АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 11°C
Харьков: 7°C
Днепр: 11°C
Одесса: 16°C
Чернигов: 9°C
Сумы: 8°C
Львов: 12°C
Ужгород: 13°C
Луцк: 11°C
Ровно: 12°C

Вежа чорного дерева: як українські друковані та інтернет-ЗМІ висвітлюють чутливі теми

Вежа чорного дерева: як українські друковані та інтернет-ЗМІ висвітлюють чутливі теми
Вежа чорного дерева: як українські друковані та інтернет-ЗМІ висвітлюють чутливі теми

Останнім часом в інтернеті було дуже багато суперечок щодо мови ворожнечі і правильної термінології при описі подій у зоні АТО. Інститут масової інформації проаналізував, як провідні українські друковані та інтернет-ЗМІ* висвітлюють конфліктно чутливу тематику, зокрема, чи використовують мову ворожнечі, та чи приділяють достатньо уваги групам населення, що постраждали внаслідок конфлікту, – пишуть виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк та кооординатор моніторингових програм ІМІ Олена Голуб. 

 

Мова ворожнечі

У загальноукраїнських друкованих та інтернет-ЗМІ, які підлягали аналізу, явна мова ворожнечі чи негативне ставлення журналістів до однієї з конфліктно чутливих категорій населення (переселенців, мешканців окупованих територій) майже не зустрічається. Поодинокі випадки негативної конотації або неточне називання були пов’язані швидше з низьким рівнем етичної чутливості, з цитуванням прес-релізів або «гарячих» висловів політиків, але не зі свідомим бажанням журналістів принизити якусь із досліджуваних груп.

У 40% випадків в інтернет-ЗМІ, і в 56% випадків у пресі іншу сторону конфлікту називаютьбойовиками, власне, ця назва використовується і закордонними ЗМІ, і міжнародними експертами, наприклад, у звітах ОБСЄ. На другому місці – назва «терористи», яку використовували приблизно у 20% випадків в інтернет-ЗМІ та в пресі. Здебільшого, слово «терористи» з’являється у передруках офіційної інформації зі штабу АТО, або у цитатах чиновників і політиків. Ця назва є некоректною і неточною за смислом, проте офіційні джерела її часто використовують, оскільки конфлікт на Сході офіційно названий антитерористичною операцією. На третьому місці за популярністю – «сепаратисти» або «проросійські сепаратисти», що теж є коректною назвою, і вживається  в 7% випадків в інтернет-ЗМІ та у пресі. Однак, наприклад, у журналі «Країна» (від 19 листопада 2015) зафіксовано вживання лексеми «сєпари», що має характер  мови ворожнечі.

Далі, у 7% випадків ЗМІ використовували назву «окупанти», трохи рідше – химерний термін «російсько-терористичні найманці», який складно назвати коректним за смислом, адже він, як мінімум, заперечує участь у конфлікті представників регулярної російської армії, місцевого населення, і зводить все до невідомої націоналістичної терористичної організації з найманцями.

Найчастіше, яскраво забарвлені лексичні одиниці на позначення іншої сторони конфлікту вживаються в центральних друкованих та інтернет-ЗМІ при передачі прямої мови чиновників і політиків, ніж у власне журналістському тексті. Це такі слова, як: ворог, командири-мусульмани, противник, загарбник. Також в загальноукраїнській друкованій пресі використовуються специфічні лексичні одиниці, які не були виявлені в інтернет-ЗМІ, а саме: российские подразделения, российские военнослужащие, концентрация российских сил, допрезервы войск РФ. Варто зауважити, що такі терміни є коректними тільки тоді, якщо журналіст достеменно перевірив інформацію, і точно знає, що там були саме «допрезерви військ РФ». В противному випадку, якщо це просто емоційна словоформа, яка не має зв’язку з реальністю, то це є прикладом свідомої чи несвідомої мови ворожнечі і маніпуляції.

Прямих випадків вживання мови ворожнечі по відношенню до протилежної сторони конфлікту таких як «вата», «бандити» тощо, під час дослідження виявлено не було.

Щодо бійців АТО, в ЗМІ траплялися випадки вживання слів на кшталт «хунта» чи «раби», але вони вживалися в гумористичному контексті, і несли позитивну конотацію, наголошуючи на абсурдності вживання подібних слів протилежною стороною. Наприклад: «Хунта» построила себе на линии фронта блиндаж в «украинском стиле»: опубликованы фото». Під час моніторингу  в журналі «Країна» зафіксовано три випадки вживання лексеми «укроп». Ці лексеми вживалися у прямій мові, коли співрозмовник хотів передати настрої іншої сторони конфлікту.

Під час моніторингу термінології, яка вживалася на позначення інших груп населення, таких як: переселенці, родини військових, мешканці окупованих територій, волонтери та діти - не зафіксовано жодної одиниці мови ворожнечі чи лексеми з негативним забарвленням.

Моніторинг ІМІ також засвідчив існування проблеми перевірки джерел інформації. Загалом, заданими ІМІ, більше половини інформації, що подається про конфлікт на сході в  інтернет-ЗМІ, є повідомленнями штабу та прес-служби АТО. 23% інформації - це звіти ОБСЄ, або ж новини зроблені на їхній основі. Третім за популярністю джерелом інформації з зони АТО виявився фейсбук Дмитра Тимчука та повідомлення його «Інформаційного спротиву»,  на нього припало 13% повідомлень, не дивлячись на те, що багато журналістів вважають це джерело інформації сумнівним. 8% інформації – прес-релізи СБУ. Власна інформація журналістів із зони АТО практично відсутня, так само як і перевірка достовірності повідомлень з АТО за допомогою інших джерел.

Як українські ЗМІ розповідають про постраждалих від конфлікту

Загалом, в центральних новинах досліджуваних і веб-сайтів, і друкованих ЗМІ,  було зафіксовано низький рівень представленості конфліктно чутливих категорій населення (не більше 5% від загальної кількості матеріалів).

При цьому, такі групи, як родини військових, поранені, які потребують лікування, волонтери, вимушені переселенці, діти – не були представленні практично взагалі, відсоток матеріалів про ці групи склав менше 0,5% від загальної кількості матеріалів. В інтернет-ЗМІ основну масу, а саме 74% від кількості матеріалів, що стосувалися конфліктно чутливих категорій населення, склали повідомлення про бійців АТО, при чому у переважній більшості це були повідомлення штабу АТО про кількість вбитих та поранених у ході протистояння. Всі ці матеріали були фактажного характеру, наприклад:

У межах цієї групи досить багато уваги було приділено суду над українською льотчицею, що перебуває у російському полоні, Надією Савченко.

У друкованих ЗМІ 31% новин від матеріалів, що стосуються конфліктно чутливих груп населення складають повідомлення про бійців АТО, що від загальної кількості матеріалів складає менше 2%. У друкованій пресі лише 1,5% від загальної кількості публікацій стосуються мешканців окупованих територій. 1,3% матеріалів стосувалися іншої сторони конфлікту. Найбільшу кількість повідомлень про діяльність бійців АТО зафіксовано в газеті «Вести». Проте, варто зауважити, що частина матеріалів присвячених цій групі мали чітку негативну конотацію, наприклад: «Боец пытался на борт пронести гранату» (від 24 листопада 2015р.) та «В Крыму снова задержали нашего военного» (від 17 листопада 2015 р.).

Волонтери

Тільки 17 матеріалів із загальної вибірки у 2500 матеріалів в інтернет-ЗМІ було присвячено волонтерам, при цьому 10 з них було розміщено в новинах на сайті LB.ua. У друкованій пресі про волонтерів практично не було згадок. Переважна більшість матеріалів про волонтерів в інтернеті були новинами на кшталт: «Волонтеры передали функциональные кровати из Чехии для украинских военных госпиталей», лише 1 матеріал був  інтерв’ю відомого волонтера Хотабича.  
Матеріали про волонтерів, що містили негативну конотацію, були виявлені тільки на сайті УНІАН, а саме, новина - «Одесский фонд для бойцов АТО оплачивал полеты соратников Саакашвили и начальника местной полиции – СМИ».  На думку експертів ІМІ, цей матеріал є продовженням медійної війни, що веде олігарх Ігор Коломойський проти голови Одеської ОДА Михеїла Саакашвілі та його оточення, за допомогою ЗМІ, які йому належать, про що неодноразово у своїх звітах відзначав ІМІ. Про вплив редакційної політики на розміщення даного матеріалу може свідчити також і те, що інші сайти, які підлягали моніторингу, цієї інформації не розмістили.  

Мешканці окупованих територій

Усього 0,5% проаналізованих матеріалів в інтернет-ЗМІ стосувались мешканців окупованих територій, це у числовому показнику всього 11 матеріалів з вибірки у 2500 новин.  Водночас, у пресі матеріали присвячені мешканцям окупованих територій склали 27% від кількості матеріалів про конфліктно чутливі групи, що відповідно від загальної кількості матеріалів склало 1,5%.  Під час моніторингу в журналі «Країна» не зафіксовано жодного матеріалу присвяченого цій темі, в журналі «Новое время» лише 2% від загальної кількості публікацій. Газета «Сегодня» виявилася єдиним виданням, у якому було зафіксовано ґрунтовний аналітичний матеріал на цю тему під час моніторингу ІМІ. Це публікація «Закрытый» Крым: теперь без еды». 

Внаслідок конфлікту на сході України, десятки ЗМІ Донецької області змушені були припинити роботу, ті ЗМІ, що продовжують функціонувати на територіях, що підконтрольні так званим «ДНР», «ЛНР», є відверто пропагандистськими та антиукраїнськими. Всі українські телеканали на окупованій території були відключені влітку 2014 року. Місцеві кабельні провайдери, яких, за різними даними близько 200, також відключили всі українські телеканали з мережі, за винятком деяких розважальних каналів. 

За словами місцевих мешканців, у них немає доступу до українських телеканалів, оскільки телевежа, яка розташована на підконтрольній сепаратистам території Донецька, має сильніший сигнал. Таким чином, основним джерелом альтернативних новин про події в регіоні та Україні для мешканців окупованих територій є інтернет і так зване «сарафанне радіо», пабліки в соцмережах, які часто налічують сотні тисяч користувачів. Причинами популярності пабліків у соцмережах є, по-перше, втрата довіри як до проросійських, так і до українських медіа, які «прикрашають реальність». Окрім довіри, ще однією проблемою є те, що українські медіа майже не виробляють інформаційного продукту для мешканців окупованих територій, які потребують інформації про те, яким чином вижити, як підтримати безпеку, інформацію про потреби дітей, і так далі. Натомість, цю інформацію мешканцям подають соцмережі й пабліки. Українські ЗМІ також не повідомляють навіть про флеш-моби та проукраїнські акції, які влаштовують мешканці окупованих територій. Інформація про ці акції доступна у вищезгаданих пабліках у соцмережах, її можна додатково перевірити.

Переселенці 

Тільки два матеріали з вибірки інтернет-ЗМІ стосувалися тимчасово переміщених осіб, один був розміщений на сайті «Українська правда» – «Активісти судяться з Мінсоцом через переведення переселенців в «Ощадбанк», та один на сайті «Ліга» - «В Запорожье переселенцы получили гуманитарную помощь из Германии», однак це склало менше одного відсотка. Матеріали, що стосуються групи переселенців в українській друкованій пресі мають 0,5% від загальної кількості публікацій у виданнях. Найбільш широко цю тему представлено в газеті «Сегодня» (від 26 листопада 2015):  «Гитарист мечтает о бизнесе» та «Мастер на все руки мечтает о ноутбуке», героями матеріалів є переселенці, котрі виросли в інтернаті та здобувають навчання у вишах. В інших друкованих виданнях матеріалів на цю тему не було взагалі. 

Діти, родини військовослужбовців

Про родини військовослужбовців  матеріалів не було виявлено взагалі, ні в інтернет-ЗМІ, ні в друкованих, лише в журналі «Країна» вийшла невеличка за обсягом замітка на цю тему.  Діти – особлива категорія конфліктно чутливих груп населення. Експерти ІМІ зазначають, що під час моніторингу лише в газеті «Сегодня» (від 26 листопада 2015 року) був наявний матеріал, що стосується цієї теми: «Дети рисуют страх и рвут его на куски». 

Інша сторона конфлікту – в АТО

Що стосується іншої сторони конфлікту, то їй було присвячено 3% матеріалів від загальної кількості новин, як в інтернет-ЗМІ, так і в друкованих. У своїй переважній більшості це повідомлення штабу АТО про обстріли бойовиків українських позицій. 

Таким чином, на відміну від минулого року, у 2015 українські ЗМІ стали значно менше приділяти уваги конфліктно чутливим групам населення, які так само потребують уваги, як і раніше.

Якісний аналіз контенту на дотримання журналістських стандартів в інтернет-ЗМІ

Окрім кількісного аналізу, який продемонстрував невтішні результати, експерти ІМІ провели якісний аналіз новин, що стосувались конфліктно чутливих груп населення та іншої сторони конфлікту.

П’ять проаналізованих інтернет-ЗМІ отримали 4,76 бала з 6-ти максимальних за висвітлення визначених тем. Найвищі бали за висвітлення вразливих груп населення отримали "Українська правда" – 5,50 та "Ліга" – 5,40 бала з 6-ти.

4,6 бала з 6-ти отримав сайт LB.ua, УНІАН отримав 4,3 бала. найгірші результати у сайту "Обозреватель" - 4 бали.

Найчастіше в загальнонаціональних інтернет-виданнях порушувався стандарт повноти представлених фактів,  50% матеріалів про конфліктно вразливі групи та іншу сторону конфлікту є неповними.

Довідка. Стандарт повноти представлених фактів: у новинах має бути відповідь на питання: що сталося, де сталося, коли сталося; до аналітики додається: чому сталося і до чого це призведе, а також коментарі експертів, до новин на сайтах також має бути дописаний бекграунд, у якому має бути зазначена передумова події, контекст події та пояснені складні терміни.

Найгірші результати з дотриманням цього стандарту у "Обозревателя" та LB.ua. Найретельніше цього стандарту дотримувалися на сайті "Ліга".

Загалом, 28% матеріалів про конфліктно чутливі групи населення в інтернет-ЗМІ є недостовірними.

Довідка: Стандарт достовірності: кожен факт, що подається у матеріалі, повинен мати ідентифіковане та надійне джерело інформації; ненадійними джерелами інформації є неверифіковані акаунти у соціальних мережах, або ж джерела які себе скомпроментували; джерело може бути анонімне, якщо це суспільно важливий факт, а оприлюднення джерела може загрожувати його життю, здоров’ю чи професійній діяльності.

Відповідно до цього стандарту, з 203 матеріалів про конфліктно чутливі групи населення та іншу сторону конфлікту джерелом інформації у 48 випадках були акаунти у соціальних мережах, переважно у Фейсбуці. При цьому, у 18-ти випадках це були неверифіковані акаунти, проте варто відзначити, що це акаунти впливових і відомих особистостей, таких як, наприклад, народної депутатки Ірини Геращенко, голови Донецької військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського, прес-секретарки Леоніда Кучми Дарки Оліфер. Але трапляються і випадки, коли ЗМІ використовують акаунти взагалі невідомої особистості, так, наприклад, у новині «Соцсети о "культурных" боевиках "ДНР": наверное, сгорело шапито», на сайті "Обозреватель",  джерелом інформації слугує акаунт у соціальній мережі такого собі Павла Пряникова. До того ж новина має принизливий контекст по відношенню до іншої сторони конфлікту.

У 24% випадків на сайтах порушувався стандарт точності.

Довідка: Новина має відповідати дійсності і бути перевіреною у двох достовірних джерел, неприпустимо розміщувати неперевірену інформацію, особливу увагу варто приділяти датам, іменам, назвам.

Так, до прикладу, низкою сайтів була розміщена новина про арешт ФСБ на кордоні з Кримом нібито українського дезертира: «ФСБ затримала українця на межі Херсонської області та Криму». У матеріалі йдеться: «Затриманий назвався військовослужбовцем 28-ї Миколаївської окремої механізованої бригади Збройних сил України, який дезертирував 2 листопада». При цьому, як згодом повідомив речник Адміністрації президента з питань АТО Андрій Лисенко, в Миколаєві така бригада не дислокується. Сайт не перевірив і розмістив неточну інформацію. Натомість "Українська правда" в аналогічній новині це повідомила, до того ж отримала коментар у Генштабі.

Якісний аналіз контенту на дотримання журналістських стандартів в друкованих ЗМІ

Під час  моніторингу ЗМІ на дотримання професійних журналістських стандартів друкована преса отримала 4,82 з 6-ти  можливих балів. Найвищі показники з дотримання стандартів отримали журнал«Новое время»  5,6. Газета «Сегодня» отримала 4,83 бала, трішки нижчі показники зафіксовані у журналі «Країна»  4,75 бала та в газеті «Вести»  4,09 бала.

Найчастіше в українських друкованих ЗМІ порушувався стандарт повноти представлення фактів. Так, в українській пресі цей стандарт порушувався у 36% матеріалів.  Найліпші результати з дотримання цього стандарту зафіксовано в журналі “Новое время”.

Варто зазначити, що в друкованих ЗМІ також порушується стандарт “точності”.  Під час моніторингу в30% матеріалів було порушено цей стандарт.

Один з професійних журналістських стандартів, порушення якого свідчить про пропагандистський  характер матеріалу – «відокремлення фактів від коментарів». Під час моніторингу в друкованих ЗМІ було зафіксовано 21% матеріалів з порушенням цього стандарту. Експерти ІМІ вважають, що цей показник є високим. Найчастіше цей стандарт порушувався в газеті «Вести».

Інші стандарти, такі як: оперативність, баланс думок та достовірність – порушувалися значно менше.

Висновки Інституту масової інформації

На думку експертів ІМІ, дослідження виявило три ключових проблеми у роботі ЗМІ з інформацією, що стосується конфліктно чутливих груп населення.

1. Неперевірена інформація. Більш ніж 90% друкованих та інтернет ЗМІ розміщують не власну інформацію із зони АТО, а передруки і перепости, зокрема із Фейсбуку, не маючи змоги перевірити їхню достовірність.

2. Неточність формулювань. Дуже яскравої мови ненависті в друкованих та інтернет-ЗМІ немає, більшість ЗМІ, які підлягали моніторингу, вживає нейтральну термінологію. Але меншість, приблизно 30%, повторюють химерні словоформи політиків і чиновників. Наприклад, формулювання «російсько-терористичні найманці», яке використовують як спільну назву «тої сторони». Не задумуючись, наскільки точне це формулювання, і яку інформацію воно несе, окрім емоційної. І це теж пов’язано з проблемою перевірки інформації – журналіст має право так писати, тільки якщо він чітко знає, що ось у цьому конкретному випадку там виступали такі-то найманці.

3. Загальноукраїнські ЗМІ випустили з уваги мільйони людей, які так чи інакше пов’язані з конфліктом - від мешканців окупованих територій, які навіть проводять проукраїнські акції, флешмоби, і які проти сепаратизму, і до родин військових, волонтерів, дітей, і т.п. Їх практично немає в публічному дискурсі, не більше 0.5% від загального потоку інформації. А це мільйони людей, і це теж Україна.

Є журналістика війни, є журналістика миру. «Вежа чорного дерева», і «вежа слонової кістки». Журналістика війни апелює до базових потреб людини – безпеки, потреби належати до якоїсь спільноти, потреби у захисті, до страху. Аргументом проти «журналістики війни» є те, що мова ворожнечі наносить емоційну шкоду абсолютно всій аудиторії, а не тільки гіпотетичним «мешканцям окупованих територій», які можуть і не мати жодного доступу до українських ЗМІ. Безпосередня аудиторія даного ЗМІ, внаслідок емоційного нагнітання, втрачає когнітивний ресурс і здатність розпізнавати правдиву інформацію, наприклад, за кого варто голосувати на виборах, або інформацію, важливу для особистої безпеки (згадаймо населення українського Маріуполя, яке не має точної інформації про безпосередні загрози, та про те, як на них реагувати).

Але повністю забороняти «журналістику війни», і використовувати виключно «журналістику миру» в умовах активної військової агресії проти країни – на жаль, означатиме платити свою ціну. Тому, «дорослим підходом» буде дивитися на обидва боки і дотримуватися золотої середини. На думку експертів ІМІ, такою «золотою серединою» в українській журналістиці є прагнення до максимальної точності назв і формулювань, до перевірки джерел інформації, відмова від недостовірних джерел, а також відмова від химерних і логічно неоковирних словоформ на кшталт «російсько-терористичні найманці». Тут кожен має зробити свій вибір, і він абсолютно нелегкий і емоційний для нас, бо ми всі так чи інакше у цьому конфлікті, і ще довго будемо переживати його наслідки. Принаймні, його негативний вплив на українську журналістику так точно.

http://imi.org.ua/


Теги статьи: ИнтернетСмиСми

Дата и время 09 февраля 2016 г., 16:50     Просмотры Просмотров: 1409
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Что нужно сделать с Савченко?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.057658