АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал
Киев: 11°C
Харьков: 11°C
Днепр: 14°C
Одесса: 14°C
Чернигов: 10°C
Сумы: 10°C
Львов: 8°C
Ужгород: 10°C
Луцк: 9°C
Ровно: 9°C

Як уникнути відповідальності й обратися на другий строк: рецепт від полтавського мера

Як уникнути відповідальності й обратися на другий строк: рецепт від полтавського мера
Як уникнути відповідальності й обратися на другий строк: рецепт від полтавського мера

Гучна судова епопея полтавського градоначальника Олександра Мамая, що тривала 539 днів – довше, ніж оборона Севастополя та Сталінграда разом узяті, закінчилася несподівано тихо. Між першим і другим турами виборів міських голів.

З 8 травня 2014 року до 28 жовтня 2015-го відбулися 33 судові засідання. Крапку в справі поставив третій суддя. Якщо ж рахувати й тих служителів Феміди, які взяли самовідводи, число арбітрів слід помножити на 3, якщо не на 4.

Правосуддя, утім, не восторжествувало.

Повітряне право судді Беркути

Суддя і водночас голова Решетилівського районного суду Полтавської області Леонід Беркута закрив справу у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Суддя Леонід Беркута. Фото poltava.to

Відмовившись розглядати висунуті обвинувачення по суті та з’ясовувати вину особи, як того вимагає ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апелював до «думки», викладеної авторами одного з науково-практичних коментарів до кодексу та до наукової статті зі збірника «Повітряне і космічне право». Її автор – аспірант Національного авіаційного університету. Водночас прямо протилежні твердження багатьох авторитетних фахівців-правознавців суддею знехтувані. Проігноровано й судову практику, закріплену рішеннями Верховного Суду України.

Так, постанова Голови Верховного Суду від 22 серпня 2005 року встановлює, що закриття адміністративної справи внаслідок закінчення строку накладення стягнення «допустимо лише у випадку доведеності вини особи у вчиненні правопорушення за умови забезпечення при розгляді справи всебічного, повного й об’єктивного з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи».

Тепер ніхто не дізнається, чи справедливо проти полтавського міського голови висувалися обвинувачення в тому, що 17 травня 2013 року він приховав від депутатського корпусу існування конфлікту інтересів.

Тоді сесія міської ради проголосувала за передачу низки земельних ділянок приватній підприємниці Ірині Климко.

У результаті падчерка мера, вона ж – депутат цієї ради, отримала в користування за символічну платню землі під 13 торгівельних павільйонів. Розміщені вони у напрочуд «ласих» місцях обласного центру, на площі майже 500 кв. м.

Ще під час розгортання судових баталій градоначальник розповідав журналістам, який вердикт його влаштує – закриття справи без визнання вини.

Інакше б Олександра Мамая, відповідно до вимог законодавства, могли очікувати: дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, скасування рішень, пов’язаних із вчиненим правопорушенням, внесення даних до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

На жаль, обласна прокуратура продемонструвала беззубість і не стала оскаржувати постанову судді Беркути в апеляційному порядку.

Марафонський заплив від правосуддя

Щоб потрапити до «правильного» вершителя судочинства, мерові Полтави довелося серйозно постаратися.

Зустрічатися в офіційній обстановці з незговірливими людьми у мантіях (бувають і такі!) за присутності преси й громадськості правопорушнику не хотілося. Відтак, у суді він опинявся лише тричі. 2014 року – 12 травня (унаслідок примусового приводу) і 4 вересня (у порядку адміністративного затримання через неповагу до суду).

Мамай у суді. Фото poltava.to

Щораз Олександр Мамай намагався завалити суд різноманітними клопотаннями. Якщо не спрацьовувало, покидав засідання.

12 травня, коли суддя Октябрського районного суду м. Полтави Лариса Гольник відхилила одну за іншою необґрунтовані заяви міського голови та його захисту, Мамай почав благати про перерву в засіданні. Після її оголошення за мером прибула «швидка допомога».

4 вересня градоначальник, заскочений співробітниками УБОЗу зненацька – «взяли» його у ляльковому театрі, наполегливо вимагав присутності свого представника за довіреністю Олександра Ковжоги. Останній не є фаховим адвокатом. Колишній міліціонер із сумнівним минулим очолює нині місцеве відділення громадської організації, що нібито протидіє корупції та організованій злочинності.

Того дня позичати у Сірка очі мерові довелося неодноразово.

Мамай вдавав, що додзвонитися до Ковжоги не може. А коли це зробив зі свого мобільного один із активістів, з’ясувалося, що захисник дістатися до суду ну ніяк не зуміє.

Крім того, полтавський керманич запевняв суд, що має слабку пам’ять. Тому, не маючи перед очима власної особової справи, пояснити причини неявок на попередні засідання не здатен.

Твердження мера про незнання законів, яке він також намагався використати для відкладення слухання справи, спростував він сам – подальшими діями.

Пробувши у суді рівно 3 години (стільки триває адміністративне затримання), Мамай почав наполягати на перерві, бо він – майже дослівно – не їв, не пив і не ходив у туалет, йому стало погано і хочеться свіжого повітря (насправді Олександру Федоровичу надавали час зв’язатися з Ковжогою, потім півгодини чекали прибуття гарантованого державою безкоштовного адвоката, та його послуги правопорушник відхилив).

Домігшися третьої перерви, Мамай, знаючи, що міліціонери вже не вправі затримувати його, сів до автомобіля, котрий його очікував, і кудись поїхав. З’ясувалося, що до медиків.

Порятунку в лікарів міський голова шукав частенько. Однак бажання здолати раптові недуги, які вражали його у дні судових засідань, явно не мав. Отримавши листок непрацездатності й дізнавшись про дату наступного суду, мер ледь не відразу відмовлявся від лікування.

Кілька разів під час «офіційних» хвороб Мамая бачили в приміщенні міської ради. Факти порушення градоначальником режиму лікування, підтверджені фотознімками, ставали надбанням ЗМІ. Та й сам він, купаючись на Водохрещу в ополонці, вихвалявся пресі: «Я не хворію. А хворію тільки тоді, коли в мене судові процеси. За останні 2530 років у мене не було ніколи ні температури, ні нежитю, ні кашлю».

Власними розпорядженнями мер створював й інші «поважні» причини неявок. Брав відпустки, відправляв себе у відрядження, що збігалися з «критичними днями» судів. Дарма, що присутність його у місцях призначення не підтверджувалася (наприклад, спростувало перебування Мамая у себе Міністерство фінансів України). Згодом відпустки, як і відрядження, градоначальник міг заднім числом скоротити до 1–2 днів чи і взагалі скасувати.

Інколи навіть найближче оточення мера не знало, в якому статусі – хворого, відрядженого чи відпускника – він зараз перебуває, і плуталось у поясненнях.

Так, після евакуації з суду в кареті «швидкої», за прогнозами медиків, пацієнт мав відновлювати здоров’я в умовах стаціонару 7–8 діб. Та вже на третій день Мамай провів сесію міської ради і відрядив себе на 5 діб до Києва.

Через день чи то болящий, чи то відряджений градоначальник узяв участь у святкуванні 50-річчя спортивної школи з плавання, вихованцем якої колись був. У гарному темпі Олександр Федорович проплив дистанцію сімейної естафети.

Викрутаси наділеного владою правопорушника змушували суд щоразу, отримавши довідку про відрядження, відпустку чи лікарняний, з’ясовувати поважність причини неявки. Інакше застосування приводу виглядало б як безпідставне переслідування зайнятої важливими справами чи хворої людини.

Гуманне вітчизняне законодавство передбачає примусову доставку особи до суду, тільки якщо вона ухиляється від участі в процесі умисно.

Та навіть тоді, коли суд діставав неспростовні докази свідомого уникнення міським головою засідань і давав відповідне доручення міліції, виконати його було складно.

Мамай на тривалий час «залягав на дно». Не з’являвся за місцем роботи чи в публічних місцях. Правоохоронці ж у справах про адміністративні проступки не наділені правом проникати до житлових чи службових приміщень.

Мер VS суддя

Ледь не від самого початку епопеї міський голова та його представник Ковжога чинили як прихований, так і відкритий тиск на суддю, добиваючись її відводу чи самовідводу.

Суддя Гольник. Фото np.pl.ua

З цією метою мер розголосив номер мобільного телефону та домашню адресу Лариси Гольник, інформацію про її сімейний стан (ці відомості закон відносить до конфіденційних).

Суддю обвинувачували в упередженості, бо вона «свого часу стояла на Майдані», а також через те, що міський голова кілька років тому нібито відмовився облаштувати її квартиру. Хоча насправді мова йшла про капітальний ремонт багатоквартирного будинку, в якому суддя мешкає. До того ж, споруда є пам’яткою історії – тут народився піонер космонавтики Юрій Кондратюк. А мер та підпорядковані міськвиконкому комунальні служби визнавали свої обов’язки й обіцяли віднайти кошти, необхідні для здійснення ремонтних робіт.

Олександр Федорович вдавався до публічних образ на адресу суду, називаючи його фарсом і цирком. Заявляв, що не збирається виконувати рішення судді, і його справу розгляне хтось інший.

Погрожував притягнути суддю до кримінальної відповідальності. Писав, а Ковжога не відставав, різноманітні скарги на її дії та заяви про «злочини».

Розуміючи вразливе становище Лариси Гольник, котрій невдовзі доведеться як судді, призначеній вперше, проходити чистилище Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Мамай та його представник адресували свої безпідставні обвинувачення керівникові зазначеної інституції та Голові Вищої ради юстиції.

Їм пропонувалося покарати Гольник через порушення присяги, норм права, суддівської етики, неналежне виконання обов’язків. Мер навіть цинічно звинуватив суддю, що то вона «ухиляється від повного та всебічного дослідження обставин справи» (чомусь Беркуті він таких претензій висувати не став).

У заяві, адресованій Генеральному прокурору України (ним тоді був Віталій Ярема), Мамай повідомляв, що Гольник «своїми злочинними діями руйнує систему правосуддя», та просив притягнути її до відповідальності за ст. 375 Кримінального кодексу – за винесення неправосудних, як визначив сам скаржник, постанов про привід його до суду.

Кардинальної зміни набула тема Майдану. Учаснику Революції Гідності Яремі Мамай доносив, що Гольник «приймала активну участь у стихійному мітингу в знак протесту проти захоплення облради активістами Євромайдану», що відбувся 27 січня 2014 року. Керував тим нетривалим збіговиськом купки тітушок Ігор Нестеренко, котрий на сайті «Миротворець» значиться зараз як сепаратист і посібник бойовиків. А Лариса Гольник та автор цих рядків у дійсності намагалися завадити проведенню незаконного заходу.

Дізнавшись, що родина судді придбала у сусідки розбірний металевий гараж, Ковжога, прикриваючись статусом громадського борця з корупцією, письмово поінформував міського голову про незаконне розміщення гаража (насправді воно відбулося понад 30 років тому). Невдовзі градоначальник створив комісію з метою демонтажу споруди.

Водночас до судді було направлено колишнього заступника мера, юриста за освітою, котрий від імені Мамая пропонував примирення, розв’язання побутових проблем і «компенсацію» за моральні збитки. Звісно ж, в обмін на потрібне рішення у корупційній справі.

Отримавши пропозицію хабара, Лариса Гольник зробила все те, що вимагає закон (конкретизація наразі неможлива – це таємниця слідства).

Коли мер відчув, що «щось пішло не так», він притьмом скликав прес-конференцію та звинуватив суддю у вимаганні в нього 5000 доларів за закриття справи без визнання вини. Тоді ж, 26 січня 2015 року, Олександр Федорович відправив заяви про скоєний суддею злочин до обласної прокуратури та СБУ.

Цими неправомірними діями громадянин Мамай створив обставини, що могли викликати сумнів у неупередженості судді при подальшому розгляді справи. 31 січня Лариса Гольник змушена була задовольнити заяву Ковжоги про відвід її як судді.

Позаяк у Полтаві не знайшлося інших арбітрів для градоначальника (тутешніх служителів Феміди вразила раптова епідемія самовідводів), корупційне провадження опинилось у смт Решетилівка.

Спершу воно дісталося молодій судді Оксані Олійник. Та й до неї Олександр Федорович з’являтися не хотів. Прибув тільки раз – самостійно, але під загрозою примусового приводу.

У засіданні Мамай торпедував суд абсурдними клопотаннями. Просив встановити місце проживання Ірини Климко на момент виділення їй земельних ділянок, позаяк він не вважає падчерку своєю родичкою, адже спільного побуту з нею не має та «нічого не знав» про її намір розбудовувати по місту торгівельні павільйони.

Крім того, на думку заявника, суд мусив перевірити, чи співробітник УБОЗу, який склав протокол на Мамая, дійсно був … співробітником УБОЗу.

Суддя вирішила задовольнити ці клопотання. А невдовзі «зійшла з дистанції», поновивши собі відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Перебуваючи під пильною увагою ЗМІ та громадських активістів, які не дозволяли спустити справу «на гальмах», а з іншого боку – під вірогідним тиском Мамая та його захисту, суддя Олійник спромоглася провести тільки 5 засідань. Вірогідно, вплинув на неї і приклад колеги з Октябрського райсуду.

Зайнявши принципову позицію, Лариса Гольник наразилася на цькування, інспіроване зухвалим градоначальником. Маючи владу та гроші, він певно увірував, що будь-кого здатен запроторити до буцегарні (утім, розповідь про намагання мера зітерти суддю «в порошок» потребує окремого викладення).

Цукрове дежавю 2015 року

Дії Мамая під час останніх виборів міського голови мало чим відрізнялися від попередніх, 2010 року.

Хіба що тоді Олександр Федорович був керівником крупного сільгосппідприємства «Інтер-Агро» та належав до партії з облудною назвою «Совість України», за межами Полтавщини майже не відомої.

Тепер ситуація змінилася. Климко очолила обласну організацію цієї політичної сили. Вітчим успішної підприємниці у 2012 році відмовився від членства в «Совісті» заради квитка Партії Регіонів. Та згодом зрадив і їй, зробившись безпартійним.

Мамай – Совість України. Фото poltavske.tv

Це, однак, не завадило йому прикрашати своєю фізією агітаційні матеріали партії «Совість України» на виборах до місцевих рад, іти локомотивом у списку її кандидатів до міської ради та знову претендувати на посаду міського голови.

Тим часом «совістливі» партійці роздавали продуктові набори пенсіонерам, як і 5 років тому.

Пайки – 8 кг цукру в одні руки – вручали у новому офісі «Совісті». Він перемістився прямісінько до центру міста. Використовуючи владні повноваження, мер подбав про створення додаткових зупинок громадського транспорту – аби шлях літнім людям до агітаційного пункту став іще коротшим.

Вказівник до офісу Совісті. Фото poltavske.tv

Врученню пакунків передував показ документального фільму, присвяченого возвеличенню персональних чеснот Мамая та роз’ясненню його грандіозних здобутків на ниві місцевого самоврядування.

Прикметна обставина. Отримавши в розпал виборчих перегонів потрібне рішення суду, градоначальник вирішив його замовчати. Чи так би діяла безневинна людина, хибно обвинувачена у правопорушенні? Відповідь очевидна.

Олександр Федорович не виграв суд, а потайки «прикрив» справу, скориставшись тим, що після першого туру виборів суспільна увага була прикута до підрахунку голосів і ймовірних порушень процедур голосування.

Мамай уникнув відповідальності за адміністративне правопорушення. Як зараз намагається відкараскатися від обвинувачень у злочинах, передбачених Кримінальним кодексом: ст. 369 – пропозиція, обіцянка неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчинені за попередньою змовою групою осіб; ст. 376 – втручання в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення, вчинене особою з використанням свого службового становища; ст. 383 – завідомо неправдиве повідомлення прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині.

Чи вистачить духу прокуратурі Полтавської області закінчити слідство належним чином та висунути обвинувачення меру-мільйонеру? Схоже, що ні! Підозру в злочині оголошено лише посереднику. Справу передано до суду.

Ігор Гавриленко, для “Ні корупції!”


Теги статьи: Мамай АлександрМамайалександр мамай

Дата и время 22 апреля 2016 г., 15:22     Просмотры Просмотров: 1952
Комментарии Комментарии: 0

Похожие статьи

Прокурор Дмитрий Чибисов зачищает под себя рынок песка в Киевской области, - СМИ
Головная боль украинцев: есть ли будущее у наших дорог
Реформы?.. Отписки! Открытое письмо Генпрокурору Украины

Судья Оксана Тищенко стала жертвой нападения провокатора, который выдавал себя за журналиста «1+1»
Активисты, напавшие на украинского судью Оксану Тищенко, оказались близки к МВД России
Дочь мэра ездит на Porsche и имеет бизнес в России

Дочка мера Полтави задекларувала 33 млн грн готівки, бізнес у Росії та витрати на навчання у Британії
«Мэр Полтавы Мамай угрожает расправиться с моими родителями», — активист
Мэр Полтавы Мамай будет ездить на самом дорогом авто из всех чиновников области

Дай за горло подержаться: мэр Полтавы прорывался из здания горсовета с боем
Дом мэра Полтавы засыпали сахаром – СМИ
Мати мера Полтави Олександра Мамая має мільйони готівки

Комментарии:

comments powered by Disqus
24 июня 2018 г.
loading...
Загрузка...

Наши опросы

Какой из кандидатов уже заявивших о своем участие в президентских выборах самый достойный?








Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте
0.053353