АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: -11°C
Харьков: -11°C
Днепр: -10°C
Одесса: 0°C
Чернигов: -9°C
Сумы: -12°C
Львов: -5°C
Ужгород: -1°C
Луцк: -7°C
Ровно: -7°C

Під Логвиновим ротний прийняв рішення: йти в атаку проти двох сотень ворогів

Під Логвиновим ротний прийняв рішення: йти в атаку проти двох сотень ворогів
Під Логвиновим ротний прийняв рішення: йти в атаку проти двох сотень ворогів

Я повернувся зі взводних опорних пунктів на командно-спостережний пункт батальйону Володимира у вогкій темряві. Кількагодинна стрілянина та гранатометні вибухи на передовій вже майже вщухли, тож у Володимира з’явився час для бесіди під гарячу каву з металевих солдатських кружок:

— Володю, звідки в багатьох публікаціях про тебе такі цифри — що ти начебто власноруч знищив 70 бойовиків і 3 одиниці бронетехніки!..

— Підрахунки не мої, а штабу бригади. Точну кількість особисто знищених бойовиків я й сам не назву. Розумієте, найсерйозніші наші бої були швидкоплинними і, я б сказав, з перемінним успіхом щодо ворога. Наприклад, Логвинове ми взяли тільки з третьої спроби. Тоді завдали бойовикам значних втрат і відступили на старі позиції. Силами ротної тактичної групи ми все одно не втримали б це село та й не ставили це за мету. Моє завдання полягало у знищенні ударного кулака, який там формував противник. Проте, за даними розвідки вищого штабу, моя рота офіційно знищила там 183 бойовики. У цьому бою і я спалив один танк власноруч — мій гранатометник, коли побачив ворожий Т-72, закляк на місці. Я вихопив у нього з рук РПГ-7 з боєкомплектом, швидко зробив два постріли. Першим влучив під башту танка, другим, осколочним, відсік піхоту. Мені ще й поталанило — гармата танка була неактивною, ствол дивився вниз набік…

— Тобто це був твій найважчий бій?

— Один з кількох, але він найцікавіший у тактичному плані. Спершу ми спробували взяти Логвинове двома ударними групами на бронетехніці — не вийшло. До того ж втратили два танки, один з яких був приданий мені. Його екіпаж, на жаль, не вижив, – згадує Володимир. – Ми відійшли, проаналізували ситуацію, і в мене виник задум — треба атакувати пішим порядком і тільки так! Я взяв у головну групу кількох розвідників, перестроїв роту. Для бойовиків наші дії стали приголомшливою несподіванкою, вони почали панікувати та тікати. А ми вдерлися на їхні позиції «на їхніх плечах».

Згодом бойовики зловили момент, коли придані роті Гринюка танки пішли в тактичний тил перезаряджатися, та спробували контратакувати. Але ротний знову прийняв нестандартне рішення: він і 26 його бійців та розвідник із позивним «Гібон» пішли в атаку на понад дві сотні ворогів! Такого зухвальства противник, вочевидь, просто не очікував і відступив.

Тоді майбутній Герой отримав під хребет сніп гранатних осколків. Два з них після низки операцій у шпиталі хірурги вилучити так і не змогли. Ще в нього в різний час були 3 контузії — у Дмитрівці після обстрілу роти з «Градів», під Луганським від вибухів снарядів з САУ і протитанкової гранати. Осколки останньої посікли йому обидві ноги, однак він залишився у строю, і ці поранення в рахунок не бере.

Уже після повернення до строю у селі Рідкодуб рота Володимира провела ще один бій, яким він пишається. Підрозділ отримав завдання — доставити на один з оточених ворогом опорних пунктів сусідньої бригади боєкомплект. Коли рота пробилася на місце, виявилося, що сусідам боєприпасів не бракує, однак вони вкрай деморалізовані. За 9 годин під щільним вогнем противника підлеглі Гринюка витягли з оточення 106 наших бійців. Втрати роти при цьому становили 7 людей пораненими і 2 вбитими. А за дві доби бригадна розвідка доповіла про 176 бойовиків, знищених ротою.

У розмові зі мною капітан часто згадує побратимів. Наприклад, розповідає про молодшого сержанта Ярослава Підкауру:

– Був простим гранатометником — зараз обіймає посаду командира взводу. Рішучий, самотужки опанував Бойовий статут. На спільних навчаннях з канадцями у вересні 2015 року на Яворівському полігоні заокеанські колеги не вірили, що він не кадровий офіцер, і були просто в захваті від нього. У Вуглегірську Підкаура був поранений у руку, але залишився керувати взводом на позиціях роти. На жаль, пізніше в одному з боїв хлопець отримав два важкі поранення.

Безумовними ж авторитетами для себе Гринюк вважає командира батальйону, також Героя України, підполковника Сергія Собка і колишнього командира бригади полковника Віталія Гончарука — з ними він готовий іти в будь-який бій.

Про своє представлення до звання Героя України Володимир дізнався тільки в Києві на реабілітації, за дві години до вручення Золотої Зірки. Там комбат його збентежив ще однією новиною — вручати Зірку буде особисто Президент. Гринюк розхвилювався як ніколи.

— Володю, — питаю вже перед від’їздом з його позицій, — а як ти сам ставишся до свого звання й нагороди?

— Спокійно. Тільки відповідальності більше…

Віктор ШЕВЧЕНКО

zsu-info.com

 


Теги статьи: АТОБойцы АТО

Дата и время 15 апреля 2016 г., 12:59     Просмотры Просмотров: 1529
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

«Люди выстояли – не выдержал бетон»: в Украине вспоминают киборгов, которые переломили ход истории
Як захисники ДАПу ставали "кіборгами"
Боевики на Донбассе понесли серьезные потери

Позывной “Саид”. Опубликовали информацию про бойца ВСУ, погибшего на Донбассе
Доба на фронті: один військовослужбовець Об’єднаних сил загинув та двоє отримали поранення
Самоліквідувався: на Донбасі загинув ще один бойовик

ВСУ подбили вражеский бронетранспортер: один боевик ликвидирован
Донецкий аэропорт: ни мертвым, ни живым не суждено было дождаться своей "чайки"
На Донбассе боевики ранили двух украинских военных и лишились четверых "бойцов"

Боевики стянули десятки «Градов» к Луганску
Воевал с инвалидностью: в ДТП разбился известный полковник ВСУ
ВСУ пресекли попытку боевиков продвинуться вперед на Донецком направлении

Комментарии:

comments powered by Disqus
19 января 2019 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Пойдете ли вы на выборы президента Украины?






Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.148211