АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 2°C
Харьков: 5°C
Днепр: 8°C
Одесса: 10°C
Чернигов: 1°C
Сумы: 4°C
Львов: 5°C
Ужгород: 7°C
Луцк: 4°C
Ровно: 5°C

Чи такою хотіла бачити Україну Небесна сотня?

Чи такою хотіла бачити Україну Небесна сотня?
Чи такою хотіла бачити Україну Небесна сотня?

Минає друга річниця кривавого розстрілу Небесної сотні в лютому 2014 року.

Два роки – це той час, коли ми мусимо відповісти перед пам’яттю загиблих героїв Революції гідності: чого ми досягли у постреволюційній країні, за яку вони поклали життя? І ми вже не маємо права виправдовуватися тим, що за два роки нам хтось заважав зробити те, за що Небесна сотня виходила на Майдан.

Юридична імпотенція

Але навіть у 2016 році нам доводиться опускати голову, коли постає питання: за що загинула Небесна сотня? У постреволюційній Україні досі навіть не названо, не те, що покарано, їхніх убивць. Два роки Генпрокуратура України займалася плідною паперотворчістю, так і не надавши суспільству чіткої і конкретної заяви з прізвищами винуватців та виконавців цього антинародного злочину.

Зрозуміло, що більшість з них зараз перебувають в РФ і притягнути їх до відповідальності наразі неможливо через покривання злочинців офіційною Москвою. Громадськість мало цікавиться й необізнана з юридичними нюансами розслідування кримінальної справи, проте це саме той випадок, коли народу варто зрозуміло і без бюрократичної тяганини відзвітувати про виконану роботу і стадію процесу покарання винних, особи яких для більшості українців не є секретом.

Дивлячись новини щодо розслідування розстрілів на Майдані, пересічний українець оцінює роботу Генпрокуратури десь посередині між зрадою та корумпованістю і щиро дивується щоразу абсурднішим заявам речників цього відомства.

Що сьогодні українці знають з мас-медіа про хід розслідування цієї справи? Найчастіше лише те, що чергового «беркутівця», який зі зброєю розганяв людей на Майдані, посадили під домашній арешт, а то й взагалі закрили справу за відсутністю доказів вини. Іншим міліцейським посадовцям продовжили домашній арешт або взяли підписку про невиїзд, тому що за два роки ще ніяк не вдалося встановити винні вони чи ні.  Інші ж ключові учасники цієї кримінальної справи перетнули український кордон, попри запевнення керівників прикордонного відомства, що вони робили все можливе, щоб їх не випустити.

Генпрокуратура інколи видає такі коментарі щодо цієї справи, що українці не розуміють чи з них сміються, чи просто знущаються.

Ще в серпні 2015 року було призупинено справу проти Януковича про події на Майдані, – повідомив адвокат екс-президента Віталій Сердюк. За його словами, за весь час захист Януковича отримав лише дві підозри – у справі Майдану й у справі про приватизацію «Укртелекому». Оскільки розстріли учасників Революції гідності наразі не розслідуються, а Янукович відмовляється прибути на допит Генпрокуратури, то найбільшим злочином Януковича тепер залишилася непрозора приватизація «Укртелекому».

У будь-якій країні, така резонансна справа, як розстріл мирних демонстрантів у центрі столиці, стала б справою честі для нової влади, яка лише завдяки крові героїв Небесної сотні зайняла свої посади. Але тільки не в Україні, – у нас цю справу затягують і намагаються задушити бюрократичною тяганиною. З огляду на відсутність з боку українського правосуддя доказів щодо причетності команди Януковича до кривавих подій дворічної давнини європейські та міжнародні структури вже розглядають зняття санкцій з цих персон, оскільки приводом для їх запровадження були лише запевнення української влади.

Російський слід

Однією з найекзотичніших російських версій розстрілу учасників Революції гідності є версія про «снайперів з числа охорони Яценюка», які нібито розстріляли людей з метою скомпроментувати Януковича і підняти градус революційного невдоволення мас. Такій інтерпретації Революції гідності позаздрив би навіть одіозний пропагандист Д.Кісєльов, однак той факт, що за два роки урядування Яценюка розслідування цього резонансного злочину стоїть на місці, а «регіонали» не покарані, змушує людей шукати причини бездіяльності української влади в альтернативних версіях.

Дуже вигідною гіпотезою для української Феміди стала версія про «російський слід» у справі снайперів на Майдані та їх кураторів з ФСБ: українців, начебто, вбивали російські снайпери, спеціально привезені для придушення народних протестів з РФ, а всі основні накази їм віддавали російські офіцери, які діяли за прямим наказом Путіна. Янукович же під час цих подій взагалі втратив будь-який вплив на процеси і в той час, коли іноземні спецслужби вбивали його громадян, він лише думав, як втекти з країни. На соціально-побутовому рівні цю версію поширювали й самі «беркутівці», які стверджували, нібито у формі «Беркуту» були присутні якісь чужі, немісцеві силовики, які розмовляли з специфічним російським акцентом, і саме вони чинили всі найстрашніші побиття та вбивства.

Ця концепція найбільше вигідна місцевим українським «беркутівцям», які за те, щоб не нести відповідальності за насильство над учасниками Революції гідності, весною 2014 року відправилися у зону АТО. Хоча для багатьох з тих, хто вважав достойною роботою стріляти і бити людей, змінився лише напрям пострілу.

Вони змили з себе кров Майдану кров’ю проросійських сепаратистів, що в нинішніх умовах на фоні загальної хвилі патріотизму, дає їм своєрідну індульгенцію. Така версія є просто знахідкою для колишніх «регіоналів» та силовиків, адже оскільки всі винуватці в РФ, – то й питати немає з кого. Хіба, якщо путінська Росія їх видасть слідству. А для вітчизняних судів поширення такої версії є зручним сигналом для масштабної корупції: можна спокійно брати хабарі та за гроші виправдовувати перед законом «регіоналів» та міліцейське начальство, оскільки всі злочини вже навішані на росіян, яких дістати не можливо.

Тож ми досі не маємо документально та фактично підтвердженого розслідування кривавих подій української революції, яка стала переламним моментом не лише для цілої нації, але й змінила геополітичну ситуацію у світі. А нещодавно, наче спеціально до другої річниці розстрілів Небесної сотні, глава управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк повідомив, що Генеральна прокуратура з 1 березня 2016 року припинить розслідування злочинів проти учасників Революції гідності у 2013-2014 роках. Причиною є закриття роботи Верховної Ради, яка не встигла прийняти зміни до закону про Державне бюро розслідувань.

Чого нас навчила Небесна сотня?

Але й сьогодні, коли минуло два роки після Революції гідності, найгіршим є навіть не відсутність судового вироку у справі подій січня-лютого 2014 року, а консервація олігархічно-корупційної системи, проти якої і вийшли на Майдан герої Небесної сотні.

Не зважаючи на перемогу Майдану, який насправді стояв не стільки за асоціацію з ЄС, скільки за зміну корумпованої системи – за можливість ведення власного бізнесу без чиновницького свавілля, за рівність перед законом  в суді, в Україні корупція не тільки не зникла, але й зросла. Попри піар деяких політичних сил та декларативні заяви влади, справжня боротьба з корупційною системою ще навіть не почалася. Корупція залишилася іноді єдиним засобом досягнення мети – від отримання довідки лікаря до дозволу на будівництво магазину, від вступу до університету до влаштування на роботу.

В Україні навіть небіжчикові без корупції не виділять місце на кладовищі, а хабарі є основною складовою доходу більшості бюджетних працівників – лікарів, педагогів, міліціонерів, чиновників. Два роки урядування нової, «демократичної влади», призвели до того, що українці збідніли втричі, а за показниками середньої зарплати, Україна скотилася нижче рівня Зімбабве та Мозамбіку. Зубожіння населення, зростання рівня корупції та поборів стало головною мотивацією справедливих народних закликів до третього Майдану – цього разу антиолігархічного.

Безумовно, не такою хотіли бачити Україну герої Небесної сотні через два роки після повалення Януковича. Хто знає, чи пішли б вони взагалі на Майдан, якщо б знали, до чого через два роки доведуть країну Яценюк та Порошенко, які тоді зі сцени закликали українців не піддаватися на провокації.

Проте своїм прикладом Небесна сотня дала нації важливий урок політичної та революційної практики: українці більше ніколи не підуть проти влади на Майдан без зброї і не будуть три місяці стояти й «не піддаватися на провокації», коли їх вбивають. 

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»


Теги статьи: Небесная сотняНебесна сотня

Дата и время 21 февраля 2016 г., 17:14     Просмотры Просмотров: 1056
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Разрушение памятника Небесной Сотни в Киеве: суд вынес приговор вандалу
В Запорожье осквернили мемориал героя Небесной сотни
Евгения Закревская о делах Майдана: Если не будет правосудия — будет самосуд

Порошенко почтил героев Небесной сотни в окружении личных снайперов
Поиски убийц людей на Майдане четыре года саботируются - адвокаты Небесной Сотни
Вооруженная автоматами охрана, снайпера и металлические клетки: как Порошенко посетил Майдан

Вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні на Майдані. Фото
Герою Революции Достоинства посвятили новый сквер в Киеве
Расстрел Майдана: в ГПУ озвучили окончательное число погибших и раненых

Порошенко с супругой почтил память Героев Небесной Сотни
Геращенко: Киев не пойдет на шантаж Путина по пленным
В годовщину Евромайдана в столице зажгут Лучи достоинства

Комментарии:

comments powered by Disqus
loading...
Загрузка...

Наши опросы

На чьей вы стороне в событиях под Радой?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.056565