Україна випередила Францію за обсягом виробництва САУ

Україна випередила Францію за обсягом виробництва САУ

Військово-промисловий комплекс України продовжує посилювати свої можливості, незважаючи на ворожу кампанію атак на заводи та ураження генерації — здано партію самохідних артилерійських установок (САУ) "Богдана" на шасі "Татри", яку оплатила Данія.

За два місяці виготовлено 18 машин, не рахуючи тих, що були оплачені з українського бюджету.

Це пакет на 300 млн євро від Копенгагена для військово-промислового комплексу — дрони, САУ, розширення виробництва, різні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи на цю тему.

Великий прорив? Безперечно.

Клиновий затвор, ствол 52 мм калібру, бронекапсула, система управління вогнем, модернізована механізація заряджання — це складна САУ, яку можуть виробляти не так багато країн на планеті. В ЄС таких виробників всього 5.

Зростання виробництва завжди означає зниження ціни за одиницю — це також важливий плюс у наших умовах постійної нестачі ресурсів.

Те, що озвучували на сьогодні, — 2.5 млн доларів за штуку, це далеко немало, оскільки багато вузлів, механізмів та шасі — імпортні.

Очевидно, що обидві кампанії стратегічних бомбардувань — взимку та влітку 2024 року, спрямовані на військово-промисловий комплекс та енергетику, не досягли своїх цілей, попри вплив на виробництво, залізничні перевезення та продукцію суміжних виробництв із цивільного сектору.

Якщо в багатьох місцях немає відключень для цивільних, то й заводи військового сектора працюють без збоїв, якщо немає критичних затримок цивільних поїздів — йдуть і вантажні перевезення.

Це видно також по непрямих сигналах — ворог оцінює місячне виробництво дронів в Україні (коаліція дронів, державні, приватні, волонтери) у 125 тисяч штук, з тенденцією до зростання; безекіпажні катери атакували Новоросійськ, а ракетами кілька разів уражено порт Кавказ та склади стратегічного рівня, десятки САУ, і, здається, розпочато серійне виробництво 155 мм снарядів.

Чи достатньо цих САУ? Звичайно, ні. Навіть з виробництвом усіх виробників ЄС на користь України — десятки французьких "цезарів", десятки британських AS90, десятки німецьких та шведських машин.

Тут ідеться не лише про переозброєння та закриття втрат. Але все ж потрібні машини для навчальних частин, адже частина завжди буде перебувати в ремонті чи на усуненні "дитячих хвороб" за рекламаціями. Потрібні гармати для прикриття кордону на півночі та з Білоруссю. Крім того, вироблені стволи, недостатність ЗІП, пошкоджені двигуни.

Також важлива відповідна інфраструктура — базові табори, з яких можна висуватися в червону зону з загрозою контрбатарейного вогню, капоніри, бетон та РЕБ.

Для того, щоб провести на оперативній арені наступ рівня Херсона чи Харківської офензиви, необхідно кілька сотень далекобійних САУ, важких реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) для контрбатарейного вогню, ураження тактичного тилу та ізоляції поля бою.

З витратою від 50 тисяч снарядів та ракет, втратами кількох десятків машин (як безповоротно, так і на ремонт, поломаними ходовими частинами, двигунами, що заклинили тощо).

Такі реалії. Це не для того, щоб позбавити боєздатності кілька батальйонів, захоплювати полонених чи покращувати тактичну ситуацію в секторі.

Або ж завдавати ударів по полігонах, складах в тилу, збірних пунктах аварійних машин, екіпажах БПЛА, накриваючи зосередження сил, завдаючи шкоди у війні на виснаження.

А саме з оперативними цілями — загроза Причорномор’ю, контрнаступ на Покровському нарямку, поки вони не почали "зажовувати" агломерацію, не давати контратакувати в зоні безпеки на Курщині.

Звичайно, також потрібно модульні сховища для боєприпасів, запасів стратегічного та оперативного характеру, військова хімія, комплекти запасних частин, розширення виробництва стволів, тому що ми ще не знаємо точно можливого ресурсу - середнього по партіях, він може бути й меншим, ніж у західних аналогів.

На жаль, немає іншого виходу — інвестиції із Заходу та облігації, націоналізація підприємств, що не виконують державні оборонні завдання (ДОЗ), пільги для тих, хто виконує, індустріалізація, реформи професійного технічного навчання. Маємо 120-130 номерків, з яких половина — це стрілецькі частини, Національна гвардія України, поліція та прикордонники, різні територіальні оборони, другої-третьої черг формування бригад, яким потрібні колісні САУ.

Можна самому оцінити, багато це чи ні, 12-14 одиниць на місяць. Так, ми обігнали Францію за обсягом виробництва і на правильному шляху, але попереду ще дуже багато роботи та серйозні виклики.