АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 0°C
Харьков: 0°C
Днепр: 1°C
Одесса: 3°C
Чернигов: 0°C
Сумы: 0°C
Львов: 4°C
Ужгород: 6°C
Луцк: 3°C
Ровно: 2°C

Завод «Більшовик» - тиха гавань для «паразитів»

Завод «Більшовик» - тиха гавань для «паразитів»
Завод «Більшовик» - тиха гавань для «паразитів»

Шановні читачі! Ми продовжуємо публікацію серії журналістських розслідувань про ситуацію, що склалась навколо київського завода-гіганта «Більшовик».

Цього разу увагу редакції привернула дивна «акція протесту» під стінами Фонду державного майна України яка відбулась у п’ятницю 11 вересня 2015 року під гаслами «ФДМУ знищує держпідприємство!»

Масової акції у організаторів явно не вийшло – на майданчику перед будівлею ФДМУ зібралась усього до 25 осіб, але найцікавішим виявився персональний склад протестувальників: лише близько 10 осіб мали хоч якесь відношення до заводу (та й ті переважно колишні директори і заступники), а от друга частина, яка забезпечувала слабеньку «масовку» – представники забороненої в Україні комуністичної ідеології – так звані «комсомольці». Сама ідея акції, а також участь у ній промосковського незаконного комуністичного угруповання, явно були покликані вчергове створити картинку для Кремля типу «Київська Хунта пригнічує робочий клас!» Забезпечувати картинку було запрошено штатний телеканал місцевих комуністів «Голос», з замовного сюжету якого http://youtu.be/LRvd9XdyGEA цей сценарій стає очевидним.

Що ж такого поганого і незаконного вчинив Фонд держмайна, що спровокував таку «бурю громадського протесту»? Заради об’єктивності ми провели власне журналістське розслідування.

У лютому 2015 року відбувся відкритий конкурс Фонду держмайна на посаду генерального директора ПАТ НВП «Більшовик». На завод прийшла нова команда. Їм дісталась сумна спадщина – понад 200 млн. гривень боргів, відсутність діючих та перспективних контрактів, депресивний стан колективу, повний розвал соціальної інфраструктури. Кілька попередніх років завод впевнено «тонув», нарощуючи борги на 20-30 млн. гривень в рік.

Наприкінці березня 2015 року ФДМУ було погоджено нову структуру підприємства та введено новий штатний розпис.

За пів року роботи новій адміністрації вдалось повністю зупинити боргове падіння  - вперше за багато років, півріччя завершили з чистим прибутком 424 тис. гривень (замість 10 млн. збитків за аналогічний період минулого року), повністю погасили заборгованість з заробітної платні, вирішили питання виплати багатомільйонного боргу до пенсійного фонду. Почали важкий процес відновлення виробництва – від російського ринку відмовились з патріотичних мотивів (завод виробляє стратегічну продукцію подвійного призначення від порохозмішувачів до колес на БТРи), а Росія давала до 70% замовлень. Вийшли на Чехію, Індію, Шрі-Ланку, Південну Корею тощо. На етапі узгодження деталей низка контрактів. Почали відроджувати «соціалку» та культурне життя колективу. Середня заробітна платня по підприємству збільшилась з 2300 грн. до 2600 грн. на місяць… Все це - за пів року роботи на заводі, який десятиліттями заганявся у борги.

Позитивні зрушення очевидні. Натомість, до ФДМУ, СБУ, Прокуратури та до інших контролюючих органів почали надходити листи прямо протилежного змісту. Листи підписуються від імені «профкому» та працівників підприємства. Чому ж «профком» несподівано оголошує війну новій адміністрації, яка зовсім непогано встигла проявити себе за такий короткий термін? Як з’ясувалось,  приводом суперечки стало, як не дивно, спрямування дирекцією позову до суду до одного з орендарів, який вперто не платить орендної платні, не платить за воду, каналізацію за користування землею. Не платить нічого, при тому, що займає понад дві тисячі квадратних метрів по фасаду майже в центрі Києва. Весь Київ знає гігантський «Секонд-хенд» на «Більшовику». Лише підприємству з цього - самі збитки.

Ми зацікавились «любов’ю»  «більшовицької» профспілки до головної шулявської барахолки. Розслідування дало цікаві факти.

З’ясувалось, що протягом останніх двох десятиліть навколо стратегічного державного підприємства ПАТ НВП «Більшовик» свої тенета сплели сімейні клани. Вони неначе коконом ізолювали завод від зовнішнього світу та поволі виїдають з середини залишки ресурсів колись потужного гіганта.

            Особливість полягає в тому, що «дерибаном» займається не якась олігархічна група, а саме ті, хто покликані були стояти на сторожі інтересів державного підприємства – колишній генеральний директор, заступники директорів, профспілкові діячі тощо.

Цікаво, що «ширмою» своєї діяльності «діячі» обрали саме ПРОФСПІЛКОВУ ОРГАНІЗАЦІЮ. Виявилось дуже зручно – роби, що заманеться – кради, здирничай, паразитуй… А якщо хтось спробує очистити від паразитів знесилене тіло заводу – його одразу оголошують «ворогом трудового колективу», який зазіхнув «на святе» - на профспілку та її «непорочних лідерів».

            Нашу редакцію не зупинила небезпека опинитись у списках «ворогів народу» більшовицької профспілки і ми трохи розібрались у ситуації на заводі.

Весь «тіньовий бізнес» заводу «Більшовик» контролюється «сім’ями» колишніх керівників підприємства – нинішніх профспілкових діячів. Втрачаючи посади в адміністрації заводу, вони відходили в тиху гавань профспілки зі своїм «уловом». Так що ж вони «наловили» керуючи заводом?

Сім’я Піддубних

Піддубний С. К. – колишній Генеральний директор.

Його дружина працювала під його керівництвом у другому відділі. З другого відділу зі скандалом про зловживання переведена в бухгалтерію.

За наслідками керівництва, відносно Піддубного порушена кримінальна справа – 2 роки «умовно» з забороною обіймати керівні посади на 5 років. Підстав для кримінального покарання більш ніж достатньо: під час його «царювання» під видом металобрухту вивозився діловий метал, зі складів списувались матеріальні цінності (у першу чергу – кольорові метали), які могли б використовуватись за призначенням у виробництві, списувалось працездатне обладнання, а в результаті - якимось дивним чином у «Більшовика» - стратегічного державного монополіста в галузі, з’явився конкурент який почав виробляти таку ж саме продукцію на такому ж обладнанні (якого до того окрім «Більшовика» не було ніде в СНД) і за тими ж засекреченими кресленнями, що були створені унікальним конструкторським бюро заводу. Це завдає держпідприємству і Державі колосальних збитків у сотні мільйонів гривень. Саме у цей період, через схеми податкової застави та податкового арешту, підприємство втратило цілі корпуси, цехи, території. На місці унікального стратегічного цеху, в якому збиралась ракета С-300 («Сатана» - так потрібна була б державі тепер, на війні), виріс гігантський торгівельний центр «Більшовик», який сидить на всіх комунікаціях заводу, але не бере жодної участі в утриманні мереж…

Результати керівництва Піддубного у цифрах для заводу:

Втрата контрактів на користь конкурентів на суму понад 500000000 грн. (п’ятсот мільйонів гривень); річний борг заводу – 23000000 грн. (двадцять три мільйони гривень); кулуарна передача контрактів від «Більшовика» на конкуруюче підприємство «Хіммашбуд», яке належить колишньому підлеглому Назару В.В.

Сім’я Бондарчуків

Бондарчук С.Р. – колишній заступник генерального директора (нині називає себе головою «Завкому» - неіснуюча посада). Наразі не є членом трудового колективу, але ходить на завод як на роботу.

Під керівництвом Бондарчука завод втратив цілі будівлі соціально-побутового комплексу. Любить розкіш, не соромиться приїжджати прямо на територію заводу на власному джипі вартістю 1,2 млн. грн..

Подейкують - коханка працює в адміністрації. За «профспілковими традиціями», регулярно буває за кордоном (мабуть на «майовках»). Похресник «тримає» секондхенд у колишньому цеху Заводу (ось вона причина такої активності «профспілки»!) Не виплачує орендну платню, відмовляється платити за воду, каналізацію, електроенергію за користування землею. Річний прибуток в кишеню ділків – 5,5 млн. грн..

Сім’я Гончаренків

Гончаренко М.Ф. – начальник управління маркетингу. Син – працює у Фонді державного майна України. Має дорогий джип, елітну квартиру (не одну).

Завдяки цій людини підприємство втратило контракт з ВАТ «Белшина» м. Бобруйськ на виготовлення 20 форматорів-вулканізаторів-100 вартістю без ПДВ 14 000 000 Євро (чотирнадцять мільйонів Євро). Важко уявити, який «відкат» від конкурентів отримала сім’я гончаренків за цю оборудку. Стандартна такса посередників, з якими працює Гончаренко – 10% від суми контракту. Скільки таких контрактів на рік втрачає завод?

Сім’я Галанів

Галан А.Й. – колишній заступник Генерального директора з соціально-побутових питань. У соціально-побутовій сфері відзначився повною втратою заводом соціальних об’єктів (будинку побуту, їдальні, бази відпочинку) та отриманням собі особисто квартири. Батько й син Галани утримують на заводі автомийку (яка оформлена на похресника) з щорічним прибутком 1,5 млн. грн.. Не платять за воду, за каналізацію, за електроенергію, за землю. Саме ця підприємлива людина у 2011 році зареєструвала на своє ім’я громадське об’єднання із назвою юридичної особи «Первинна профспілкова організація ПАТ НВП «Більшовик» (форма власності – приватна) і за змовою з Бондарчуком почали виступати «від імені трудового колективу». Галан навіть увійшов у ЦК галузевої профспілки. Цікаво, а чи знає керівництво Профспілки Важкого машинобудування про справжню діяльність цих людей? Чи сплачують вони «профспілкові внески» з автомийок та секондхендів?

            А чи знають члени трудового колективу заводу «Більшовик», що так званий «профком» - приватна лавочка Галана та Бондарчука, а не заводська структура?

Таке ж питання і до керівництва Фонду державного майна з приводу діяльності сім’ї Гончаренків – як воно ставиться до втрати Державним підприємством сотень мільйонів гривень за посередництва своїх співробітників?

Відповіді на ці питання ми пошукаємо у наступних публікаціях, а поки розглянемо особисті здобутки сімей Піддубного, Бондарчука, Гончаренка та Галана. Так, на приклад виглядає автопарк так-званих «профспілкових діячів» та їхніх родин (сподіваємось власники впізнають своє майно?):

А це – «скромні хатинки» у яких живуть їхні «скромні» сім’ї:

А ще є земельні ділянки, долі у комерційній нерухомості (в першу чергу – у колишній власності заводу).

Якщо скласти до купи «капітал» паразитів, які роками п’ють «кров» заводу «Більшовик», то стає зрозумілим – звідки взялись борги підприємства у 200 млн. гривень!

Вікіпедія – вільна всесвітня енциклопедія:

ПАРАЗИТ - термін походить від слова парази́т (грец.Παράσιτο — нахлібник). Терміном парази́т називають організм, який живе за рахунок іншого організму, що називається хазяїном.

 

Народний афоризм: Не так страшні чужі воші, як свої гниди!

 

Журналістське розслідування проводив Артур Хлєбніков


Теги статьи: Фонд государственного имущества УкраиныЗавод Большевик

Дата и время 16 сентября 2015 г., 20:15     Просмотры Просмотров: 7699
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.358185