На правах колишнього ППО-шника: Гайдай розповів, що можна зробити Україні з іранськими дронами

На правах колишнього ППО-шника: Гайдай розповів, що можна зробити Україні з іранськими дронами

Запуск цілого рою таких дронів, які зроблені з того, що було, означає одну ціль — максимально вимити у нас боєзапас дорогезних протиповітряних ракет.

Ціль ворога зводиться до простих речей: чим більше українців загине, чим більше української інфраструктури буде зруйновано, тим ворогові буде легше. Думаю, нам слід робити висновки. По-перше, має бути побудована принципово інша система ППО. Якщо поглянути на цілі ворога, то моя думка, що запуск цілого рою таких дронів, які зроблені з того, що було, означає — максимально вимити у нас боєзапас дорогезних протиповітряних ракет, пише для НВ політтехнолог, директор зі стратегічного планування агенції Гайдай.Ком Сергій Гайдай.

Я як людина, яка служила в радянській ППО, причому стратегічній, що охороняє міста та великі промислові об’єкти, добре розумію, скільки коштує одна ракета і як складно її запустити, і наскільки не можна пускати якийсь С-300 проти дрона. Дрон коштує кілька тисяч доларів, а ракета коштує кілька сотень тисяч доларів. Тому їхня мета така: дронів може бути скільки завгодно, а ракети рано чи пізно закінчаться. Це елемент війни на виснаження: у кого швидше закінчаться ресурси.

Тож виступлю на правах колишнього ППО-шника: є стратегічні війська, а ще є військові, рухомі, мобільні. У них для таких цілей, що низько летять, що можна збити навіть стрілецькою зброєю, є зенітна самохідна установка Шилка. Це мобільна установка, в якій спарено чотири стволи великокаліберного кулемета, останній випускає по цілі, що низько летить, досить велику кількість куль. Це досить ефективно і, головне, дешево. Якщо оточити великі енергетичні об’єкти і наші мегаполіси такими Шилками, то ми з дронами можемо впоратися досить ефективно.

По-друге, крім дорогих літаків-винищувачів, є легкомоторні бразильські літаки Embraer EMB 312 Tucano, одні з найліпших зразків, які ми можемо закуповувати. Так ось, для їхнього базування не потрібні спеціально обладнані аеродроми, підходять київські аеродроми типу Чайки. Якщо такі літаки у разі повітряної атаки підійматимуться, то для них такі дрони, що летять на таких же швидкостях, є цілком зручною мішенню.

Крім цього, це гарний приклад, як ми маємо діяти. Я не розумію, чим Україна гірша за Іран, і не може зробити величезну кількість дронів. Тут є все для цього. Є і виробничі потужності, і конструкторські бюро, і приватні компанії, що готові за це взятися і зробити точно дрон не гірший за іранський. І так, щоб відповісти по прикордонних районах, щоб військові бази, що знаходяться у Білгороді, Ростові, Воронежі, Брянську, були під постійним нашим ударом. Більше того, саме вони б і відпрацьовували, і витрачали свої дорогі ракети на те, щоб збивати українські дрони, яких ми маємо виготовляти тисячами.

Мені здається, бракує політичної волі нашого керівництва. Тому що давно настав час поставити запитання: навіщо у нас існує Укроборонпром, який не зробив українського танка, і зараз просить ці танки з усього світу й кров’ю наших бійців їх трофеїти? Чому досі не запущено виробництво не просто конкретних дронів типу Шахідів, а безліч безпілотних літальних апаратів, які можуть виконувати різні функції — від аеророзвідки до високоточних ударних? Ми — країна, яка колись зробила літак-велетень Мрію, а не можемо зробити дрони? Ось, мені здається, атаки дронів ці запитання ставлять. І час би нашій владі на них реагувати.