АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 4°C
Харьков: 7°C
Днепр: 10°C
Одесса: 10°C
Чернигов: 3°C
Сумы: 5°C
Львов: 3°C
Ужгород: 7°C
Луцк: 3°C
Ровно: 3°C

«Сєпари» тричі виводили нас на розстріл» – боєць АТО

«Сєпари» тричі виводили нас на розстріл» – боєць АТО
«Сєпари» тричі виводили нас на розстріл» – боєць АТО

Після бою в Старобешеве 23-річний Дмитро Вовк разом з дев’ятьома побратимами попали в засідку. Відстрілювались, поки були набої. Потім – полон, хлопців повезли у Донецьк. Одному важко пораненому якійсь ветеринар зі Старобешева надав таку-сяку допомогу, в Донецьку його забрали в лікарню. Ще двох поранених після кількох годин у лікарні привезли назад до гурту полонених.

– У Старобешеве нам влаштували судилище. Били зі страшною жорстокістю та злобою. Нестерпно було бачити, з якою насолодою у цьому брали участь так звані мирні жителі. Людьми назвати істот, які можуть так безжально знущатись над полоненими, у мене язик не повертається. Не чіпали тільки важкопораненого, видно, думали, що не виживе. А легкопораненим діставалось стільки ж, як і нам, – згадує Дмитро. – Кричали нам «бандерівці», «хунта», «нащо ви прийшли на нашу землю вбивати?» Коли я відповів «ви ж перші все почали», мені зламали щелепу.

У Донецьку побиття продовжились. Тут вже старались самі бойовики, постійно намагались поставити хлопців на коліна. Ті не піддавались, і їх нещадно і методично били. Синців майже не залишалось, одразу ламали кістки. Дмитро Вовк після цього полону чотири місяці пролежав у госпіталі. Тепер має проблеми з хребтом та ногою.

– Коли привели в казарму, там було ще більше двадцяти наших. Заспокоїли, що «сєпари» не будуть нас вбивати, якщо досі цього не зробили. Але все одно не по собі ставало, коли тричі виводили «на розстріл». Хотіли зламати нас морально, і вибрали такий спосіб психологічного тиску, – розповідає Дмитро. – Кидали у камеру-казарму, де не було ні ліжок, ні матраців. Спали по кілька годин на бетонній підлозі, тулячись одне до одного. Один з охоронників був більш людяним, то приносив нам чаю. Правда, тільки один стакан на нас всіх, але й за це йому спасибі. Потім хлопці, що з нами сиділи, казали про нас «везунчики». Ми найменше пробули в полоні, чотири з половиною дні. Швидко домовились, мабуть, про обмін.

Перших десять чоловік на звільнення відібрали, у кого був найважчий фізичний стан. Дмитро якраз попав у цю десятку. Хоча до полону не був пораненим.

– Мені щастило. В першому бою кулею зачепило куртку на плечі, а в останньому халяву берця порвало, – зауважує. – Якось завжди знав, що зі мною буде все гаразд. Навіть коли поранених товаришів з під куль витягав. Знав, що буду цілим. Аж до полону. У нас забирали не тільки мобільні телефони та особисті речі, а й одяг та взуття. Мене не роззули, бо ні в кого із «сєпарів» не було такої маленької ноги. Наступного дня нас повели в кабінет СБУ. Камера, де нас тримали, знаходилась якраз у них в дворі. Той, хто сидів у кабінеті, тільки глянув на мої документи, «забив» прізвище та ім’я у комп’ютер, подивився інформацію і так нічого й не запитав. «Мені все ясно, можете відводити назад» – тільки кинув конвоїрам. Виявляється, у них була база на кожного.

Поки знаходився у полоні, батьки Дмитра вважали його зниклим без вісти.

– Що довелось матері пережити і передумати за ці дні, навіть не уявляю. Перше, що зробив, коли приїхав до наших, подзвонив і сказав, що живий, – говорить вояк. – Я їй не зізнавався про те, що добровольцем йду в зону АТО. Тільки коли пройшов комісію, сказав. Не хотіла пускати, бо тільки-тільки оклигав після травм на Майдані.

З грудня 2013 року Дмитро щовечора був на Майдані. Тоді мешкав у Києві, забезпечував побратимів дровами. 18 лютого 2014 року знаходився біля годинника, коли неочікувано «Беркут» пішов в атаку. Після сутички Дмитро отримав три переломи, але дізнався про них тільки наступного дня.

– Мене хтось витягнув з тієї колотнечі, посадив в машину та відправив додому. Я ще піднявся у квартиру і ліг. А зранку піднятись з постелі вже не міг. Подзвонив товаришам, ті винесли до швидкої. Провалявся у лікарні аж до червня. Потім розробляв ногу деякий час, був у батьків у Тульчинському районі. Тільки стало легше, подав заяву у військкомат, – каже. – На фронті все було просто і зрозуміло, а на «гражданці» довго не зміг звикнути до стилю життя. Здавалося, що нікому тут не потрібен. Тільки після бесід із психологом адаптувався, і знайомі кажуть, що мої очі знову засяяли. Але все одно досі нікому не довіряю.

be1st-ua.info


Теги статьи: Бойцы АТО

Дата и время 23 января 2016 г., 22:39     Просмотры Просмотров: 1809
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Ярош заявил о создании отрядов теробороны во всех областях Украины
Аэропорт был прогулкой: "киборг" назвал самый тяжелый эпизод войны на Донбассе
Вместо празднования – траур: на Луганщине в День защитника Украины хоронили погибшую на фронте девушку

На Донбассе погиб 27-летний контрактник с Полтавщины: появилось фото
’’Важны Курск и Кубань!’’ Украинский ’’киборг’’ раскрыл цель бойцов ВСУ
На фронте легче, а здесь с врагами очень тяжело - "киборг"

Сколько женщин в ВСУ являются участниками боевых действий на Донбассе
Провокация накануне Дня защитника Украины: На Сумщине бойцов АТО поздравили видеороликом с боевиками
’’Проклятые путинцы!’’ В сети показали трагически погибшего на Донбассе бойца ВСУ

Убийство разведчика Сергея Костакова: за три года - ни виновных, ни подозреваемых
Катастрофа для украинской армии: контрактники массово бегут из ВСУ
"Дальше принесут ухо?": Геращенко - о выходке боевиков в Минске

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Кто виноват во взрывах на оружейных складах?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.073229