Послом України в Угорщині може стати випадкова, некомпетентна людина

Послом України в Угорщині може стати випадкова, некомпетентна людина

Реалії такі, що через проросійську позицію угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана, Угорщина є найскладнішим для України політичним та переговорним майданчиком у ЄС.

А це означає, що представляти Україну в державі, прем’єр-міністр якої неодноразово висловлював територіальні претензії на Закарпатську область і робить усе, щоби ігнорувати економічні санкції щодо Росії, має досвідчений та принциповий дипломат.

Такий, що може твердо і безкомпромісно відстоювати позицію держави Україна та її керівництва. Прибирати гострі кути, формувати у сусідній країні позитивну до України громадську думку. Іншими словами - "тертий колач". Однозначно професійна людина з позитивним бекграундом.

На практиці ж все не так. Наприклад, навіть зараз, після скандального призначення нашого посла у Болгарію, одним із реальних претендентів на посаду українського амбасадора в Угорщині намалювався закарпатець Іштван Петрушка. Людина, яка не має відповідної освіти та не володіє ані українською, ані англійською мовами на достатньому рівні для такої відповідальної роботи.

Більше того, цей претендент декларативно очолює у нас благодійний фонд, яким опікується безпосередньо дружина Орбана - Аніко Леваї. Тобто, офіційно рулить в Україні іноземною структурою, діяльність якої у Закарпатті під пильною увагою і коригуванням угорських спецслужб.

Проте це не завадило панові Петрушці, до речі, за підтримки та лобіювання народної депутатки з села Василівка Запорізької області від партії "Слуга народу" Юлії Яцик, активно просувати свою кандидатуру у повноважні посли. Там давні і дуже теплі стосунки, що, напевно, й дало підстави замахнутися на таку посаду.

Ще одним лобістом Іштвана Петрушки, може бути за його розмовами, і колишній заступник очільника ОП, якого, щоправда, президент зі своєї адміністрації прибрав.

Напевно, тепер він вирішив мати у сусідній Угорщині власного амбасадора, який хизується на людях дружніми з ним стосунками.

Крім того, нещодавно Закарпаття відвідав заступник міністра зовнішньої економіки та закордонних справ Угорщини, парламентський державний секретар Левенте Модьор, який зустрічався з головою ОВА Віктором Микитою (на фото). Губернатор теж є одним з лобістів призначення в Угорщину своєї людини - Іштвана Петрушки. Дуже може бути, що ця тема теж була предметом довіреної розмови з угорським урядовцем.

Якщо, звичайно, очільника області щодо цієї кандидатури у посли вже достатньо переконав його перший заступник Мирослав Білецький, за сумісництвом кум Іштвана Петрушки. А, схоже, так воно і є.

То, можливо, простіше б було, якби Орбан сам призначив свого українського посла, бо Петрушка по ходу саме такий? І не складно спрогнозувати, якої країни інтереси він буде відстоювати, навіть виходячи з "хлібної" посади в іноземному фонді. Угорський сепаратизм ще ніхто не відміняв.

Та треба визнати, чоловік вміє робити собі кар’єру, дотепно використовуючи знайомства і зв’язки. Ще недавно він номінував себе, як людину колишнього голови Закарпатської облради Василя Іванчі. І саме з його допомогою утвердився у так званій команді Валерія Лунченка, закарпатського депутата трьох скликань, який виразно асоціюється з контрабандою, будівництвом доріг, видобутком корисних копалин...

До речі, місцева преса, висвітлюючи недавній бравурний прийом угорської делегації закарпатською владою, ще раз нагадала, що Іванчо вже має у кишені угорський паспорт. Щоправда, на інше ім’я, за що його вже розшукують у самій Угорщині. Але це, як бачимо, не перешкоджає йому і далі впливати на формування українсько-угорських стосунків на Закарпатті. Вже у ролі куратора роботи Управління єврорегіональної співпраці Закарпатської ОВА. М’яко кажучи, далеко заходячи за рамки українських інтересів на користь сусідів. 

Тому цікаво, а чи перевіряли на наявність іноземного паспорта нашого претендента у посли?

Тож, схоже, саме такий набір знайомих і дозволив колишньому скромному голові Берегівської райдержадміністрації, котрий пройшов вишкіл і у "Нашій Україні" Ющенка, і у "Фронті Змін" Яценюка, і навіть пробував балотуватися у нардепи від "Батьківщини" Тимошенко, сформувати пік своєї кар’єри саме при президентові Зеленському.

Бо якраз такого кота у мішку йому сьогодні намагаються підсунути для дипломатичного відрядження в проблемну Угорщину. Саме це прізвище йому закладатимуть у вуха...

Також треба було б додати, що прохідним у владні кабінети Іштвана Петрушку додатково зробив й імідж його дружини, відомої науковиці та доктора економічних наук. Очевидно, її особисті зв’язки та знайомства теж були використані цим кар’єрним ліфтером по повній програмі.

Що й казати, маємо новенького, як з магазину, дипломата.

Оскільки за такої шаленої лобістської підтримки Петрушки, сподіватися, що послом в Угорщині може стати інший кандидат Федір Шандор - професор Ужгородського національного університету, доктор філософських наук, а сьогодні молодший сержант 101-ї бригади ТРО, майже не варто. Хоча цей кандидат чітко демонструє державницьку позицію. Інших реальних претендентів на цю посаду наразі не проглядається.

А тепер небанальне питання: то навіщо Україні ціла академія у центрі Києва, яка займається вишколом професійних дипломатичних кадрів, а тим більше Київський інститут міжнародних відносин?

Навіщо знадобилися довгі і напружені роки формування української дипломатії, яка попри все зарекомендувала себе успішною?

Що довела масштабна підтримка партнерів та союзників із самого початку російської агресії. Причому, багато таких дипломатичних важковаговиків зараз не при справах. А знадобилися б у цей критичний час.

Та навіщо вони, якщо кузнею колоритних дипломатичних кадрів для провідних країн світу прекрасно може бути закарпатське Берегове?

Що ж, можливо хтось вважає, що зараз саме той час, коли можна поекспериментувати на дипломатичному фронті.

Це все добре, лише щоб у результаті з нас люди не сміялися, якщо не гірше. 

Адже не треба нагадувати, що саме Угорщина раз-по-раз блокує українські інтереси щодо вступу в НАТО і збільшення військової та фінансової допомоги від європейських союзників.

Ось така петрушка.

Автор: Ігор Годлевський