АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 0°C
Харьков: 6°C
Днепр: 8°C
Одесса: 2°C
Чернигов: 0°C
Сумы: 2°C
Львов: -3°C
Ужгород: 0°C
Луцк: -2°C
Ровно: -1°C

Емоційні гойдалки: українські виборці або обожнюють, або ненавидять своїх політиків - рейтинг політичних сил

Емоційні гойдалки: українські виборці або обожнюють, або ненавидять своїх політиків - рейтинг політичних сил
Емоційні гойдалки: українські виборці або обожнюють, або ненавидять своїх політиків - рейтинг політичних сил
Український електорат або обожнює, або ненавидить своїх політиків. Третього не дано — заважають інфантилізм виборців і популізм народних обранців

У травні 2014 року понад 50 % українських виборців вважали, що цій людині можна довірити власне майбутнє і він здатний керувати країною в складній ситуації.

Минуло менше двох років. Особистий рейтинг Петра Порошенка впав до 13,9 %, число опонентів різко зросло, серед критиків увійшли навіть вихідці з провладної фракції Блоку Петра Порошенка. А в Фейсбуці співвітчизники жовчно іронізують над засиллям магазинів Roshen, "сліпими фондами" і "другом" Ігорем Кононенком. Гумор в даному випадку, за словами експертів,— погана ознака: дні президента Віктора Януковича було полічено не тоді, коли він втік з Межигір’я, а коли регіонал став улюбленим героєм жовчних жартів.

Шлях від народної любові до іронії й гніву — та дорога, на якій Порошенко виявився останнім, але далеко не першим.

У жовтні 2004 року, коли опозиційний політик Віктор Ющенко виходив у кулуари Верховної ради, його миттєво оточувала юрба журналістів. Інтерес до нього диктував суспільний запит — особистий рейтинг лідера Нашої України становив 29 %. Ця потужна підтримка невдовзі трансформувалася в перший Майдан, а потім і в президентство Ющенка. Через шість років, наприкінці свого терміну, він мав принизливі 0,6 % народної підтримки.

Життя будь-якого політика першого ешелону в Україні — гірки: якщо сьогодні ти є головним опонентом остогидлої влади, виборці носять тебе на руках. Але як тільки ти сам стаєш владою, ті ж люди стануть ганьбити тебе останніми словами. А якщо електорат не робить ні того, ні іншого — значить, він просто забув про такого політика.

Це правило стосується не лише лідерів, але й партійних структур. НВ переконалося в цьому, проаналізувавши рейтинги підтримки ряду ключових партій і політиків починаючи з 2000 року й дотепер.

Нестабільність політичних симпатій в Україні експерти пояснюють відвертим популізмом діячів,що прагнуть до влади, які озвучують лише приємні для вуха виборців обіцянки. І поведінкою електорату, який готовий повірити на слово тим, кого жодного разу не бачив у справі. “Це емоційні гойдалки: спочатку [виборці] завищили очікування, потім — різке розчарування. І, як наслідок, величезна недовіра до влади",— каже політолог Володимир Фесенко.

 

Вгору і вниз

Вітчизняний електорат сприйнятливий до обіцянок тих, хто критикує остогидлу владу, обіцяє з легкістю вирішити проблеми з економікою. При цьому, виборці не намагаються розібратися в тому, як конкретно їхні улюбленці будуть діяти. В якості прикладу політолог Петро Олещук згадує прем’єра Арсенія Яценюка. На парламентських виборах восени 2014‑го його Народний фронт (НФ) став першим, набравши 22,1 % голосів за партсписками. Глава уряду і його люди позиціонували себе реформаторами, які перевернуть все. Але коли почалися проблеми з гривнею, зросли комунальні тарифи і ціна газу, що було логічним продовженням спроб реформувати економіку, виборці різко відвернулися від НФ. І рейтинг цієї політсили тепер коливається в районі 1 %. "Всі люди приголомшено завмерли: мовляв, ми не знали, що так буде",— говорить Олещук.

Експерт уточнює, що українське суспільство — патерналістське по своїй суті: громадяни не мають ідеологічних переконань, а голосують часто в контексті нинішніх проблем.

Приклад з прем’єром показовий для України ще й тому, що він демонструє нерозривний зв’язок в очах виборців між партією та її лідером.

А причина в тому, що вітчизняні партії — це не продукт певних ідеологічних установок, а лідерські проекти. І самі політики розглядають їх, за висловом політексперта Євгена Магди, як ступені ракети-носія, головне завдання якої — піднести певну групу людей на владний олімп. Тобто місце, де можна монетизувати рейтинг.

Вторинність ідеології чітко помітна у провладних партій, куди прагнуть чиновники та інші охочі показати свою лояльність Банковій. Як тільки фронтмен такої політсили позбавляється крісла, скріплений приватними інтересами проект йде в небуття. "Той самий БПП буде існувати рівно до того моменту, поки у Порошенка є підтримка населення",— говорить Олещук.

 

Інші правила

Майкл Віллард, американський політтехнолог, який працював у Києві та Москві, розповідає: у країнах з давніми демократичними традиціями обвал рейтингів політиків та провладних партій відбувається рідко. Як правило, якщо електоральна підтримка і змінюється, то хвилями. І в цьому принципова відмінність західних демократій від України. Так, у президента США Барака Обами рівень персональної підтримки за час його перебування на Капиталійському пагорбі варіювався від 40 % до 50 %.

Справа в тому, що в США і ЄС виборці чітко знають, чого чекати від конкретних політиків, а ті, у свою чергу, озвучують лише те, що в змозі виконати.

Тарас Березовець, політтехнолог, розповідає: у Німеччині кандидати, що балотуються до парламенту, представляють виборцям покрокові плани з точними датами виконання кожного пункту. І якщо обіцянки залишаються нереалізованими, таких діячів чекає ганьба та забуття.

Схожим чином, за словами польського журналіста Михайла Потоцького, роблять і на його батьківщині. Крім того, в Польщі немає партій-одноденок, зібраних під конкретного персонажа або вибори. "І партії фінансуються з бюджету, що віддзеркалюється на стабільності: дотації отримують лише ті проекти, у яких виборна підтримка більше 3 %",— пояснює він.

"Це перша причина для хаосу в політичній сфері України — тут політики жодного разу не відповіли за свої слова",— вважає Березовець. І наводить свіжий приклад: Порошенко обіцяв заплатити бійцям АТО за підбиті танки й знищення іншої техніки ворога, але більша частина військовослужбовців так нічого і не отримала.

“Українці легко піддаються на махінації популістів. Тому, нам потрібна ера політичного просвітництва — інакше ми будемо варитися в популістській каші ще не один рік",— упевнений експерт.

 

 НВ 


Теги статьи: ПолитикиПолитикаРейтинг

Дата и время 16 февраля 2016 г., 11:06     Просмотры Просмотров: 1149
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Найем о штурме Октябрьского дворца: Такие действия подрывают доверие к уличным акциям и дискредитируют протест как явление
Для чего Корбан вернулся в Украину и чем он здесь займется
Так делают победители: Саакашвили подтвердил, что написал письмо Порошенко

Кучма не доволен Порошенко. Тот слишком много крадет и занимает
Кива призвал не поддаваться на провокации Саакашвили
Саакашвили предложил Порошенко встретиться перед телекамерами

Влада прислала автоматчиків, не арештовувати ахметова-медведчука, а залякати нас, — Семенченко
Бздливая грузинская с*ка, обмазал всех дерьмом, а сейчас бегает слизывает – Кива о Саакашвили
Впечатляющие кадры многотысячного митинга в центре столицы: много фото

"Их счета заморозят". Саакашвили пообещал Майдану поддержку Запада
Станислав Речинский: «Телевизор и улица определяют то, как люди будут голосовать»
Антикоррупционный суд: Transparency International одобрила решение Порошенко

Комментарии:

comments powered by Disqus
17 декабря 2017 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.12048