Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід, країна – на вечерю

Читать на русском

Про те, як безрозмірний апетит Банкової на будівельні проекти післявоєнного відновлення роз’їдає систему держуправління та розгортає Україну у бік жорсткої централізації влади, розповідає ZN .

План перевести західну фінансову допомогу на відновлення з формуючого державну регіональну політику (а це умова ЄС!) Мінрегіону під проектне Міністерство інфраструктури Банкова реалізувала стрімко та з напором. Паралельно:

• скасувавши децентралізацію, що вийшла на фінішну пряму, визнану G7 «незворотною реформою, яка допомогла Україні утриматися у перші місяці російської агресії» і яка «має стати одним із ключових принципів процесу відновлення»;

• ліквідувавши регіональну політику, закріплену законом України «Про засади державної регіональної політики» у липні 2022 року та націлену на розвиток поствоєнного потенціалу громад та регіонів (через потреби людей, що залишилися/приїхали внаслідок міграції), а не бездумне мультиплікування мостів, доріг та спальних районів у зруйнованих містах;

• зачистивши всіх, хто окрім клану в офісі президента України (ОПУ), який переміг у внутрішньовидовій боротьбі, міг претендувати на поділ фінансового післявоєнного пирога.

В результаті за столом, де ділитимуть ресурси міжнародних донорів, залишилися троє: голова ОПУ Андрій Єрмак, голова партії СН та профільного парламентського комітету Олена Шуляк, віце-прем’єр, голова об’єднаного Міністерства інфраструктури Олександр Кубраков (він же потенційний прем’єр-міністр і єдиний , хто гіпотетично може внести корективи до меню).

За такого розкладу міжнародні партнери марно можуть направляти в Україну скільки завгодно фінансових інспекцій, а ми радіти, що закордон нам допоможе. Не допоможе. Якщо сама система публічного управління законодавчо та інституційно робить різкий розворот у бік централізації, вибудовуючись під інтерес конкретної групи людей, не кажучи вже про прямі корупційні схеми на шкоду державі. Тож на «гарячу лінію» потрібно дзвонити прямо зараз.

Дзвонимо!

Як і ким реалізовувався календарний план будівельно-харчової експансії

3 листопада 2022 року

Перший публічний сигнал про підготовку владою нового меню, подав чинний прем’єр Денис Шмигаль, коли за командою Банкової перевів міністра регіонального розвитку Олексія Чернишова до глав НАК. Екс-міністр, який колись перебував у шорт-листі кастингу у прем’єрах, до такої, м’яко кажучи, нежирної кадрової ротації був готовий. Оскільки ще з літа, після гучної презентації програми комплексного відновлення у Лугано, Чернишов (ставленик Тимура Мендича — одного з найближчих партнерів Коломойського та близького друга першого помічника президента Сергія Шефіра) не зумів потрапити до президента із власною програмою відновлення.

Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід, країна – на вечерю

За нашою інформацією, за три роки міністр Чернишов встиг вникнути не лише в суть містобудівної реформи Олени Шуляк , а й у регіональну політику з децентралізацією. Тому вирішив поділитися з главою держави висновками про те, що післянове відновлення це не лише будівництво. Точніше – зовсім не будівництво. Крім головного меседжу, що грошей на глобальне відновлення в бюджеті немає (і донори під час війни не дають), у папці екс-міністра було що почитати. Ідеться про стратегію відновлення з урахуванням поділу регіонів на чотири типи, відповідно до вищезгаданого закону про основи регіональної політики; непопулярний в уряді кейс оренди житла для ВПО за рахунок держави; викупі державою у забудовників уже готових квартир для тих, чиє житло виявилося зруйнованим. За ціною, якщо не фіксованою, то середньою для регіону, оскільки ще до війни ринок був перенасичений непроданим житлом.

Двері Банкової перед Чернишовим щільно зачинив заступник голови ОПУ Кирило Тимошенко. Куратор регіональної політики, також мріючи про прем’єрство, грав свою гру. У той час як проект «Велике будівництво» (який Тимошенко реалізовував спільно з Юрієм Голіком) під час війни отримав ще стійкіший присмак великої корупції, План швидкого відновлення України (Fast Recovery) міг стати більшим доробком на майбутнє.

При цьому, як уже писало DT.UA , Тимошенко увійшов у клінч не лише з Чернишовим, а й із будівельним лобі, чиї інтереси у владі представляє голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк. Весь сир-бор тоді розгорівся через цілком зрозуміле бажання Банкової в особі Тимошенко швидко отримати нове житло для переселенців, що втратили житло. І, як наслідок, державної пропозиції викупити у забудовників готові метри за фіксованою ціною 25–30 тисяч гривень за квадрат. Але забудовники вперлися і віддавати дешево нічого не стали. Ресурсу Тимошенко натиснути на гідру, яку численна українська влада формувала всі 30 років незалежності, виявилося замало. Напевно, ресурсів вистачило б голові ОПУ Єрмаку, але той «грає» Шуляк.

Десь у цьому трикутнику внутрішньовидових реляцій загубився найважливіший законопроект № 7198 про компенсації, ухвалений у першому читанні ще у квітні, одразу після деокупації Бучі та Ірпеня. Провалилася і програма поточних та капітальних ремонтів житла, пошкодженого внаслідок агресії Росії. Кабмін кидав областям копійки, міністерство та обласні ВДА скували місцеву владу зарегульованим механізмом погоджень щодо кожного вікна, а в результаті постраждалі жителі Бучі та Ірпеня лише до листопада дочекалися допомоги. І то не все.

І поки Чернишов, Тимошенко і Шуляк відмовчувалися у відповідь на критичні публікації в медіа, міністр інфраструктури Олександр Кубраков доповідав президенту про реальне завершення успішних відновлювальних проектів: рекордний за термінами залізничного мосту через річку Ірпінь, оперативний ремонт пошкоджених залізничних магістралей, введені в дію кілометр зруйнованих доріг, якими їхала зброя та підкріплення на фронт. І воно того варте. І для країни, і для президента.

Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід, країна – на вечерю

Мінрегіон – на сніданок: 8 листопада

DT.UA опублікувало матеріали із секретної наради за участю глави держави та прем’єра, де було презентовано нову структуру уряду: замість 20 чинних міністерств влада анонсувала 14. Першим у списку стояло міністерство-монстр, під дахом якого планувалося об’єднати Мінрегіон, Мінінфраструктури та Мінреінтеграції. Зростись мали ще кілька міністерств, зараз не має значення яких, бо вже ясно — основною метою був Мінрегіон.

Тоді влада оперативно отримала велику порцію критики від експертів: «Зливати Мінрегіон та Мінінфраструктури неприпустимо!». «Мінрегіон та Мінреінтеграції – так! Бо це про людей та формування регіональної політики у комплексі з урахуванням наслідків війни». «Посилити Мінінфраструктури будівництвом – так! Бо це інфраструктура, проекти та чистий менеджмент». Проте владі вистачило місяця, щоб збити негативну інформаційну хвилю та забути про застереження експертів.

2 грудня

Обезголовлений Мінрегіон розпорядженням уряду вливається до Мінінфраструктури під керівництвом успішного менеджера Олександра Кубракова, команда якого справді тягне на собі всю логістику, включаючи військову. Кубраков автоматично набуває статусу віце-прем’єра. Десь дорогою, щоправда, втрачаючи Мінреінтеграцію. Але тут, напевно, менеджери інфраструктури вирішили, що відволікатися на проблеми мільйонів переселенців не варто. Забувши про те, що це природна функція Мінрегіону, який також став сферою їхньої компетенції. На цьому, власне, вся анонсована реформа Кабміну закінчилася. Давши старт новій державній політиці будівельної експансії.

Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід: 13 грудня

Головою парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіональної політики та будівництва замість Андрія Клочка стає основний лобіст від забудовників — Олена Шуляк. Хоча в контексті важливості завершення децентралізації (ще належить включити держнагляд за органами місцевого самоврядування — ОМС) та імплементації основ післявоєнної регіональної політики, виписаної законом та підтриманої ЄС та G7, які і фінансуватимуть відновлення! — депутати небезпідставно пророкували портфель голові профільного підкомітету Віталію Безгіну. Однак зірки Банкової давно пророкували інше: новоспечена голова комітету Олена Шуляк стояла на порозі одного з найголовніших днів своєї політичної кар’єри. До якого вона йшла, як то кажуть, і «по головах, і по трупах».

Олена Шуляк

14 грудня

Під колосальним тиском будівельного лобі та особисто Олени Шуляк на депутатів правлячої партії, на противагу обуреним корупційними ризиками закону експертної спільноти , Національної спілки архітекторів України (НСАУ), а також Асоціації міст України та місцевої влади, «слуги народу» з урахуванням голосів «конструктив ОПЗЖ, що працює в парламенті» , проштовхнули скандальний проект закону № 5655.

Куратор ОМС Кирило Тимошенко, замочивши хвіст у розслідуваннях НАБУ, завбачливо мовчав. А ось новий віце-прем’єр Олександр Кубраков (так само, як Шуляк і Безгін, виходець з BRDO) публічно підтримав «реформу» містобудівної сфери, нав’язану країні Шуляк. Незважаючи на те, що у день голосування громадська петиція з вимогою до президента накласти вето на законопроект №5655 набрала втричі більше голосів, ніж потрібно для її розгляду. Об’єднане міністерство практично одразу стало майданчиком імплементації закону, який ще не підписав глава держави. Ну а для чого ще воно створювалося?

17 грудня

Кабмін затвердив нове Положення про Мінінфраструктуру, яке відповідно до постанови уряду має називатися міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури. Однак із положення, старанно виписаного юристами Кубракова, буквально за Фрейдом випала функція регіональної політики. Експерти зауважили, юристи поправили. Однак суті того, що відбувається, це не змінило.

24 січня

З посади заст. глави ОПУ з регіональної політики звільнений Кирил Тимошенко, який став занадто токсичним для президента.

Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід, країна – на вечерю

Проте відставка Тимошенко, який стягнув за собою весь дніпропетровський клан та чотирьох губернаторів, порадувала не лише антикорупціонерів, а й автора вищезгаданого законопроекту №7198 про компенсації Олену Шуляк. З’явився шанс розблокувати у Раді закон, який ще більше посилить позиції об’єднаного міністерства. І доки президент думає, що робити з політичною відповідальністю за її ж скандальний закон № 5655, Шуляк обіцяє людям швидкі компенсації за ремонти та зруйновані квартири.

Тут варто зафіксувати рівень цинізму цих обіцянок. «У нинішній редакції закон про компенсації – це гроші до кишень приватних девелоперів, – пояснює експерт містобудівної сфери Георгій Могильний. — Тут важливо розділяти будівельну галузь (тобто безпосередньо будівельні компанії та виробників матеріалів) та девелоперів (по суті — посередників). Весь реальний гігантський прибуток з маржою від будівництва житла йде саме девелоперам, а прибутки будівельних компаній дуже низькі.

Перша редакція законопроекту № 7198 здебільшого передбачала будівництво місцевою та державною владою як замовниками квартир замість зруйнованих (компенсація квадратними метрами). Квартири мали бути фактично за собівартістю, з невеликим заробітком для будівельних компаній, а девелопери залишалися практично за бортом. Нова редакція передбачає вже компенсацію шляхом фінансування купівлі квартири (грошима через Сертифікат, а не квадратними метрами) – тобто. починають заробляти девелопери як посередники», - сказав експерт.

Важливо уточнити, що в нашому звичному розумінні забудовники це і є девелопери. Наприклад, "Київміськбуд" сам нічого не будує: він наймає будівельні компанії на поспіль, а сам продає квартири від свого бренду. І так відбувається фактично з усіма великими брендами — продає девелопер, який зазвичай не фігурує в документах на будівництво. Однією з причин є мінімізація податків. Безпосередньо будівельні компанії заробляють нормально лише на бюджетних проектах.

Щодо компенсації ремонтів пошкодженого житла, то в останній редакції закону депутати прибрали можливість отримання такої фінансової компенсації. Тобто ті, хто, готуючись до зими, позичав або вклав у ремонт останні гроші, збираючи чеки з розрахунку на компенсацію витрат, — нічого не отримують. А ті, хто ще не відремонтував — мають чекати (можливо, роками), доки до них прийдуть лагодити дах чи передадуть матеріали для ремонту. У рекламній інфографіці Шуляк для народу зрозуміло, що такі нюанси не відображаються.

Цього ж дня — 24 січня — НАБУ за хабар у 400 тис. дол. затримало одного із двох заступників Кубракова — Василя Лозінського , взятого віце-прем’єром у команду зі старого Мінрегіону. Лозінського називають людиною прем’єра, по якому власне і було завдано удару (з огляду на звільнення Лозінського за годину до затримання, багато хто називає цей акт як спланований Банковою, яка просто правильно навела НАБУ). Денис Шмигаль уже тиждень не коментує арешт Лозінського, мабуть розуміючи, що прем’єрського часу в нього залишилося небагато.

Однак у представників старого Мінрегіону після арешту Лозінського його взагалі не лишилося. Профільні заступники міністра регіонального розвитку Іван Лукеря (регіональна політика) та В’ячеслав Негода (децентралізація) – ключові стейкхолдери реформи всередині Мінрегіону! - автоматично "стали токсичними" для Кубракова. Лукеря сам написав заяву, Негода — одного з авторів децентралізації, який віддав реформі понад десять років роботи, було звільнено без пояснень.

За нашою інформацією, Іван Лукеря міг залишитися в новому міністерстві курирувати регіональну політику, щоправда, за однієї умови: якщо його лобісти — а це якраз депутати «слуги народу», які причетні до децентралізації та регіональної політики і намагалися зберегти професійний кістяк у новому міністерстві, — проголосують за скандальний законопроект №5655. І вони проголосували.

Екс-заступник міністра Іван Лукеря (у центі)

Однак, після того, як вклинилося громадянське суспільство, президент може ветувати токсичний для його рейтингу закон. Саме тому жодних зобов’язань ні перед зберігачами інституційної пам’яті — Негодою та Лукерею, ні перед країною у Кубракова та його головного консультанта Шуляка немає. Саме тому в основи децентралізації та регіональної політики сьогодні входить колишній успішний піар-менеджер «Укравтодору» пані Олександра Азархіна.

«У Мінрегіоні до об’єднання у штаті працювало 380 осіб, у Мінінфраструктурі – 309, – розповідає співробітник міністерства. — Вони залишають своїх практично всіх — тільки не заповнюють вакансії, а це номінально якраз 15% запланованого скорочення. А в нас під скорочення йде понад 50%. Проте жодних офіційних документів та нового штатного розкладу досі немає. Нікому не вручили жодних повідомлень про можливе звільнення».

Люди, за словами співрозмовника, демотивовані. Масу проектів міжнародних донорів, які здійснювалися для громад, зупинено. «Іноді нам дзвонять і ставлять такі питання, що просто хочеться піти та втопитися, — додає він. — Держсекретар міністерства давно звільнився, а обов’язки держсекретаря виконує директор фінансового департаменту. Яку інституційну пам’ять може передати? Та ніяку! Все розвалено, включаючи держслужбу. Команді, яка мислить проектами, регіональна політика не цікава. А це якраз те, що не помацати руками, але те, що складає правила функціонування та розвитку громад, територій, регіонів, держави загалом».

Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід, країна – на вечерю: 27 січня

Главою оперативно створеного Державного агентства відновлення Кабмін призначає екс-заступника міністра інфраструктури Мустафу Найєма . Через структуру, яка безпосередньо підпорядковується віце-прем’єру Олександру Кубракову, піде весь фінансовий та смисловий процес відновлення. Ланцюг замкнувся. Народні депутати правлячої партії вже підготувализаконопроект , який передбачає передачу Держагентству відновлення розпорядників та бюджетні програми Мінрегіону та Мінфіну. Плюс Фонд ліквідації наслідків збройної агресії 52 млрд грн.

До чого може призвести така експансія та як їй можна протистояти

Таким чином, можна констатувати, що на базі об’єднаного міністерства прямо зараз створюється державна монополія, яка підтягне під себе не лише всі основні фінансові ресурси донорів та бюджету, а й драконівські повноваження, відкусивши їхню частину у місцевих органів влади. В основу діяльності міністерства-монстра лягає закон № 5655 із явними корупційними ризиками, який віддає міністерству планування, реалізацію та контроль над відновленням. Антикорупційний офіс при Нацагентстві, про який у день призначення Мустафи Найєма голосно заявив віце-прем’єр Олександр Кубраков, на тлі настроєної системи виглядає м’яко кажучи несерйозно.

Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід, країна – на вечерю

Але навіть якщо відкинути убік корупційні ризики (разом зі згубним впливом на ситуацію будівельного лобі на чолі з Шуляком) і гіпотетично припустити, що Мустафа Найєм разом зі своїм керівником Олександром Кубраковим стали інструментом у руках клану, що переміг (а самі при цьому переслідують виключно державні цілі). і будуть робити все, щоб кошти на рівні Держагентства/Мінінфраструктури розподілялися і витрачалися прозоро), є проблема: повне нерозуміння суті та політик сфери, за яку вони тепер відповідають і на яку міжнародні донори звертатимуть першочергову увагу. І тут точно не про автоматичне відновлення інфраструктури. Що, власне, і було офіційно зафіксовано групою послів G7 щодо підтримки реформ в Україні як пріоритет на 2023 рік.

Тому, скільки б Мустафа Найєм не розповідав за зачиненими дверима (у публічній площині комунікації щодо цього немає) про те, що команда Кубракова — чесна і зробить усе правильно, як «зробила в „Укрзалізниці“ та „Укравтодорі“, централізувавши всі процеси та прибравши всіх, хто заважає під ногами», це непрофесійно та безперспективно. Порівнювати державну компанію та державну систему, в якій згідно з конституцією функціонують різні види влади — і місцеве самоврядування з об’єднаними громадами один із них — не можна.

Тому все, що запланує в рамках державної стратегії регіонального розвитку та відновлення Мінрегіон/Нацагентство, має відповідати стратегіям розвитку громад. Які, у свою чергу, є частиною стратегії областей. Рух знизу вгору – у цьому суть децентралізації та суть відновлення. Міста для людей, а не люди для міст. Так мислить і живе ЄС, до якого ми тепер є кандидати.

Якщо дотримуватися цього принципу, стає не важливим, хто відповідає за фінанси. Як втрачає актуальність і вічна суперечка про те (а воююча Україна, як і раніше, серед світових лідерів Індексу толерантності до корупції-2022), хто більше злодій — центральна влада чи місцева. Важливо, включивши всі можливі антикорупційні механізми, дотримуватись принципу розподілу владних повноважень. Який сьогодні відкрито та цинічно порушується як на інституційному, так і законодавчому рівнях.

Так, законодавчої основи для створення зрозумілої системи планувальних документів для відновлення України досі немає. Натомість крім оприлюдненого, але не затвердженого Плану відновлення України (розрахований на десять років з очікуваним фінансуванням у сумі понад 750 млрд дол.), вже є два види конкуруючих планувальних документів на регіональному та місцевому рівнях. Що знову-таки підтверджує відсутність у держави загальної регіональної стратегії та узгоджених дій усіх гілок влади, включаючи місцеве самоврядування.

"Неприродне включення до закону № 5655 "Про регулювання містобудівної діяльності" документів поза предметом правового регулювання цим законом внесло конкуренцію і на рівні стратегічного планування територіальних громад", - пишуть експерти . — «Так закон «Про засади державної регіональної політики» визначає, що територіальні громади розробляють «стратегію розвитку територіальних громад». Водночас, закон «Про регулювання містобудівної діяльності» оперує поняттям «концепція інтегрованого розвитку території територіальної громади», яку визначає «документ стратегічного планування».

Треба уточнити, що подібний заступ будівельників на територію регіональної політики стався ще до ухвалення законопроекту № 5655. Старий, але перевірений Шуляком зам. з будівництва Наталія Козловська вела при Чернишові і тепер уже у команді Кубракова напрям планів відновлення, під який пішла вся містобудівна документація. І ці плани повністю суперечать закону про засади регіональної політики та всім раніше прийнятим стратегіям. Але заперечити з цього приводу в міністерстві просто нема кому.

Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід, країна – на вечерю

«Така ситуація є неприйнятною, — продовжують експерти. — Система планувальних документів для відновлення має бути єдиною, зрозумілою, яка не допускає фрагментації та забезпечує відновлення та розвиток територій. Потрібно зробити все, щоб за квадратними метрами, тоннами та кілометрами не загубилися люди. Для цього необхідно швидко переглянути та узгодити між собою два закони — „Про регулювання містобудівної діяльності“ та „Про засади державної регіональної політики“, норми яких не можуть конкурувати, а лише доповнювати один одного».

«Люди визначають потреби у відновленні, на людей має бути спрямована інфраструктура, що відновлюється, — переконані автори закону „Про засади державної регіональної політики“. — За різними оцінками, до 2030 року в Україні мешкатиме від 30 до 35 мільйонів осіб. Це значно менше, ніж у часи, коли будувалась основна частина інфраструктурних об’єктів. Тому точно немає сенсу відновлювати те, що не використовуватиметься. Не менш складною є ситуація з відновленням окремих населених пунктів, особливо зруйнованих повністю».

Тобто шлях, який Україна обирає сьогодні, дуже відрізняється від того, до чого закликають експерти, що давно погоджено з міжнародними інституціями, і що сама українська держава всі ці роки декларувала, прагнучи ЄС.

Сьогодні складний концептуальний європейський підхід до системи державного управління, який включає формування політик, силами політичного клану, що переміг, всередині влади замінюють більш прикладним і утилітарним, властивим проектному, а не стратегічному управлінню. Відтепер будівельна концепція переважає концепцію регіонального розвитку та децентралізації. І це дуже серйозний розворот.

Чи дозволить він швидко піднятися післявоєнній Україні? Приклади післявоєнної відбудови Західної Німеччини, Сінгапуру, Південної Кореї, Японії кажуть, що ні. Там проекти нанизували на стратегію. Однак є багато країн третього світу, які живуть і в рамках утилітарного підходу. Сомалі, Сирія, Гаїті. Чому нам, воюючим навіть за європейське майбутнє, виявилося на шляху з ними?

Напевно, тому, що людям із добрим фінансовим апетитом, відсутнім державним мисленням та хибними цінностями завжди складно наїстися. А голодним завжди – чим простіше, тим краще.

Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід, країна – на вечерю

Єдине, що може сильно зіпсувати апетит «трійці» за столом — вето президента на закон № 5655. Позиція громадянського суспільства може стати тригером для абсолютно нових за якістю суспільних процесів. Насамперед у професійній архітектурній та експертній спільнотах, які виявилися здатними не лише організувати петицію до президента, перевівши закон № 5655 у зону політичної відповідальності Зеленського, а й вибудувати подальшу стратегію, що включає створення Містобудівного кодексу. І тут громадянські інститути мають серйозну підпору: місцеве самоврядування. Яке також не лише самоорганізувалося, а й витримало тиск з боку влади, яка закидала громади руками Шуляк «темниками» про необхідність підтримати проект № 5655. Проте місцеві ради синхронно приймали звернення до президента, вимагаючи вето. Так само в якийсь момент ОМС офіційно заявлять донорам про те, що процес відновлення здійснюється централізовано в обхід місцевої влади.

Безумовно, якщо Банкова не почує прямих сигналів громадянського суспільства, громад та міжнародних партнерів, ризики великі і після вето на нас можуть чекати номінальні правки та чергове коло проштовхування нового варіанту старого закону. У поєднанні з жорсткими спробами нейтралізувати будь-яку протидію. Так, стосовно Національної спілки архітекторів вже працює СБУ ( відкрито кримінальну справу проти голови НСАУ Олександра Чижевського ), з експертами борються в суді — Олена Шуляк подала позов проти нашого автора Георгія Могильного, місцеве самоврядування теж ставлять у рамки: мова про ганебне рішення суду стосовно мера Чернігова Владислава Атрошенка , якого суд незаконно усунув з посади.

Мінрегіон – на сніданок, комітет – на обід, країна – на вечерю

На порядку денному ще один інструмент, який може допомогти владі та президентові закрутити гайки, — запровадження інституту префектів. Законопроект № 4298 про місцеві державні адміністрації, яким буде встановлено державний нагляд за ЗМС, повністю переписано до другого читання на користь Банкової. Однак у цій сфері також дуже сильне професійне та експертне лобі, яке вже зараз є максимально мобілізованим .

Звірячий апетит цілком може призвести до нетравлення. Проте є надія на те, що один із «трійки», який сидить за головним ресурсним столом країни, на якого, власне, і ляже вся виконавча відповідальність за країну, вирішить подбати про здоров’я власного шлунка, репутацію президента та майбутнє держави. Спробувавши побачити його не очима давньої колеги по BRDO Шуляку чи главі президентського офісу Єрмака, а очима простих українців, які віддають за нього свої життя. Ось їхнє майбутнє міністерству/уряду Кубракова і треба буде відбудувати та відновити.

PS 7 лютого відбудеться засідання профільного комітету Верховної Ради, де віце-прем’єр-міністр з відновлення України — міністр розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександр Кубраков доповідатиме про стратегію діяльності довіреного йому міністерства. Сподіваємося, що вже вдруге заявлена презентація політики об’єднаного міністерства відбудеться, і в ній буде враховано ризики, викладені у цій статті.

Ірина Венедиктова