АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 14°C
Харьков: 13°C
Днепр: 14°C
Одесса: 17°C
Чернигов: 14°C
Сумы: 13°C
Львов: 17°C
Ужгород: 20°C
Луцк: 16°C
Ровно: 15°C

«Сєпари» тричі виводили нас на розстріл» – боєць АТО

«Сєпари» тричі виводили нас на розстріл» – боєць АТО
«Сєпари» тричі виводили нас на розстріл» – боєць АТО

Після бою в Старобешеве 23-річний Дмитро Вовк разом з дев’ятьома побратимами попали в засідку. Відстрілювались, поки були набої. Потім – полон, хлопців повезли у Донецьк. Одному важко пораненому якійсь ветеринар зі Старобешева надав таку-сяку допомогу, в Донецьку його забрали в лікарню. Ще двох поранених після кількох годин у лікарні привезли назад до гурту полонених.

– У Старобешеве нам влаштували судилище. Били зі страшною жорстокістю та злобою. Нестерпно було бачити, з якою насолодою у цьому брали участь так звані мирні жителі. Людьми назвати істот, які можуть так безжально знущатись над полоненими, у мене язик не повертається. Не чіпали тільки важкопораненого, видно, думали, що не виживе. А легкопораненим діставалось стільки ж, як і нам, – згадує Дмитро. – Кричали нам «бандерівці», «хунта», «нащо ви прийшли на нашу землю вбивати?» Коли я відповів «ви ж перші все почали», мені зламали щелепу.

У Донецьку побиття продовжились. Тут вже старались самі бойовики, постійно намагались поставити хлопців на коліна. Ті не піддавались, і їх нещадно і методично били. Синців майже не залишалось, одразу ламали кістки. Дмитро Вовк після цього полону чотири місяці пролежав у госпіталі. Тепер має проблеми з хребтом та ногою.

– Коли привели в казарму, там було ще більше двадцяти наших. Заспокоїли, що «сєпари» не будуть нас вбивати, якщо досі цього не зробили. Але все одно не по собі ставало, коли тричі виводили «на розстріл». Хотіли зламати нас морально, і вибрали такий спосіб психологічного тиску, – розповідає Дмитро. – Кидали у камеру-казарму, де не було ні ліжок, ні матраців. Спали по кілька годин на бетонній підлозі, тулячись одне до одного. Один з охоронників був більш людяним, то приносив нам чаю. Правда, тільки один стакан на нас всіх, але й за це йому спасибі. Потім хлопці, що з нами сиділи, казали про нас «везунчики». Ми найменше пробули в полоні, чотири з половиною дні. Швидко домовились, мабуть, про обмін.

Перших десять чоловік на звільнення відібрали, у кого був найважчий фізичний стан. Дмитро якраз попав у цю десятку. Хоча до полону не був пораненим.

– Мені щастило. В першому бою кулею зачепило куртку на плечі, а в останньому халяву берця порвало, – зауважує. – Якось завжди знав, що зі мною буде все гаразд. Навіть коли поранених товаришів з під куль витягав. Знав, що буду цілим. Аж до полону. У нас забирали не тільки мобільні телефони та особисті речі, а й одяг та взуття. Мене не роззули, бо ні в кого із «сєпарів» не було такої маленької ноги. Наступного дня нас повели в кабінет СБУ. Камера, де нас тримали, знаходилась якраз у них в дворі. Той, хто сидів у кабінеті, тільки глянув на мої документи, «забив» прізвище та ім’я у комп’ютер, подивився інформацію і так нічого й не запитав. «Мені все ясно, можете відводити назад» – тільки кинув конвоїрам. Виявляється, у них була база на кожного.

Поки знаходився у полоні, батьки Дмитра вважали його зниклим без вісти.

– Що довелось матері пережити і передумати за ці дні, навіть не уявляю. Перше, що зробив, коли приїхав до наших, подзвонив і сказав, що живий, – говорить вояк. – Я їй не зізнавався про те, що добровольцем йду в зону АТО. Тільки коли пройшов комісію, сказав. Не хотіла пускати, бо тільки-тільки оклигав після травм на Майдані.

З грудня 2013 року Дмитро щовечора був на Майдані. Тоді мешкав у Києві, забезпечував побратимів дровами. 18 лютого 2014 року знаходився біля годинника, коли неочікувано «Беркут» пішов в атаку. Після сутички Дмитро отримав три переломи, але дізнався про них тільки наступного дня.

– Мене хтось витягнув з тієї колотнечі, посадив в машину та відправив додому. Я ще піднявся у квартиру і ліг. А зранку піднятись з постелі вже не міг. Подзвонив товаришам, ті винесли до швидкої. Провалявся у лікарні аж до червня. Потім розробляв ногу деякий час, був у батьків у Тульчинському районі. Тільки стало легше, подав заяву у військкомат, – каже. – На фронті все було просто і зрозуміло, а на «гражданці» довго не зміг звикнути до стилю життя. Здавалося, що нікому тут не потрібен. Тільки після бесід із психологом адаптувався, і знайомі кажуть, що мої очі знову засяяли. Але все одно досі нікому не довіряю.

be1st-ua.info


Теги статьи: Бойцы АТО

Дата и время 23 января 2016 г., 22:39     Просмотры Просмотров: 1723
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Бойцы ВСУ на передовой испугали боевиков «Джавелинами»
"Третья сила" на Донбассе: появилось видео с таинственными защитниками Украины
На Донбассе боевики применили минометы, 1 военный погиб

На Луганщине двое военных самовольно сбежали из части: боевики заявили об их задержании
Объединенные силы мощным ударом разбили террористов: появилось видео
Бывший телохранитель Моторолы воюет за Украину на Донбассе

Бывший футболист донецкого «Металлурга» погиб в боях на Донбассе
«Четверо в морге, еще четверо – в госпитале». В штабе ООС сообщили о ситуации на Донбассе
Застали врасплох: появились детали блистательного боя ВСУ на Донбассе

"Было больно": боец ВСУ рассказал правду о плене террористов
"Война не пройдет бесследно": почему украинский боец бросил гранату в людей
ДРГ боевиков атаковала позиции украинских военных на Донбассе: ВСУ понесли потери

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Какой из кандидатов уже заявивших о своем участие в президентских выборах самый достойный?








Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.113333