АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 0°C
Харьков: 6°C
Днепр: 7°C
Одесса: 4°C
Чернигов: 0°C
Сумы: 2°C
Львов: -3°C
Ужгород: 0°C
Луцк: -2°C
Ровно: -1°C

Газовий пат: чому транзитна перемога може виявитися поразкою

Газовий пат: чому транзитна перемога може виявитися поразкою
Газовий пат: чому транзитна перемога може виявитися поразкою

Через «компромісні» умови, запропоновані Німеччиною, в перспективі Україна втрачає $1-1,5 млрд

Україні та Росії ніяк не вдається розпочати процес обговорення нових умов транзиту газу. НАК «Нафтогаз України» вже більше місяця лише збирається на переговори з «Газпромом». А російський монополіст наразі не вбачає необхідності вносити зміни у транзитний контракт, який діє до 2019 року. Проте, несподівана допомога може прийти із Німеччини, яка з одного боку претендує на посередництво у транзитній суперечці України та Росії, а з другого – виступає головним лобістом будівництва «Північного потоку-2».

Умови транзитного контракту «Нафтогазу» і «Газпрому» чітко регламентують формування тарифу на транзит газу. Більше того, тариф на транзит прив’язаний до ціни на газ. Останнім часом ці прописні договірні істини визнають і в «Нафтогазі», а тому поступово відмовляються від зайвої політичної риторики.

Адже перегляд ставки транзиту змусить переглядати й умови ціни на газ. А це, у свою чергу, приведе  у Стокгольмський арбітраж, де «Нафтогаз» і «Газпром» уже і так судяться.

Проте, ця патова ситуація не влаштовує обидві сторони. Саме тому з боку «Газпрому» не пролунало категоричного заперечення можливості переговорів. А «Нафтогаз» не поспішає виконувати рішення тарифного регулятора (НКРЕКУ) про перегляд ставки транзиту із «Газпромом».

Навіть півроку тому «Газпром» вже був готовий вести переговори з «Нафтогазом». «Також були порушені в ході зустрічі і питання, які стосуються контракту на транзит через Україну після 2019 року. З нашого боку було відзначено, що ми готові вести переговори з Україною, але не готові і не будемо підписувати договір на неприйнятних умовах», – заявляв у вересні 2015 року голова правління «Газпрому» Олексій Міллер. Неприйнятними умовами російська сторона називала зростання тарифів із нинішніх $2,5-3 до $4-4,5 за транзит 1000 куб. м /100 км.

Ми ще раз звертаємо увагу всіх на те, що ми є надійним партнером Європейського союзу, і ми не даємо підстав ставити це під сумнів
Юрій Вітренко, директор з розвитку бізнесу НАК «Нафтогаз України»

Тому цілком логічним і прогнозованим стало прохання «Нафтогазу» і «Укртрансгазу» до НКРЕКУ дозволити до 1 березня транзитувати газ за існуючим контрактом з «Газпромом». Регулятор ухвалив позитивне рішення, але вимагає пізніше – після зміни контракту або підписання цілком нового договору, – врахувати різницю в тарифах. Щоправда, цю рекомендацію також неможливо реалізувати або без згоди «Газпрому», або без рішення суду.

Конфлікт «Нафтогазу» і «Газпрому» впирається в ухвалений у 2015 році закон «Про ринок природного газу», яким введено норми енергетичного законодавства ЄС, у тому числі – Третій енергопакет.

Апелюючи до енергопакету у «Нафтогазі» з кінця грудня 2015 року періодично публічно зверталися до «Газпрому» з пропозицією провести переговори у зв’язку із набранням чинності новими правилами ціноутворення на послуги з транспортування газу в Україні. При цьому Третій енергопакет формально не може впливати на тариф транзиту, а отримання доступу до ГТС з боку третьої сторони кардинально нічого не вирішить.

Показовим у цьому контексті є контракт Польщі та Росії стосовно транзитного газопроводу «Ямал-Європа». Єврокомісія вимагала, щоб Польща передала його місцеву ділянку під контроль державної Gaz-System. Але «Газпром» згодився лише на те, що Gaz-System стане оператором газопроводу. Доступ третьої сторони до «труби» особливо нічого не змінив, оскільки власником ресурсу з боку східного кордону залишився «Газпром».

Директор з розвитку бізнесу «Нафтогазу» Юрій Вітренко нещодавно повідомив, що компанія розраховує вже найближчим часом провести переговори з «Газпромом» щодо приведення контракту на транзит газу у відповідність Третьому енергопакету.

«Переговори з «Газпромом» очікуються найближчим часом. Тому ми теж очікуємо, що наш контракт з «Газпромом» буде приведений у відповідність з європейськими принципами. На жаль, внести відповідні зміни в наш транзитний контракт з «Газпромом» поки не вдалося. Паралельно йде арбітражний процес в Стокгольмі, в тому числі по транзитному контракту", – заявив Вітренко і додав, що питання зупинки транзиту до Європи Україна не розглядає. "Ми ще раз звертаємо увагу всіх, що ми є надійним партнером Європейського союзу і ми не даємо підстав ставити це під сумнів», – наголосив Вітренко.

Водночас, слова представника «Нафтогазу» прямо підтверджують, що транзитний контракт с «Газпромом» в односторонньому порядку змінити не вдасться. І з огляду на це знаковою виглядає заява про гарантії з боку «Нафтогазу», що транзит газу буде продовжений за будь-яких умов.

На фоні дискусії довкола реалізації проекту «Північний потік-2» запевняння «Нафтогазу» про надійність транзитного партнерства набуває особливого значення. Адже не слід забувати, що Україна першою виступила проти «Північного потоку-2», випередивши Словаччину, Польщу, Угорщину, Румунію, Естонію, Латвію, Литву і Грецію.

У такому контексті слід розглядати слова віце-канцлера та міністра економіки Німеччини Зігмара Габріеля про взаємозв’язок транзиту газу через країни Східної Європи та будівництва «Північного потоку-2». Згідно з його заявою, проект газопроводу «Північний потік-2» буде реалізований лише в тому випадку, якщо Україна збереже статус транзитної держави після 2019 року, і Росія надасть гарантії транзиту та постачання газу до Польщі, Білорусі та Німеччини через газопровід «Ямал».

«Для Німеччини це питання бізнесу, а для Польщі – питання політики», – сказав Зігмар Габріель. При цьому варто нагадати, що Габріель займає особливу позицію щодо України не лише в енергетичному аспекті, а й в політичному. У 2015 р. Габриель рекомендував Україні приступити до федералізації. Пізніше канцлер Німеччини Ангела Меркель доповнила його слова поясненням, що у Німеччині слова "федералізація" і "децентралізація" сприймають як синоніми.

«Коли ми (в Німеччині) говоримо про федералізацію, то мова йде про німецький тип федерації. Ми розуміємо, що в Україні це називають децентралізацією і це – саме те, чого хоче президент Порошенко, і ми це підтримуємо», – заявила Меркель у серпні 2015-го.

Тому у питанні транзиту газу Україна дійсно вже зараз отримала підтримку Німеччини, але виключно як продовження бізнес-проекту «Північний потік-2». «Газпром» збереже частину транзиту через Україну в обмін на бонус – більш активну підтримку «Північного потоку-2» з боку головного центру ЄС, яким є Німеччина. Нараз мова йде про збереження транзиту газу через ГТС України обсягом максимум до 30 млрд. куб. м.

Проект газопроводу «Північний потік-2» буде реалізовано тільки в тому випадку, якщо Україна збереже статус транзитної держави після 2019 року, і Росія надасть гарантії транзиту і постачання газу в Польщу, Білорусь та Німеччину через газопровід «Ямал»
Зігмар Габріель, віце-канцлер і міністр економіки Німеччини

Міністр енергетики Росії Олександр Новак також не відкинув перерозподілу транзитних обсягів у майбутньому: «Звичайно, можливо, якісь обсяги газу і залишаться після 2019 р. (будуть транспортуватися через Україну). Це буде залежати від переговорів між «Газпромом» і «Нафтогазом» ближче до закінчення дії існуючого контракту… Такі переговори завжди йдуть важко, коли становище країни-транзитера монопольне. Ми пам’ятаємо досить складні переговори, які були в 2009 р. Якщо будуть альтернативні маршрути, переговори йтимуть набагато легше».

Фактично, йдеться про те, що Німеччина здійснює обмін будівництва «Північного потоку-2» на гарантії для використання ГТС України після 2019 року. І, схоже, що «Нафтогаз» такий обмін влаштовує.

Заради такого «бонусу» у «Газпромі» можуть задовольнити бажання «Нафтогазу» щодо ставки транзиту. Але ймовірність того, що Росія погодиться на принцип «качай або плати», низькою. Як наслідок, Україна буде змушена поступитися обсягом транзиту у 30-40 млрд. куб. м. У грошовому еквіваленті – це близько $1-1,5 млрд в залежності від вартості газу. Словаччина ж втратить приблизно $200-300 млн.

У результаті, транзитна перемога «Нафтогазу» може виявитися поразкою. Адже після відмови будувати «Південний потік», а потім і «Турецький потік», шанси України зберегти обсяг транзиту хоча б на нинішньому рівні у 50-60 млрд. куб. суттєво зросли.

Водночас, схоже, що у «Нафтогазі» та чинному уряді або не усвідомлюють, або роблять вигляд, що не бачать небезпеку у такому бізнес-посередництві Німеччини. До того ж, із зменшенням транзиту доведеться обмежити дію двох магістральних транзитних газопроводів («Союз», «Київ – Західний кордон»). І Україна буде вимушена за власний кошт переобладнати роботу ГТС (будівництво газопроводів-інтерконекторів, роботу ПСГ), що потребує від $2 до $3 млрд.

forbes.ua


Теги статьи: ГазпромНафтогазНАК НафтогазГаз

Дата и время 15 февраля 2016 г., 13:50     Просмотры Просмотров: 1667
Комментарии Комментарии: 0

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.064587