АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 8°C
Харьков: 11°C
Днепр: 11°C
Одесса: 12°C
Чернигов: 9°C
Сумы: 11°C
Львов: 5°C
Ужгород: 9°C
Луцк: 5°C
Ровно: 5°C

Повертатись в Луганськ та жити там не маю жодного бажання

Повертатись в Луганськ та жити там не маю жодного бажання
Повертатись в Луганськ та жити там не маю жодного бажання

Ну от, поступово дотяг і до своєї річниці....

 

Першої річниці. Рік тому, рівно рік тому я вже їхав в таксі на залізничний вокзал. Пам’ятаю як, проїжджаючи барикади біля СБУ (їхали з боку Городка), водій запитав мене: "Як гадаєте, коли все це скінчиться?" Тоді я не знав, що відповісти. Тим більше, що все тільки починалося. На той момент вже бахало на Металісті та Станиці. В Луганську ввели комендантську годину та вже майже місяць тривала облога аеропорта. 


Далі був вокзал. Ще задовго до мого від"їзду часто доводилося чути, що на залізнічному чергують сєпари, "мобілізуючи" чоловіків. Та мені пощастило: протягом двох годин, доки я чекав харківський потяг, зустрів тільки одного з колорадською стрічкою.  У мене, до речі, в кишені була синьо-жовта стрічка ще з зимових акцій. Тепер вона прикрашає мій рюкзак. Але колораду було не до мене.  Чи то може пізня година далася взнаки?


Харківський прибув на дві години пізніше. Але на той момент це було вже нормою. Ніхто не хвилювався. Просто стояли і чекали.  Зі мною в купе їхав дідусь - віз онука на море. Я лежав на нижній полиці, читав Буковського в телефоні. Я от думав, а що відчуватиму під час перетинання умовного "кордону". Ну, коли виїду за межу "республіки". Читав пости тих, хто виїхав раніше. Але не відчув нічого.

 

"Перетинання" відбулося в той момент, коли я вже спав. Рано-вранці під час однієї з зупинок виглянув у вікно, побачив синьо-жовтий прапор на будівлі таку ж саму стрічку в бійців, що стояли уздовж полотна. Що відчув в той момент писати не буду. Не люблю сентиментів. Але накрило. І довго не відпускало. Той, хто виїжджав з "республік" зрозуміє. 


Потім були Харків, Львів. Великий каскад різних людей та подій. І от вже майже рік в Києві. Тепер, згадуючи питання луганського таксиста, я ще більше не знаю, як на нього відповісти... Я не знаю, коли все це закінчиться. Можу лише сказати, що повертатись в Луганськ та жити там не маю жодного бажання. 


Денис Киркач

http://ukrdon.wix.com


Теги статьи: Луганск

Дата и время 29 июня 2015 г., 13:19     Просмотры Просмотров: 4491
Комментарии Комментарии: 0


Похожие статьи

"Делают из людей коронавирусное мясо": в Луганске готовятся к "параду победы", несмотря на вспышку COVID-19
«Боролись до последнего»: в Луганске главврач больницы скончался от коронавируса
В «ЛНР» выпустили учебник «История Луганской Народной Республики с древнейших времен и до наших дней»

Как умирает Луганск: уникальный фоторепортаж
"Современный фашизм – путинский мир": появился жуткий фоторепортаж из умирающего Луганска
ТВ луганских террористов прерывает выпуск новостей срочным сообщением: "Министр генерал Корнет, здоровья вам!"

«Уже будучи больным, присутствовал на собрании главврачей»: В Луганске инфицирован главный врач одной из больниц
Боевики переименовали Донецк и Луганск: в сети указали на новую технологию Кремля
Письмо из Луганска: Кому эпидемия, а кому мать родна

Ситуация катастрофическая: боевики «ЛНР» закрыли Луганск
В «ЛНР» медикам, показавшим как дезинфицируют одноразовые костюмы обещают отомстить «чиновники»
Ресурс о переименовании Донецка и Луганска: «Такими „акциями“ они отталкивают от идеи „республик“ всех»

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Как карантин сказался на вашем материальном положении?








Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.11841