АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 1°C
Харьков: 2°C
Днепр: 2°C
Одесса: 4°C
Чернигов: 1°C
Сумы: 1°C
Львов: 1°C
Ужгород: 5°C
Луцк: 1°C
Ровно: 2°C

Військовий щоденник. Пазли перемоги

Військовий щоденник. Пазли перемоги
Військовий щоденник. Пазли перемоги

Сучасна зброя, перевага у живій силі та техніці, бездоганно розроблений та виконаний план битви – це практично повна формула перемоги. Складниками перемоги також є особиста мужність бійців, та військовий талант командирів. Як тільки всі ці чинники збігаються, в небо вистрілюють салютами, а у календарі з’являється чергове свято – свято перемоги. Але що буває до того, як могутня техніка приходить на фронт, а на картах генерального штабу з’являються червоні та сині стрілки?

На перший погляд, нічого важливого. Так… Розвідники збирають дані про ворога, військові інженери обладнують позиції, піхотинці утримують опорні пункти…

Пам’ятаєте книгу Ремарка «На західному фронті без змін»? Геніальний письменник розповів про життя кількох солдат серед жахіть безглуздої війни. Коли не відбувається ніяких доленосних проривів та битв.

Я теж хочу написати. Але не так, не про це.

Наслідуючи Ремарка, я напишу про простих людей на війні, але, на відміну від героїв знаного письменника, мої герої будуть іти не до смерті та поразки, а до кращого життя та перемоги.

Я не з втраченого покоління. Скоріш з покоління, яке знайшло свій втрачений шлях. І Наша війне – не безглузда. Тому слова, які я зараз запишу у свій щоденник, будуть добрими, а пазли, з яких, у майбутньому, складеться наша перемога – світлими.

В білої собаки

Цей ВОП – взводний опорний пункт всі так і називають: «В білої собаки». Його візитна картка – кумедна біла сучка з зеленими очима. Тут бійці другого батальйону захищають висоту, яка панує над річкою Кальміус.

Ця висотка – головна біль сепаратистів, бо є прекрасним спостережним пунктом. Щоб їх переміщення залишилися непомітними, терористи вимушені рухатись об’їзними шляхами, витрачаючи час та пальне.

Опорний пункт неодноразово намагались знищити: за допомогою артилерії, мінометів, стрілецької зброї. Навіть викликали снайперів з якимись особливо потужними гвинтівками, кулі яких пробивали навіть сталеві пластини.

Прийшлося викликати наших снайперів з звичайними старенькими СВД. Кілька днів тривала снайперська дуель і ворожі супергвинтівки замовкли.

Потім на опорний пункт знову полетіли міни. Вибухи гриміли кожної ночі. Але наставав ранок, а над висоткою так само майорів український прапор, коло якого весело розмахувала хвостом біла песя.

Позивний «точний»

На ВОПі мне зустрів веселий, привітний чоловік, років сорока.

– От так ми тут облаштувалися. Тут живемо, тут їмо, – говорив він. – Мій позивний «Точний», а у вас?

– В мене «Яша». Сильно обстрілюють?

– Стріляють. Нам скзали не відповідати. Знаєте, ті, – махнув він рукою у сторону ворожих позицій, – до краю знахабніли. Вчора один, п’яний напевно, виліз з окопу, стоїть, не ховається. Калаш одною рукою тримає, і тра-та-та в нашу сторону. Ну, я не стримався. Поставив на одиночний і вистрілив один раз.

– І що він?

– Та чогось перестав.

– А як ви кажете, ваш позивний?

– «Точний».

Важливий пост

Ворог добре пристріляв дорогу на опорний пункт і тому їздили на цей ВОП лише у разі нагальної необхідності. Байдикувати на опорнику не було коли. Спостереження, основні позицій, секрети, приготування їжі… Всі були зайняті.

– Ти будеш в нас до вечора? – запитав мене один з бійців, надягаючи бронежилет.

– Так.

– Доки ти є, можна довірити тобі одну дуже важливу справу?

– Звичайно, – погодився я і потягнувся за автоматом.

– Ні, автомат не потрібний. Тут в нас одна коробка є. Вона там, в тіньочку стоїть. Сонце скоро на захід піде і промені потраплять на коробку. Я тебе дуже прошу, послідкуй, щоб пуделко весь час булу в тіні.

Я підійшов до таємничої коробки. У ній спало четверо ще сліпих кошенят.

Матрьошка

– Тут багато хто з місцевих жителів проти нас, – розповідав боєць першого батальйону з позивним «Вєня». – От в цьому будинку два брати жило, у військо ДНР записалися.

– Виходить, що ви, вороги, тепер їх будинок захищаєте, а їхні «друзі» по цьому будинку з градів? – дивуюсь я

– Виходить так, – знизує «Вєня» плечима.

Я заглядаю у розбите вікно пошкодженого обстрілами будинку. До стіні, що навпроти вікна, прироблена поличка. З полички мені посміхається матрьошка.

Будинок посічений осколками. Я нахиляюсь і піднімаю один.

От вони, дві ознаки руського міра. Раніше в братів був будинок, робота. Вони все це кинули і пішли воювати проти країни, яка їм все це дала. Тепер в них залишилась тільки матрьошка.

Воїни, філософи

Позиція з назвою «Колізей» дійсно була схожа на давньоримську споруду. Колись тут був невеличкий кар’єр, в центрі якого розташувалися господарські споруди опорного пункту. Бійці, вільні від чергувань, ховались від сонця під навісом. Двоє з солдат грали в шахи, третій читав книжку. Від гри та читання вони відривались тільки для того, щоб зробити вправи на турніку, вкопаному поруч.

Раптом ожила рація і люди кинулись до своїх місць на позиціях. Як і багато століттю тому воїни йшли через Колізей брязкаючи зброєю, і не вистачало тільки піднятої вгору руки та вигуку: «Ті, що ідуть на смерть, вітають тебе!»

Лист солдату

До малюнків, які на фронт присилають діти, ми ставимося з особливою пошаною. Вони є у кожному бліндажі: кособокий зелений танк з тризубом на боці, паперовий ангелик, коротенький лист, у якому нерівним дитячим почерком написано «Дякуємо за те, що ви нас захищаєте». Такий лист для кожного з нас дуже необхідна річ. Хтось розвішує листи та малюнки в себе над лежанкою, хтось кладе у файлик і носить на серці, як оберіг, впевнений, що куля, чи осколок не посміють вдарити у велике оранжеве сонце, намальоване семирічною Яною, та паперового ангелика, вирізаного з листочка у клітинку.

Буває, що велетенській, бородатий дядько візьме такого листа, і не розгортає, аж поки не залишиться сам. А коли ніхто його не бачить, читає і плаче. Він ніколи не побачить дитину, що написала цей лист. Ну, то й що з того? Хтось маленький потребує захисту і впевнений, доки бородань тримає у руках автомат, йому, та його сім’ї ніщо не загрожує. І тепер, якою б шаленою не була ворожа атака, солдат не розвернеться і не побіжить, адже не може зрадити малечу, яка написала йому.

Недавно волонтери знову привезли нам «дитячу пошту» і бійцю з позивним «Іванич» дісталася блакитно-жовта карта України, яку він повісив біля свого лежака. На малюнку напис: «Ми за єдність України» і для «Іванича» це має особливе значення, тому, що його дім там, на окупованій території.

«Іванич» вірить, що скоро повернеться додому і повісить цей малюночок, який він проніс через всі жахіття війни, вже не над лежанкою у бліндажі, а над своїм справжнім, домашнім ліжком.

Стовп життя

Звичайний собі електричний стовп. Таких багато коло дороги. Через тисячі таких стовпів біжить струм. Сотням тисяч людей стовпи дарують електричне світло, а цей подарував двом солдатам бригади світло життя.

Міна, випущена сепаратистами, попала у вершечок стовпа і вибухнула. І якщо б стовп не став їй на заваді, вона пролетіла б ще 20 метрів і впала на пост, де чергувало двоє бійців першого з батальйону.

Верхівка стовпа розлетілась на порох, але стовп ще стоїть, доленосним перстом вказуючи в небо. Ніби промовляє: «Хай буде так»

Сонячний сніг

Хуртовина війни налетіла на невеличку ферму за Кальчиком, прогнала господарів та знищила будівлі. Залишився тільки великий ангар. Українські солдати втримали цю ділянку фронту, і буря війни тут вщухла, вляглася. Про неї нагадує лише дивний сонячний сніг, який падає крізь безліч отворів, пробитих у стінах та даху ангару кулями та осколками. Не страшний сніг. Теплий. Лагідний.

Вірую

В Андрія Шпачука двоє маленьких діточок, і скоро народиться третя дитина. А ще Андрій віруюча людина, і не може брати до рук зброю. Коли Андрію прийшла повістка і він не шукав, як відмазатись, і вдягнув військову форму.

У бригаді поставились до життєвих принципів Андрія з повагою та не примушували взятись за автомат. На фронті достатньо інтелектуальної роботи, виконання якої є не менш важливим, ніж вогонь по ворогу. Зараз офіцер Шпачук на передовій, захищає свою країну так, як дозволяє йому віра. Люблячий батько, патріот, мужня людина.

По рукам

– Можна мені каску поміряти? – запитав малий.

– Але ж каски – це тільки для військових, які захищають Україну, – відповів боєць з позивним «Світязь».

– То я, коли виросту, теж буду її захищати.

Українці, великий та маленький, вдарили по руках.

От така в мене вийшла мозаїка з миттєвостей, які не мають стратегічного військового значення. На Східному фронті без змін. Війна затягнулася, але ми, нехай і повільно, крок за кроком, ідемо до своєї перемоги. І я впевнений, якби Ремарк служив солдатом на цій війні, його роман був би геть інакшим.

Начальник прес-служби
14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід»

лейтенант Влад Якушев,
для IA ZIK


Теги статьи: Бойцы АТОАТО

Дата и время 13 сентября 2015 г., 10:47     Просмотры Просмотров: 4335
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Боец Нацгвардии получил ранение вследствие подрыва на неизвестном взрывном устройстве в районе Новотроицкого, - спикер АТО
Взрыв в Виннице: погиб молодой боец АТО
В Одессе задержаны люди, которые торговали оружием из зоны АТО

Главарями террористов получен приказ посадить шахтёров ОРДЛО на голодный паёк
После шоу Лорак в Киеве певица Анастасия Приходько сделала официальное заявление
В сети рассказали о возмутительном инциденте в маршрутке с дочерью АТОшника

Друг Путина обвинил Киев в войне против Донбасса
Цена жизни: чем убивают бойцов в зоне АТО
А тим часом герої АТО збираються до Польщі на заробітки

С наступлением сумерек боевики резко увеличили количество обстрелов на Донбассе. Хроника АТО
Конфликт на Донбассе – на годы, – известный журналист сделал неутешительный прогноз
Как безопасно обогнать колонну военных

Комментарии:

comments powered by Disqus
17 ноября 2017 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.098211