Депутату ОПЗЖ із Херсона Сергію Остапенку дали 14 років за колабораціонізм

Депутату ОПЗЖ із Херсона Сергію Остапенку дали 14 років за колабораціонізм

Депутата Корабельної райради міста Херсона від проросійської партії «ОПЗЖ» Сергія Остапенка, який працював державним реєстратором у відділі Херсонської міської ради, засудили до 14 років позбавлення волі. 

Про це стало відомо з вироку Шевченківського райсуду Києва за ч.5 ст. 111-1 КК.

Під час окупації Херсона він став тимчасово в.о. оперуповноваженого відділу по боротьбі з економічними злочинами міського відділу окупаційної поліції.

Прізвище Остапенка фігурувало в багатьох документах, покинутих окупаційною поліцією. Зрештою, на своєму мобільному телефоні він зберігав фото службового посвідчення і погонів окупаційної поліції, фото, на якому він у бронежилеті з кобурою і поліцейським києм, фото предмета, схожого на пістолет Макарова. Остапенко не заперечував роботу в «поліції», але намагався переконати суд, що це було недобровільно, а під тиском і, зокрема, у звʼязку з обіцянками неприємностей його батькові.

Остапенко висловив думку, що правоохоронні органи РФ у Херсоні були створені тільки після проведеного окупантами референдуму про приєднання до РФ. А влітку 2022-го це нібито був самоорганізований правоохоронний орган «в діалозі між громадянами і військовою адміністрацією». Захист доводив, що Остапенко, працюючи в цій структурі, навпаки, сприяв дотриманню прав громадян на окупованій території.

Про каральні заходи проти українців, як запевняє Остапенко, він нічого не знає, бо його підрозділ політичними справами не займався, а тільки підтримкою громадського порядку.

Обвинувачений згодився давати показання в кінці. Та коли настав час озвучувати свою версію подій, намагався це відтягнути. Посилався на погане самопочуття, казав, що не готовий, хоча перебував під слідством і судом уже півтора року, хотів давати покази частинами і просив додаткових свідків.

Остапенко розповів, що під час окупації міста глава райради, депутатом якої він був, написала в месенджер і запропонувала займатися гуманітаркою. У подальшому він складав списки людей, яким потрібно інсулін, їздив по місту і допомагав усім, хто його просив. У 10-х числах березня з ним начебто вперше сконтактувалися російські спецслужби. Знайомство з ФСБ, як твердить Остапенко, — нещасливий збіг обставин. Він потрапив на очі російським спецслужбам, коли приїхав до подруги Оксани, яка мешкала в будинку навпроти захопленої окупантами будівлі управління СБУ.

Феесбешник Федір сказав, що знає, що Остапенко має відповідну освіту — закінчував школу міліції в Харківському університеті внутрішніх справ, і окупантам зараз дуже потрібні такі кадри, адже в місті напружена обстановка, тому треба на тижні прибути в Суворовський райвідділ поліції.

Остапенко послухався. Він пройшов коротку співбесіду і його відвели в кабінет, де було кілька представників підрозділу  «Циклон» «ДНР МВД». Один із них спитав, де Остапенко живе і де йому зручніше було б працювати. Остапенко відповідав, хай вирішують самі. Його відправили в Дніпровський райвідділ і приставили до жінки-слідчої, допомагати їй. Він розповідає, що виїздив у складі слідчо-оперативної групи на події — крадіжки, згвалтування, вбивства,  а ще в місті велася боротьба з торгівлею гуманітаркою.

Як запевняє Остапенко, після деокупації він сам звернувся до СБУ в Херсоні. 13 листопада його на вулиці нібито зупинили люди у військовій формі, перевірили машину і документи. Він сказав, що хотів би поспілкуватися з однокласником із СБУ. Приїхала машина поліції, і Остапенко поїхав слідом за ними. Далі він спілкувався із працівником СБУ, пояснив, що під час окупації вимушено працював і його однокласник знав, що він вимушено спілкувався з росіянами. Есбівець, начебто, поцікавився, чи скидав він гроші на ЗСУ, на дрони, чи передавав координати українській стороні. Остапенко відповів, що ні, бо сам потребував грошей, і координати передавати було небезпечно.

Обвинувачений посилався на те, що погодився працювати в окупаційній поліції, тому що боявся за свого батька пенсійного віку. Коли справа вже слухалася судом, батько Остапенка приїздив із Херсона на одне із засідань побачити сина, але показів не давав. На запитання судді він підтвердив, що свідчити не буде, і зіслався на статтю 63 Конституції, щоб мати змогу бути присутнім на судовому засіданні.

Адвокатка просила Остапенка виправдати і звертала увагу, що опитані судом свідки не показали, що Остапенко тиснув на людей, висловлював прихильність до окупантів і агітував за приєднання до РФ, здавав ФСБ РФ громадян України. Водночас адвокатка звертала увагу на велику кількість жертв серед цивільних, які не підкорялися волі агресора під час окупації. Мовляв, загроза життю і здоров’ю людей під час окупації виключає добровільність їх співпраці із ворогом.

Суд визнав Остапенка винним і призначив йому навіть триваліший строк покарання — 14 років з конфіскацією.