АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 23°C
Харьков: 25°C
Днепр: 27°C
Одесса: 29°C
Чернигов: 24°C
Сумы: 24°C
Львов: 24°C
Ужгород: 26°C
Луцк: 24°C
Ровно: 24°C

Кредитно-експортні ризики по-українськи

Кредитно-експортні ризики по-українськи
Кредитно-експортні ризики по-українськи

Тиждень тому прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив про створення на базі державного Укрексімбанку Експортно-кредитного агентства (ЕКА).

За кілька місяців до цього на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України створили спеціальну сторінку для цього агентства. Але при спробі зайти на неї вас чекатиме «помилка 404».

Насправді, вже сама ініціатива створення такого агентства є позитивним фактом. Можна лише дивуватися, чому вона виникла тільки зараз. Як відомо, із усіх країн Європи (включаючи Східну Європу та навіть Росію), комплексного агентства з розвитку експорту немає тільки в Україні та Албанії. Хоча навіть в останній є свої інституції з підтримки експорту.

Тривалий час працюючи в кредитних відділах українських компаній, я майже щоденно мав справу з іноземними експортно-кредитними агентствами. Наведу маленький приклад із власної практики: якщо Euler Hermes (німецьке ЕКА) страхує/кредитує купівлю українським підприємством німецького обладнання, яке майже вдвічі дорожче за українські аналоги, наш бізнес вибере «німецьку якість». Чому? Тому що про німецького виробника подбала держава, забезпечивши його інструментом здешевлення його продукції та інструментом додаткової конкурентної переваги у вигляді готової схеми фінансування покупця.

Наразі функції такого агентства в Україні частково «підміняють» галузеві асоціації. Але в тім то й справа, що підміняють, а не виконують. Звісно, експортувати зерно та металобрухт ми зможемо і без подібних інструментів. Але експорт товарів, а не сировини, вже зіткнеться з конкурентними, мовними, фінансовими, юридичними, сертифікаційними та інформаційними бар’єрами.

В Бюджеті-2016 Кабмін ні копійки не заклав на створення ЕКА, хоча після парламентських баталій все ж виділили 200 млн гривень. Очевидно, що цих коштів недостатньо для створення подібної структури. Але і це не видається чимось трагічним, доки не проаналізувати запропоновану модель ЕКА.

Експорт товарів, а не сировини, вже зіткнеться з конкурентними, мовними, фінансовими, юридичними, сертифікаційними та інформаційними бар’єрами

Насправді, створення на базі Укрексімбанку такої структури – не найгірша ідея. Приклад американського Ексімбанку – зайве тому підтвердження. Це типовий приклад північноамериканського експортно-кредитного агентства, яке окрім страхування експорту, займається ще і його фінансуванням. Проте наші урядовці вирішили переплюнути всіх, створивши гібрид, який займатиметься з одного боку страхуванням експорту, а з іншого – роздрібним кредитуванням. Тобто по суті він збереже риси універсального банку, який «підкорюватиметься» правилам Нацбанку. Натомість у світі всі ЕКА регулюються окремим законодавством.

Давно відомо, що все нове – давно забуте старе. Ще 10 років була ініціатива створити ЕКА на базі Укрексмібанку, але проти неї повстали банкіри. Вони логічно дали зрозуміти, що такий гібрид порушує правила конкуренції. Вже тоді говорили про те, що роздрібний бізнес потрібно або виділити в окремий банк, або ліквідувати. Схоже, уроки минулого так нічому й не навчили.

Новий велосипед vs перевірені моделі

Говорячи про розвиток експорту взагалі та його підтримку, можна вигадувати велосипед, але вже є відпрацьовані до найменших деталей моделі. Ще в 1963 році в рамках Організації економічної співпраці та розвитку (OECD) було прописано регуляції щодо експортного кредитування (OECD export credit arrangement). З того часу, звісно, багато чого змінилося, але умовно можна розділити функції ЕКА за такими напрямками:

1) Страхова діяльність – комплексне агентство з підтримки експорту страхує діяльність своїх експортерів. Це дозволяє здешевити кредитний ресурс для виробника на стадії виробництва продукції та надає впевненість іноземному покупцю в тому, що контракт буде дійсно виконано (приклад – Euler Hermes). Варто зауважити, що це далеко не благодійна  діяльність. Державне Агентство бере за це плату, і немалу – до 10% від суми контракту. Ця комісія сплачується з кредитних коштів і вже під зменшену відсоткову ставку, що зазвичай влаштовує бізнес.

В Україні вкрай необхідно створювати структуру, яка буде страхувати експорт, і байдуже, як її називати. Відсутність такої структури – це показник відсталості країни. Допоки наші експортери (виключаючи сировинний аграрний та металургійний експорт) не зможуть запропонувати своїм покупцям відносно дешевої схеми купівлі своєї ж продукції, до того часу вони і будуть програвати, або вигравати лише за рахунок якихось ситуативних обставин.

2) Фінансування – У світі є дві моделі агентств із розвитку експорту: північноамериканська (USEXIM, EDC) та європейська (Euler Hermes, Coface, Atradius). Північноамериканські ЕКА – це банки, які можуть напряму фінансувати. В Європі ЕКА працюють разом із локальними банками і самостійно не кредитують. Вони страхують ризики невиконання контрагентами зобов’язань за договором купівлі-продажу. Структурно все виглядає так, але якщо дивитися глибше, то в тій же Німеччині існує АКА Банк (Ausfuhrkredit-Gesellschaft mbH), який у перекладі з німецької називається банком з фінансування експорту. Структурно держава розділила ці дві функції, але зі своєї практики скажу, що працює цей механізм дуже чітко і робить одну важливу справу – розвиток виробництва в Німеччині.

Допоки наші експортери (виключаючи сировинний аграрний та металургійний експорт) не зможуть запропонувати своїм покупцям відносно дешевої схеми купівлі своєї ж продукції, до того часу вони і будуть програвати, або вигравати лише за рахунок якихось ситуативних обставин

Щодо України, то найкраще все ж таки було б почати з малого. Створювати окремий банк зараз наш бюджет «не потягне». Та й досвіду в роботі з експортерами в українських можновладців немає ніякого. Тому доречніше було б почати зі страхування.

3) Консалтинг – в Україні працює дуже багато представництв іноземних асоціацій виробників, державних агентств інформаційної підтримки експортерів та інших інститутів. Представники цих організацій є на всіх виставках, бізнес-форумах, державних заходах. Вони в курсі того, що в нас відбувається, який бізнес набирає оберти, який втрачає, що буде користуватися попитом на наших ринках, як в Україні почати та вести бізнес, платити податки і навіть як їх не платити.

Повірте, там виділяють сотні мільйонів державних коштів на такі речі. Бо вони знають, що ці структури фасилітують експортерів виходити на український ринок, а отже – створювати нові робочі місця у себе в Австрії, Голландії, Німеччині, Чехії, Польщі та ін.

До останнього серед урядовців була поширеною думка «для чого взагалі цих експортерів треба підтримувати, не можуть виробляти нормальну конкурентоздатну продукцію – нехай ідуть з ринку». Чому це неправильна політика, можна багато дискутувати. Але для мене є один і основний аргумент: так роблять всі без винятку багаті та розвинені країни.  А якщо так роблять всі багаті країни, а ти – ні, і при цьому ти бідний і розумний, мабуть, щось не так.

Загалом  урядовий тренд останнього часу на  дерегуляцію і лібералізацію радує і лякає. Радує тому, що «треба щось мінять», а лякає, бо це суперечить тому, що роблять наші західні сусіди. А вони (тобто їх уряди) роблять все для захисту інтересів своїх виробників. Це вже не дерегуляція, а ефективне регулювання. Корінь один і той же, а контекст різний. Ціна відсутності держави в експорті як захисника та фасилітатора (тобто підтримувача) може бути занадто високою.

forbes.net.ua


Теги статьи: Экспортно-кредитное агенствоЯценюк

Дата и время 12 января 2016 г., 20:10     Просмотры Просмотров: 1498
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Какой из кандидатов уже заявивших о своем участие в президентских выборах самый достойный?








Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.070169