АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 13°C
Харьков: 14°C
Днепр: 14°C
Одесса: 12°C
Чернигов: 12°C
Сумы: 13°C
Львов: 9°C
Ужгород: 10°C
Луцк: 10°C
Ровно: 11°C

Я шкодую, що ми погодилися віддати свій адмінкорпус Донецькому університету

Я шкодую, що ми погодилися віддати свій адмінкорпус Донецькому університету
Я шкодую, що ми погодилися віддати свій адмінкорпус Донецькому університету

Під час одного з останніх пленарних засідань сесії Вінницької обласної ради до трибуни вийшов генеральний директор Вінницького заводу «Кристал», депутат облради Юрій Мазур.

Його виступ був емоційним і злободенним. Він говорив про те, як різні компетентні органи душать бізнес безкінечними перевірками, нарікав на український бізнес-клімат, який відлякує навіть найсміливіших інвесторів. А ще він розказав, як керівництво Донецького національного університету, який сьогодні знаходиться в колишньому приміщенні заводу на вул.600-річчя, «віддячило» вінничанам за 10 тисяч квадратних метрів навчальних аудиторій…

Йшлось про те, що ректор ДонНУ Роман Гринюк в інтерв’ю журналу «Фокус» повідомив, що університет зайняв приміщення заводу «Кристал», яке ще до приїзду донечан у Вінницю було передане в муніципальну власність міста. Більше того, ректор заявив, що вінницький завод «збанкрутував».

Зрештою, «сарафанне радіо» зробило свою справу: до потенційних клієнтів «Кристалу» дійшла інформація, що завод закрився. Ювелірний бізнес виявився дуже чутливий до таких заяв. На цьому ринку не так багато компаній, а конкуренція між ними жорстка і безкомпромісна. 

Тож Юрій Мазур констатував: такого іміджевого удару в заводу «Кристал» не було ніколи. А необачний у висловах Гринюк навіть не спробував виправити свою помилку. Його заява, розтиражована десятками ЗМІ, так і залишилася неспростованою і збереженою без змін на сайті «Фокусу». Більше того, вибачень за спричинені моральні та матеріальні збитки, «Кристал» також на дочекався…

Юрій Мазур сьогодні зізнається, що вже пошкодував про своє рішення віддати корпус заводу донецькому вишу і збирається відсудити у Гринюка символічну 1 гривню. Мовляв, щоб знав: часи вседозволеності для «донецьких» вже в минулому. 

- Юрію Михайловичу, розкажіть, будь ласка, як адмінкорпус заводу «Кристал» дістався Донецькому національному університету?

- Всередині минулого року за дорученням уряду, міська та обласна влада шукали приміщення для ДонНУ. В нас просили бодай актовий зал (7 й поверх адмінкорпусу), оскільки сотні студентів та викладачів тулилися в Інституті післядипломної освіти вчителів. Ми з патріотичними почуттями і розумінням віднеслися до цієї проблеми. Порадившись із профкомом, ми запропонували передати в оренду наш адмінкорпус ДонНу. Ми могли в тій ситуації сказати «ні» – і ніяких наслідків, крім моральних, ми не мали б.  

Крім того, наше виробництво від того не страждало. Десь, навіть, навпаки: ми мали 35 тисяч квадратних метрів площ і, віддавши 10 тисяч квадратних метрів університету, ми отримували значну економію. В результаті зменшили витрати на електроенергію в 5 разів, газу – в 4 рази, води – в 5 разів. При нинішній ситуації це – велика економія ресурсів. Але зараз я дуже шкодую, що прийняв рішення передати цей корпус. Дуже шкодую. Ми отримали такі іміджеві втрати, на відновлення яких підуть роки…

- І все-таки, як адмінкорпус державного заводу опинився в муніципальній власності? Куди Ви перевезли потужності заводу?

- Ми не могли безпосередньо передати корпус в оренду університету, оскільки методика розрахунку орендної плати не передбачає якихось знижок. Тож був запропонований такий механізм: за рішенням уряду ми передаємо адмінкорпус у комунальну власність, а з комунальної власності мерія передає його в оренду ДонНУ за мізерну суму.

Ми перемістили наші офіси в приміщення, які потребували косметичного ремонту. На це ми вже витратили 4 млн. грн. власних коштів, місто витратило 2,8 млн. грн. Я думаю, ще треба близько 1,5 млн. грн., і до зими ми завершимо усі ремонтні роботи.

- Що, крім гарного приміщення та 4 мільйонів гривень, втратив «Кристал» через переїзд?

- Приміщення, в які ми переїхали, для виробництва абсолютно прийнятні. Ніхто ж не знає, де виробляється Cartier або Apple. Це – непринципово. Головне – маркетинг, реклама і торгівля. Технічно ми перейшли без проблем, не втратили жодного робочого дня, не втратили жодної одинці потужності, жодного робочого місця, ми нічого не втратили! 

Але, зрештою, ми все-таки зазнали втрат. І це – великі втрати, це – великі емоційні втрати, маркетингові втрати, іміджеві. Ми розраховували, що люди, яким ми віддали такий привабливий корпус, оцінять це і будуть вдячні. Ми ж не вимагали від них ніякої компенсації. Ми розуміємо, що вони прийшли з насиджених місць, їм важко. Тому нам просто хотілося допомогти. Допомогли. І от що отримали в результаті.

- Невже один вислів ректора ДонНУ Романа Гринюка мав такий резонанс? Про які саме іміджеві втрати Ви говорите?

- Цю публікацію підхопило більше 30 інтернет-видань. Плюс - завкафедрою журналістики у своєму інтерв’ю одному з вінницьких видань повідомила, що донецький університет розташовується в приміщенні «колишнього заводу «Кристал»». Ми розіслали листи щодо спростування цієї інформації інформаційним ресурсам, які розтиражували ці нісенітниці, але вони вже встигли залишити свій нищівний відбиток на іміджі підприємства. 

…В Україні відбуваються 11 великих виставок на рік, ми їздимо на всі. Останні рази доводилося протягом всієї виставки пояснювати людям, що ми не закрилися, що ми, як і раніше, працюємо. До нас підходили клієнти і казали: «О, ви є. А ми чули, що ви закрилися». Це – просто катастрофа для нас.

- Ви плануєте відстоювати справедливість у суді?

- Є процедура досудового розгляду, ми звернемося до Гринюка. Якщо він спростує свою заяву і публічно вибачиться, то нам цього буде достатньо буде. Якщо ж спростування не буде, то ми звернемося до суду про спричинення збитків.

Вже після мого виступу на сесії прийшов лист від Гринюка.

По-перше, лист датовано «заднім числом», а по-друге, формулювання мене просто вразило. Вони доклали зусиль, щоб змінити інформацію на сайті «Фокусу», а що робити з 30-ма іншими сайтами? А друкована версія журналу? 

- Як думаєте, чи відобразиться на іміджі ДонНУ ця конфліктна ситуація?

- Я думаю, що вони довго тут не будуть. Їм немає що тут робити. Як вуз – це інородне тіло на Вінниччині. Такому регіону як Вінниччина класичний університет не потрібен. Для цього підходить мегаполіс, місто-мільйонник, а Вінниччині достатньо тих університетів, що є. Ті абітурієнти, кому потрібна журналістика, юриспруденція все одно поїдуть навчатися за 300 км в Київ чи Львів, адже там база в рази сильніша, ніш у ДонНУ. Слова самого ректора про необхідність залучення 500 млн. грн. для відновлення університету – більш ніж «гучні». Де уряд України може реально взяти такі кошти? Без сумніву, переміщення ДонНУ у Вінницю в їхній ситуації було єдино правильним рішенням, як з політичної та і з практичної точки зору. Адже це дало можливість студентам старших курсів отримати дипломи. А щодо нинішніх абітурієнтів – не хочу нікого образити, але таку освіту, яку може дати ДонНу, можна отримати в навчальних закладах, які знаходяться в дитячих садочках (приватні виші різного профілю – авт.).

- Як сьогодні просуваються справи на заводі «Кристал»? 

- З 1 січня 2014 року у нас припинено навіть комерційне постачання алмазної сировини з Росії, яку ми отримували 42 роки. Удар був серйозний, хоча ми готувалися до цього давно: створили своє ювелірне та гранувальне виробництво, яке не залежить від давальницької сировини. 

Світова фінансова криза 2008 року і військові дії на Сході країни, звичайно, негативно впливають на наш бізнес, адже наша продукція знаходиться серед споживчих інтересів поруч із дорогими автомобілями та нерухомістю.

Тим не менше, ми успішно працюємо, ми ніколи не були збиткові, стабільно видаємо зарплату і сплачуємо податки. Сьогодні, ми – єдині в Україні, хто виробляє ювелірні вироби на промисловому рівні повним циклом. Алмазну сировину закуповуємо на біржі в Бельгії. Експортуємо в країни Європи, СНД, крім Росії.

Проблеми є. Але це – проблеми споживання, а не виробництва. З виробництвом у нас жодних проблем – можемо збільшити потужності в 5 разів, як тільки буде попит. А попит буде тоді, коли наші люди будуть багаті . 

- У згаданому інтерв’ю «Фокусу» ректор Гринюк каже, що його університет сплачує 2 млн. грн. податків. А скільки віддає в казну «Кристал»? 

- За минулий рік підприємство «Кристал» сплатило більше 7 мільйонів гривень податків у місцевий і державний бюджети. Разом з тим, я переконаний, що податкова система в Україні – недосконала, оскільки великі підприємства працюють «по-білому», в той же час майже весь малий бізнес – в «сірій зоні».

- Ви піднімали питання неповернення ПДВ ще за минулої влади. Сьогодні ситуація змінилася?

- Я вважаю, що ПДВ знищило масштаби заводу «Кристал». Щодо ПДВ на алмазосировину – у нас унікальна ситуація. Україна – єдина країна в світі, де на алмазну сировину нараховується ПДВ. Навіть в Росії, яка є експортером, при імпорті немає податку. На золото в Україні – немає, а на алмазосировину – є!

Всі президенти і всі прем’єри, які були при владі в Україні (крім чинних), відвідували наш завод. Ми про цю проблему всім говорили, але ніхто нічого не зробив. Як результат – Україна фактично втратила два великих обробника алмазної сировини – це Київський завод «Ізумруд» та Вінницький завод «Кристал». У нас було 3% світового об’єму. В Україні немає жодної галузі, яка б мала 3% світових потужностей з будь-якого виду сировини. А все через те, що державне управління не здатне забрати корупційну складову із чинного законодавства. 

Я, до речі, дуже надіюся на Наталю Яресько, міністра фінансів, бо вона незаангажована, вона – людина не з системи. Мені взагалі подобається ідея поставити на митницю іноземну компанію. І в податкову теж. Бо там не чиновники мають сидіти, а кваліфіковані менеджери, управлінці… Профі, які будуть робити логістику бізнесу, бо збирати податки – це теж свого роду бізнес.

- Під час свого виступу на сесії облради Ви звернули увагу на питання інвестиційної привабливості України. А точніше – її повної відсутності. Як думаєте, що потрібно в першу чергу змінювати, щоб почати подобатись іноземним капіталістам?

- При тій ситуації, яка нині є, жоден інвестор у Вінницьку область і в Україну не прийде. І не тому, що йде війна, а через те, що інвестор прийде тільки тоді, коли він матиме гарантію, як мінімум, не втратити свої гроші. Україна таку гарантію, ясна річ, дати не може. От, наприклад, раніше прийняли «зелений» тариф, а цьогоріч взяли і зменшили його в два рази. Тож тепер той, хто інвестував у відновлювальну енергетику в програші, бо тариф був 5, а тепер 3 і це вже нерентабельно. А гроші люди вклали… Інша проблема – безкінечні перевірки і інструкції, які виконати неможливо. Український бізнес звик, що простіше заплатити перевіряльнику, ніж виконувати їхні інструкції. Інвестор таких правил гри не розуміє. 

Ми порахували: сьогодні є 47 організацій, які можуть прийти і закрити людям бізнес. Скажіть мені, де в світі таке є? Нас єдине рятує, що Кабінет міністрів прийняв рішення призупинити ці перевірки. В минулому році було прийнято рішення про заборону перевірок і от днями цю заборону продовжили ще на рік. 

Однак ситуацію з інвестиційною привабливістю ця заборона перевірок не рятує. Інвестор має чітко знати, що є закон, який дозволяє йому нормально працювати і більше його нічого не цікавить. Інвестор знати не хоче, хто такий Кабінет міністрів і що він там тимчасово дозволяє, а що забороняє. У інвестора є ринок і є закони, які формують правила гри. І всі його ризики мають бути бізнесові, а не політичні. Вони не мають залежати від того, що сьогодні Кабінет міністрів прийняв, а що завтра відмінив. 

- Юрію Михайловичу, чи маєте амбіції в політиці? 

- В політику йти не планую. Зараз треба молодим йти в політику. У них потужна енергетика. Мені вже внуками треба займатись. Має приходити нове покоління. Я б взагалі заборонив тим кому за 60 років йти в політику – їхній життєвий багаж не сконцентрований на реформи. Він здатний тільки до консервації. Всі люди, яким під 60 вони думають про те, щоб законсервувати стабільну ситуацію. 

- Як думаєте, коли вже щось почне змінюватися в країні?

- Мойсей водив євреїв 40 років. Бо мало піти 2 покоління. Тому, думаю, що ще років 20-ть в Україні нічого не зміниться – буде отаке болото. До тих пір, поки ті, кому зараз 25-35 років, не прийдуть до влади. Бо вони – вже незаангажовані піонерським галстуком та комуністичними ідеями, і вони не думають, що держава їм щось винна. 

Є дві категорії людей, якими має опікуватися держава – це пенсіонери та інваліди. Всі інші мають працювати. У нас що немає роботи? Є. Але подивіться, скільки людей сьогодні не працює. 

Разом з тим, в нинішній ситуації не варто шукати винних. Ми самі обираємо свою владу. Ми вже один раз обрали владу – погана. Другий раз – погана. Третій – знову погана. То хто, все-таки, винен в тому, що влада погана?..

http://i-vin.info


Теги статьи: Мазур ЮрийВинницаЗавод Кристалл

Дата и время 03 августа 2015 г., 19:47     Просмотры Просмотров: 4333
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

В Виннице чиновника поймали на взятке
В Виннице разоблачили схему легализации в Украине боевиков с Донбасса
Гость ресторана в Виннице стрелял в музыканта, из тела раненого хирурги достали десять пуль

В Виннице с Киевского моста похитили бронзовую скульптуру кота
В Виннице катался 18-летний велосипедист с автоматом и ножом
В Виннице полиция избила активистов во время митинга Порошенко – Нацкорпус

«Где отрубленные руки?».Нацкорпус в Виннице встретил президента «со свиньями и копытами»
В Виннице в полицейских полетели камни и пиротехника. Задержали трех протестующих
В Виннице «Нацкорпус» блокирует митинг в поддержку Порошенко

Под Винницей пьяный мужчина бросил топор в тещу, облил жену бензином и сжег собственный дом
Под Винницей на ходу загорелся пассажирский автобус
Один из кандидатов в президенты зарегистрировался на заседание в Раде и одновременно "висел на турнике" в Виннице

Комментарии:

comments powered by Disqus
22 апреля 2019 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Кто станет президентом Украины?





Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.200851