апелювали до технологічних причин (зокрема, в одній автобіографії мати розповідала, що під час евакуації її дитина захворіла на запалення легенів, тому вона не наважилася поїхати взимку у відкритій вантажній машині).

Олена Стяжкіна підкреслила, що кожного разу, коли влада мінялася й йшлося про онтологічну загрозу життю, більшість населення на Донбасі старалась пристосуватися, розповісти про щиру любов до тієї чи іншої влади. Керувалась стратегією виживання.

«Готовність «перевзуватися» під будь-яку владу була дуже високою», – резюмувала професорка.

1991 року Донбас прийняв Україну

Це питання є надзвичайно суттєвим та принциповим. Те, що абсолютна більшість мешканців Донбасу на референдумі 1 грудня 1991 року підтримала незалежність України, сьогодні прийнято забувати. Набирає поширення думка, що на Донеччині та Луганщині живуть суцільні homo soveticus (чи, кажучи грубо, «совки»), що вороже наставлені до всього українського.

Олена Стяжкіна рішуче заперечила цей стереотип.

За її словами, на початку 90-х років більшість на Донбасі записувалася в «демократи», «українці» та «патріоти». Шабля та булава стали найбільш престижними подарунками, які заносилися в кабінети. Люди не заперечували в паспортних столах, коли їх записували по-українськи (приміром, жінка, що все життя звалась «Анною», не сперечалась, що перетворювалась на «Ганну»).

Але тенденція помінялася 15 років тому.

«Я не хочу виглядати прихильницею конспірологічних теорій, але оскільки я вже неодноразово висловлювала цю думку, то повторю ще раз. Від’єднання Донбасу з подачі Росії готувалось впродовж останніх 15 років», – зазначила вона.

Важливим елементом цієї підготовки стало поширення та культивація стереотипів про взаємну неприязнь і ворожнечу між сходом і півднем, з одного боку, та заходом України, із іншого. Але це штучне протистояння, переконана Олена Стяжкіна.

«Конфлікт – не те слово, яким маємо користуватися, описуючи те, що відбувається на сході України. Це окупація», – резюмувала професорка.

Сергій Стуканов

http://galinfo.com.ua

 

Теги статьи: Стяжкина ЕленаДонбас

Дата и время 23 июня 2015 г., 13:52     Просмотры Просмотров: 3608
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Порошенко заявил, что нуждается в помощи миротворцев ООН
Тука рассказал о серьезном «подводном камне» в случае ввода миротворцев на Донбасс
Распятие на кресте и кастрирование: Луценко рассказал о пытках на Донбассе

Лазейка для Банковой: Порошенко сможет ввести военное положение в любом регионе страны
В оккупированном Донецке появились фальшивые рубли
Пропагандисты: Боевикам «ЛНР» запретили стрелять под угрозой уголовной ответственности

Генерал Олег Мікац: Якщо ми зараз візьмемо Донецьк, це розв’яже Росії руки
Доба на фронті: бойовики 23 рази порушили перемир’я, провокативні обстріли відбувалися на всіх напрямках
В ЕС рассказали о целях введения миротворцев на Донбасс

Комбат "Червень": Останні 2-3 місяці добровольцям не дають можливості воювати
Новый "груз 200": на Донбассе ликвидировали террориста "ДНР" Джурило
Закон о реинтеграции Донбасса: украинцев предупредили о самом опасном моменте

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Кто на ваш взгляд самый большой враг Украины?









Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.073107