АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 21°C
Харьков: 21°C
Днепр: 23°C
Одесса: 22°C
Чернигов: 21°C
Сумы: 21°C
Львов: 20°C
Ужгород: 20°C
Луцк: 22°C
Ровно: 21°C

Михайло Гаврилюк: Я звалив собі на плечі великий груз, але я його несу і не здаюсь

Михайло Гаврилюк: Я звалив собі на плечі великий груз, але я його несу і не здаюсь
Михайло Гаврилюк: Я звалив собі на плечі великий груз, але я його несу і не здаюсь

Я очень люблю «неформатных» людей – неважно, это режиссер, артист, врач или народный депутат. В какой бы сфере они ни работали, они всегда самодостаточны, интересны и, как правило, талантливы. 
Сегодня у нас в гостях именно такой человек – Михаил Гаврилюк.

– Михаил, недавно исполнился год, как вы в Верховной Раде. Как вы себя там чувствуете?

– Місце як місце, нічо там такого нема. Чувствую себе нормально, потихеньку починаю звикати до нової роботи. Поначалу всьо було, канєшно, дико.

– Комплексовали?

– Нє, комплексів у мене не було і, навєрно, не буде ніколи, відсутствують вони в мене якраз. Надо просто зрозуміти, що там відбувається. Це дуже важко, коли людина займається одною професією і її зразу перекидають на другу. Важко зрозуміти, що там відбувається, коли людина тобі в лице говоре одне, а робе зовсім друге. Є в Раді деякі дуже засєкрєчені люди, неіскренні.

Але потихеньку я вже привик, вже знаю, з ким можна мати справи, а з ким не можна. В даний момент я їх не трогаю, вони мене не трогають, я занімаюсь тим, за чим я туди прийшов. Ну а прийшов я туда за тим, щоб допомогти нашій Україні, помогти нашому народу.

– Вы состоите в комитете, который занимается военнослужащими АТО, ветеранами, их социальными льготами. Скажем честно, обещаний от власти было много, а реальных дел мало. Что вы делаете для того, чтобы изменить ситуацию?

– Наші атошники, інваліди, пенсіонери – це найбольніше питання, воно було і є в усіх державах, що воювали. В даний момент ми для них готуєм законопроекти, подаєм на розгляд. Нещодавно був прийнятий законопроект від нашого комітету, а у нас дуже гарний комітет, дуже гарні люди у нас там, ми гарно працюємо. Раніше, може, і були такі комітети, що не було видно їхньої праці, но в даний момент….

– …говорят, Министерство обороны недовольно работой вашего комитета, дескать, депутаты, не будучи профессиональными военными, не знают, что и как делать. Что на это вы скажете?

– Коли ми збираємося у комітеті, викликаємо усіх заступників міністрів, і працівників служб соціального захисту, і бюджетників, усіх, хто нам потрібен. З усіх міністерств заступники міністрів приходять і кажуть: ага, отут буде краще зробити оце – значить, ми робим поправки. Ми разом робим, нема такого, що ми отдєльно зробили, а вони собі отдєльно.

– Многие журналисты пишут о коррупции в Министерстве обороны, говорят, что огромные средства уходят далеко не на вооружение. Как вы думаете, есть там коррупция или нет?

– Ви знаєте, шо у нас не тільки там корупція, у нас корупція у всій країні… І вона все укріплялася-укріплялася, 24 роки вона все сильніше і сильніше робилася. Є корупція і там, але я думаю, що всьо-таки настане час – бо всьо тайне стає явним – настане той час, коли вони всі дадуть відповідь, куди пішли кошти.

– А вы, когда их приглашаете в комитет, спрашиваете об этом?

– Ми ж не розслідуємо, у нас є структури, які повинні задавати їм ці питання, розслідувати. Но знаю точно, що нашим воїнам на передовій як раніше було багато чого потрібно, так і до сих пір. У мене є така громадська організація «Козацька звитяга», яка займається волонтерством,  – на фронт нещодавно у нас опять машина поїхала. Одна поламалася, ми її не можем зремонтіровать, нема покамєсть коштів, но до сих пір солдати наші потребують допомоги від волонтерів. Нещодавно до мене опять звернулися хлопці з передової, їм потрібен тепловізор, прибор нічного бачення.

– Но это же позор, когда через полтора года после начала военных действий тепловизоры по-прежнему покупают волонтеры.

– Я знаю, що це позор. Але ту людину, котра в цьому винна, котра сидить у міністерстві, – ви думаєте, її легко знайти? Вони всі там ховаються, одне одного покривають, там дуже важко добратися до якоїсь істини.

– Чиновников из Министерства обороны пригласить на интервью практически невозможно – это насчет того, що вони ховаються…

– …так, вони ховаються, у мене теж до них є питання. Я закінчу думку, бо в мене була одна думочка. Я думаю, що кожен грішник рано чи пізно нікуди від відповідальності не втече – це раз. По-друге, у мене до міністерства є дуже багато питань. У мене зараз є учасники бойових дій, котрі знаходяться на передовій, а будинкам, де їхні сім’ї живуть, ніяк не можуть електрику дати. Не як підприємцям, а як споживачам, простим людям, як населенню – вони цього не можуть зробити. Зараз я намагаюся зустрітися з Полтораком, поспілкуватися. Я вже два рази звертався з цим питанням. Він – «всьо ми вирішим». Вже пройшло більш ніж півроку, ніхто до сіх пор не шолохнувся. Там просто треба виплатити задолженность, бо там повинен бути стабілізатор.

Хто повинен цим заніматься? Це ж не я повинен. Є воїни, сім’ї воїнів, і міністерство має так само за них піклуватися… В даний момент я чекаю зустрічі, вже тиждень чекаю, вони мені мають перезвонити… Коли ти до них приходиш, вони молодці, бігом усіх звільняють, поки ти є в кабінеті. А коли ти з нього виходиш: куди ви його звільнили? Лишити на посаді! Це наша житниця, не дай бог ще хтось буде на цьому наживатися!

– Там же есть так называемый волонтерский корпус под руководством Бирюкова – люди, которые начинали с помощи ребятам на передовой, делали все для победы, и вдруг… Може, там щось пороблено, у цих міністерствах? Когда они попадают туда, их вроде как волшебной палочкой кто заколдовывает.

– Ну можливо, і заколдовує. Но я знаю, шо то за палочка – це гроші, мільйони, які багато людей зводять з розуму. Люди, які ніколи не бачили таких грошей, а тут на тобі… І нечистий начинає його підковирювати: візьми, тут і тобі хватить, і твоїм дітям хватить, і правнукам, лиш бери, лиш бери… Канєшно, є нормальні люди, які боряться з цим, цього диявола від себе гонять, бо знають, що за кожну дію є відповідь. А  деякі спокушаються.

– А вам предлагали?

– Шо мені прєдлагалі?

– Гроші.

– Гроші? Мені багато чого прєдлагали і предлагають, но мені того не треба. Зараз тяжко, дуже тяжко без грошей.

– Что вас держит? Вам нужно дом достроить, он же еще недоделан, как я понимаю?

– Ну, буде. Якщо нєдодєлан, значить, буде…

– …еще какие-то у вас есть проблемы. Машины у вас не было еще полгода назад. Есть уже машина?

– Ні, собствєнної ще нема.

– Так что вас удерживает от того, чтобы бросить шапку о землю и сказать: гори оно все огнем! Они все крадут, а я что дурак, что ли?

– Так, я дурак, бо не краду. Є у мене одна біда, дуже велика біда – я боюся того, щоб, як цих чиновничків, яких ми на Майдані гнали, кидали в них каміння, плювали, я боюсь, щоб зі мною люди так робили. Я не хочу, щоб в мене люди кидали каміння, проклинали мене чи мій рід. Краще я обійдуся без того. Я без тих мільйонів якось до цієї пори жив? Жив. А чого я зараз не проживу? Да, є великі потреби, треба грошей навіть для того, щоб зняти приймальню…

– …як ви її зараз знімаєте?

– Одну, яку я знімав, забрали, зараз міська рада повинна надати приміщення. До цієї пори то давали, то забирали – плани міняються, бачать, що Гаврилюк мовчить, нічого не каже, значить, він у нас неговорящий, значить, ми що захочем, то й будем робити. Ну це неправильно вони думають, це негарна думка у них. Вони мене за ніс водять уже цілий рік. Чому вони бояться дати мені приміщення? Бо до мене почнуть звертатися люди, скаржитися на тих голів і депутатів, і вони знають, що я це так просто не оставлю. Вони бояться таку людину мати в себе під боком, яка не буде входити в їхні дерибани земель, грошей і всього остального. Тому лиш не дають мені приміщення, яке мають дати, таке даже у розумній книжці прописано, що міська рада повинна надати на безкоштовній основі приміщення для депутатської діяльності. Надіюсь, це буде, а якщо не буде, тоді я підключу важку артилерію.

– Вы же с них не слезете?

– Я ні з кого не злізу, бо воно так повинно бути по закону.

– Михайле, хочу з вами про «Народний фронт» поговорити. Там таких людей, як ви, небагато. Там заможні люди, які до цього були в політиці. Є два моменти: скандали, пов’язані з урядом, і розмови про корупціонерів у вашій фракції. Ви як на це дивитеся?

– Що я можу сказати? «НФ» – нормальна фракція. Да, там є і міліонери, і бізнесмени, багато є таких людей. Але найголовніше, що закони приймаються і «Народний фронт» теж за них голосує, щоб життя українського народу було краще. А хто там корупціонер, хто мільйонер – у нас для цього є структури, які повинні розслідувати і доказувати провину…

– …розслідувати і розстрілювати…

– …ви думаєте, я щось маю проти? Пару корупціонерів поставити до стіни і розстріляти – бігом всі остальні будуть тікати з нашої держави. Бо будуть знати, що на них так само очєрєдь чекає. Це було б дуже гарно. Показово.

– Михайле, у ВР приймають гарні закони, ваш комітет працює, а деяким солдатам на фронті немає що одягнути, тепловізорів немає, реформи не відбуваються. В якому місці нам пороблено?

– Нічого не пороблено. Реформи йдуть…

– …які, де вони йдуть?

– Йде реформа місцевого самоврядування, створено національну поліцію, намагаємося реформувати прокуратуру. Зміни є, просто їх ще не видно. 24 роки зло розросталося, і за рік ми його не знищимо.

– Цей парламент у нас дуже хуліганський, а от ви тихо поводитесь. Як вгамовуєте свій темперамент? Буває, що хочеться по пиці комусь дати?

– Дуже багато таких випадків буває. Але я знаю точно, що це не допоможе, лише собі проблем наживеш.

– Що ви собі в такі моменти говорите?

– У мене в голові живе двоє людей. І одна тій, що розбушувалася, говорить: «А що це тобі дасть? Наживеш собі проблем. В прокуратуру затягнуть, ще й посадять». І друга починає думати: «Краще документами доведи провину і притягни до відповідальності». Ну якщо вже так хочеться дати, треба найти укромне місце і по-тихому: відтягнув – і приклався пару раз. А коли це перед камерами відбувається – це неправильно. На нас цивілізація і народ дивиться.

– Стали ви щасливішим за цей рік чи ні? Тільки відверто.

– До того як я став депутатом, в мене було більше радості і менше проблем. Зараз у мене менше радості і більше проблем. Тоді я відповідав за себе і свою сім’ю – рано піти і заробити кошти. А в даний момент я відповідаю не лише за себе і сім’ю, а й за всю державу. Я звалив собі на плечі великий груз, але я його несу і не здаюся.

pl.com.ua


Теги статьи: Михаил Гаврилюк

Дата и время 02 января 2016 г., 13:10     Просмотры Просмотров: 1346
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Нардеп Гаврилюк стал отцом
"Квартал 95" зробив нову пародію на козака Гаврилюка, незважаючи на гнів мережі: з’явилося відео
Козак Гаврилюк відповів афоризмом "95 кварталу" на свою пародію

Провластный блогер назвал комиков 95 квартала шутами и продажными суками, и призвал извинится перед Гаврилюком
«Меня не приглашали во Францию»: Гаврилюк рассказал всю правду о поездке нардепов на Евро 2016
Обнародованы подробности свадьбы казака Гаврилюка

Козак Михайло Гаврилюк відгуляв весілля у Коломиї. ФОТО
Націоналістичне підпілля Луганщини - 4: Порятунок групи Гаврилюка в Сєвєродонецьку
Козак Михайло Гаврилюк розповів про 22-річну “дівчину серця” з Коломиї, яку називає “школьніца”

Депутат Гаврилюк вперше прийшов у Раду без камуфляжу. ФОТОФАКТ
Казак Гаврилюк выплатил ипотеку, Соболев разжился участком, домом и гаражами, а у экс-спикера Литвина 50 млн в банке
Казак Гаврилюк значительно разбогател, став народным депутатом

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Какой из кандидатов уже заявивших о своем участие в президентских выборах самый достойный?








Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.126838